Товарознавча характеристика засобів для прання та організація торгівлі ними

Рис.1.3. Критерії вибору СМЗ

 

Також за результатами соціологічного опитування було визначено найпопулярніші торгові марки пральних порошків. Результати відображено на рис.1.4.

Рис.1.4 Розподіл пральних порошків за популярністю торгових марок

 

На основі проведених досліджень можна зробити такі висновки:

• місткість ринку СМЗ в 2011 р. становила 315 – 320 тис. т. Ринок є не повністю насичений і інвестиційно привабливим;
• характерними ознаками ринку СМЗ України в 2010 – 2011 роках були: скорочення внутрішнього виробництва і зовнішнього торгового обігу, зниження інвестиційної привабливості галузі, зростання вжитку продукції дешевого сегмента, зростання попиту на продукцію універсального призначення;
• асортимент синтетичних миючих засобів на українському ринку широкий і представлений такими основними виробниками: «Procter&Gamble», «Henkel», «Unilever», «Werner&mertz», «Вінницябитхім»;
• основними імпортерами засобів для прання виступають Росія, Польща, Німеччина, Італія; експортерами – Росія, Казахстан, Білорусь, Молдова;
• найпопулярнішими торговими марками є: Tide, Gala, Ariel, Losk, Persil;
• основними критеріями вибору пральних порошків споживачами є ціна і миюча здатність засобу.

 

 

РОЗДІЛ 2

ТОВАРОЗНАВЧА  ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСОБІВ ДЛЯ ПРАННЯ

 

2.1. Сутність засобів  для прання, їх призначення та  склад

 

 Пральні засоби представляють  собою продукти для видалення  забруднень за рахунок миючої  здатності. Найважливішими з них  є мила і синтетичні миючі  засоби (СМЗ). Забруднення міцно утримуються  на них за рахунок фізико-хімічних  сил, не змочуються водою і  тому практично нею не змиваються. Щоб перевести забруднення в  розчин, слід зробити їх гідрофільними.  Молекули миючих речовин, адсорбуються  на бруді, «притягують» його до води, відривають від поверхні, перешкоджають зворотному прилипанню і злипанню частинок між собою. Таким чином, частки бруду переходять в розчин [11].

Мила складаються з  натрієвих і калієвих солей природних  і синтетичних жирних кислот, головним чином: стеаринової, пальмітинової  і олеїнової . Всі вони розчиняються у воді і мають миючу здатність. Мила отримують при взаємодії жирової сировини з їдким натром. Основною органічною  сировиною для виробництва твердих жирових мил служать природні тверді жири (сало) і жири, одержувані при переробці рідких (рослинних) і риб'ячих жирів, а також жирозамінники – синтетичні жирні кислоти, каніфоль (смоляні кислоти) і нафтенові кислоти [13].

Жирові мила володіють  деякими недоліками. Їх миюча здатність  проявляється лише в лужному середовищі. З кальцієвими і магнієвими солями, що містяться в жорсткій воді, вони утворюють липкі нерозчинні солі, що осідають на тканині, забруднюючи її і вироби поступово втрачають блискучість, гладкість та яскравість кольорів. Луги, що містяться в милі, послаблюють міцність вовняних і шовкових тканин, а також тканин з поліефірних волокон, особливо при підвищеній температурі, а також можуть змінювати забарвлення тканин. Крім того, жирова сировина для мил є дефіцитним харчовим продуктом. Все це обумовлює актуальність розвитку виробництва і застосування СМЗ, які володіють наступними перевагами:

• виробництво СМЗ засноване на дешевій сировинній базі – продуктах переробки нафти і газу. Розрахунки показують, що витрати на вироблення СМЗ становлять не більше 65 – 70 % від витрат на вироблення 47% господарського мила.
• не взаємодіють з солями жорсткої води або при взаємодії дають сполуки, які легко відділяються з тканини;
• залежно від їх складу, можуть добре відмивати тканини не тільки в лужному середовищі, а й у нейтральному, і в кислому;
• виявляють миючу здатність не тільки в гарячій воді, а й у воді порівняно низької температури, що дуже важливо при пранні виробів з хімічних волокон [18].

СМЗ – це рідкі, пастоподібні і порошкоподібні засоби, які містять поверхнево-активні речовини (ПАР), а також інші органічні і неорганічні речовини, що підвищують ефективність прання. ПАР мають змиваючу, емульгуючу і піноутворюючу здатністю. ПАР, що використовуються для виробництва СМЗ, поділяються на іоногенні, які дисоціюють у водних розчинах на іони, і неіоногенні. Найбільш поширені аніоноактивні речовини (алкілсульфати, алкілсульфонати і алкіларілсульфонати), які розпадаються у водних розчинах на аніони і катіони. Великі за розміром аніони забезпечують поверхнево-активні властивості. Всі аніоноактивні ПАР є кристалічні речовини, розчинні у воді. Вміст їх в СМЗ складає від 10 до 40%. Розроблені також нові синтетичні ПАР амфотерного характеру. Вони перспективні для виробництва миючих засобів, але поки дорогі і ще дуже мало поширені [33].

 Для посилення миючого  ефекту ПАР до складу СМЗ вводять лужні і нейтральні електроліти, алкілоламіди, карбоксиметилцелюлозу та ін. Корисними добавками є відбілюючі речовини (перекисні солі, оптичні відбілювачі). В окремі види СМЗ вводять антистатики, ензими, підкрохмалюючі речовини.

 У сучасних СМЗ використовують ПАР, які мають ступінь біорозкладання не менше 90%: алкілсульфонати, алкансульфонати з високою миючою здатністю і високою біорозкладністю, олефінсульфонати, що володіють хорошою миючою дією, в тому числі в жорсткій воді, що особливо важливо для безфосфатних миючих засобів.

 Алкілсульфати залежно  від будови молекул ділять  на первинні та вторинні. Первинні  сульфати представляють собою  продукти переробки природних  жирних кислот; вторинні сульфати  – продукти переробки нафти.

 Алкілсульфонати представляють  собою натрієві солі сульфокислот  жирного ряду. Основною вихідною  сировиною для їх отримання  є парафінові вуглеводні нафти.  Алкілсульфонати застосовують переважно  в суміші з іншими миючими  речовинами, тому що вони володіють  меншою миючої здатністю, ніж  алкілсульфати. 

Алкіларілсульфонати – натрієві солі алкіларілсульфокислот, які одержуються сульфуванням алкілірованого бензолу. Початковою сировиною для них служать гасові фракції нафти. Серйозним недоліком всіх бензольних похідних миючих речовин є їх важка біозасвоюваність. Більше половини всіх СМЗ виготовляють на основі алкіларілсульфонатів [15]. 

Електроліти покращують результат  прання і підсилюють поверхневу активність миючих засобів. Вони руйнують жирові забруднення, пом'якшують воду і  покращують миючу здатність пральних засобів, завдяки чому зменшується  їх витрата.

У порошки, призначені для прання бавовняних і лляних виробів, додають у великій кількості соду і поліфосфат натрію, для прання вовняних і шовкових тканин – нейтральні електроліти (сульфат натрію). У порошки універсального призначення додають поліфосфати з метою створення оптимального лужного середовища. Однак ці добавки руйнують і білкові речовини (вовна, шовк), шкідливо впливають на навколишнє середовище. Їх поступово замінюють на нейтральні добавки – цеоліти.

 Алкілоламіди є стабілізаторами  піни, їх вводять в СМЗ в кількості 1 – 3 %. Вони істотно підвищують ефективність пральних засобів, посилюючи стійкість піни, суспензуючи забруднення і запобігаючи їх осадженню на тканині. Їх не застосовують, для СМЗ, призначених для прання в автоматичних пральних машинах.

 В СМЗ вводять також  нейтральні солі – сульфат  і фосфат натрію. Сульфат натрію  використовується для поліпшення  сипучості порошку і розчинності  його у воді, збільшує миючу  здатність пральних засобів, входить до складу усіх видів СМЗ. Пральні порошки містять також до 30% фосфорних солей – тринатрійфосфату і поліфосфатів для зниження лужності миючих розчинів до рН 7.

 До складу засобів  для прання лляних і бавовняних  тканин вводять карбоксиметилцелюлозу.  Вона запобігає повторному осадженню  забруднень на поверхні бавовняних  тканин. Для запобігання ресорбції  бруду на вовняних і шовкових  тканинах в СМЗ додають полівінілпіролідон [33].

  Неіоногенні ПАР мають стабільну піну, м’яко діють на тканини, їх здатність до розкладу в навколишньому середовищі стовідсоткова. Вони більш ефективні для делікатного прання та низьких температур. Оскільки більшість неіоногенних ПАР – різної густини рідини, то в порошкоподібні миючі засоби вони вводяться у невеликій кількості – всього 2 – 6 % від маси.

 Для збереження білизни  виробів білого кольору до  складу пральних порошків вводять  хімічні і фізичні (оптичні)  відбілювачі. З хімічних відбілювачів, які використовують в СМЗ для  лляних і бавовняних тканин, зазвичай  застосовують солі перекисних  кислот (персолі). За температури миючого розчину вище 60˚С ця речовина гідролізується, виділяючи атомарний кисень, який і є відбілюючим і дезинфікуючим агентом. Роль оптичних підбілювачів полягає у забарвленні тканини в блакитнуватий колір, що створює враження білизни, або створити флуоресцентний ефект. Для того, щоб відбілювачі почали діяти при більш низьких температурах вводять активатори відбілювання – речовини, які знижують температури процесу до 40–45˚С.

 Сучасні миючі засоби  містять спеціальні біодобавки  для видалення забруднень жирового  походження і білкових речовин,  що містять протеїн (сліди крові, яєчного білка, молока) – ферменти (ензими). Кожен вид плям виводиться окремим видом ензимів. Кількість ензимів в СМЗ не більше 1 – 2%. Вони погано вживаються з відбілювачами, тому в порошках знаходяться у вигляді окремих захищених гранул. Єдине, що ензими не придатні до виведення плям з шовку та вовни.

Неприємний аромат в порошкоподібних  СМЗ, особливо які містять ферменти, усувається введенням ароматизаторів, наприклад, парфумерних віддушок з  використанням недорогих ефірних  масел з запахом свіжості, цитрусових або квіткових ароматів. Як дезінфікуючі добавки найчастіше застосовуються речовини, що володіють протигрибковою чи бактерицидною дією. Іноді до СМЗ додатково вводять антистатики, в якості яких зазвичай використовують неіоногенні і катіоноактивні ПАР. Останнім часом визнано доцільним введення до складу пральних порошків, як добавки, господарського мила, яке стабілізує піноутворення та покращує миючу здатність.Систематизована інформація про основні компоненти пральних засобів та їх призначення наведена у табл. 2.1 [46].

Таблиця 2.1

Склад пральних порошків

Компонент СМЗ	Властивість
1	2
ПАР	Створюють миючу дію
Карбонат і бікарбонат натрію, силікати натрію, фосфати різного  складу, сульфат, хлорид натрію	Додаткові речовини, що поліпшують миючу здатність
Солі перекисних кислот, перборат і перкарбонат натрію	Відбілюючі, дезінфікуючі засоби
Карбоксиметилцелюлоза	Запобігає ресорбції (повторне відкладення забруднення з миючого  розчину на відмиту поверхню)

Продовження табл.2.1

1	2
Гідротропи (кумол- та ксилол-сульфонат, карбамід, нижчі спирти)	Збільшують розчинність  активних речовин у воді
Ферменти (ензими)	Видаляють білкові забруднення
Гексахлорофен, тріхлоркарбанілід	Органічні бактерициди
Алкілоламіди	Стабілізатори піни
Гліцерин, силікон, алантоїн, рослинні екстракти	Пом'якшують негативний вплив  на шкіру рук

 

Кожен пральний порошок призначений  для тканин певного виду, тому що, наприклад, тканини бавовняні і  лляні стійкі до впливу лугів, підвищеної температури, а тканини шерстяні і з натурального шовку, навпаки, руйнуються у водних розчинах лугів  і при температурі прального розчину вище 45 – 50˚С. Дані про особливості складу пральних порошків для основних видів тканин наведено у табл.2.2 [37].

Таблиця 2.2

Особливості складу пральних порошків для основних видів тканин

Найменування  сировини	Для прання бавовняних тканин з відбілюванням,%	Для прання синтетичних тканин, %	Для прання вовняних і шовкових тканин, %	Для замочування і попереднього прання, %
1	2	3	4	5
ПАР	20 – 18	25	35	15
Триполіфосфат натрію	35 – 40	50	5	40
Перборат натрію	10 – 20	–	–	–
Силікат натрію	5 – 7	5	–	–
Сода кальцинована	15 – 20	–	–	–
КМЦ	0,9 – 1	–	–	1,0
Оптичний відбілювач	0,1 – 0,2	0,4	0,2-0,3	–