Отчет по практике в Супермаркети «Сільпо»

  Другий основний фактор формування асортименту – виробництво товарів. Потреби населення ідуть попереду виробництва, стимулюючи його розвиток і ставлячи перед ним нові задачі. В свою чергу, розвиток виробництва розширює асортимент і збільшує масу товарів, визиваючи все нові та нові потреби. Виходячи з даного твердження – товаровиробники повинні підкорювати своє виробництво задоволенню потреб.

  Формування асортименту товарів в магазинах, виходячи з перерахованих вище основних факторів, дозволяє забезпечити задоволення попиту покупців, підвищення економічної ефективності підприємства і рівня торгового обслуговування населення.

  Ступінь задоволення попиту залежить від складу та своєчасного оновлення асортименту товарів в магазині. Відсутність в магазинах визначених товарів, їх вузький, нестабільний асортимент породжують незадоволений попит, збільшують затрати часу населення на пошук необхідних товарів, негативно впливає на економічну ефективність діяльності підприємства. Тому при формуванні асортименту товарів в роздрібній торговій мережі найважливішою вимогою являється максимальне задоволення попиту покупців при найменших затратах часу на здійснення покупки і забезпечення ефективної роботи торгових підприємств.

  Процес формування асортименту товарів в магазинах складається з наступних етапів:

1.    Встановлення групового асортименту товарів в магазині (визначення асортиментного профілю на основі маркетингових досліджень в області цільового ринку);

   2. Розрахунок структури групового асортименту (визначення кількісного співвідношення окремих груп товарів);

    3. Визначення внутрішньогрупового асортименту (здійснюється підбір конкретних різновидів товару у межах кожної групи).

  Третій етап вважається найбільш відповідальним, так як саме на ньому відбувається перехід виробничого асортименту в торговий, і від того наскільки

правильно сформований асортимент в магазині, в кінцевому результаті залежить задоволення попиту покупців цільового ринку.

  Формування асортименту товарів у роздрібній торговельній мережі потребує не тільки встановлення магазинам групового і видового асортименту, раціонального розміщення його в окремих магазинах, але і постійного регулювання і систематичного контролю за дотриманням його повноти і стабільності. Це досягається шляхом розробки і впровадження в практику роботи магазинів обов'язкових асортиментних переліків товарів, які слугують інструментом регулювання асортименту товарів в магазинах. Його рекомендується встановлювати для кожного конкретного магазину враховуючи його тип, розмір торгової площі, місце розташування та інші фактори [11].

 

 

 

3.5 Оцінка конкурентоспроможності  товару 

  Під конкурентоспроможністю розуміють характеристику продукції, котра показує її відмінність від товару-конкурента як за мірою відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на задоволення цієї потреби. Тому конкурентоспроможність (тобто можливість збуту на даному ринку) товару можна визначити, тільки порівнюючи товари конкурентів між собою. Інакше кажучи, конкурентоспроможність — поняття відносне, чітко прив’язане до ринку і (для товарів сезонного попиту) часу продажу.

  Для оцінки конкурентоспроможності важливо розуміти, що на сучасному ринку покупець здебільшого намагається купувати не товари як такі, а весь комплекс пов’язаних з ними послуг, важливих для покупця, так що останній оцінює конкурентоспроможність з власних, вигідних для нього, але значно менш вигідних для виробника позицій.

  Конкурентоспроможність товару має бути ключовим моментом прийняття рішення про розширення та створення нових виробничих потужностей, розробки маркетингових прогнозів.

  Вивчення конкурентоспроможності товару, що реалізу ється на ринку, треба провадити безперервно та систематично.

  Оцінка конкурентоспроможності продукції ґрунтується на дослідженні потреб покупця та вимог ринку. Щоб товар задовольняв потреби покупця, він має відповідати певним параметрам:

• технічним (властивості товару, галузь його використання й призначення);
• ергономічним (відповідність товару будові та функціям людського організму);
• естетичним (зовнішній вигляд товару);
• нормативним (відповідність товару чинним нормам і стандартам);
• економічним (відповідність ціни товару платоспроможності споживача);
• організаційним (умови поставки, комплектність поставки, сервісне обслуговування) .

  Щоб задовольнити певну потребу, покупець повинен придбати товар, а потім, якщо це достатньо складний виріб, нести витрати на експлуатацію — купувати пальне, мастило, запасні частини, платити за профілактичні огляди та відновлювальні ремонти, оплачувати (якщо це товар виробничого призначення)

працю обслуги, її навчання, страхування. Товар після придбання  здебільшого неможливо негайно  починати експлуатувати. Як правило, його треба доставити покупцеві, установити, перевірити та ін. Отже, витрати покупця  складаються з двох частин — витрат на придбання (ціна товару) та витрат, пов’язаних зі споживанням, що їх називають «ціною споживання».

  Останній економічний показник, хоч і є дуже важливим, але не вичерпує повністю поняття конкурентоспроможності. «Параметри» конкурентоспроможності залежать від виду й складності виробу в технічному та експлуатаційному відношенні, а також від потрібної точності оцінки, цілі дослідження та інших зовнішніх факторів [12].

 

 

                                                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      РОЗДІЛ 4

 

                            Експертиза якості товарів

 

4.1 Підбір бази  сучасних, об’єктивних методів визначення  якості товарів

 

Для визначення показників якості в товарознавстві застосовують різні методи, які грунтуються на правилах застосування певних принципів і засобів випробувань. Залежно від джерела і способів отримання інформації ці методи класифікуються на об'єктивні, евристичні, статистичні і комбіновані (змішані).

  Об'єктивні методи  ділять на вимірювальний, реєстраційний,  розрахунковий та дослідної експлуатації. Евристичні методи включають в себе органолептичний, експертний та соціологічні методи. Методи визначення значень показників якості в залежності від характеру впливу на об'єкт контролю бувають руйнівними і неруйнівними.

  Органолептичний метод грунтується на використанні інформації, отриманої в результаті аналізу відчуттів і сприймань за допомогою органів почуття людини – зору, нюху, слуху, дотику, смаку. При цьому методі не виключається використання деяких технічних засобів (крім вимірювальних та реєстраційних), що підвищують роздільні здатності органів почуття людини, наприклад, лупи, мікрофона з підсилювачем гучності і т.д.

  Органолептичний метод простий, завжди використовується першим, часто виключає необхідність використання вимірювального методу, як більш дорогого, вимагає малих витрат часу. Крім доступності та простоти цей метод незамінний при оцінці таких показників якості, як запах, смак.

  Різновидом органолептичного методу є сенсорний, дегустаційний та ін методи. Сенсорний аналіз застосовується для оцінки якості продуктів харчування. У результаті сенсорного аналізу визначають колір, смак, запах, консистенцію харчових продуктів.

  Дегустаційний метод передбачає випробування харчових продуктів. Результати дегустації залежать від кваліфікації експерта, дотримання умов дегустації: не можна курити, використовувати пахучі речовини, у тому числі парфумерію.

  Незважаючи на істотні переваги органолептичного методу, він має недолік, що виражається в його суб'єктивності. Очевидно, що точність і достовірність значень показників якості, що визначаються даним методом, залежить від здібностей, кваліфікації, навичок та індивідуальних особливостей людей, що визначають відповідні параметри властивостей продукції.

  Експертний метод визначення показників якості заснований на обліку думок фахівців-експертів. Експерт – це фахівець, компетентний у вирішенні конкретного завдання. Цей метод застосовують у тих випадках, коли показники якості не можуть бути визначені іншими методами через недостатню кількість інформації, необхідність розробки спеціальних технічних засобів і т.п.

  Експертний метод  є сукупністю декількох різних  методів, які являють собою  його модифікації. Відомі різновиди експертного методу застосовуються там, де основою рішення є колективне рішення компетентних людей (експертів).

           Кваліфікація експерта визначається не тільки знанням предмету обговорення. Враховуються специфічні можливості експерта. Наприклад, у харчовій промисловості при оцінці якості продуктів харчування враховують можливості експерта сприймати смак, запах, а також його стан здоров'я. Експерти, що оцінюють естетичні і ергономічні показники якості, повинні бути добре обізнані в галузі художнього конструювання.

  При використанні експертного методу для оцінки якості формують робочу та експертну групи. Робоча група організує процедуру опитування експертів, збирає анкети, обробляє і аналізує експертні оцінки.

  Експертна група формується  з висококваліфікованих фахівців  у галузі створення і використання  оцінюваної продукції: товарознавці, маркетологи, дизайнери, конструктори, технологи та ін. Бажано, щоб експертна  група формувалася не для однієї  експертизи, а як постійно діючий  орган з досить стабільним  складом експертів.

  Соціологічний метод визначення показників якості заснований на зборі та аналізі думок споживачів. Збір думок споживачів здійснюється різними способами: усне опитування; розповсюдження анкет-опитувачів, організація виставок-продаж, конференцій, аукціонів. Для отримання достовірних результатів потрібні науково обгрунтована система опитування,а також методи математичної статистики для збору та обробки інформації.

  Соціологічний метод широко використовують на стадії виконання маркетингових досліджень, при вивченні попиту, для визначення показників якості, оцінки якості. Наприклад, для з'ясування вимог, яким повинна задовольняти електрична праска, розробляється опитувальний лист із зазначенням параметрів праски. Листи пересилаються поштою, при спілкуванні з покупцями в торгових точках.

  Для обробки отриманої інформації потрібно враховувати середній бал і кількість майбутніх покупців, які за даний зразок висловилися. Потім визначають суми балів кожного з параметрів та загальну суму балів. Далі оцінюють коефіцієнти вагомості кожного параметра і перевіряють результати підсумовуванням.

  Сучасна наука і практика виробили систему кількісної оцінки властивостей продукції, які і дають показники якості. Широко поширена класифікація властивостей предметів (товарів) за такими групами, які дають відповідні показники якості:

-показники призначення  товару,

-показники надійності,

-показники стандартизації  і уніфікації,

-ергономічні показники, 

-естетичні показники, 

-показники транспортабельності, 

-патентно-правові показники, 

-екологічні показники, 

-показники безпеки [13].

 

4.2 Визначення  ступеня шкідливості, безпеки,  екологічної чистоти товару

Корисні властивості морозива

  Завдяки тим продуктам, з яких виготовляється морозиво, в ньому є вітаміни А, В1, В2, Е, Д, Р; мінеральні речовини, такі як: натрій, калій, кальцій, магній, фосфор, залізо; молочний цукор – лактоза. Вони не тільки сприяють виробленню енергії, але й захищають організм від безсоння і стресів. Головне, зупинити свій вибір на «правильному» морозиві, яке приготовлено з натуральних інгредієнтів, без додавання хімічних барвників та консервантів, які можуть звести нанівець всі корисні властивості продукту.

  У морозиві міститься легкозасвоюваний білок, тому, з’ївши одну порцію холодного десерту, вприкуску з печивом, цілком можна бути ситим. Для його однорідності й в’язкості додаються стабілізатори, які виробляються на основі морських водоростей, а це значить, що він збагачується природним йодом.

  Ще до одного корисного властивості морозива, можна віднести думку лікарів отоларингологів (ЛОР) про те, що регулярне, поступове поїдання цього холодного десерту маленькими порціями, сприяє гартуванню горла.Це не тільки знижує ризик виникнення його захворювань (ангіна, ларингіт), а й виробляє місцевий імунітет. Зверніть увагу на ключові слова «поступове» і «маленькими порціями». В іншому випадку замість солодкого десерту, ви ризикуєте перейти на ковтання гірких пігулок.

  Незважаючи на те, що діти дуже люблять ці ласощі, не варто їх долучати до нього раніше 4-5 років. Почніть знайомство з молочного, злегка підталого морозива, без всіляких добавок.

Шкода морозива