Ковбаси та ювелірні вироби

    Значне  місце у виготовленні каменерізних виробів займають м'які виробні камені (гіпсовий камінь і селеніт), які легко розпилюються й обточуються на верстаті. Із цих каменів роблять різні скриньки в російському стилі, вази, ковші з фігурними ручками, настільні коробки з ажурними кришками, різні фігурки птахів, звірів і ін.

    Художні вироби з кістки й рога. Це кубки, мініатюрна скульптура, що зображує людей, птахів, тварин і ін. Їх виготовляють із бивнів слона й мамонта, іклів моржів і трубчастих костей великих свійських тварина. Такі вироби відрізняються тонким художнім різьбленням вигадливих візерунків. Для виготовлення виробу використовують також ріг великої рогатої худоби, іноді в сполученні з кісткою. З рога виготовляють головним чином мініатюрну скульптуру.

    Лакові  художні вироби з пап'є-маше. До них  відносять скриньки, декоративні тарілки й інші предмети, які здобувають широку популярність як у нашій країні, так і за рубежем завдяки їхнім мініатюрам, що прикрашають. Тематика мініатюр різноманітна: пейзажі, мотиви, запозичені з казок, билин, пісень; портрети, натюрморти, орнаментальні малюнки й ін.

    Розрізняють виробу з пап'є-маше палехські, федоскінські, майстерні й холуйські. Свої назви вони одержали від тих місць, де виникли ці промисли майстрів-живописців.

    Приналежності для годинників.

    Вироби цієї групи розділяють на дві підгрупи: приналежності для наручних годин (браслети для годин і ремені) і приналежності для кишенькових годинників (бортові ланцюжки, ремені й шатленки). Шатленки - це прикраси до кишеньковим годинникам, що виготовляються зі сплавів золота, срібла, кольорових металів. Складаються шатленки з короткого ланцюжка із замками на кінцях за допомогою яких кріпляться до вушка кишенькових годинників і ключам (замість брелока)

    Сувенір - це пам'ятна річ, пов'язана зі спогадами й зберігається на пам'ять про кого-небудь, про що-небудь. Сувеніри виготовляють на честь більших подій: олімпіад, спартакіад, космічних польотів, на честь видатних діячів країни, мистецтва й т.д.

    Сувеніри  підрозділяють на кілька груп: пам'ятні деталі; нагрудні значки; герби; ключі; брелоки-сувеніри; символи; сувеніри-скульптури малих форм; сувенірні вироби народних художніх промислів; інші сувенірні вироби (самовари сувенірні, світильники-каганці в сувенірному виконанні й ін.). 
 
 
 
 
 
 

1.9. Контрольні знаки 

    Відповідно  до указу від 2 жовтня 1992 р. № 1152 «Положення про проби й таврування виробів з дорогоцінних металів у РФ» і Постанови Уряду від 12 лютого 1993 р. № 114 і від 15 червня 1994 р. № 684 продаж виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів здійснюється тільки при наявності на них відбитків виготовлювачів і відбитків державних пробірних клейм. Вироби іноземного виробництва, також в обов'язковому порядку повинні мати відбитки державних пробірних клейм.

    Всі вироби з кольорових металів, що випускаються в нашій країні для продажу, обов'язково повинні мати пробу, що ставиться Інспекцією пробіруваного нагляду Міністерства фінансів.

    Державне  пробірне клеймо - спеціальний знак, що чеканиться на виробах або накладається немеханічному способі державними інспекціями пробірного контролю. Воно означає, що виріб перевірений у державній інспекції й має пробу не нижче зазначеної в клеймі. Державне пробірне клеймо складається зі знака посвідчення й знака проби, які можуть проставлятися разом (в одному зображенні) або окремо.

    З 1958 р. знак посвідчення являв собою контурне зображення зірки із серпом і молотом для золота й срібла. 

    Цей знак використовується й у наш  час, хоча з 1994 р. встановлений знак посвідчення  у вигляді жіночої голови в  кокошнику й у профіль, поверненої праворуч.

    Іменник - відбиток клейма виготовлювача, що ставиться на всіх виробах, містить індивідуальні знаки й знаки, що вказують на рік таврування.

    З 1988 р. і до нашого часу у всіх іменниках  після останньої цифри, що позначає рік виготовлення, розташовується буква, що містить шифр інспекції, у районі діяльності якої перебуває підприємство. З 1990 р. і по теперішній час в іменниках остання цифра року вказується із двома вертикальними крапками перед нею й розташовується перед шифром підприємства виготовлювача.

    Інспекції пробірного нагляду таврують виробу пробірними клеймами встановленого зразка, у яких є шифр, привласнений кожної інспекції.

    Пробірні  клейма ділять на дві групи: основні  й додаткові.

    Додаткові пробірні клейма самостійного значення не мають і при тавруванні виробів з дорогоцінних металів їх застосовують тільки в сполученні з одним з основних пробірних клейм.

    Вироби, що складаються із двох половинок (портсигари, серги, запонки парні й ін.), таврують на обох частинах клеймом.

    Ланцюжки  різних фасонів таврують на одному з кінцевих вушок клеймом, і на іншому - знаком-іменником підприємства. 
 
 
 
 
 

1.10. Упакування, догляд, вимоги до якості 

    При конструюванні індивідуального  впакування виходять із того, що ювелірні вироби можна використовувати як подарунок.

    Дрібні  недорогі вироби зміцнюють по одній штуці на спеціальних етикетках і укладають у картонні коробки. Виробу більше дорогі  укладають поштучно в художньо оформлені картонні коробки або в спеціальні коробки або футляри.

    Коробки з виробами одного різновиду впаковують у картонну тару або ж акуратно загортають у паперові пакети. Футляри укладають у ящики з деревини, що обшиті тканиною.

    Срібні  вироби обов'язково поштучно повинні  бути загорнені в тонкий м'який папір, що попереджає їх від утворення подряпин, потертостей і вм'ятин під час транспортування. Виробу, упаковані в пачку, звичайно перев'язують шпагатом і пломбують.

    Додаткова (тарна) упакування призначене для транспортування  ювелірних виробів коштовними посилками  або через спецзв'язок. За встановленою формою складають акт вкладення за підписами матеріально-відповідальної особи, упаковщика й особи, що перевіряє, призначеною адміністрацією підприємства.

    Для перевезень залізничним, водним і іншим  видом транспорту ювелірні вироби впаковують у тверду тару, обтягнуту по краях: опломбованою сталевою смугою або дротом.

    При транспортуванні тендітних виробів  на ящиках роблять попереджувальні написи: «Не кидати!», «Обережно - стекло!», «Не кантувати!», «Верх» і ін.

    Вибір виду транспорту залежить від кількості  ювелірних виробів, їхніх габаритів і терміновості доставки.

    При зберіганні ювелірних виробів варто  враховувати властивості дорогоцінних металів і сплавів кольорових металів. Виробу зі срібла й золота темніють не тільки від наявності в повітрі газів, а й від виділень шкіри людини при зіткненні з виробами. При недотепному чищенні виробу можуть втратити золочення. Піддаються окислюванню, корозії й виробу зі сплавів міді. Тому важливо підтримувати при їхньому зберіганні необхідну нормальну температуру й відносну вологість. Спільне зберігання з речовинами, що викликають корозію металів, не допускається. Багато виробів мають тонкі філігранні візерунки, гравірування, чорніння й інші види художньої обробки, які легко забруднюються пилом. Варто ретельно оберігати ювелірні вироби також від механічних впливів, що легко дряпають полірована поверхня, а іноді приводять до деформації.

    Приміщення  для зберігання ювелірних виробів  повинне бути сухим і опалювальним, з необхідною кількістю ящиків і шаф для розміщення ювелірних виробів у строго систематизованому порядку. Виробу розміщають загорненими в папір або в коробках і футлярах. Золоті вироби повинні зберігатися в шафах-сейфах. 
 
 
 

2.1. Правила приймання. 

      При прийманні та реалізації м’ясних  гастрономічних товарів необхідно  керуватися правилами роздрібної торгівлі такими товарами, відповідними стандартами, інструкціями щодо приймання товарів за кількістю та якістю, сертифікатом якості, враховувати особливості поставки.

      Приймати  можна тільки ті товари, які відповідають вимогам стандартів, технічним умовам, сертифікату якості.

      На  звороті супровідних документів — накладної чи рахунку-фактури  — необхідно перевірити наявність  штампа, де вказано дату виготовлення, а для продуктів, що швидко псуються, години виготовлення, термін придатності, наявність підпису ветлікаря, що засвідчує про ветеринарно-санітарний стан товару.

      Прийманню не підлягають товари, що швидко псуються, з простроченим терміном реалізації.

      Штучні  товари перераховують і обов'язково вибірково перевіряють фактичну масу виробів одного найменування. Не підлягають прийманню товари з пошкодженою упаковкою чи етикеткою або без етикетки.

      Під час приймання перевіряють стан упаковки. Для перевірки маси порції відбирають 1 % від партії, але не менше 10 порцій і зважують поштучно.

      Відхилення  у вазі нетто окремих коробок допускається в межах 7 %, але маса 10 коробок не повинна бути меншою за норму.

      Ковбасні  вироби і копченості, які надходять  у закритій тарі, приймають за кількістю  місць і вагою брутто. Вагу нетто  перевіряють після звільнення тари. При виявленні нестачі необхідно переважити масу всю партію.

      Товари, які надходять у відкритій  тарі, приймають за вагою нетто, яку  визначають відніманням від фактичної ваги брутто фактичної ваги тари.

      Під час перевірки ваги нетто та підготовки ковбасних виробів до продажу  необхідно визначити вагу знятого шпагату та її відповідність поданій знижці.

      Ковбасні  вироби перевіряють щодо правильності в'язки батонів, за їх зовнішнім виглядом, виглядом на розрізі (малюнок фаршу, колір фаршу і жиру), консистенцією, смаком, запахом. Батони повинні бути чистими, сухими, без цвілі та напливів фаршу.

      Не  підлягають прийманню ковбасні вироби: забруднені, покриті пліснявою або слизом, поламані батони; з рихлим фаршем, жовтим жиром у виробах вищого ґатунку та його наявність більше допустимої норми в ковбасах І та II ґатунків; з сірими плямами у фарші, недоварені.

      Копченості  перевіряють за чистотою обробки, консистенцією м'якоті, ступенем готовності, товщиною жирового шару, формою, смаком, запахом.

      Не  підлягають прийманню копченості з  дефектами технологічної обробки, не проварені, не прокопчені, з сірими чи зеленими плямами на розрізі, забруднені, несвіжі, з пліснявою, кислим, затхлим запахом. 
 
 

2.2. Зберігання 

     Варені ковбасні вироби зберігають при температурі не нижче 0 і не вище 8°С и відносної вологості повітря 75-80%. Строки реалізації варених ковбасних виробів (з моменту виробництва) наступні (у годинниках): ковбаси варені вищого сорти, м'ясні хліби - 72; ковбаси варені 1-го й 2-го сортів, фаршировані, сосиски й сардельки, паштети, зельці (крім 3-го сорту), ліверні й кров'яні ковбаси (крім 3-го сорту) - 48; ліверні й кров'яні ковбаси, зельці 3-го сорту, а також студні - 12.

     Напівкопчені ковбаси зберігають у підвішеному стані при температурі не вище 12 °С и відносної вологості повітря 75-78% до 10 діб; при температурі від мінус 7 до – 9 °С — до 3 міс.

     Під час зберігання сирокопчених ковбас на поверхні батонів може з'явитися білий наліт. Цей наліт не є показником псування ковбас, тому що являє собою сіль, що кристалізувалася.

     Копчені ковбаси зберігають у підвішеному стані при температурі не вище 12°С и відносної вологості повітря 75-78%; варено-копчені не більше 15 діб, а сирокопчені — не більше 4 міс. Зі зниженням температури термін зберігання збільшується.

   Термін  реалізації будь-яких продовольчих товарів прямо залежить від створених умов зберігання продукції.

     Ковбасні  вироби вважаються такими, що швидко псуються, і тому термін їх реалізації обмежений.

Таким чином, термін їх реалізації за умови зберігання при t від 0 ⁰С до 4 ⁰С: