Ковбаси та ювелірні вироби

    Вимоги  до якості копчених ковбас. Батони повинні бути чистою, сухою поверхнею, без плям, сліпів, ушкоджень оболонки, напливів фаршу. Консистенція - щільна. Вид на розрізі: фарш рівномірно перемішаний, колір фаршу від рожевого до темно-червоного, без сірих плям, порожнеч і містить шматочки шпику (білого кольору або розуватий, біля оболонки - жовтуватий від копчення), напівжирної свинини, грудинки встановленого для даної назви ковбаси розміру. Смак і запах приємного, властиві даного виду продукту, з вираженим ароматом пряностей і копчення, без сторонніх присмаку й заходу; смак злегка гострий, солонуватий. Форма, розмір і в'язання батонів повинні відповідати назві ковбаси. Нормується масова частка вологи (у варено-копчених - 43%; у сирокопчених - 25-30%); повареної солі - відповідно не більше 5 і 6%; нітритів - не більше 3 мг.

    Не  допускають у продаж копчені ковбаси, що мають наступні дефекти: сторонні смак і запах, пухку консистенцію, з пожовклим шпиком, загартування (ущільнення зовнішнього шару внаслідок інтенсивного сушіння копчених ковбас) більше 3 мм, лопнуті, поламані батони, батони з цвіллю й слизом на оболонці й ін.

     Під час зберігання сирокопчених ковбас на поверхні батонів може з'явитися білий наліт. Цей наліт не є показником псування ковбас, тому що являє собою сіль, що кристалізувалася.

     У торговельній мережі копчені ковбаси зберігають у підвішеному стані при температурі не вище 12°С и відносної вологості повітря 75-78%; варено-копчені не більше 15 діб, а сирокопчені — не більше 4 міс. Зі зниженням температури термін зберігання збільшується.  
 
 
 

1.6. Класифікація ювелірних  виробів 

    За  призначенням ювелірні вироби поділяють  на групи та підгрупи: особисті прикраси (прикраси для голови, шиї, для рук, гарнітури); аксесуари (жіночі, чоловічі); інтер’єрі прилади (керамічні вироби, художні вироби ц деревини, з металу, каменерізні, янтарні та кісткорізні художні вироби); предмети для сервірування столу (окремі предмети для сервірування столу, сервізи та прибори); письмове приладдя (приладдя для письма та читання, предмети для зберігання письмового приладдя, письмові прибори); приладдя для годинників (приладдя для наручних і кишенькових годинників); предмети для куріння (предмети для зберігання тютюну та тютюнових виробів, предмети для тримання тютюнових виробів, для висікання вогню тощо); сувеніри (пам'ятні медалі, нагрудні знаки, герби, ключі, брелоки, сувеніри-символи, сувенірні скульптури малих форм, сувенірні вироби народних художніх промислів, інші сувенірні вироби), церковно-культові вироби (ікони, хрести та ін.).

    Споживні  властивості ювелірних товарів. Споживними називають властивості ювелірних товарів, які виявляються безпосередньо при їх використанні. Це стосується особистих прикрас (браслетів, каблучок, брошок та ін.) та інших виробів (предметів сервірування, куріння, аксесуарів і т. д.). Вони повинні задовольняти визначені потреби (найчастіше естетичні) людини у процесі їх експлуатації. Споживні властивості охоплюють соціальні, функціональні, ергономічні та естетичні властивості, безпечність та надійність споживання.

    Соціальна властивість товару — це його відповідність потребам населення, що обумовлюють доцільність виробництва, збуту та споживання.

    Функціональні властивості обумовлюють відповідність товару його цільовому призначенню як предмета споживання. Це стосується як форми, так і конструкції виробу, які повинні відповідати його призначенню (підстаканник має утримувати стакан, портсигар - папіроси, пудрениця - пудру і т. д.).

    Ергономічні властивості товару забезпечують зручність та комфорт його використання споживачем. Це стосується предметів сервірування столу (підстаканники, виделки, ложки, ножі і т. ін.), аксесуарів (пудрениці, зажими та ін.), особистих прикрас (сережки, брошки, персні тощо) та інших груп ювелірних виробів, конструкція і форма яких повинна забезпечувати зручність користування.

    Гігієнічні  властивості обумовлюють сприятливі умови для організму і працездатності людини при взаємодії з товаром. Так, гачки в сережках повинні бути виготовлені з дорогоцінних металів або позолоченими, щоб не викликали захворювання. Матеріали, які застосовують для виготовлення ювелірних товарів, мають відповідати номенклатурі матеріалів, дозволених Міністерством охорони здоров'я України.

    Естетична властивість товару характеризує його здатність виражати у чуттєво-сприйнятливих ознаках форми свою суспільну цінність і соціально-культурну значущість. Ця властивість ювелірного виробу охоплює його раціональну красу, новизну і лаконізм форми, розумність розміру чи мініатюризації!, відповідність пластики і фактури властивостям матеріалів і технології виробництва, високу якість обробки поверхні.

    Однак найважливішою вимогою естетики ювелірних виробів є відповідність змісту і форми, корисності і краси. Ювелірні вироби можуть вважатися красивими лише тоді, коли їх гармонічна форма відповідає конкретній функції, а не є випадковим додатком, фантазійним зовнішнім оформленням. Багато ювелірних виробів за колоритом і формою відрізняються непідробною красою народного мистецтва. Ювелірні вироби мають особливі естетичні властивості, оскільки вони належать до витворів прикладного мистецтва. Це високохудожні вироби тонкої роботи, які виховують і підвищують у споживача естетичний смак.

    Надійність  споживання товарів - це споживна властивість, що обумовлює зберігання основних параметрів його функціонування в часі і межах, які відповідають заданим умовам споживання. Особливо це стосується конструкції замків, ланок ланцюжків, закріпок каменів в особистих прикрасах і предметах для куріння, шарнірних з'єднань пудрениць, медальйонів, сигаретниць та інших виробів, які складаються з двох створок.

    Безпечність споживання забезпечує захист людини від небезпечних та шкідливих впливів, які виникають при користуванні товаром. Усі ювелірні вироби не повинні мати ріжучих кромок, виступів та інших деталей, які в процесі користування могли б травмувати людину.

    Головною  для споживних властивостей ювелірних  товарів є естетична. Краса виробів - основний критерій при їх оцінюванні споживачем. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.7. Матеріали для  виробництва 

    Одним із факторів, які впливають на формування споживних властивостей і якості ювелірних товарів, є матеріали, що застосовуються для їх виготовлення. У виробництві ювелірних виробів використовують дорогоцінні метали та їх сплави, чорні метали, ювелірне каміння, кераміку, скло, емаль, слонову кістку, пап'є-маше, тканини, шкіру та її замінники, пластмаси та інші матеріали. Якість кожного з цих матеріалів визначає показники властивостей майбутніх ювелірних товарів.

    Метали  та їх сплави, що використовуються для виробництва ювелірних товарів. Для виготовлення недорогих ювелірних виробів використовують сплави кольорових металів (латунь, томпак, мельхіор, нейзильбер, бронзу), а також нержавіючу сталь і ливарний чавун. Широко застосовують дорогоцінні метали та їх сплави. До дорогоцінних металів відносять золото, срібло і метали платинової групи - платину, паладій, родій, рутеній, іридій і осмій. Завдяки комплексу природних властивостей (красивий зовнішній вигляд, високі пластичність і хімічну стійкість, здатність сплавлятися з іншими металами), які зустрічаються зрідка, їх називають благородними.

    Золото  - метал жовтого кольору з сильним блиском, важкий і пластичний. Щільність його - 19,32 г/см³, температура плавлення -1064,4 ⁰С. У хімічному відношенні золото інертне, але розчиняється в міцних отрутах і суміші азотної і соляної кислот, а також у ртуті. Воно має найвищу ковкість і тягучість. З нього можна виковувати листи у вигляді фольги до 0,0001 мм. Водночас твердість чистого золота невисока - за шкалою Мооса становить 2,5. Золотий дріт товщиною 1 мм розривається при навантаженні в 27 кг.

    Золото  використовують для виготовлення усіх без винятку особистих прикрас та інших ювелірних виробів. Широко застосовують його для декоративного покриття (золотіння) і як компонент золотих припоїв.

    Срібло  - метал білого кольору, ковкий і пластичний. Щільність його -10,5 г/см³, температура плавлення - 960,8 ⁰С, відрізняється найвищою серед металів відбивною здатністю, електро- і теплопровідністю.

    Цей метал чудово полірується й надовго  зберігає свій зовнішній вигляд. Срібло міцніше та твердіше за золото (твердість за шкалою Мооса - 2,7), але м'якше за мідь. Висока пластичність срібла дозволяє виготовляти з нього листи до 0,00025 мм. Найтонкіший дріт із срібла виготовляється для срібного шиття. Міцність на розрив срібла так само, як і в золота, невисока. Срібло має високу хімічну стійкість. Воно стійке до окислення та дії лугів, кислоти розчиняють його лише при нагріванні. Водночас сірководень, що знаходиться у повітрі, навіть у незначній кількості, легко утворює на поверхні срібла чорний наліт сірчистого срібла.

    Срібло  широко використовується для виготовлення різноманітних ювелірних виробів.

    Метали  платинової групи  належать до малорозповсюджених елементів. У природі вони, зазвичай, супроводжують один одного. За своїми фізичними та хімічними властивостями ці метали подібні між собою: усі білого кольору, інколи з різними блідо-блакитним та сріблясто-сірими відтінками. Характерні загальні властивості висока температура плавлення, схожість за кольором та високою густиною.

    Платина - метал сріблясто-білого кольору  із сіруватим відтінком; щільність - 21,45 г/см³, температура плавлення - 1769°С. Це важкий та тугоплавкий метал, який має високу відбивальну здатність. За пластичністю та ковкістю платина поступається золоту та сріблу. Хімічно платина дуже стійка. Навіть при високих температурах не окислюється. У суміші азотної та соляної кислот розчиняється тільки при нагріванні. Це метал, який має високу твердість (за шкалою Мооса становить 4,3).

    Платина широко застосовується для виготовлення особистих прикрас, корпусів і деталей годинників та для оправ діамантів.

    Паладій - метал сріблясто-білого кольору, світліший  за платину, але темніший за срібло. Щільність його -11,97 г/см³, температура плавлення - 1552°С. Він хімічно стійкий, але за хімічними властивостями поступається платині. Твердість за шкалою Мооса становить 4,8. Паладій використовують для виготовлення медальйонів, пам'ятних жетонів, приладів для сервірування столу й інших виробів.

    Родій - метал блакитна-білого кольору, тугоплавкий (температура плавлення - 1966°С), твердий (за шкалою Мооса твердість становить 5,5), з високою відбивальною здатністю та хімічною стійкістю. Використовується як метал захисно-декоративних покриттів і як компонент платинових та паладієвих сплавів.

    Рутеній - тугоплавкий метал, який за кольором майже не відрізняється від платини. При сильному нагріванні взаємодіє  з киснем, розчиняється в лугах. Найчастіше використовується як компонент платинових сплавів. Останнім часом з рутенію виготовляють такі ювелірні прикраси, як затискачі, запонки, шпильки.

    Осмій - білий метал із сіро-блакитним  відтінком, тугоплавкий, важкий, твердий, хімічні властивості аналогічні рутенію. Найчастіше осмій додається до платинових сплавів для надання їм твердості та пружності.

    Іридій - метал сріблясто-білого кольору, щільність - 22,42 г/см³, температура плавлення - 2454°С, має високу твердість (за шкалою Мооса - 6,5) та хімічну стійкість. Входить до складу сплавів із платиною (5-10 % іридію).

    Більшість дорогоцінних металів мають невисоку твердість і, отже, недостатню зносостійкість. Тому в ювелірній справі чисті дорогоцінні метали використовують тільки для захисно-декоративного покриття, а ювелірні вироби виготовляють зі сплавів дорогоцінних з іншими металами. Метали, що входять до сплаву, називають лігатурними, а склад сплаву - лігатурою.

    Кількість чистого дорогоцінного металу в  сплаві називають пробою. У ювелірній  справі зустрічаються такі системи  проб: золотникова, каратна, метрична.

    Золотникову систему проб використовували у Росії до 1927 р. Ця проба виражається числом золотників дорогоцінного металу у фунті сплаву. Один фунт дорівнює 96 золотникам, або 409,5 г. Каратна система проб характеризує наявність дорогоцінного металу в лігатурі з 24 частин. Так, якщо сплав золота позначено К-14, то це означає, що в ньому 14 із 24 частин хімічно чистого золота, а інші 10 частин - лігатурні метали.

    У нашій країні діє метрична система проб, що визначає цінність сплаву і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву. Цей вміст вказують в умовних вагових частинах тризначним числом, наприклад 585. Для визначення відсоткового вмісту дорогоцінного металу в сплаві це число треба поділити на 10. У наведеному прикладі число 585 означає пробу золотого сплаву, в якому міститься 58,5 % чистого золота.