Ковбаси та ювелірні вироби

    Усі ювелірні вироби з дорогоцінних металів, які призначено для продажу, повинні мати державне пробірне клеймо та іменник.

    Державне  пробірне клеймо — знак встановленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів. Опис державного пробірного клейма та його форми затверджує Міністерство фінансів України і виготовляються за його замовленням. Пробірні клейма поділяють на дві групи: основні й додаткові. Основні пробірні клейма мають самостійне значення і засвідчують кількість вмісту дорогоцінного металу, а додаткові використовують у поєднанні з основними для клеймування роз'ємних та додаткових частин виробу.

    Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва, використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" встановлює для ювелірних виробів з дорогоцінних металів такі проби:

    - платина - 950;

    - срібло - 750, 800, 830, 875, 925, 960;

    - золото - 333, 375, 500, 585, 750;

    - паладій - 500, 850.

    Сплави  золота бувають найрізноманітніші, і їх марки визначаються нормативними документами. Золото найчастіше сплавляють зі сріблом, міддю, цинком, від яких сплав стає твердішим, міцнішим та набуває визначного відтінку. Так, від срібла золотий сплав блідне, від міді - темніє та набуває червоного відтінку, від цинку - жовтуватого, від заліза - синього, від кадмію - зеленого відтінку. Для виготовлення "білого золота" до сплавів додають паладій.

    В Україні у виробництві ювелірних виробів найрозповсюдженішими є 375, 585,750 проби золота. Сплави золота 375 проби використовують для відносно дешевих виробів, таких, як обручки. Основним лігатурним металом у сплаві є мідь (до 48 %).

    Іменник - це спеціальний знак, що засвідчує виробника ювелірних виробів із дорогоцінних металів. Іменник має форму прямокутника або прямокутника із загостреним кінцем, в якому умовно позначені десятиріччя випуску, рік виготовлення в десятиріччі, шифр інспекції пробірного нагляду та індивідуальний шифр виробника.

    Ювелірне  каміння, що використовується для виробництва  ювелірних товарів. Ювелірне каміння класифікують за різними ознаками. За походженням його поділяють на такі групи: неорганічного походження (мінерали та гірські породи), органічного походження (перли, корал, бурштин, гагат, кістки, панцери черепах, перламутр та ін.) та синтетичного походження, які, в свою чергу, поділяються на:

    -  аналоги природних ювелірних  каменів: алмаз, корунд, шпігель,  смарагд, олександрит, бірюза, опал тощо;

    - камені, які не мають природних  аналогів: фіаніт, фабуліт, синій  кварц;

    - камені, які мають природні аналоги  та використовуються як імітації: рутил, муасаніт;

    - матеріали, які мають назви  аналогічні традиційним ювелірним каменям, але не відповідають їм за структурою та властивостями: бірюза, лазурит, корали тощо.

    У1983 р. Є. Київленко запропонував модернізовану  класифікацію кольорових каменів, у якій враховується їх ринкова вартість та використання у різних галузях. У цій класифікації вчений намагався поєднати галузь використання та вартість ювелірного каменя. Відповідно до цієї класифікації ювелірне каміння поділяють на дорогоцінні камені, які, в свою чергу, групують на чотири порядки, ювелірно-виробні, які поділяють на два порядки та виробні камені.

    Нині  в Україні прийнята класифікація дорогоцінного каміння згідно зі статтею 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними". Ця класифікація має класифікаційну ознаку - вартість каміння відповідно до його споживних властивостей (табл. 22.1)

    Основними властивостями ювелірних каменів, що визначають характер їх використання в ювелірних виробах, є структура, щільність, твердість, колір, прозорість, блиск, хімічна стійкість.

    Дорогоцінне каміння. Дорогоцінне каміння відносять до мінералів, які характеризуються високою прозорістю, твердістю, блиском та грою світла. Найвищі споживні властивості та вартість має дорогоцінне каміння першого порядку: алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит.

    Алмаз - найтвердіший камінь (за шкалою Мооса - 10), що складається з кристалічного вуглецю, має сильний блиск і високий показник заломлення світла (2,4-2,46), високу хімічну стійкість. Огранований алмаз називається діамантом. Найбільш коштовними вважаються алмази "чистої води" (безбарвні). Існують також камені з блакитним, червонуватим, жовтуватим та зеленуватим кольорами. Технічні алмази — непрозорі або напівпрозорі.

    Таблиця 1

Класифікація  дорогоцінного каміння

    Рубін і сапфір - найтвердіші після алмаза камені, які мають твердість - 9. Основу цих каменів становить кристалічний глинозем (корунд). Забарвлення обумовлене незначними домішками окислів металів. Червоні корунди називають рубінами, а волошково-сині - сапфірами. Домішки окису хрома і заліза забарвлюють корунди в червоний колір (рубін), а окиси титану і заліза - в синій (сапфір синій). Ці ювелірні камені мають високий показник заломлення - 1,76-1,77 та своєрідний блиск: рубін - металевий, сапфір - синій скляний.

    Смарагд - це різновид мінералу берила, дуже твердий (твердість - 8) камінь яскраво-зеленого кольору. Особливо високо цінують прозорі, чисті смарагди густо-зеленого кольору без дефектів. Смарагд має характерний неметалевий блиск (скляний), показник заломлення нижчий, ніж у рубіна і сапфіра - 1,58;

    Олександрит - це каміння, яке за хімічним складом є складним окисом берилію й алюмінію. При природному висвітленні він має блакитно-зелений колір, при штучному - малиново-червоний. Камінь прозорий зі сильним скляним блиском, твердістю - 8,5.

    Опал  - це напівпрозорий, іризуючий камінь, аморфної структури, що складається з кремнезему з незначними домішками окису заліза, глинозему, вапна, який вміщує до 20 % води. Зазвичай, він має молочно-білий колір, але може бути чорного та жовто-червоного кольорів. Старіючи, опал покривається тріщинами, втрачає блиск і гру світла. Твердість - від 5,5 до 6.

    Аквамарин - різновид берилія, синьо-зеленим забарвленням нагадує морську воду (лат. - "морська вода"). Камінь відрізняється підвищеною прозорістю і блиском. Показник заломлення - 1,76, твердість - 8.

    Топаз - це каміння, яке за хімічним складом є фторсилікатом алюмінію. Він може бути безбарвним, винно-жовтим, зеленувато-синім. Камінь дуже важкий (щільність - 3,55 г/см³), твердий (твердість - 8), прозорий або напівпрозорий. При природному світлі вицвітає, тому вироби, прикрашені топазами, рекомендують одягати ввечері. Показник заломлення - 1,62.

    Аметист - це різновид кварцу фіолетового кольору, має сильний блиск і підвищену крихкість. Особливо цінують густо-фіолетові аметисти. Показник заломлення - 1,56, твердість - 7.

    Гірський  кришталь - склоподібний мінерал, що являє собою кристалічний різновид кварцу. Це зовсім прозорий і безбарвний камінь. Порівняно з іншими каменями або склом гірський кришталь холодний на дотик. Чорний різновид гірського кришталю, що просвічується, називають моріоном, гірський кришталь лимонно-жовтого і золотистого кольорів - цитрином, яскраво-сірого і бурого - димчастим кварцом; показник заломлення - 1,55, твердість - 7.

    Гранат  - це камінь, що складається з кремнієвої кислоти і різних окислів металів. Залежно від складу буває прозорим, напівпрозорим і непрозорим. За кольором має більше ЗО відтінків. У ювелірній справі широко використовують його різновиди: альмандин (темно-червоний), піроп (криваво-червоний), гросуляр (золотаво-жовтий, винно-червоний, бурувато-червоний і зеленуватий), уваровіт (смарагдово-зелений), демантоїд (зелений, має найвище світлорозсіювання). Показник заломлення - 1,93, твердість - від 6,5 до 8.

    Дорогоцінне каміння органогенного утворення. Перли - дорогоцінне каміння органічного походження, що утворюється в раковинах річкових і морських молюсків. Найкоштовнішим за формою вважаються круглі і блискучі перли білого і рожевого кольорів. Перли складаються із шарів вуглекислого кальцію й органічної речовини, інтерференція яких створює райдужні переливи і м'який блиск. Перли мають перламутровий блиск, твердість - 2,5-3,5. Широко застосовують культивовані (вирощені) перли.

    Бурштин - дуже легкий (щільність - 1,1 г/см³) і м'який камінь (отверділа викопна смола хвойних дерев). Колір його від світло-лимонного до бурого. Дуже цінується прозорий янтар із включеннями комах чи часточок рослин. З відходів янтарю одержують пресований янтар (непрозорий, з мутним блиском). Він має невисоку твердість - від 2 до 3.

    Напівдорогоцінне  каміння. Напівдорогоцінне каміння - це мінерали, які порівняно з дорогоцінним камінням мають невисоку твердість. Найчастіше це непрозорі чи напівпрозорі, красиво забарвлені мінерали. Цінують їх за яскравість забарвлення та різноманітність малюнка.

    Бірюза - це непрозорий мінерал аморфної структури блакитного кольору. За хімічним складом вона є водяним фосфатом міді. Бірюза має середню твердість (5-6), відрізняється крихкістю, хімічно нестійка, сильно поглинає жир, піт, при цьому її колір змінюється до сіро-зеленого.

    Лазурит - за хімічним складом це алюмосилікат, приховано-кристалічної структури та темно-синього забарвлення, добре полірується. Лазурит має скляний блиск, твердість - 5, непрозорий.

    Нефрит  - за хімічним складом є силікатом вапна і магнезії з домішками різних мінералів, зеленого кольору зі світлим відтінком. Це напівпрозоре каміння, твердість якого - 5,6-6. Після полірування нефрит набуває жирного блиску.

    Агат - це багатокольоровий різновид халцедону, має вулканічне походження та прихованокристалічну будову. Синьо-сірий з білими смужками різновид агата називають оніксом.

    Сердолік (корнеол) - різновид халцедону (група кварцу). Напівпрозорий камінь з червоним, жовтогарячим, жовтим або бурим забарвленням, можливі смуги різних відтінків.

    Яшма - це непрозорий тонкокристалічний агрегат кварцу з великою кількістю домішок. Камінь може бути забарвлений у цегляно-червоний чи бурий кольори, мати поліхромне забарвлення у вигляді смуг і зон. Це природне каміння, твердість - 7.