Ефективність і способи підвищення якості та конкурентоспроможності

   Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника якості оцінюваного виробу.

   Одним з таких може бути Інтегральний показник, який обчислюється через порівнювання корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення й використання. Іноді для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину з використанням за її обчислення коефіцієнтів вагомості всіх розрахункових показників. 

   1.2. Конкурентоспроможність продукції 

   Загалом поняття конкурентоспроможності характеризує властивість об'єкта задовольняти певну  конкретну потребу як порівняти  з аналогічними об'єктами даного ринку. Конкурентоспроможність можна розглядати стосовно найрізноманітніших об'єктів: проектно-конструкторської документації, технології виробництва продукції, окремого проекту, окремої фірми (підприємства, організації), галузі, регіону, країни в цілому.

   Конкурентоспроможність  підприємства означає його здатність  до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Інакше кажучи, конкурентоспроможність підприємства — це здатність забезпечувати  випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.

   Під конкурентоспроможністю продукції  заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої  на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.

   Конкурентоспроможність  товарів закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництва  матеріалізуються найважливіші (визначальні) елементи конкурентоспроможності виробів: якість і витрати. Моделювання та визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу (реалізації) на відповідному ринку.

   Визначаючи  конкурентоспроможність товару, виробник продукції має обов'язково знати вимоги потенційних покупців та оцінки споживачів. Тому формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення суттєвих споживчих властивостей (потреб покупців), за якими оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть її характеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволення конкретних потреб і цін реалізації.

   Беручи  загалом, для визначення конкурентоспроможності продукції продуценту необхідно  знати:

   • конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;

   • можливі розміри та динаміку попиту на продукцію;

   • розрахунковий рівень ринкової ціни товару;

   • очікуваний рівень конкуренції на ринку  відповідних товарів;

   • визначальні параметри продукції основних конкурентів;

   • найбільш перспективні ринки для  відповідного товару та етапи закріплення  на них;

   • термін окупності сукупних витрат, зв'язаних із проектуванням, продукуванням  і просуванням на ринок нового товару.

   Конкурентоспроможність  конкретного об'єкта бажано вимірювати кількісно, що уможливить управління її рівнем. Для цього необхідна інформація, що характеризує корисний ефект даного  об'єкта та об'єктів-конкурентів за нормативний строк їхньої служби й сукупні витрати протягом життєвого циклу об'єктів.

   Корисний  ефект — це віддача об'єкта, інтегральний показник, що розраховується на підставі окремих об'єктивних показників якості об'єкта, котрі задовольняють ту чи ту конкретну потребу. Його можна  вимірювати в натуральних одиницях (наприклад продуктивність однопараметричних машин та устаткування), грошовому виразі або в умовних балах (для об'єктів з кількома важливими параметрами, що доповнюють один одного).

   Сукупні витрати протягом життєвого циклу  — це ті витрати, які обов'язково потрібно зробити, щоб одержати від об'єкта відповідний корисний ефект.

   Конкурентоспроможність  об'єктів, для яких неможливо розрахувати  корисний ефект чи сукупні витрати, можна визначити з результатів  експериментальної перевірки за конкретних умов споживання, за результатами пробного продажу, експертних та інших методів.

   Кількісну оцінку конкурентоспроможності однопараметричних  об'єктів (наприклад машин та устаткування) можна зробити, користуючись формулою

   Кп = Еоп/Епк • k1• k2• k3

   де  Кп — конкурентоспроможність продукції на конкретному ринку, частка одиниці;  
Еоп, Епк — ефективність відповідно оцінюваної продукції і продукції-конкурента, одиниця корисного ефекту/одиниця валюти;

   k1 k2 k3 — коригуючі коефіцієнти,  що враховують конкурентні переваги.

   Ефективність  продукції [Еоп(пк)] визначається зіставленням її корисного ефекту за нормативний строк служби (Екнс) із сукупними витратами протягом життєвого циклу (Всжц), тобто

   Еоп(ПК) =Екнс/Всжц.

   Корисний  ефект зазвичай розраховується за одним  показником, узятим для оцінки конкурентоспроможності того чи того виду продукції (продуктивність, потужність, енергоємність, калорійність тощо). Зокрема корисний ефект однопараметричних машин за нормативний строк служби рекомендується визначати за формулою:

    

   де  Тн — нормативний строк елужби машини, років;

   Пгп—  погодинна паспортна продуктивність машини;

   Фрчр  — річний фонд часу роботи машини;

   k1….kn—  коефіцієнти, що характеризують  невідповідність показників якості машини вимогам споживачів.

   До  показників (коефіцієнтів), що зменшують  корисний ефект, належать:

   1) коефіцієнт зниження продуктивності  машини в міру її техніко-економічного  старіння;

   2) показники погіршання безвідмовності  й ремонтопридатності;

   3) показники рівня шуму, вібрації  та інші показники ергономічності  та екологічності машини;

   4) показник організаційно-технічного  рівня виробництва в споживачів  машини.

   Сукупні витрати протягом життєвого циклу  однієї машини можна визначити за такою формулою:

    

   Де  Вмд.нддкр. — кошторисна вартість маркетингових  досліджень, науково-дослідних і  дослідно-конструкторських робіт;

   Вотпв — кошторисна вартість організаційно-технологічної підготовки виробництва нової машини;

   N1, N2 — кількість машин, яку передбачається  виготовити за даною конструкторською  і технологічною документацією  (N1 = N2, якщо є тільки один виробник  даної машини);

   Ввм—  витрати на виробництво машини (без  амортизації попередніх витрат);

   Ввс—  витрати на впровадження машини в  споживача, що включають транспортні  витрати та кошторисну вартість будівельно-монтажних  і пускових робіт;

   Вер—  витрати на експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт у t-му році (без амортизації попередніх витрат);

   Вдл—  витрати на демонтаж і ліквідацію (реалізацію) елементів основних виробничих фондів (включаючи саму машину), що вибувають  з експлуатації у зв'язку з освоєнням  і впровадженням нової машини. Якщо ці витрати менші за дохід від реалізації елементів основних фондів, що вибувають, то у формулі (14.19) вони мають бути зі знаком мінус, якщо більші — зі знаком плюс. 

   1.3. Ефективність і способи підвищення  якості та конкурентоспроможності 

   Соціально-економічне значення підвищення якості й конкурентоспроможності продукції полягає в тім, що заходи такого спрямування сприяють формуванню ефективнішої системи господарювання за умови ринкових відносин. Соціально-економічна ефективність підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції, що виробляється підприємствами, полягає передовсім у такому:

   1) високоякісна й конкурентоспроможна  продукція завжди повніше та  ліпше задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній;

   2) підвищення якості продукції  є специфічною формою виявлення  закону економії робочого часу: загальна сума витрат суспільної праці на виготовлення й використання продукції більш високої якості, навіть якщо досягнення такої зв'язане з додатковими витратами, істотно зменшується;

   3) конкурентоспроможна продукція  забезпечує постійну фінансову стійкість фірми, а також одержання нею максимально можливого прибутку;

   4) багатоаспектний вплив підвищення  якості та, як наслідок, конкурентоспроможності  продукції не тільки на виробництво  та ефективність господарювання, а й на імідж і конкурентоспроможність підприємства.

   На  рівень якості й конкурентоспроможності продукції впливає багато різнопланових  чинників. Досягти необхідного рівня  якості та конкурентоспроможності реалізовуваних на відповідних ринках товарів можна  різними способами, скоординованими в часі і просторі. Сукупність найважливіших конкретних способів (чинників) підвищення якості та конкурентоспроможності всіх видів продукції:

   Технічні:

   1. Використання досягнень науки  і техніки в процесі проектування виробів;

   2. Запровадження новітньої технології виробництва і суворе дотримання технологічної дисципліни;

   3. Забезпечення належної технічної  оснащеності виробництва;

   4. Удосконалення застосовуваних стандартів і технічних умов.

   Організаційні:

   1. Запровадження сучасних форм  і методів організації виробництва та управління;

   2. Удосконалення методів контролю й розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції;

   3. Розширення прямих господарських  зв'язків між продуцентами та покупцями (споживачами);

   4. Узагальнення й використання передового вітчизняного та зарубіжного досвіду в галузі підвищення конкурентоспроможності продукції.

   Економічні  та соціальні:

   1. Застосування узгодженої системи прогнозування і планування необхідного рівня якості виробів;

   2. Установлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів;

   3. Використання ефективної мотивації праці всіх категорій персоналу підприємства;

   4. Усебічна активізація людського чинника та проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання.

   За  змістом і спрямуванням їх можна  об'єднати в чотири взаємозв'язані  групи: технічні, організаційні, економічні та соціальні.

   З-поміж  технічних способів (чинників) підвищення якості продукції визначальне місце  належить постійному вдосконаленню проектування, техніко-технологічної бази підприємства. Це зумовлюється тим, що належні підвалини технічного рівня та якості виробів, як було вже сказано, формуються в процесі їхнього проектування.

   Саме  в цьому циклі здійснюється комплекс лабораторію дослідних і конструкторських робіт, спрямованих на забезпечення необхідних (бажаних) техніко-економічних параметрів зразків продукції. Про вирішальне значення стадії проектування для досягнення рівня якості згідно з вимогами ринку, свідчить хоча б той факт, що понад 50% відмовлень технічних пристроїв спричиняють дефекти, допущені за проектування виробів. Досягнення запроектованого рівня якості будь-якої продукції можливе лише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найновішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни.