Ефективність і способи підвищення якості та конкурентоспроможності

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП 

     Діяльність  підприємств на ринку в умовах ринкової економіки постійно зіштовхується  з фактором невизначеності. Одне з  призначень маркетингу зводиться до того, щоб максимально знизити рівень подібної невизначеності при прийнятті підприємством, фірмою тих чи інших рішень по виробництву, реалізації тих чи інших товарів і послуг, задоволенню споживчого попиту й одержанню прибутку.

      Ця  найважливіша функція маркетингу немислима без одержання надійної, точної, своєчасної, диференційованої  інформації про стан ринку, мотивації споживачів товарів і послуг, стан маркетингового середовища, у якому функціонує компанія. Дана інформація, одержувана в результаті маркетингових досліджень, є ключовою  при прийнятті маркетингових рішень.

      В нашій контрольній роботі ми розглянемо функцію маркетингу -  «конкурентоспроможність».

     З переходом економіки України  на ринкові відносини термін «конкурентоспроможність» став основним у визначенні іміджу фірм та ефективності їх діяльності.

     Конкурентоспроможність  фірми визначається конкурентоспроможністю вироблених нею товарів. Ця складна  властивість характеризує привабливість  товару для споживача (покупця, замовника) і прибутковість для виробника (постачальника, продавця).

     Конкурентоспроможність  — сукупність якісних і вартісних  характеристик товару, що забезпечують задоволення конкретної потреби.

     Конкурентоспроможність  товару — поняття складне й  інтегральне, оскільки охоплює не лише економічні та технічні, а й технологічні показники. Її оцінюють залежно від того, є товар кінцевим продуктом, призначеним для задоволення певних потреб (індивідуальних або суспільних), чи засобом виробництва інших товарів. У першому випадку порівняння й оцінювання здійснює споживач, який купує певний товар за певну ц і н у. У другому випадку завдання можна поділити на дві частини: визначення потреб і вибір альтернативних способів їх задоволення.

     Конкурентоспроможність  завжди визначається в п о р і в н я н н і   з іншими товарами, а також на підставі рівня задоволення потреб потенційних споживачів.  Рівень конкурентоспроможності оцінюють за допомогою системи одиничних, групових та інтегральних показників.

   Отож  показники конкурентоспроможності та якості продукції розглянемо на прикладі  ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   РОЗДІЛ 1. ЯКІСТЬ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТОВАРУ 

   1.1. Суть, показники та методи оцінювання  якості продукції 

   Кожний  виріб є носієм різних конкретних властивостей, що відображають його корисність і відповідають певним потребам людини. Корисність будь-яких печей відбиває їхню споживну вартість.

   Споживна  вартість того чи того товару має бути оціненою, тобто має бути визначеною його якість. Отже, споживна вартість і  якість виробів безпосередньо пов'язані між собою. Проте це не тотожні поняття, оскільки та сама споживна вартість може бути корисною не в однаковій мірі. На відміну від споживної вартості якість продукції характеризує міру її придатності для споживання, тобто кількісний бік суспільної споживної вартості.

   Якість  як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби  людини відповідно до свого призначення.

   Поряд із якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Це поняття за змістом вужче за попереднє, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик.

   Його  показники встановлюються за проектування (розробки) переважно нових знарядь  праці (машин, устаткування, приладів, транспортних засобів тощо) і відображаються в спеціальних картах технічного рівня, які використовують у процесі вивчення ринку й визначення попиту на нові товари, складання бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо.

   Об'єктивна  необхідність забезпечення належної якості в процесі проектування, виготовлення й використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначати й контролювати рівень якості всіх видів продукції

   Рівень якості — це кількісна характеристика міри придатності того чи того виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї як порівняти з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.

   Абсолютний  рівень якості того чи того виробу знаходять  обчисленням вибраних для його вимірювання  показників, не порівнюючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають міри її відповідності сучасним вимогам. Тому одночасно визначають відносний рівень якості окремих видів продукції, що виробляється (проектується), порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів. Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів мусить постійно зростати. У зв'язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрями й темпи розвитку науки і техніки. Для нових видів продукції і передовсім знарядь 
праці доцільно визначати також оптимальний рівень якості, тобто такий її рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво й використання (експлуатацію) продукції за певних умов споживання була б мінімальною.

   Залежно від призначення певні види продукції  мають специфічні показники якості. Поряд з цим використовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї продукції, що виробляється підприємством. З урахуванням таких обставин усі показники якості виробів поділяють на дві групи: перша — диференційовані (поодинокі) показники, з яких виокремлюється найбільш розгалужена низка одиничних показників якості; друга — загальні показники якості всього обсягу продукції, що її виробляє підприємство.

   Найбільш  складна за кількістю система  показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості. Крім специфічних, властивих лише певному виду виробів показників, якість (технічний рівень) знарядь праці характеризується також низкою загальних показників. До них, у першу чергу, належать надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність, патентна чистота тощо.

   Під надійністю розуміють властивість  виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановлених межах протягом відповідного проміжку часу. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями.

   Довговічність — це властивість виробу тривалий час зберігати свою роботоздатність  за тих чи тих умов експлуатації, її оцінюють двома головними показниками — строком служби (календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану) і технічним ресурсом (можливим напрацюванням у годинах).

   Ремонтопридатність  техніки характеризує можливість швидко виявляти й усувати несправності в ній. Показник патентної чистоти виробу відображає використання за його розробки запатентованих винаходів і можливість безперешкодного продажу на світовому ринку.

   До  комплексних показників якості (технічного рівня) знарядь праці належать, наприклад: коефіцієнт готовності обладнання, що характеризує одночасно його безвідмовність і ремонтопридатність; питомі витрати на один кілометр пробігу автомобіля тощо. 
Якість предметів праці оцінюють здебільшого за допомогою показників технологічності їхньої обробки й переробки. Більшість із них відображають фізико-механічні властивості та хімічний склад предметів праці. Показники для оцінки якості споживчих товарів диференціюють залежно від їхнього конкретного призначення. Зокрема якість продуктів харчування характеризують показники калорійності, консистенції, смаку, запаху, терміну зберігання тощо, а одягу та взуття — показники міцності, естетичності — колористика, силует тощо.

   У практиці господарювання важливо знати  не лише якість окремих виробів, а й загальний рівень якості всієї сукупності продукції, що її виготовляє підприємство. З цією метою застосовують певну систему загальних показників, а саме:

   • частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їхньому  обсязі;

   • коефіцієнт оновлення асортименту;

   • частка продукції, на яку одержано сертифікати  якості;

   • частка продукції для експорту в  загальному її обсязі на підприємстві;

   • частка виробничого браку (бракованих виробів);

   • відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

   Для визначення рівня якості виробів, що виготовляються (освоюються) виробництвом, застосовують кілька методів: об'єктивний, органолептичний, диференційований, комплексний. Об'єктивним і органолептичним методами користуються для визначення абсолютного рівня якості, а диференційованим і комплексним — відносного рівня якості окремих видів продукції. 
Об'єктивний метод полягає в оцінюванні рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу. Такий метод дає найбільш вірогідні результати і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів. Зокрема ним користуються для визначення більшості техніко-експлуатаційних показників: засобів праці — продуктивність, потужність, точність обробки матеріалів; предметів праці — вміст металу в руді, міцність фарбування тканини; споживчих товарів — еластичність та вологостійкість взуття, вміст цукру або жиру в харчових продуктах тощо.

   Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні властивостей продукту з допомогою  органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосування технічних  вимірювальних та реєстраційних  засобів. Користуючись цим методом, застосовують балову систему оцінки показників якості, виходячи зі стандартного переліку ознак (властивостей), які найповніше охоплюють основні якісні характеристики виробу. Кожній оцінці («відмінно», «добре», «задовільно», «погано») відповідає певна кількість балів (наприклад 5, 4, 3, 0).

   Диференційований  метод оцінки рівня якості передбачає порівнювання одиничних показників виробів із відповідними показниками  виробів-еталонів або базовими показниками  стандартів (технічних умов). Оцінка рівня якості за цим методом полягає в обчисленні значень відносних показників, які порівнюються з еталонними (стандартними), що їх беруть за одиницю.