Зародження та розвиток підприємницької діяльності в Україні

         г) ринків підприємницьких  організацій і поводження покупців-організацій - дослідження промислового ринку і ринку державних установ;

         д) конкурентів - виявлення  конкурентів, установлення їхнього  числа і потенційних можливостей, визначення стратегій конкурентів  і їхніх цілей, оцінка сильних і слабких сторін конкурентів, розробка моделі взаємодії з конкурентами, вибір стратегії орієнтації на покупців або на конкурентів;

      2. Вибір цільових ринків:

         а) вимір і прогнозування  ринкового попиту;

         б) виявлення ринкових сегментів і обґрунтування цільових ринків;

      3. Розробка маркетингової стратегії:

         а) обґрунтування  маркетингових стратегій диференціації  і прогнозування маркетингової  пропозиції;

         б) визначення значимості і вибір постачальників, виявлення  потенційних конкурентних переваг, вибір комунікативних заходів позиціонування підприємства, вибір інструментів конкурентної диференціації;

         в) створення маркетингових  стратегій для лідерів ринку, інноваторів, послідовників і власників  ніші;

         г) розробка стратегій  для глобального ринку; оцінка глобального маркетингового зовнішнього середовища, рішення про вихід на закордонні ринки, ухвалення рішення про програму маркетингу і про організаційну структуру служби маркетингу;

         д) розробка цінових  стратегій і програм: встановлення й адаптація цін, вибір рішення про реакції на зміну цін;

      4. Розробка, перевірка і запуск нових товарів і послуг:

         а) генерація ідей, їхня оцінка, розробка і перевірка  концепції відновлення товару;

         б) розробка товару, організація ринкового тестування і процесу комерціалізації товару, вивчення процесу визнання товару покупцем;

         в) керування життєвим циклом товарів;

         г) керування асортиментом товарів;

         д) керування сервісним  підприємництвом: класифікація існуючих і перспективних послуг, аналіз характеристик  послуг, розробка маркетингової стратегії підприємства в сфері послуг, керування послугами, що відповідають товарові.

      4. Вибір і управління каналами розподілу товарів і послуг:

         а) вибір рішення  про структуру каналу;

         б) вибір рішення  про керування каналами;

         в) аналіз динаміки маркетингового каналу;

         г) дослідження процесу  взаємодії (співробітництво, конфлікт, конкуренція) у системі каналів  розподілу товарів;

         д) управління роздрібною й оптовою торгівлею, організація  торговельного персоналу;

      5. Управління комунікативними процесами в системі маркетингу:

         а) розробка стратегій  комунікації і просування товарів, обґрунтування алгоритму ефективної комунікації;

         б) розробка ефективної системи взаємодії з партнерами, споживачами і конкурентами;

         в) розробка оптимальних  рішень мультимедіа кампаній: твердження цілей реклами, ухвалення рішення про рекламний бюджет, вибір засобів реклами, оцінка ефективності реклами;

         г) розробка програм  прямого маркетингу, оптимізування  збуту і паблік рілейшнз;

      6. Організація, здійснення, оцінка і контроллінг маркетингових рішень і програм:

         а) організація компанії;

         б) організація маркетингу;

         в) оцінка ефективності маркетингових рішень;

         г) контроль і аудит  маркетингової діяльності: контроль за виконанням річних планів, контроль прибутковості, контроль ефективності, стратегічний контроль, організація ревізій маркетингової діяльності.

      Маркетинг-менеджмент формує комплекс довгострокових і короткострокових (оперативних) управлінських впливів (рішень) на всі підрозділи й обличчя, взаємодіючі в сфері маркетингу, а здійснення впливів забезпечує інтенсифікацію маркетингових зусиль по досягненню цілей маркетингу і тим самим запланованих результатів діяльності підприємства.

      Управлінські  впливи в системі маркетингу-менеджменту  розрізняються по напрямках. Вони можуть бути спрямовані на об'єкт, процес і функції.

      Як  об'єкт може виступати будь-як елемент  маркетингової системи: покупець, виробник, товар, посередник, конкурент. Кожен  напрямок впливів включає цільові  групи і результати цих впливів. Так, при спрямованості на об'єкт (наприклад на товар) формують групу впливу на товар, що може мати такі результати, як поліпшення споживчих властивостей товару, підвищення його якості, поліпшення стилю й іміджу товару, зниження або підвищення ціни товару, висновок товару з ринку і т.д.

      Аналогічно  формуються напрямки впливів на процес і на функції (Дод.2).

      Планування  і здійснення управлінських впливів  конкретизуються в розробці маркетингових  стратегій і маркетингової політики керування підприємством.

      Задачами  маркетингу-менеджменту є: розробка перспективної і тактичної маркетингової політики підприємства, організація керування маркетинговими програмами, засобами праці і трудових відносин у сфері маркетингу. У залежності від характеристик базової стратегії, кон'юнктури ринку, галузі підприємництва і стану факторів навколишнього середовища вибирають відповідну модель маркетинг-мікса, а також розробляють комплекс заходів для мотивації персоналу служби маркетингу і маркетологів по сумісництву.  
 
 
 
 
 
 
 

Висновки  та пропозиції 

        Підприємництво - це провідний сектор ринкової економіки, який забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, сприяє здоровій конкуренції, створює новий прошарок-підприємець-власник. Воно базується на самостійній, ініціативній, систематичній, на власний ризик, діяльності по виробництву продукції, надання послуг і зайняттю торгівлею і має на меті сприяння прибутку.

     Сьогодні  саме з малим підприємництвом  держава пов’язує надію на швидкі позитивні структурні зміни в  економіці, вихід з економічної  кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ. Як зазначено в законі ”Про державну підтримку малого підприємництва”, воно розглядається як “провідна сила в подоланні негативних процесів в економіці та забезпеченні сталого позитивного розвитку суспільства, як одна із сфер забезпечення зайнятості населення, та створення нових робочих місць”.

     Перспективи малого і середнього бізнесу пов’язані  і з його особливою роллю як в переході до ринкової економіки, так  і в її становленні.

     Насамперед  це полягає в тому, що самостійне господарювання суб’єктів підприємницької діяльності активно впливає на формування конкурентного середовища.

     Адже  кожен підприємець старається зайняти  свою нішу на ринку товарів чи послуг, прагне випускати потрібну і якісну продукцію, намагаючись тим самим привернути до себе споживача. Все це перетворює мале підприємництво у своєрідний соціальний двигун економічного розвитку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості і спонукає до зростання.

     Великою мірою роль малого підприємництва полягає у вирішенні питання зайнятості, що проявляється, насамперед, у здатності малого та середнього бізнесу створювати нові робочі місця і поглинати надлишкову робочу силу. Особливо це стосується нинішнього стану справ як в Україні в цілому, так і в нашому регіоні зокрема. Адже в той час, коли йде процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, малі фірми не тільки зберігають, але й створюють нові робочі місця. З огляду на це, свідчить і зарубіжна статистика, мале підприємництво є більшим стабілізуючим фактором, ніж велика індустрія.

     Окрім вирішення проблем створення  нових робочих місць, формування конкурентного ринкового середовища та відповідної кон’юнктури ринкової економіки, малі підприємства виконують  ще ряд важливих функцій. Зокрема в країнах з ринковою економікою малі підприємства відіграють велику роль в стимулюванні технологічних інновацій, створюючи їх у 2-2,5 рази більше, ніж великі компанії.

     Крім  того, створення і діяльність великої  кількості малих підприємств  забезпечує стабільний розвиток регіональної економіки. Завдяки більш високій конкуренції вони краще забезпечують місцеві ринки товарами і послугами і в той же час значно менше дестабілізують ситуацію на ринку робочої сили при банкрутстві окремих з них в порівнянні з великими підприємствами.

     Малі  підприємства використовують здебільшого  місцеві ресурси, міцніше прив’язані до місця свого розташування. Крім того вони є значним джерелом поповнення місцевих бюджетів, часто беруть участь у спонсоруванні місцевих програм, будучи зацікавленими в економічному розвитку території, на якій вони знаходяться.

     Крім  інших вищезазначених функцій підприємництва виділяються саме та, що воно виступає важливим джерелом фінансового та організаційного  забезпечення соціального захисту, вносить визначальний внесок у зменшення соціальної напруги і демократизації ринкових відносин. Саме мале підприємництво своїми руками забезпечує свій рівень життя воно є фундаментальною основою у формуванні середнього класу. Немаловажна роль малого підприємництва полягає і в тому, що воно виступає інвестором вітчизняної економіки, а також сприяє розширенню експортних можливостей держави. Мале підприємництво включає будь-яку комерційну діяльність, що здійснюється малими організаційно-правовими формами, де середня чисельність працівників не перевищує встановлених граничних рівнів:

• у промисловості та будівництві-100 осіб;
• на транспорті –100 осіб;
• у сільському господарстві-60 осіб;
• у науково-технічній сфері-50 осіб;
• у роздрібній торгівлі та побутовому обслуговуванні населення-50 осіб;
• в інших галузях і зайнятих іншими видами діяльності-50 осіб.

        До суб’єктів малого підприємництва  належать також фізичні особи,  які займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи.

      Негативні тенденції соціально-економічного розвитку України останніх років є наслідком не стільки ринкових реформ, скільки відсутності виваженої стратегії їх проведення, непослідовності економічної політики. Сучасний стан економіки України характеризується суперечливими тенденціями, які породжені як об’єктивними причинами, так і помилками та прорахунками в державній економічній політиці. І головні втрати в економічній сфері України були обумовлені причинами переважно суб’єктивного характеру.

      Необхідне кардинальне реформування вітчизняної  економіки та підвищення її конкурентоспроможності з огляду на те, що Україна послідовно притримується курсу на формування відкритої економіки та інтеграцію у світові економічні структури.

      Основними перешкодами на цьому шляху є  недосконалість форм та методів державного регулювання економічного розвитку, вади податкової системи, нестача інвестиційних ресурсів, слабка інноваційна активність, практична відсутність результатів адміністративних реформ та інституціональних змін, зокрема, те, що проведена приватизація не дала очікуваних результатів. Значну загрозу становлять зростаючі масштаби "тіньової" економіки, криміналізація економічних, майнових та фінансово-банківських зв’язків і грошового обігу.

      Тінізація економіки тісно пов’язана з  незаконним масовим вивезенням українського капіталу за кордон, що набуло неприпустимо широких масштабів у той час, як реальний сектор економіки відчуває гостру нестачу інвестицій.

      Основним  стратегічним вектором продовження  економічних реформ слід визначити  створення соціально орієнтованої ринкової економіки на базі відродження та прискореного розвитку перспективних секторів вітчизняного виробництва, моделювання його за оціночним критерієм приросту економічного ефекту, а головним завданням поточного періоду є надання більшої керованості процесам, що відбуваються в економіці і соціальній сфері України.