МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

      ІНЖЕНЕРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  ФАКУЛЬТЕТ

      КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ

КУРСОВИЙ  ПРОЕКТ

З МЕНЕДЖМЕНТУ

                                                            на тему

ЗАРОДЖЕННЯ  ТА РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Виконав:

                                                                                                     

      (шифр групи) 

                                                                                            Науковий керівник:

______________________

(вчений  ступінь, звання)

         

КИЇВ  2011

Зародження  та розвиток підприємницької  діяльності в Україні

 

                                                            Зміст 

ВСТУП………………………………………………………………………...3c.                                                                                                                 

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ВИДИ ПІДПРИЄМНИЦТВА…………………….5c.                                                                                                                 

1. Виникнення, еволюція поняття “підприємництво”,

його  характеристика…………………………………………………..5c.                                                                                                                 

2. Функції, сутність, види та суб’єкти підприємницької діяльності……………………………………………………................10c.

РОЗДІЛ 2. ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА НА УКРАЇНІ……………………………………………………………………... 24c.

2.1.    Етапи розвитку підприємництва на території сучасної України………………………………………………………………....24c.

2.2. Основні труднощі становлення вітчизняного підприємництва, ризики , правове забезпечення……………………………………… .33c.

2.3.    Місце підприємницької діяльності в системі менеджменту…44c.

Висновки  та пропозиції……………………………………………..51c.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…….........................................57c.

      ДОДАТОК 1………………………………………………………………….58c.

      ДОДАТОК 2….................................................................................................59c. 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Відомо, що економічна могутність і безпека держави, насамперед, визначаються життєвим рівнем її населення. Розвиток підприємницької діяльності спрямований саме на досягнення такого результату, тому що при низькому життєвому рівні, відсутності платоспроможного попиту, підприємницька діяльність втрачає свій сенс.

      Здійснення  підприємницької діяльності у кожній країні має свої особливості, врахування яких дозволяє досягнути найбільшої ефективності у цій діяльності.

     Будь-яка  підприємницька діяльність має не лише свої закони й правила, а й конкретно визначені правові рамки, в яких мусить підприємець.

     Заснування  власної справи, прогнозування, планування та реалізація господарських рішень в підприємницькій діяльності відбувається в умовах невизначеності (відсутність повної та достовірної інформації про умови реалізації підприємницької ідеї), що породжується зміною внутрішнього та зовнішнього середовищ.

     Дослідження проблем функціонування суб'єктів  підприємництва започаткувалося в  Україні лише з початком ринкових перетворень та формування відповідної законодавчої бази.

      З’ясуванню  сутності підприємництва, основних рис  підприємця світова економічна наука приділяє увагу протягом майже трьох століть. Проте поняття “підприємництво” постійно поповнюється елементами нового змісту, що зумовлює необхідність його системного вивчення.

     Питанню розвитку підприємницької діяльності до теперішнього часу приділяється недостатня увага як у теоретичному, так і  в практичному аспектах. Тому виникає  об'єктивна необхідність у науковому  обґрунтуванні процесу формування пріоритетів у розвитку підприємств регіону та розробці методичного забезпечення його ефективної реалізації.

      Сучасний  етап розвитку теорії підприємницької  функції, поява якої пов'язується з  переносом акценту на управлінський  аспект в аналізі дій підприємця, а отже - з переходом на міждисциплінарний рівень аналізу проблем підприємництва.

      Актуальність  обраної теми курсової роботи обумовлюється тим, що і на двадцять першому році незалежності України засади правові основи підприємницької діяльності в Україні ще повністю не визначені.

     Об’єктом  дослідження в роботі виступає підприємницька діяльність, її регулювання та розвиток.

     Метою написання роботи виступає дослідження  розвитку підприємницької діяльності в Україні, аналіз впливу на неї різних факторів, ризиків та перспектив вдосконалення державного регулювання.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ  І ВИДИ ПІДПРИЄМНИЦТВА 

1.1.Виникнення, еволюція поняття “підприємництво”, його характеристика 

      Феномен підприємництва виступає як невід'ємний атрибут ринкового господарства. Хоча історія підприємництва іде всередину століть, сучасне його розуміння склалося в період становлення і розвитку капіталізму.

      В економічній теорії поняття «підприємець»  з'явилося в XVIII в. і часто асоціювалося з поняттям «власник». У його джерел стояв англійський економіст Р. Кантільон, який уперше вніс термін «підприємець» в економічну теорію. По Кантільону, підприємець - це людина з невизначеними, нефіксованими доходами (селянин, ремісник, торговець, розбійник, жебрак і т.д.). Він купує чужі товари за відомою ціною, а продавати свої буде за ціною, йому поки невідомою. Звідси випливає, що ризик - головна відмітна риса підприємця, а його основна економічна функція складається в приведенні пропозиції у відповідність з попитом на різних товарних ринках.

      А. Сміт також характеризував підприємця як власника, що йде на економічний  ризик заради реалізації якоїсь комерційної  ідеї й одержання прибутку. Він  сам планує й організує виробництво, розпоряджається його результатами і т.п.

      Аналогічного  погляду на функцію підприємця в  ринковій економіці дотримував і  великий французький економіст  кінця XVIII - поч. XIX ст. Ж. -Б. Сей, який характеризував його як особу, що береться за свій рахунок і ризик і у свою користь зробити який-небудь продукт. Він підкреслював активну роль підприємця як економічного агента, що комбінує фактори виробництва як посередника, власника знань і досвіду. Сей досить докладно описав специфічні властивості підприємця і характер його доходів, частина яких є платою за його рідкі підприємницькі здібності.

      Великий внесок у розробку теорії підприємництва внесли німецький економіст В. Зомбарт  і австрійський економіст И. Шумпетер. Підприємець по Зомбарту - це «завойовник» (готовність до ризику, духовна воля, багатство ідей, воля і наполегливість)" організатор» (уміння об'єднувати багатьох людей для спільної роботи) і «торговець» (уміння переконувати людей купити свої товари, будити їхній інтерес, завойовувати довіру). Описуючи мети підприємця, Зомбарт головної серед них виділяє прагнення до процвітання і росту своєї справи, а підлеглої - зростання прибутку, оскільки без нього неможливе процвітання.

      И. Шумпетер називає підприємцем людини, що береться за здійснення нових комбінацій факторів виробництва і тим самим  забезпечуючого економічний розвиток. При цьому Шумпетер вважав, що підприємець не обов'язково є власником виробництва, індивідуальним капіталістом - їм може бути і управляючий банку або акціонерного товариства.

      Власне  кажучи, об'єднання в одному обличчі  власника і підприємця стало руйнуватися саме в період появи кредиту. Будь-який комерційний банк не є власником усього капіталу, що він пускає в обіг. Як правило, його власність поширюється на статутний фонд, що може являти собою відносно невелику величину.

      Найбільш зриме відділення підприємництва від власності виявляється в акціонерних товариствах. В умовах акціонерної, корпоративної економіки власність як юридичний факт втрачає свої розпорядницькі прерогативи. Влада на виробництві переміщається від власності до організації, роль власності стає усе більш пасивною. Замість реальних фізичних предметів, з якими традиційно зв'язувалося поняття власності, акціонер володіє лише клаптиком папера, титулом власності. Над самими підприємцями він, власник акції, має досить умовний контроль. Однак він і не несе відповідальності за результати діяльності корпорації. Таку відповідальність несуть менеджери.

      Таким чином, розвиток кредитних відносин і перехід національного багатства  з форми індивідуальної приватної  власності у форму власності корпорацій спричиняє відділення власності від розпорядження підприємництва.

      Отже, між підприємцем і власником немає твердого зв'язку, підприємництво у своїй основі не є функцією тільки власника, у ньому можуть брати участь особи, що безпосередньо не є суб'єктами права власності.

      Що  ж являє собою підприємництво з погляду економічної визначеності? У науковій літературі пропонується його розглядати в трьох аспектах: як економічну категорію; як метод господарювання; як тип економічного мислення.

      Для характеристики підприємництва як економічної категорії центральною проблемою є встановлення його суб'єктів і об'єктів. Суб'єктами підприємництва можуть бути насамперед приватні особи (організатори одноособового, сімейного, а також більш великого виробництва). Діяльність таких підприємців здійснюється як на основі власної праці, так і з залученням найманої. Підприємницька діяльність може здійснюватися також групою осіб, пов'язаних між собою договірними відносинами й економічним інтересом. Суб'єктами колективного підприємництва виступають акціонерні товариства, орендні колективи, кооперативи і т.д. В окремих випадках до суб'єктів підприємництва відносять і державу в особі її відповідних органів. Таким чином, у ринковій економіці існують три форми підприємницької діяльності: державна, колективна, приватна, кожна з яких знаходить свої «ніші» у господарській системі.

      Об'єктом  підприємництва є здійснення найбільш ефективної комбінації факторів виробництва  з метою максимізації доходу. Усілякі  нові способи комбінації економічних ресурсів, на думку І. Шумпетера, є головною справою підприємця і відрізняють його від звичайного господарника. Підприємці комбінують ресурси з метою виготовлення нового, невідомого споживачам блага; відкриття нових способів виробництва (технологій) і комерційного використання вже існуючого товару; освоєння нового ринку збуту; освоєння нового джерела сировини; проведення реорганізації в галузі для створення своєї монополії або підриву чужої (Шумпетер І. Теорія економічного розвитку. М., 1982.)

      Для підприємництва, як методу ведення  господарства головною умовою є самостійність  і незалежність суб'єктів господарювання, наявність у них визначеної сукупності свобод і прав - на вибір виду підприємницької  діяльності, по формуванню виробничої програми, на вибір джерел фінансування, доступу до ресурсів, по збуті продукції, установленню на неї цін, розпорядження прибутком і т.д. Самостійність підприємця варто розуміти в тому змісті, що над їм немає керівного органа, що вказує, що робити, скільки витрачати, кому й але якій ціні продавати і т.д. Але підприємець увесь час знаходиться в залежності від ринку, від динаміки попиту та пропозиції, від рівня цін, тобто від сформованої системи товарно-грошових відносин.