Зародження та розвиток підприємницької діяльності в Україні

     Потужні можливості закладені в податковій політиці. «Активна» державна підтримка малого бізнесу проявляється у встановлених законодавчо податкових пільгах. Податкова система цілком підходить середньому та великому бізнесу, але, безумовно, ускладнює започаткування та розвиток малого. Система оподаткування повних і командних товариств, приватних фірм малого підприємництва повинна бути наближена до оподаткування підприємців, які працюють без створення юридичної особи. Так працює весь світ. Маючи повну відповідальність перед кредиторами чи інвесторами, вони отримують від держави пільги стосовно оподаткування. Це дає змогу фірмі-початківцю утвердитись на ринку, накопичити запас капіталу, та захистити від вимивання обігових коштів.

     Податкова політика повинна включати перевірену досвідом країн розвинутої економіки  систему пільг: диференційована  система оподаткування в залежності від величини обороту, - “податкові інвестиційні кредити ” на засоби, що направляються на розширене виробництво за рахунок власних ресурсів, податкові скидки на прибуток, пільгове формування спеціальних цільових резервних фондів за рахунок неоподаткованого прибутку, пільгове оподаткування оновленого асортименту продукції, система стимулюючих заходів по потоку інвестицій в компанії, які спеціалізуються на фінансуванні невеликих фірм з інноваційними технологіями. Останні є надзвичайно важливим для нашої економіки, так як може стати стимулом до розвитку венчурного підприємництва в малому бізнесі та запровадження вітчизняного “франчайзингу”. Наприклад, Японія застосовує податок на прибуток в розмірі 42%, а для малого бізнесу 30%. Англія відповідно 35% і 29%. В США використовують диференційований підхід до оподаткування прибутку. Перші 50 тис. дол. прибутку обкладаються податком 15%, прибуток від 50 тис. до 75 тис. дол. - за ставкою 25%, прибуток більше 75 тис. дол. - 34%.У Франції протягом перших 5 років роботи фірми ставка податку зменшується на 50%. Вдвічі меншою є ставка податку для підприємців Німеччини, щорічний прибуток не перевищує 3 млн. марок. Уряд Японії і Швеції дозволяє компаніям створювати за рахунок неоподаткованого прибутку фонд спеціального призначення для фінансування майбутніх інвестицій. Шведські фірми мають змогу відкладати половину прибутку в такі фонди, зберігаючи ці кошти у формі безпроцентних вкладів в банку і використовуючи їх по мірі необхідності. Податкова політика Японії передбачає пільги не тільки на затрати, але й на результати виробництва. Така продукція, як математичне забезпечення ЕОМ цілком не оподатковується. Товари-новинки впродовж 3 років після впровадження в обсязі 20% також звільняються від податку.

     Отже, фінансово-кредитну і податкову політику щодо підтримки малих підприємств слід реформувати. Суттєву роль у фінансовій підтримці малого бізнесу повинні відігравати форму підтримки підприємництва. Надзвичайно актуальною проблемою є залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у різних формах та за напрямками вкладення. Для динамічного розвитку підприємницьких структур незалежно від їх форм власності потрібно сформувати систему державного регулювання і підтримки малого підприємництва.

     Підвищення  ролі та значення малих підприємств в економіці України висунуло нові вимоги до формування відповідної ринкової інфраструктури (фінансово-кредитні інститути, біржі, інвестиційні фонди і компанії, інформаційні консультативні фірми, бізнес-центри і т.п.), тому державні органи повинні більше уваги приділяти формуванню її основних елементів і виробленню належної законодавчої бази. Реалізація цих заходів надасть нашим підприємцям значні можливості для самореалізації. Тим самим підприємництво може досягти підвищення своїх показників до рівня розвинутих країн.

     Виходячи  з вище наведеного, можна сказати, що воно в Україні має великі резерви  і великі перспективи, адже нема іншого способу становлення і зміцнення  держави, окрім розвитку ринкової економіки, яка ґрунтується насамперед на приватному бізнесі, особистій ініціативі, що й дає кожному можливість самореалізації і самоутвердження.

      Заснування  власної справи, прогнозування, планування та реалізація господарських рішень в підприємницькій діяльності відбувається в умовах невизначеності, що породжується зміною внутрішнього та зовнішнього середовищ. Під невизначеністю в підприємництві розуміють відсутність повної та достовірної інформації про умови реалізації підприємницької ідеї.

      Невизначеність, що пов'язана з можливістю виникнення в ході здійснення підприємницької діяльності несприятливих умов, ситуацій та наслідків несе загрозу ризику.

      В ринковій економіці ризик є невід'ємним атрибутом господарювання. Невизначеність приводить до того, що уникнути ризику неможливо. Але це не значить, що слід шукати такі рішення, в яких завчасно відомий результат, вони, як правило, неефективні. Необхідно навчитися передбачати ризик, оцінювати його розміри, планувати заходи щодо його запобігання, тобто управляти ризиком.

      Управління  ризиком -- це процес реагування на події та зміни ризиків в процесі здійснення підприємницької діяльності. Найбільш розповсюдженою характеристикою ризику в підприємництві є:

1. загроза або небезпека виникнення невдач в процесі здійснення підприємницької діяльності;
2. небезпека виникнення несприятливих наслідків, змін зовнішнього середовища, які можуть викликати втрати ресурсів, збитки, а також небезпеку від якої слід застрахуватись.

      При виборі конкретного господарського рішення суб'єкт підприємництва в певній мірі ризикує.

      Ризик - це:

• можливість досягнення негативних наслідків в результаті певних рішень або дій;
• ймовірність понести збитки або втратити вигоду, невпевненість в 
  отриманні відповідного доходу;
• дія, яка в тій чи іншій мірі загрожує суб'єкту певною втратою.

      Навіть  за регульованої економіки, ретельного вивчення ринку маркетологами суб'єкти господарської діяльності позбавлені всебічної достовірної інформації про кон'юнктуру ринку, фінансовий та виробничий стан підприємств-конкурентів, їхні плани, що посилює об'єктивний характер економічних ризиків.

      Економічний ризик - непередбачена суб'єктом господарської діяльності небезпека, яка спричиняє можливість втрат, загрожує реалізації поставленої мети і зумовлена перш за все, випадковим характером прийнятих ним рішень.

      Економічний ризик - це ймовірне зменшення вартості, тобто величина, що має грошове вираження.

      Оскільки  законодавством України діяльність суб'єктів господарювання розглядається як господарська та підприємницька, то і ризики класифікуються як господарські та підприємницькі.

      Підприємницький ризик - загроза виникнення непередбачених планами та прогнозами матеріальних і фінансових втрат та збитків або недоодержання очікуваних доходів у ході здійснення підприємницької діяльності.

      Господарський ризик є невід'ємним компонентом ринкової економіки і являє собою здійснення комерційної, виробничої та іншої діяльності у ситуації невизначеності через нестачу інформації, що не гарантує в таких умовах досягнення позитивного результату. Суб'єкт господарювання в умовах господарського ризику повинен уміти вибирати з можливих альтернативних варіантів виправданий рівень ризику.

      За  джерелами виникнення ризики класифікуються на: політичні; господарські; форс-мажорні.

      Політичні ризики обумовлені:

• ризиком зміни державного устрою, частими змінами уряду;
• нестабільністю політичної влади;
• неадекватністю політичних рішень.

      Господарські  ризики можуть включати:

• ризик зміни податкового законодавства;
• ринковий ризик (відсутність попиту на товари та послуги);
• ризик капітальних вкладень (інфляція);
• ризик зміни цін постачальників;
• ризик затримки платежів за реалізовану продукцію;
• ризик неадекватного менеджменту тощо.

      Форс-мажорні  обставини включають:

• ризики стихійного лиха;
• ризики виникнення міжнаціональних конфліктів;
• ризик втрати майна при пожежі.

      Суб'єкти підприємництва при здійсненні своєї діяльності використовують не тільки власний, а й додатковий (позиковий) капітал.

      Велика  доля позикового капіталу (зобов'язань) при здійсненні підприємницької  діяльності підвищує ризик порушення  принципу ліквідності підприємства, тобто існує фінансовий ризик.

      Під фінансовим ризиком суб'єкта підприємництва розуміють ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати прибутку або капіталу в ситуації невизначених умов здійснення його фінансової діяльності.

      Виходячи  з певної ймовірності виникнення небажаних ситуацій, необхідно організувати підприємницьку діяльність таким чином, щоб зменшити ризик і пов'язані з ним втрати в майбутньому.

      З точки зору причин виникнення ризики при здійсненні підприємницької  діяльності обумовлені:

      Є постановкою помилкової мети, невизначеністю ситуації;

      Є можливістю відхилень в процесі  реалізації підприємницької ідеї від  цілей, що були передбачені, внаслідок  внутрішнього та зовнішнього впливу;

      Є ймовірністю досягнення помилкового  результату;

      Є можливістю виникнення несприятливих  наслідків в ході реалізації підприємницької  ідеї;

      Є обмеженістю ресурсів;

      Є зіткненням інтересів учасників  прийняття підприємницьких рішень та виконавців цих рішень;

      Є недостатньою кваліфікацією персоналу, схильністю до суб'єктивізму;

      Є протидією партнерів;

      Є форс-мажорними обставинами (природними, політичними, економічними, технологічними, ринковими тощо);

      Є договірною дисципліною (затримкою  постачань, розривом контрактів);

      Є дисципліною зобов'язань (несвоєчасною сплатою відсотків, податків та інших платежів);

      Є низькою якістю продукції, робіт  та послуг.

      Управління  ризиком здійснюється на всіх стадіях  здійснення підприємницької діяльності за допомогою моніторингу, контролю та необхідних коригуючих дій приємницької діяльності.

     Розвиток  національного підприємництва значною  мірою залежить від створення  відповідної правової бази, яка стимулювала  б підприємницьку активність та добросовісну конкуренцію.

     Правова база підприємницької діяльності - це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають порядок створення підприємств, реєстрацію фізичних осіб-підприємців, їхні правові та організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збут, систему оподаткування, відносини між державою та підприємцями, суб'єктів підприємницької діяльності між собою, а також дають підприємцям певні правові гарантії.

     Законодавство у сфері підприємництва має становити  єдину систему як за взаємною узгодженістю норм, так і за цілісністю самого нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності.

     У розвинених країнах немає спеціальних  законів про підприємництво. Свобода  підприємницької діяльності в цих  країнах закріплена у конституції, цивільному законодавстві та в інших  нормативно-правових актах, що регламентують господарську діяльність.

     В Україні, як і в інших країнах  з перехідною економікою, необхідність прийняття спеціального закону з  питань розвитку підприємництва зумовлена  двома причинами: по-перше, необхідністю відмінити існуюче в законодавстві обмеження (до 1991 р. приватна підприємницька діяльність була заборонена); по-друге, необхідністю сформувати правове поле, яке стимулювало б розвиток підприємництва та його підтримку.