Зародження та розвиток підприємницької діяльності в Україні

     Здійснення  підприємницької діяльності регламентує  Господарський Кодекс України. Слід зазначити, що неперевершене значення, з погляду нормативно-правового забезпечення, в умовах перехідної економіки має конституційне закріплення свободи підприємництва. Відповідно до Конституції України (ч. 1 ст. 42) кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

     В умовах високо монополізованої економіки  становлення та розвиток підприємництва як приватного сектору економіки  набуває неабиякої актуальності.

     Аналіз  законодавчого забезпечення розвитку підприємництва в Україні дає змогу зробити такі загальні висновки:

• законодавча база, що забезпечує розвиток та регулювання підприємництва в Україні, знаходиться на етапі формування;
• недостатні правові гарантії усіх форм власності та захисту приватної власності як основної умови розвитку підприємницької діяльності;
• відсутність єдиної державної політики підтримки підприємництва, зокрема малого, відповідної нормативно-правової бази та дійового механізму реалізації такої політики.

     Основними недоліками правового забезпечення підприємництва в Україні є:

• відсутність єдиної законодавчої стратегії щодо розвитку підприємництва; нестабільність і суперечливість чинної нормативно-правової бази розвитку підприємництва;
• практично не функціонуючий характер багатьох правових актів;
• низька виконавська дисципліна щодо нормативно-правових документів;
• наявність у законодавстві багатьох нечітких норм, які за бажання можна трактувати по-різному;
• необґрунтованість законодавчих обмежень і вимог, що містяться в окремих нормативно-правових актах;
• наявність правового нігілізму як антиподу правової культури.

     Праця і підприємництво - процеси цілеспрямованої  діяльності на виробництво матеріальних і духовних благ, але якщо для  підприємництва праця основна умова  його розвитку і джерело створення життєвих благ, то підприємництво - це засіб, що надає праці творчості, це змістовна, якісна сторона діяльності, яка характеризується самопримусом суб'єктів, що вибрали цю діяльність.

     Ліцензування  підприємницької діяльності за її видами є складовою частиною державного регулювання підприємництва в Україні, спрямоване на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів громадян.

     Державне ліцензування підприємницької діяльності в Україні  впроваджується відповідно до Конституції України щодо права кожного на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

     Головним завданням  ліцензування є захист економічних  та інших інтересів держави, її громадян шляхом встановлення з боку держави певних умов і правил здійснення окремих видів підприємницької діяльності.

     Необхідність розвитку вітчизняного виробництва в умовах переходу до ринкової економіки та розв'язання проблем інтеграції України  в Європейське співтовариство вимагають  посилення уваги з боку Кабінету Міністрів України до регулювання підприємництва і перебудови методології та організації заходів щодо ліцензування окремих видів підприємницької діяльності.

     Діяльність у сфері  ліцензування підприємництва базується  на таких принципах:

• захист конституційних прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів, здоров'я громадян і безпеки держави;
• рівність прав усіх суб'єктів підприємництва незалежно від їх організаційних форм та форм власності;
• гласність та відкритість процесу ліцензування.

     Реалізація цих  принципів забезпечується формуванням  відповідної правової і нормативно-інструктивної  бази та створенням єдиної інформаційної  системи ліцензування підприємництва.

      Немаловажною  проблемою є недостатня власна підготовленість  до бізнесу. Це і зрозуміло: адже сфера підготовки підприємництва знаходиться в України в зародковому стані.

2.3. Місце підприємницької  діяльності в системі  менеджменту 

      Маркетинг-менеджмент - це управлінська діяльність, зв'язана  зі здійсненням планувати, організації, координації, контролю, аудита і стимулювання заходів щодо інтенсифікації процесу формування і відтворення попиту на товари і послуги, збільшенню прибутку.

      Маркетинг-менеджмент виступає філософією і засобом інтенсифікації маркетингової діяльності, основною метою якої є не просто збут і стимулювання продажів, а керування попитом.

      Маркетинг-менеджмент як функція повинна розглядатися не тільки у взаємозв'язку з задачами в рамках процесу маркетингу, але  і з задачами по керівництву людьми і колективом, відповідальними за досягнення цілей підприємства.

      Таким чином, маркетинг-менеджмент інтегрує функціональний і інституціональний  зміст управління маркетинговою  діяльністю на всякому ієрархічному рівні соціально-економічної системи.

      В інституціональному змісті маркетинг-менеджмент - це керівна сила, що на основі наданих їй правових і організаційних повноважень розподіляє між окремими працівниками або групами працюючі розпорядження і задачі, що підлягають обов'язковому виконанню. Як керівну силу виступає менеджер або група менеджерів. У цьому випадку менеджмент розглядається як керівництво підприємства, відділу або якої-небудь іншої структури керування цієї фірми. Основними факторами, що формують середовище маркетингу-менеджменту, є культура, політика і структура.

      Процес маркетингу-менеджменту як процес вирішення проблем у сфері керування попитом за допомогою заходів щодо інтенсифікації маркетингової діяльності припускає проведення визначеної політики, що включає ситуаційний аналіз, визначення цілей, розробку стратегій, вибір засобів регулювання й аналіз результату (Табл.2.1).  

      Процес  рішення проблем у маркетингу-менеджменті             

                                                                                                             Таблиця 2.1

      Концепція маркетингу-менеджменту визначається як система основних ідей, інструментарію й аналізу підприємницької діяльності і навколишнього середовища, формування стратегій і контролю. Таким чином, основними елементами концепції маркетингу-менеджменту є:

• підприємництво, навколишнє середовище - структура, культура, політика, ресурси, ринки, галузі, конкуренти;
• формулювання політики - концепція, модель, мети, стратегії;
• реалізація політики - плани, бюджет, маркетингові заходи;
• перевірка і контроль політики - результати, процеси, передумови об'єктивних і суб'єктивних змін.

      Структура визначає внутрішній порядок усякої системи й організації, що припускає  установку робіт і форми спеціалізації, централізацію і децентралізацію  в рішенні виникаючих проблем. Структура формує робочі місця і посади. Утворення робочих місць і посад може здійснюватися по напрямках (наприклад, покупка, логістика, збут, маркетинг) або по об'єктах (наприклад, продукт, ринок, група покупців, регіон). Застосування першої ознаки приводить до утворення функціональної структури, а другої ознаки - до дивізиональної структури. Якщо використовуються обидві ознаки, то утвориться гібридна структура управління. Обґрунтування, вибір і використання організаційних структур у системі маркетингу-менеджменту є істотними складового комплексу задач маркетингу.

      Маркетинг-менеджмент як функція підприємницької діяльності виконує роль регулятора причинно-наслідкових  зв'язків між попитом та пропозицією  на основі безперервного відстеження поводження споживачів і механізму адаптації підприємства до постійно мінливої економічної кон'юнктури на ринку.

      На  етапі аналізу досліджуються  можливі стратегічні і тактичні проблеми поводження елементів маркетингової  системи: навколишнє середовище, покупець, конкуренти, торгівля. Результатом аналізу повинні бути сильні і слабкі сторони підприємства в сформованій ситуації на ринку, тобто необхідно одержати відповідь на питання: де ми знаходимося?

      Етап  прогнозування припускає розгляд  відносних маркетингових факторів для виявлення шансів підприємства в майбутньому. При цьому досліджуються тенденції в поводженні покупців і конкурентів, а також розвиток ринку і збуту в умовах передбачуваного навколишнього середовища. Таким чином, на цьому етапі варто дати відповідь на питання: як буде відбуватися розвиток ринкових відносин?

      На  етапі стратегічного маркетингу улаштовуються довгострокові цілі і стратегії підприємства в цілому і маркетингу. При цьому звертається  увага на розміри ринку і вибір  ринкових сегментів. Розглядаються питання розробки програм і інструментів маркетингу, а також способи поводження підприємства з конкурентами і торговельними організаціями. На цьому етапі проробляється концепція поводження організації на ринку, тобто формується відповідь на питання: чого ми хочемо досягти?

      Маркетингові  заходи в рамках короткострокових, тактичних маркетингових рішень розробляються на етапі оперативного планування маркетингу. З огляду на мети тактичного поводження підприємства на ринку, розробляють маркетинг-мікс. Тим самим відповідають на запитання: які заходи необхідно вибрати з можливої варіації інгредієнтів рецепта маркетинга-микса (товар, розподіл, ціна, реклама й ін.) ?

      На  останньому етапі - реалізації стратегій  і заходів маркетинга-мікса - розглядаються розуміння щодо ефективності процесу організації, концепції керування і контролю за здійсненням стратегій. На цьому етапі повинні бути вирішені питання: чи досягнуті мети підприємства? Які заходи необхідні для адаптації попиту та пропозиції?

      Ф. Котлер визначає процес маркетингу-менеджменту в такий спосіб: "Процес управління маркетингом складається з:

• аналізу ринкових можливостей,
• добору цільових ринків,
• розробки комплексу маркетингу,
• перетворення в життя маркетингових заходів".

      У рамках викладених підходів і характеристики процесу маркетингу-менеджменту можна виділити наступні напрямки діяльності, управлінські рішення маркетингу-менеджменту:

      1. Аналіз:

         а) концепції й  елементів маркетингової інформаційної  системи, стану організації маркетингової  розвідки і бенчмаркинга, рівня підтримки  маркетингових рішень, системи маркетингових  досліджень;

         б) зовнішнього середовища маркетингу - факторів мікросередовища і макросередовища підприємства;

         в) споживчих ринків і поводження покупців - дослідження  моделі купівельного поводження, факторів, що впливають на поводження покупців і на процес прийняття ними рішення  про покупку;