Управління трудовим потенціалом

Певна статева нерівність існує вже на початку життя: на кожні 100 дівчаток у середньому народжується 105 хлопчиків, але й смертність у ранньому дитячому віці серед хлопчиків є вищою. Далі, з віком, показники смертності хлопчиків і дівчаток вирівнюються, а у підлітковому віці знову спостерігається збільшення кількості смертей юнаків (переважно з неприродних причин), кількість населення різної статі стає однаковою. При цьому вік балансування, тобто однакова кількість жінок і чоловіків в Україні в 2010 р. становив 30 років, тоді як у Європі сягає 50 років, що зумовлено значно вищими темпами «вимирання» українських чоловіків. У працездатному віці чоловіки вмирають частіше за жінок, а у більш старших вікових групах статеві відмінності смертності поступово зменшуються. Переважання показників передчасної смертності у чоловіків характерне і для розвинутих країн. Дійсно, вищий рівень чоловічої смертності зумовлений рядом як біологічних, так і соціальних чинників (еволюційно детермінованою більшою життєздатністю жіночого організму, особливостями зайнятості, переважання чоловіків серед представників небезпечних професій (армія, поліція, рятувальники, вугільна промисловість тощо), меншою соціальною і психологічною пристосовуваністю до змін у житті, більшою схильністю до поведінки, пов'язаною зі створенням ситуацій підвищеного ризику для життя (зловживання речовинами, що викликають залежність (алкоголь, тютюн, наркотики), ризикована сексуальна поведінка, частота конфліктів із законом), менш відповідальним ставленням до власного здоров'я та меншою прихильністю до лікування у разі його порушень порівняно з жінками тощо.

Основні причини, які  формують сучасний рівень смертності населення віком до 65 років в  Україні диференційовані за віком та статтю. Так у віці 0-15 років, який у структурі передчасної смертності становить для чоловіків 2,7%, а для жінок 7%, 56-57% усіх смертей відбуваються через вроджені вади розвитку та смерть у перинатальному періоді і досить значну частку становить смертність від зовнішніх причин 17-21%. У працездатному віці, на який припадає основна частина передчасних смертей, причини смертності зумовлюються статевими відмінностями. Для чоловіків основними причинами смертності в 2010 р. були хвороби системи кровообігу (31%) та зовнішні причини смертності (26%), а хвороби органів травлення та новоутворення становлять по 11%. Для жінок основними причинами передчасної смертності є новоутворення та хвороби системи кровообігу в рівній мірі (24%), менш значними є зовнішні причини (17%) та хвороби органів травлення (15%).

Потрібно зазначити, що передчасна смертність від серцево-судинних хвороб, які впродовж останніх років беззаперечно переважали серед основних причин, практично постійно зростала, Так, в 2010 р. коефіцієнт смертності населення у працездатному віці від хвороб системи кровообігу становив для чоловіків 330, а жінок 66 осіб на 100000 осіб працездатного віку, що вище рівня 1990 р. для чоловіків на 35%, а для а жінок – на 61%.

У країнах ЄС коефіцієнт смертності від хвороб систем кровообігу в 4 рази нижчий, ніж в Україні.

Зниження смертності у країнах ЄС пов'язане, передусім, з успішною реалізацією заходів впровадження здорового способу життя і формування у населення більш відповідального ставлення до свого життя та вітальної поведінки, і, відповідно, зменшення негативного впливу таких ризиків хвороб системи кровообігу, як тютюнокуріння, недостатня фізична активність, артеріальна гіпертензія, підвищений рівень холестерину і цукру в крові, надмірна вага тощо.

 

 

 

 

 

4. Аналіз смертності населення у Рівненській області

 

Основні показники смертності по області здійснюються на основі даних Головного управління статистики по Рівненській області

 

Рік	Кількість наявного населення, всього, тис.осіб	Кількість народжених, тис.осіб	Кількість померлих, тис.осіб	Природній приріст  населення, тис. осіб	Смертність  дітей у віці до 1 року,осіб	Кількість народжених, на 1000 осіб	Кількість померлих, на 1000 осіб
1995	1194,5	16469	15282	1187	286	13,8	12,8
1996	1193,3	15782	15246	536	228	13,2	12,8
1997	1190,5	15770	14974	796	209	13,2	12,6
1998	1189,7	15071	14674	397	199	12,7	12,3
1999	1187,4	14188	15083	-895	185	11,9	12,7
2000	1183,3	13898	15499	-1601	191	11,7	13,1
2001	1178,9	13252	15216	-1964	147	11,2	12,9
2002	1173,3	13407	15550	-2143	156	11,4	13,3
2003	1168,3	13940	15968	-2028	130	11,9	13,7
2004	1164,2	14558	15811	-1253	137	12,5	13,6
2005	1160,7	14483	16421	-1938	151	12,5	14,1
2006	1156,5	15758	16072	-314	148	13,6	13,9
2007	1154,4	15759	16156	-397	177	13,7	14
2008	1152	17089	16245	844	151	14,8	14,1
2009	1151	17544	15415	2129	164	15,2	13,4
2010	1151,6	17074	14997	2077	158	14,8	13

 

З таблиці видно, що в  порівнянні з 1995 роком в Рівненській області народжуваність збільшилась на 4 %, а смертність знизилась на 2%. В порівнянні з 2009 роком народжуваність і смертність знизилась на 3%.

Смертність дітей до 1 року у Рівненській області знизилась: у порівнянні з 1995 роком на 8 %, у порівннні з 2009 роком на 4%.

 

Як видно з вищенаведеного графіка за останні 15 років показники  народжуваності в Рівненській області  вищі за аналогічні показники по Україні. Показники смертності – нижчі.

 

Тривалість життя по Україні у 2009-2010 роках – 70,44: чоловіки – 65,28, жінки 75,5.

Вищенаведена таблиця  показує, що середня тривалість життя  по Рівненській області (разом, чоловіки, жінки) приблизно рівна аналогічним показникам по Україні і відрізняється не більше як на 1%. Про ці показники вищі ніж загалом по Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Шляхи вирішення пробеми смертності

Основними напрямками вирішення проблеми є:

- розробка і реалізація міжгалузевих стратегій, спрямованих на пропаганду, формування і заохочення до здорового способу життя;

- пропагування сімейних  цінностей, забезпечення медико-соціальної  підтримки молодої сім'ї;

- широке залучення ЗМІ, недержавних організацій для інформування населення з питань відповідального ставлення до охорони здоров'я; проведення освітніх кампаній з питань охорони здоров'я, які пропагують здоровий спосіб життя, планування сім'ї, зміцнення репродуктивного здоров'я жінок, охорону материнства та раннє діагностування ракових захворювань;

- подальший розвиток комплексного медико-санітарного обслуговування у сфері охорони репродуктивного та статевого здоров'я,

- забезпечення покращання доступності до медичних послуг підлітків, сільського населення, чоловіків;

- здійснення заходів щодо посилення профілактичної роботи у системі охорони здоров'я;

- впровадження стратегії надання послуг з репродуктивного здоров'я лікарями загальної практики та сімейними лікарями;

- удосконалення системи підготовки медичних спеціалістів для поліпшення якості надання медичної допомоги в сфері репродуктивного здоров'я;

- продовження розробки та впровадження технологій і практик у сфері репродуктивного здоров'я на основі науково-доказової медицини;

- покращання матеріально-технічного забезпечення закладів охорони репродуктивного здоров'я;

- проведення наукових досліджень найбільш актуальних питань репродуктивного здоров'я;

- розробка стратегії з питань забезпечення населення засобами попередження небажаної вагітності;

- розробка механізмів охорони здоров'я соціально незахищених груп населення;

- розробка стратегії зменшення шкідливого впливу інформаційних технологій на спосіб життя дітей та підлітків.

Боротьба із захворюваністю є одним із найважливіших напрямків по збільшенню тривалості життя населення. Тобто необхідно реформувати системи охорони здоров'я.

Загальновідомо, що профілактика неінфекційних захворювань  у 2,7 разів менш затратна, ніж лікування  хворих. При цьому здоровий (оптимальний) спосіб життя населення є більш  ефективним у 5 разів, ніж лікувально-діагностична діяльність системи охорони здоров’я в плані збереження та зміцнення здоров’я населення.

Головним засобом збереження і зміцнення здоров’я населення  є система громадського здоров’я та мотивація населення до здорового (оптимального) способу життя.

На сьогодні в Україні відсутня система громадського здоров’я та на державному і місцевих рівнях, рівні громад не створюються умови для забезпечення здорового способу життя серед широких верств населення. Відсутній комплексний міжсекторальний підхід та зацікавленість бізнесових структур і керівників місцевих органів влади щодо створення умов в зниженні негативного впливу соціальних детермінант на стан здоров’я населення та  медико-демографічну ситуацію.

За останні роки практично  зруйнована мережа закладів охорони здоров’я, як на центральному, так і регіональному рівнях, що займалися  формуванням здорового способу життя та санітарно-просвітницькою роботою серед населення.

Система охорони здоров’я в свої діяльності в основному  направлена на лікування пацієнтів, а не профілактику захворювань та їх раннє виявлення, що призводить до хронізації хвороб, зростання первинної інвалідизації та запобіжної смертності.

Загальна практика сімейної медицини, яка формується в державі, і повинна базуватися на профілактичній роботі, в сучасних умовах теж скерована на лікування хворих та надання невідкладної допомоги.

Важливим є формування міжсектрального підходу в проведенні профілактичних заходів щодо усунення негативного впливу соціальних детермінант здоров’я, створення умов для збереження та зміцнення здоров’я населення на базі державно-приватно-суспільного партнерства, формування відповідального ставлення кожної людини до особистого здоров’я, а також системи громадського здоров’я населення.

Для кожного регіону (в т.ч. і для Рівненської області) з урахуванням його соціально-економічного стану, культурно-етнічних та історичних традицій, стану медико-демографічної ситуації, розвитку інфраструктури громадського здоров’я та визначення впливу соціальних детермінант на стан здоров’я населення повинні бути науково-обгрунтовані та розроблені заходи щодо збереження та зміцнення громадського здоров’я населення.

Визначення  оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу  можливих варіантів

І варіант (песимістичний) – збереження існуючої ситуації в охороні здоров’я, яка призведе до погіршення медико-демографічної ситуації в країні, що потребуватиме значного зростання видатків на охорону здоров’я з бюджетів різних рівнів без покращення рівня здоров’я населення та зниження смертності, що негативно вплине на соціально-економічне становище в державі.

ІІ варіант   (малоефективний) –  реформування тільки системи надання медичної допомоги забезпечить більш якісне та ефективне надання медичної допомоги за рахунок диференціації медичної допомоги за інтенсивністю лікувального процесу та її розподіл за рівнями, але суттєво не вплине на потребу населення у високоспеціалізованій медичній допомозі та зниження рівнів госпіталізації, що знову таки потребує значних фінансових ресурсів.

ІІІ варіант (оптимальний) –  скерований на профілактику та раннє виявлення неінфекційних захворювань, контроль за перебігом захворювань та попередженню їх несприятливих наслідків, формування системи громадського здоров’я, залучення та мотивація населення до здорового способу життя, запровадження заходів з реабілітації, що спільно з реформою системи надання медичної допомоги забезпечить зниження потреби у медичній допомозі, раціональне використання ресурсів галузі, підвищення рівня здоров’я та зниження, первинної інвалідизації населення,  загальної смертності та смертності населення в працездатному віці.

Шляхи і способи розв’язання  проблеми

Для розв’язання поставлених завдань необхідно дотримуватись наступних принципів:

– визнання здоров’я населення одним з ключових факторів національної безпеки держави, стабільності та благополуччя суспільства, визначення  здоров’я та життя громадян пріоритетним напрямком політики на всіх рівнях управління;

– міжсекторальне співробітництво  усіх сфер суспільства, діяльність яких прямо чи опосередковано впливає на здоров’я населення;

– загальнодоступність наявних  ресурсів збереження та зміцнення здоров’я і громадських заходів оздоровлення для всіх верств населення, незалежно  від місця проживання, соціально-економічного статусу;