Управління трудовим потенціалом

Значна економія сировини досягається за рахунок використання вторинних матеріалів - металобрухту, макулатури, пластмас. Запаси їх у багатьох країнах настільки значні, що можуть значною мірою компенсувати дефіцит природних ресурсів. У старопромислових районах Західної і Східної Європи та США обсяги заготівлі вторинних ресурсів навіть перекривають місцеві потреби і частково експортуються в інші країни.

Приклади високоефективного  використання вторинної сировини показують "малі" високорозвинені країни Західної Європи. Тут використовується 80-90 % щорічного надходження металобрухту, 50-70 % макулатури і багатьох видів пластмас, до 75% побутового сміття спалюється з метою виробництва енергії.

Розв'язання енергетичної проблеми, крім повсюдної економії енергії і вдосконалення існуючої теплової енергетики на принципово нових технологічних основах (спалювання вугілля у "киплячому шарі", МГД-генератори), передбачає широке використання альтернативних джерел енергії, передусім сонячної, вітрової, внутрішнього тепла Землі.

Загальний вітроенергетичний потенціал Землі майже в ЗО разів перевищує річне споживання електрики в усьому світі.

Перша у світі вітрова  електростанція потужністю 100 кВт збудована  в Криму в 1931 р. Струм надходив в електромережу Севастополя. Вітрові  електростанції функціонують в ФРН, США, Росії, Казахстані, Туркменистані. Кубі, Швеції та ін.

Використання енергії  припливів і відпливів найбільш характерно для Франції, Росії, США  та ін., а геотермальної енергії - для Ісландії, Росії.

Продовольча проблема визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє і майбутні покоління планети. До певної міри це наслідок того, то харчування є фізіологічною потребою людини.

Згідно з даними ФАО (продовольчої і сільськогосподарської  організації ООН), нині на планеті  голодують понад 500 млн. осіб, а ще 1 млрд. осіб постійно недоїдають. Продовольча криза особливо актуальна для багатьох країн Африки, Азії, Латинської Америки і загрожує поширитися на інші території.

Зонами критичної продовольчої ситуації у світі є територія  у центральній Африці (Мавританія, Сенегал, Гамбія, Малі, Нігерія, Чад), де слабо розвинена промисловість, і у Північно-Східній та в південній Африці (за винятком ПАР). Найбільш критичне становище склалося у 20 країнах "зони голоду", що розташована в сухих саванах і напівпустелях. Тут темпи приросту населення у два рази перевищують виробництво продовольства. Середньодобова забезпеченість їжею оцінюється у цих країнах на 80-85 % від рекомендованих ФАО норм (не менше 2400 ккал на добу).

Причиною голоду є  не відсутність запасів зерна, а неспроможність країн, що розвиваються, через власні низькі доходи закуповувати на світовому ринку продукти харчування. У структурі сімейного бюджету частка продовольчих затрат у них перевищує 60 %, тоді як у Німеччині 17%. у США - 19%, у країнах Дніпровсько-чорноморського субрегіону, Російській Федерації, через невисокі доходи населення цей показник наближається до 70 %, при цьому обмежується споживанням хліба, круп, картоплі.

Серед чинників, які мають  особливе значення для вирішення  продовольчої проблеми, с земля. Однак не вся земля с придатною для вирощування сільськогосподарських культур.

Тільки 11,3% земної суші придатні до обробітку, тобто є орними землями. Приблизно ще 1800 млн. га (12% поверхні суші) може бути освоєна під орні землі та багаторічні насадження.

В Європі і Азії, наприклад, розорано відповідно 25,3 і 17,0% площі  суші, тоді як площа орних земель в Австралії і Океанії, в Африці та Латинській Америці розораність  становить усього 6,0, 6,7 та 8,9 % відповідно. У структурі використання земель у різних регіонах світу найбільшу питому в Австралії та Океанії займають пасовища (56%), у Латинській Америці - ліси (48,1 %). Серед земель Близького Сходу переважають пустелі, які придатні для землеробства.

Чималі площі родючих  земель вилучаються у світі під забудову, особливо міську, яка в XXI ст. може значно зрости.

Особливою проблемою  є деградація (погіршення) землі. Це не лише виснаження грунтів, їх ерозія, а й забруднення різними хімічними  сполуками, що вносяться при удобренні. За даними ООН, площа орних земель лише у країнах "третього світу" на початок XXI ст. скоротиться на 17,7 %, а їх потенційна продуктивність - на 28,9 %.

Компенсувати втрати можна за рахунок підвищення продуктивності оброблювальних земель, тобто збільшення збору врожаїв. Спеціалісти вважають, що цього можна досягнути, поєднавши апробовані форми землеробства із сучасними досягненнями біотехнології. Допускається, що таким шляхом можна збільшити врожайність, наприклад, кукурудзи і пшениці у країнах, то розвиваються, у 2-3 рази. Цього було б достатньо для задоволення потреб населення цих країн у зернових культурах.

Для продовольчого забезпечення людства суттєве значення мають  біологічні ресурси Світового океану. Адже в ньому видобувається близько 20 % харчових білків тваринного походження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Смертність в Україні  в порівнянні з світовими показниками

 

Негативним чинником поглиблення демографічної кризи, нагальною соціальною проблемою в сучасній Україні є надзвичайно високий рівень смертності населення, особливо передчасної. Серед стратегічних пріоритетів політики національної безпеки України у Стратегії національної безпеки визначено створення умов для зміцнення здоров’я нації та зменшення рівня смертності населення. Втрати людського капіталу через передчасну смертність (за критерієм ВООЗ передчасною вважа ється смертність у віці до 65 років), спричинені ними кількісні та якісні зміни народонаселення істотно впливають на економічний, військовий, інтелектуальний потенціал країни, визначають загрозу прогресивному суспільному розвитку і процесу відтворення населення.

Фахівці у галузі державного управління Н. Р. Нижник, Г. П. Ситник та В. Т. Білоус розглядають національну безпеку України як сукупність взаємопов’язаних елементів, різнорідних за функціональними сферами, важливими складовими якої є політична, економічна, соціальна, екологічна, технологічна, воєнна та інформаційна безпека [1]. Я. Ф. Радишем (2003) запропоновано модель взаємозв’язку функціонально-структурних компонентів національної безпеки України, центральне місце в якій посідає саме демографічна безпека, безпосередньо пов’язана з іншими складовими. Фахівці вважають демографічну кризу реальною загрозою виникнення глибоких незворотних наслідків у соціально-економічному та духовному розвитку української нації, прогнозуючи зумовлену нею небезпеку національним інтересам України [2,3,4,5]. Однією з особливостей сучасної демографічної ситуації в Україні є набагато вищий, порівняно з розвинутими країнами світу, рівень передчасної смертності, на чому в останні роки акцентують увагу як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники [6-10].

Середня очікувана тривалість життя (СОТЖ) є загальновизнаним індикатором якості здоров‘я населення. Очікувана тривалість життя при народженні, або кількість років, що в середньому має прожити людина з покоління народжених цього року, за умови збереження протягом життя цього покоління наявних у даному році рівнів смертності в усіх вікових групах, характеризує режим смертності, який склався у певному році для населення певної території. За цим показником Україна посідала у 2005 році 25-е місце серед 27 країн Європейського регіону, представлених у базі даних ЗДВ (HFA – DB) Європейського регіонального бюро ВООЗ (меншою його величина була лише у Казахстані й Російській Федерації). Розрив з середнім по Європейському регіону показником СОТЖ для обох статей досягав 11,1 року. За рахунок чого ж це відбувається? Така різниця у тривалості життя українських громадян та громадян Європейського Союзу (ЄС) зумовлена в основному масштабами передчасної смертності.

Внесок останньої у  скорочення СОТЖ у країнах ЄС у 2005 р. дорівнював 6 років у чоловіків та 3,5 року – у жінок, тоді як в Україні його величини були вдвоє вищими (15 та 7 років відповідно). Основною детермінантою зменшення СОТЖ в Україні є висока смертність населення у працездатному віці, особливо серед чоловіків.

Дитячу смертність також відносять до пе редчасної, однак зумовлене нею скорочення СОТЖ її (навіть враховуючи підвищення показника смертності немовлят у 2005-2006 роках) у скорочення СОТЖ досить незначне. Динаміку рівнів передчасної смертності населення України інакше як загрозливою назвати не можна – адже переважання рівня передчасної смертності в Україні відносно показника ЄС нині стало вдвічі більшим, ніж у 1989 р., тобто до початку соціально-економічних перетворень у країнах пострадянського простору, та досягло у 2005 р. співвідношення 2,9 разу (669,6 проти 232,2 на 100 тис. населення у країнах ЄС). Упродовж останніх десятиріч рівень передчасної смертності в Україні постійно зростав, за винятком коротко тривалого періоду горбачовської антиалкогольної кампанії у другій половині 80-х років, коли спостерігалося зменшення рівня смертності, переважно серед чоловіків, яке, на жаль, виявилося нестійким (рис. 1).

 

  1981                                    1990                                     1995                                    2000                                     2005                                   2010                        

 

Рис. 1 Динаміка паредчасної смертності населення в Україні у 1981-2010 рр., чоловіки та жінки, стандартизований показник на 100 тис. населення

 

Відповідно зріс і внесок передчасної смертності у скорочення СОТЖ, а для чоловіків він практично зрівнявся з кризовою позначкою з огляду на демографічну ситуацію 1995 році. Це відбувалося на тлі постійного зменшення внеску передчасної смертності у СОТЖ не лише для країн Євросоюзу в цілому, а й для окремих країн колишнього соціалістичного табору, що також долали складний шлях соціально-економічних трансформацій.

Так, у сусідній з Україною Чеській Республіці рівень передчасної смертності з початку 90-х років істотно знизився, і у 2010 р. внесок передчасної смертності у скороченні СОТЖ для чоловіків ненабагато перевищувала показники ЄС, а для жінок навіть зрівнялася з показниками ЄС (рис. 2). Відмінності у величинах скорочення СОТЖ за рахунок передчасної смертності в Україні та Чеській Республіці (країні з подібними природними та кліматичними умовами, етнічно близьким населенням) за 1990-2010 рр. стали більш істотними – з 1,2 до 2 разів для жінок і з 1,3 до 2,3 разу – для чоловіків.

 

   1990                    2000                      2005                    2010                                                                      1990                      2000                     2005                     2010

Чоловіки                                                                       Жінки

Рис. 2. Частка передчасної смертності у  скороченні очікуваної тривалості життя  в Україні,

Чеській Республіці та країнах ЄС у 1990, 200, 2005 та 2010 роках

 

Проблема передчасної  смертності, як уже наголошувалося, є більш актуальною для «сильної» статі, оскільки середня очікувана тривалість життя чоловіків на 11-12 років є меншою, ніж у жінок (у розвинутих країнах різниця рідко перевищує 6-7 років).

За статистикою, у 2010 році середня тривалість життя  українських чоловіків складає 62, а жінок – 74 роки. З такими цифрами  ми опинилися на 150 місці у рейтингу тривалості життя серед країн  світу. З-поміж наших сусідів нам вдалося перегнати лише Росію, де чоловіки, в середньому, живуть на 3, а жінки на 1 рік менше. (Для порівняння, наші країни-сусіди: Білорусь за цими показниками опинилася на 141 місці, Молдова — на 136, Румунія — на 119, Угорщина — на 109, Польща — на 75. 39 сходинку рейтингу за тривалістю життя посідає Європейський Союз, де чоловіки живуть у середньому 76, жінки – 82 роки.)

Практично кожен  другий чоловік не має шансів дожити до 65 років (для порівняння – у жінок ймовірність дожити до 65 років дорівнює 77,3 %), причому впродовж останніх років спостерігалося повільне зменшення для чоловічої статі ймовірності дожити до цього віку (2001 р. – 48,8 %, 2005 р.– 45,5 %). У 2006 р. ймовірність для чоловіків померти до досягнення 65-річного віку практично дорівнювала 1/2.

Однак статистичні  дані за наступні роки свідчать, що, за підсумками року, ці показники дещо підвищаться. Статево-вікова структура українського населення зазнала значної деформації через надсмертність чоловіків, причому диспропорція зростає з віком. Результатом надсмертності є те, що у групі населення, які у 2006 році досягли межі 65 років, чоловіків стало менше на 1,3 млн, ніж жінок такого віку. Саме за рахунок надсмертності чоловіків у молодому і середньому віці зросла частка одиноких жінок та вдів. Фахівці вказують на надсмертність чоловіків і як на один з чинників низької народжуваності.

Певна статева  нерівність існує вже на початку життя: на кожні 100 дівчаток у середньому народжується 105 хлопчиків, але й смертність у ранньому дитячому віці серед хлопчиків є вищою. Далі, з віком, показники смертності хлопчиків і дівчаток вирівнюються, а у підлітковому віці знову спостерігається збільшення кількості смертей юнаків (переважно від неприродних причин), кількість населення різної статі стає однаковою. Зауважимо, що Україні у 2010 р. приблизно однакова кількість чоловіків і жінок спостерігалася у віці 29 років, тоді як у розвинутих європейських країнах така вікова «рівновага» припадає приблизно на 15-20 років пізніше, що зумовлено значно вищими темпами «вимирання» українських чоловіків. У працездатному віці чоловіки вмирають частіше за жінок, а у більш старших вікових групах статеві відмінності смертності поступово зменшуються. Переважання показників передчасної смертності у чоловіків характерне і для розвинутих країн. Дійсно, вищий рівень чоловічої смертності зумовлений рядом як біологічних, так і соціальних чинників (еволюційно детермінованою біль шою життєздатністю жіночого організму, особ ли востями зайнятості, переважання чоловіків серед представників небезпечних професій (армія, по лі ція, рятувальники, вугільна промисловість тощо), меншою соціальною і психологічною пристосовуваністю до змін у житті, більшою схильністю до поведінки, пов’язаною зі створенням ситуацій підвищеного ризику для життя (зловживання речовинами, що викликають залеж ність (алкоголь, тютюн, наркотики), ризикована сексуальна поведінка, частота конфліктів із законом), менш відповідальним ставленням до власного здоров’я та меншою прихильністю до лікування у разі його порушень порівняно з жінками тощо.