Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Ноября 2012 в 21:12, курсовая работа
Медико-демографічна ситуація, що склалась останнім часом в Україні, свідчить про незадовільний стан здоров'я населення, який проявляється у низький народжуваності порівняно з високим рівнем смертності, насамперед чоловіків працездатного віку, від'ємному природному прирості населення, а також високому рівні поширеності хронічних неінфекційних захворювань.
Дана робота розкриває суть проблеми
Розробка програми зменшення смертності населення
Демографічна ситуація у світі, на думку фахівців, не може не викликати занепокоєння. У 2000 році чисельність населення Землі складала понад 6 мільярдів чоловік та буде продовжувати збільшуватися більш, ніж на 78 мильйонів чоловік на рік протягом наступного десятиріччя. Сьогодні чисельність населення Землі зростає переважно за рахунок країн Азії, Африки та Латинської Америки. За оцінками Організації Об"єднаних Націй, в 2050 році на Землі буде існувати від 7 до майже 11 мильярдів чоловік, при цьому найбільш ймовірним прогнозом є 9 мільярдів чоловік.
Чисельність населення світу (ХVІ-ХХ ст.)
Рік |
населення, млн. чол. |
Рік |
населення, млн. чол. |
Рік |
населення, млн. чол. |
1550 |
450 |
1940 |
2290 |
1987 |
5000 |
1650 |
550 |
1950 |
2500 |
1990 |
5200 |
1800 |
906 |
1960 |
3000 |
1993 |
5512 |
1850 |
1170 |
1970 |
3650 |
1994 |
5660 |
1900 |
1630 |
1980 |
4415 |
1999 |
6000 |
1920 |
1811 |
1985 |
4814 |
2000 |
6200 |
1.2. Причини збільшення показників смертності
1.2.1 Соціальні проблеми
Першою причиною є байдуже ставлення людини до свого здоров’я.
Вона фактично байдужа стосовно себе, не відповідає за резерви та здоров'я свого організму, і поряд з цим не намагається досліджувати і розуміти свою душу. Насправді людина зайнята не турботою про власне здоров'я, а лікуванням захворювань, що і призводить до зменшення функціональних резервів організму. Безперечно, відтворення і збереження здоров'я повинно стати потребою та обов'язком кожної людини.
До ХХ ст. головною причиною передчасної смерті людини були інфекційні захворювання. Епідемії чуми, сибірки, холери забирали сотні тисяч, а іноді й мільйони життів щороку. Але вже з другої половини минулого століття ситуація докорінно змінилась. Наразі йдеться про епідемії неінфекційних захворювань: онкологічних, цукрового діабету та, насамперед, серцево-судинної патології. У 1999 р. саме на неінфекційні захворювання припало 43% загальної кількості хвороб та близько 60% випадків смерті, з яких майже половина була пов’язана з серцево-судинними захворюваннями (дані представлено на 55-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я). Згідно з прогнозами в 2020 р. неінфекційні хвороби становитимуть 60% від усієї патології і 73% летальних випадків.
В XXI сторіччя світ увійшов з багатьма проблемами. Одна з них – це ВІЛ-інфекція та її кінцева стадія СНІД. Деякі країни стоять на порозі знищення тому, що ВІЛ-інфікованість громадян цих держав досягає 50%. Що буде з цими країнами через 10-20 років, ніхто не може передбачити. Людство вперше в сучасний період зустрілось з хворобою, яка ставить під загрозу саме існування людини. Це трапилось тому, що збудник ВІЛ-інфекції/СНІД вразив захисну систему організму – імунну, і людина не може протистояти будь-якій інфекції.
Однією з важливих причин стрімкого розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІД є порушення деяких морально-етичних надбань людства. Безладне статеве життя, знецінення інституту сім’ї, неконтрольований прийом наркотиків та алкоголю, не завжди професійне виконання своїх службових обов’язків стало нормою сьогодення.
Також важливим фактором який призводить до збільшення показників смертності це наркоманія та алкоголізм. Наркоманія і алкоголізм – дуже поширені проблеми з трагічними наслідками. Про них нині говорять у всьому світі. З цим пов'язують і падіння звичаїв, і зростання злочинності, і збільшення транспортних аварій та інших нещасних випадків. Це – соціальна трагедія, про яку наполегливо і тривожно повідомляють численні засоби масової iнфоpмaцїї. Haводять загрозливі цифри, що свідчать про зростання нapкомaнії та алкоголізму, залучення до її тенет дeдалі нових і нових жертв. На Заході цю проблему намагаються виpішyвaти на урядовому рівні, але поки що безрезультатно. Суспільство повинне знати, що наркоманія – це хвороба небезпечніша, ніж алкоголізм. Тому необхідна активна боротьба з токсикоманією і наркоманією на всіх рівнях. Особливе значення має розпізнавання хвороби на ранніх стадіях.
Кількість чинників, що впливають на розвиток наркоманії, постійно збільшується, змінюються їх якісні характеристики. Причини наркоманій умовно можна поділити на соціальні, соціально-психологічні та психологічні.
Травми і отруєння, пов'язані з алкоголізмом, займають перше місце в структурі смертності працездатного населення, і вийшли на друге місце в структурі причин смертності всього населення. Вони з'явилися причиною смерті в працездатному віці кожного другого чоловіка і кожної третьої жінки. Крім того, алкоголізм є одним з головних чинників ризику виникнення і обважнює перебігу інших захворювань і обумовлює смертність від неприродних причин. Хворий на алкоголізм завдає непоправної шкоди здоров'ю і життю, як самому собі, так і близьким людям, дотичним з ним в повсякденному житті. Алкогольний спосіб життя, як антипод здорового способу життя, є одним з найважливіших чинників, що ведуть до передчасної втрати працездатності, людини, його соціальної значущості і смерті. Це величезне особисте і суспільне зло, яке зсередини "роз'їдає" особу, наносити величезну утрату суспільству.
"Національна біда",
"колективне самогубство нації"
Число алкоголіків в різних країнах світу величезне. Навіть якщо взяти до уваги цифри по економічно розвинутих країнах, де вони складають від 1 до 10% дорослого населення, витікає, що алкоголізмом страждають мільйони людей.
Попит на спиртні напої і їх споживання в окремих районах включаючи найбільш розвинуті в промисловому відношенні міста, виросли за останні 5 років в 2,5 рази і вище. Під час антиалкогольної компанії в СРСР реальне споживання алкоголю зменшилося в 3,5 рази, що не забарилося позначитися на здоров'я народу: тривалість життя збільшилася на 3 роки. Останніми роками кількість смертей від алкоголізму знов збільшилася на 80-95%, алкогольні психози стають набагато важчими, ніж в 70-80-і роки, оскільки спиртні напої, що особливо імпортуються до України, сталі поганої якості, часто з використанням технічного спирту.
Фізіологічно допустимий рівень вживання алкоголю, на думку експертів, складає не більше 5 літрів абсолютного алкоголю (л.а.а.) на людину в рік. Якщо середньодушеве споживання алкоголю населенням якої-небудь країни складає більше 8 л.а.а/люд.год, це представляє серйозну небезпеку для збереження здоров'я і генофонду нації, національної безпеки.
1.2.2. Політичні проблеми
Упродовж багатьох століть на політичний розвиток людського суспільства впливали дві протилежні тенденції - створення світових імперій і національних держав. Тривалий час інтеграційні процеси, яких вимагає розвиток світового господарства, відбувалися шляхом створення велетенських наддержав - імперій, де можна було мобілізувати великі трудові і фінансові ресурси, створити місткий внутрішній ринок. Але поступово почала домінувати тенденція створення порівняно невеликих держав на національній основі, яка остаточно перемогла у XX ст. Боротьба цих двох напрямків світового політичного розвитку постійно призводить до виникнення міжнаціональних суперечностей, які дуже часто вирішується за допомогою воєн.
Саме світові війни, до яких були залучені людські і матеріальні ресурси більшості країн світу, показати, що світові проблеми, насамперед політичні, треба якось вирішувати. Для цього після Першої світової війни була створена Ліга Надій, що трансформувалась після Другої світової в Організацію Об'єднаних Націй.
Зараз більшість регіональних конфліктів виникає на національній і релігійній основі. Особливо небезпечною є широка смуга регіональних конфліктів, що виникла на південних межах колишньої світової соціалістичної системи. Вона простягнулась від Південної Європи (держави колишньої Югославії, Албанія) через Кавказ (Грузія, Вірменія, Азербайджан, південь Росії) і Малу Азію (проблема Курдистану) до Центральної і Південної Азії (Афганістан, Таджикистан, прикордонні райони Індії і Пакистану, Шрі-Ланка). У західній частині цієї зони явно спостерігається протистояння між християнським та мусульманським світом. У багатьох мусульманських країнах посилюється ісламський фундаменталізм, який становить суттєву загрозу для міжнародної стабільності.
Докладаються величезні зусилля, щоб ліквідувати вогнища релігійних конфліктів. Для цього задіюються можливості ООН, багатьох миротворчих організацій і авторитетних політичних діячів, а в останні роки - військових структур НАТО. Частину конфліктів на Півдні Африки, Близькому Сході (проблема Палестини), в Індокитаї, у країнах колишньої Югославії вдалося ліквідувати або пригасити. Наслідком військово-політичних конфліктів є консервація розвитку багатьох країн, мільйонні потоки біженців, злидні і голод.
Регіональні конфлікти часто породжують ще одну важливу сучасну проблему - міжнародний тероризм. Щоб досягти своєї мети, ворогуючі сторони часто вдаються до захоплення заручників, вибухів у літаках, поїздах, супермаркетах та інших місцях масового скупчення людей.
Вирішення проблеми регіональних конфліктів можливе лише при виясненні їх причин, які найчастіше полягають в існуванні тоталітарних режимів, національному, релігійному і соціальному гнобленні.
Проблеми народонаселення. Переважна більшість населення світу живе в країнах, що розвиваються (4,2 млрд. осіб). До 2025 р. населення цих країн зросте ще на 3 млрд. осіб, що становитиме 95 % приросту населення світу.
Прогнозні розрахунки 00Н свідчать, що при сучасних темпах приросту населення у країнах Південної Азії і Африки, їх частка в населенні світу до кінця XXI ст. перевищить 60 %.
В останній чверті XX ст. - у розвинених країнах Європи, Північної Америки, Австралії, Японії природний приріст не перевищує 1 % на рік. Зниження показників народжуваності викликає зменшення його кількості в працездатному віці, депопуляції в майбутньому. Новий тип вікової структури викликає складні проблеми економічного, політичного і культурного характеру. У країнах Азії, Африки, Латинської Америки швидке зростання кількості населення (подвоєння через кожних 20-30 років) призводить до загострення важливих соціально-економічних проблем в цих регіонах: значного переважання темпів приросту населення над темпами економічного росту і до ще більшого відставання від аналогічних показників розвинених країн; швидкі темпи урбанізації, збільшення числа безробітних і осіб, що не знаходять застосування своєї праці (30% працездатного населення світу), зростання чисельності неграмотних (950 млн. осіб за даними ЮНЕСКО в 2000 р.) поряд з ростом частки грамотного населення в світі (85 % наприкінці століття).
У групі країн нової індустріалізації (Східна Азія. окремі країни Латинської Америки) показники природного приросту становлять від 0,7 до 1,5 % у результаті втілення у життя програми планування сім'ї.
У великій групі країн тропічної Африки, Південної Азії, деяких країн Центральної і Південної Америки, а також країн мусульманського Сходу зберігаються традиції високої народжуваності і природний приріст перевищує 2,5-3 %.
У найбагаточисельнішій групі країн, то розвиваються (Індія, Індонезія, країни Індокитаю, Мексика, Колумбія, Венесуела, Чилі, Єгипет, Туніс та ін.), де діють державні програми планування сім'ї, показники природного приросту населення коливаються від 1,5 до 2,5 %.
Потенційна загроза розвитку сучасної демографічної ситуації полягає в тому, що населення світу розпочинає XXI ст. з 1 млрд. безробітних, 1 млрд. голодуючих, 1 млрд. неграмотних, 2 млрд., що живуть в умовах відносного або абсолютного перенаселення, 1,5 млрд. знедолених, що знаходяться за "межею бідності".
Глобальність проблеми народонаселення в тому, що вона не може бути локалізована в якомусь певному регіоні, І нерівномірне зростання чисельності населення в окремих країнах може викликати помітні зміни на геополітичній карті світу.
1.2.3. Економічні проблеми
До цієї групи проблем
відносять переважно
Сировинна та енергетична проблеми мають багато спільного. Викликані вони, передусім недостатньою кількістю розвіданих запасів корисних копалин і дуже нераціональним їх використанням. Вже доводиться експлуатувати родовища, які знаходяться у гірших гірничо-геологічних умовах, у районах з екстремальними природними умовами (Сибір, Канадська Арктика, пустелі Африки і Австралії), з нижчим вмістом корисних компонентів у рудах. Усе це приводить до подорожчання сировинної та енергії, а значить, і всієї продукції згаданих галузей господарства. Тому основним шляхом вирішення сировинноенергетичної кризи є перехід до матеріало- і енергозберігаючих технологій, комплексного використання сировини, створення маловідхідного і безвідходного виробництв
До зменшення використання сировини повинна привести і заміна багатьох видів природних матеріалів на штучні і синтетичні, які можуть створюватися із наперед заданими властивостями. Ллє більшість цих матеріалів є надзвичайно складними хімічними сполуками, нерідко вони мають токсичні і канцерогенні властивості. Тому в світі існує тенденція до ширшого використання екологічно безпечних матеріалів на основі відновних біологічних ресурсів (деревина, натуральні волокна, шкіра) та найбільш розповсюджених корисних копалин (будівельне каміння, пісок, глина).