Управління ризиками ПАТ « Райффайзен Банк Аваль»

Натомість відсутня заборгованість перед НБУ. Порівняно  з 2009 роком, банк взагалі не вдавався до позики коштів Національного банку  України. У 2009 році банк для поповнення поточної потреби в фінансових ресурсах звертався до НБУ. До таких кроків його спонукали певні економічні обставини економічної кризи і нормативні акти НБУ.

Як бачимо з таблиці 3.1 зросла заборгованість перед клієнтами на 693302 тис. грн., або на 2,61%, це є свідченням того, що юридичні та фізичні особи довіряють банку і не поспішають відкликати свої депозитні вклади з банківської системи загалом та з досліджуваного банку зокрема. Така тенденція є характерною на цей період для всіх банківських установ України, і є передвісником стабілізації банківської системи загалом.

Рис. 3.1 – Динаміка розрахунків  з контрагентами

Станом на 01.01.2011 року з’явились поточні зобов’язання по сплаті податку на прибуток в  сумі 566 тис. грн.

 Отже, можемо констатувати, що ситуація на фінансовому  ринку та ринку позикових капіталів, що виявляється як вплив чинників зовнішнього макросередовища, впливає безпосередньо на обсяг розрахунків з прямими конкретними контрагентами банку як чинниками зовнішнього мікросередовища.

Табл. 3.2 - Співвідношення доходів та витрат ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», тис. грн.
	2010 р.	2009 р.	Абсолютна зміна		Зміна у %
Доходи  операційної діяльності
Проценти та комісії  отримані	7 995 046	8 943 902	-948 856	-10,61
Прибуток від операцій з іноземними валютами та цінними  паперами	501 494	117 804	383 690	325,70
Інші операційні доходи	61 133	74 123	-12 990	-17,52
Витрати операційної діяльності
Проценти та комісії  сплачені	5 417 602	8 792 415	-3 374 813	-38,38
Інші операційні та адміністративні  витрати	1 511 480	1 450 226	61 254	4,22
Витрати на персонал	1 437 559	1 251 537	186 022	14,86

 

Це виявляється  також в динаміці основних доходів  та витрат банківської діяльності, які в консолідованій банківській  звітності обліковуються як рух  коштів у процесі операційної  діяльності (див. табл. 3.2), основні доходи відображаються як «Проценти та комісії отримані», витрати, відповідно, - «Проценти та комісії сплачені».

На рис.3.2 та 3.3 ми відобразили, як змінився абсолютний обсяг доходів  та витрат операційної діяльності досліджуваного банку.

Рис. 3.2 – Зміна обсягу доходів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Рис. 3.3 – Зміна обсягу витрат ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Якщо порівнювати  обсяг отриманих відсотків і  комісій в 2010 році, то він зменшився  на 10,61%. Хоча із врахуванням різкого  зменшення, на 38,38%, на витрати по сплаті процентів і комісій за досліджуваний період питома вага доходу від основної операційної діяльності зросла з 17,2% в 2009 році до 47,6% в 2010 році. Так само зріс обсяг прибутку від операцій з цінними паперами та іноземними валютами, що є зрозумілим, так як валютний ринок став більш передбачуваним, і банк міг більш адекватно реагувати на зміну фінансових обставин.

Щодо витрат, то вони чітко відображають вплив  на діяльність банку саме чинників зовнішнього мікросередовища в  першу чергу. Збільшились обсяги операційних та адміністративних витрат на 4,22%, а також зросли витрати на персонал на 14,86%.

Тому, правлінню  банку потрібно вживати більш  дієвих заходів щодо економії та скорочення витрат поточної діяльності, реагуючи таким чином на обставини світової економічної кризи, що набула обертів на світовому фінансовому ринку протягом 2008року, і є передумовою для нової хвилі в 2012 році.

Не можна обминути вплив такого чинника як курсові  різниці на грошові кошти та їх еквіваленти. Чиста зміна грошових коштів та їх еквівалентів у 2009 році відображена з від’ємним значенням 502 221 тис. грн., а у 2010 році – з додатнім значенням 691 812 тис. грн. Можемо стверджувати, що воолатильність валютного ринку зіграла на користь досліджуваному банку. Це свідчить також про можливість позитивного впливу чинників зовнішнього макросередовища на фінансові результати діяльності комерційного банку, навіть без видимого реагування цього суб’єкту господарювання на них.

Таким чином, аналізуючи вплив факторів ризику через оцінку обсягів розрахунків з контрагентами та співвідношення доходів і витрат ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в 2010 році в порівнянні з 2009 роком,  констатуємо покращення фінансового стану банку в досліджуваному році, а отже, і зниження ризикованості здійснюваних операцій.

 

3.2 Загальна  оцінка ризику діяльності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Оцінка ризику окремих  операцій і напрямів ділової активності потребує збирання і опрацювання  великих обсягів управлінської  інформації. Фінансова звітність  банку може надати широкий спектр різноманітних даних, що дасть змогу ретельно оцінити той чи інший ризик.

Тому дані фінансової звітності, а саме баланс і звіт про фінансові результати, можна використовувати для оцінки агрегованого ризику діяльності банку, що включає в себе фінансовий (фінансово-кредитний і фінансово-інвестиційний) та операційний(виробничий) ризики.

Оцінка фінансово-кредитного ризику ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»:

Кредиторська заборгованість, величина якої у багатьох банках є  досить значною і завжди наявною, виступає одним із основних джерел фінансово-кредитного ризику. Дуже часто запозичені кошти (кредити, кредиторська заборгованість, інші зобовязання) є вигідним джерелом фінансування. Використання банком запозичених коштів дозволяє йому одержати приріст чистої рентабельності власних коштів за рахунок використання кредиту, не зважаючи на те, що його слід сплачувати. Цей приріст називають ефектом фінансового важеля (ЕФВ) і розраховують за формулою :

ЕФВ = (1 – СП) * ( ЕР – СРСП) * ЗК/ВК,

де  СП – ставка оподаткування прибутку (натепер складає 23 %), в частках одиниці;

ЕР – економічна рентабельність балансу ( (ПРо+ПРф+ПРі / ВК+ЗК) * 100),%;

Про, ПРф, Прі – відповідно прибуток від операційної і фінансової діяльності та надзвичайний прибуток або збиток до оподаткування, грн;

ВК, ЗК – власні та запозичені кошти по пасиву балансу банку, грн;

СРСП – середня розрахункова ставка відсотку за кредит, %.

ЗК / ВК – плече фінансового важеля (чим воно менше, тим меншим є ризик і, навпаки – чим більше плече, тобто частка запозичених коштів, тим вищим є фінансово-кредитний ризик).

Розрахуємо плече фінансового  важеля для ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», використовуючи дані з додатків А, Б, В, Г :

ЗК / ВК = 49 633 583 / 56791612 = 0,87

Як бачимо, власні кошти  і запозичені майже зрівнялись. Тобто, ризик є досить значним для  даної банківської установи. Це свідчить про неефективну діяльність і нераціональне використання кредитів, що може привести до згубних наслідків.

ЕР = (9260262+962802+191032) /49633583+56791612 = 0,32*100% = 32%

ЕФВ = (1-0,23)*(32-15)*0,87 = 13,09%

Отже, незважаючи навіть на те, що кількість запозичених коштів майже прирівнялась до власних, банку вдалось отримати приріст чистої рентабельності коштів на 13,09%.

При оцінці ступеня фінансово-кредитного ризику використовується також показник «сила впливу фінансового важеля», який розраховується за формулою:

СВФВ = 1+ (ФВК / ПРо+ПРф+ПРі),

де ФВК – сума фінансових витрат на обслуговування кредиту, грн.

Чим вища сила впливу фінансового  важеля, тим більший фінансовий ризик, пов’язаний з банківською установою.

З огляду на величину показника СВФВ для оцінки ступеня ризику використовують наступні критерії:

СВФВ = 1 – ризик відсутній (щодо використання запозиченого капіталу стосовно кредитів)

1<СВФВ<1,25 – ризик мінімальний

1,25< СВФВ<1,5 – ризик малий

СВФВ~=1,5 – ризик середній

1,5< СВФВ<1,75 – ризик допустимий

1,75< СВФВ<2 – ризик максимальний

2< СВФВ<3 – ризик критичний

СВФВ>3 – ризик катастрофічний.

Розрахуємо СВФВ, використовуючи додатки :

СВФВ = 16409987/10414096 = 1,6, який показує що ризик у банку є допустимим.

Таким чином, зробивши оцінку ризику діяльності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», можна сказати, що у банку фінансові ризики є досить значними, але не катастрофічними, тому потрібно розробляти ефективні заходи мінімізації ризику, а саме: регулярно інформувати своїх клієнтів про діяльність банку через засоби масової інформації і рекламну продукцію, а також через веб-сторінку банку в Інтернеті; створити у банку ефективну процедуру по доведенню до співробітників внутрішньої нормативної бази; забезпечити наявність ефективної системи внутрішнього контролю та звітності, здатної забезпечувати Раду банку і Правління банку інформацією про всі поточні події діяльності банку; здійснювати юридичну підтримку підрозділів банку із усіх поточних питань, які вимагають відповідних консультацій; регулярно визначати банком своєї ринкової позиції, що необхідно для оперативного реагування і внесення коректив у поточні стратегії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Таким чином, підводячи  підсумки даної роботи слід відмітити, що банківська діяльність в умовах ринкової економіки неминучо пов'язана з ризиком. Він присутній при будь-якій операції банку, хоча може бути в різних масштабах та по-різному "пом'якшуватись". На основі проведених досліджень констатуємо наступне.

1 Розглянуто сутність понять ризику та банківських ризиків, їх існуючі класифікації. В процесі роботи було виявлено, що в економічній літературі та в практиці термін "ризик" вживається досить часто і залежно від контексту в поняття вкладається різний зміст, оскільки визначення ризику багатогранне. У найширшому розумінні ризиком називають невизначеність щодо здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. Ризик вимірюється ймовірнісю того, що очікувана подія не відбудеться і не призведе до небажаних наслідків.

2 У банківській справі, як і в інших видах бізнесу, ризик пов'язується, насамперед, з фінансовими втратами, що виникають у разі реалізації певних ризиків. Проблемі банківських ризиків присвячено багато наукових праць і досліджень, в яких наведено різноманітні класифікації ризиків взагалі та, зокрема, ризиків, що притаманні банківській діяльності. Засадою класифікації банківських ризиків вважають стандарти Базельського комітету з банківського нагляду (Базель ІІ), який виділяє фінансовий, операційний і бізнес-ризик. Зауважимо, що така класифікація банківських ризиків є універсальною, хоча не завжди враховує специфічні види ризиків, які є характерні для банківських установ за певних ринкових умов.

Варто зазначити, що внаслідок зміни умов функціонування банків сукупність ризиків, які супроводжують  банківську діяльність щоразу поповнюється, зокрема стають актуальними "нетрадиційні" види ризиків, такі як інноваційний ризик, ризик країни, конкурентний ризик тощо. Загострення конкуренції, фінансова лібералізація і диверсифікованість ринків ставлять перед банківськими установами нові проблеми і сприяють появі нових ризиків. Банківські установи є успішними, коли прийняті ризики контрольовані та знаходяться в межах їхніх фінансових можливостей.

3 Хоча проблема класифікації банківських ризиків і важлива, все ж таки вона є другорядною по відношенню до проблеми управління ними. Управляти ризиком - означає чинити дії, спрямовані на підтримання такого його рівня, що відповідає поставленим на даний момент цілям управління. основою управління ризиком є цілеспрямований пошук і організація роботи із зниження ризику, отримання і збільшення переваг в невизначеній господарській ситуації. Виокремлення підсистеми стратегічного, тактичного та оперативного управління ризиками дасть змогу спрямувати управлінську діяльність на забезпечення фінансової стійкості банку як на поточний період, так і на перспективу, а отже, сприятиме підвищенню його конкурентоспроможності на ринку.

Стратегічна мета управління ризиком полягає в забезпеченні стійкості функціонування організації за умов невизначеності зовнішнього і внутрішнього середовища, тактична мета – в одержанні найбільшого прибутку за оптимального допустимого для підприємця співвідношення прибутку і ризику. Світова практика свідчить, що при виборі методу управління ризиками сучасні менеджери керуються концепцією прийнятного ризику. При виборі конкретного методу управління прийнятим ризиком підприємство повинне керуватися принципом економічної доцільності, який означає, що слід обирати той метод управління ризиком, витрати за яким менші, ніж ефект від його використання.