Управління ризиками ПАТ « Райффайзен Банк Аваль»

На жаль, в Україні  ринок строкових контрактів є  мало розвинутим, це пов’язано з  відсутністю нормативних актів, які б передбачали механізм обігу цих фінансових інструментів.

Диверсифікація є досить ефективним засобом мінімізації ризику і полягає в розподілі коштів, що інвестуються, між різними об’єктами вкладення.

Розрізняють виробничу і фінансову диверсифікації.

При виробничій диверсифікації інвестиційні кошти вкладаються в збільшення асортименту однорідною, відносно однорідною, умовно-різнорідною та різнорідною.

При формуванні портфелю цінних паперів  інвестором досить часто використовується  фінансова диверсифікація, яка полягає в купівлі цінних паперів у різних підприємств, відкритті депозитних рахунків. При формуванні інвестиційного портфелю варто віддавати перевагу вкладанню коштів у різні проекти, а не у один капіталомісткий. Це вбереже інвестора від банкрутства у випадку провалу проекту.

Управлінське консультування є одним з видів діяльності, який сьогодні набув стрімкої популярності в країнах США і Західної Європи. З переходом України до ринкових відносин необхідність такого консультування гостро відчули і вітчизняні підприємства, так як вивчивши специфіку клієнтської організації, консультант може допомогти у вирішенні локальних проблем, але й розробити стратегічний план розвитку даного підприємства.

Під управлінським консультуванням  будемо розуміти неформальну діяльність, яку неможливо нормувати і регламентувати, так як вона є перш за все мистецтвом і полягає в наданні професійної допомоги керівникам підприємств у вирішенні складних нестандартних проблем.

В Україні вже сформувався ринок  консалтингової діяльності, так на сьогоднішній день такі послуги надають понад 300 вітчизняних консалтингових фірм, а також досить ефективно працюють і міжнародні консалтингові центри та фірми.

Управлінський консультант повинен  бути перш за все експертом в своїй галузі. Окрім високої кваліфікації, консультант повинен володіти цілою низкою особистих якостей, зокрема таких: креативність, творче мислення; високорозвинуті навики спілкування; широкий кругозір; чесність та відвертість; здібності до діагнозу, аналізу, синтезу; незалежність, впевненість у своїх діях; висока самодисципліна; здатність до самовдосконалення; бажання розвивати нові методи дослідження та навчання. Ціна консалтингових послуг буде значно меншою, ніж потенційні збитки, у випадку залучення високопрофесійних консультантів до збору статистичної інформації для визначення суб’єктивної ймовірності настання небажаних подій при освоєнні нового виду діяльності.

Лімітування – це свого роду обмеження, яке полягає у встановленні верхньої та нижньої межі на суму витрат, які може дозволити собі підприємство. В господарській діяльності лімітуванню можуть підлягати терміни реалізації проектів, структура портфелю цінних паперів, рівень дохідності та ін.

Отримання додаткової інформації про об’єкт дослідження полягає в зборі, обробці, аналізі та формуванні різних видів бізнес-інформації, таких як відомості про ринки, фінансовий стан партнерів по бізнесу, перспективи розвитку конкурентів.

У той же час потрібно пам’ятати, що інформація має свою ціну, і інколи витрати на її придбання можуть значно перевищувати очікувані вигоди від прийняття більш точного інвестиційного рішення.

Резервування коштів на покриття непередбачуваних витрат базується на створенні резерву коштів за рахунок власних оборотних засобів, який дозволяє компенсувати ризик, що виник у процесі реалізації проекту. Верхньою межею акумуляції коштів на створення резерву є абсолютна величина ймовірних втрат від здійснення інвестиційного проекту. Резервні фонди можуть створюватися як в грошовій, так і в натуральній формі. Призначення резервних грошових фондів полягає у страхуванні на випадок непередбачуваних витрат, покриття кредиторської заборгованості та ін.

Недоліком цього методу є те, що більшість вітчизняних підприємств  досить часто працюють в умовах нестачі фінансових коштів, а, отже, акумулювання коштів у грошових резервних фондах для них є просто нереальним.

Бізнес-планування є ефективним засобом мінімізації ризику, так як в бізнес-плані відображена система заходів і дій, які спрямовані на одержання прибутку.

Бізнес-план визначає місце підприємства на ринку, поставлені перед підприємством  цілі та завдання, способи їх досягнення, а також величину необхідних коштів, які необхідні для реалізації проекту.

При бізнес-плануванні слід серйозно підійти до визначення ймовірних ризиків, які можуть негативно впливати на реалізацію проекту, шляхом відповідального розроблення такого розділу бізнес-плану, як  "Оцінка ризику і страхування". Ефективність розробки системи управління ризиками буде в значній мірі залежати від повномасштабного висвітлення в даному розділі таких питань, як можливі види  ризиків, їх джерела, момент і масштаби виникнення, заходи, спрямовані на скорочення ризику та мінімізацію втрат.

Перевірка партнерів  по бізнесу є дуже важливою при прийнятті рішення про вкладення коштів в певний проект. Не можна співпрацювати з партнерами, які мають позови майнового характеру від інших партнерів. Запорукою економічної безпеки є інформаційна база даних про передбачуваного партнера, а також старанно вивчені та проаналізовані умови укладання угоди.

Правильний підбір кадрів є одним із найважливіших методів з мінімізації ризику. Вислів «кадри вирішують все» є не таким далеким від реальності, адже без правильно підібраної команди керівнику годі й міркувати, що діяльність його підприємства буде ефективною.

Підбираючи персонал варто керуватися такими основними  принципами:

• підбирайте працівників з високими професійними здібностями;
• віддавайте перевагу людям, яких ви добре знаєте, або з якими працювали раніше;
• постарайтеся оптимізувати свою управлінську команду, так як набір зайвих працівників не сприяє хорошому мікроклімату в колективі.

Організація захисту  комерційної таємниці на підприємстві є важливим напрямком захисту від недобросовісної конкуренції, а, отже, і ризиків спричинених нею. Потрібно пам’ятати, що найбільший витік інформації відбувається через плинність кадрів, тому тільки стабільність кадрового складу допоможе таємне залишити таємним. Адже перехід працівників до підприємств-конкурентів, як правило, веде до розголошення комерційної таємниці.

Дослідивши проблему мінімізації  ризиків констатуємо, що будь-який захід обмеження ризику веде до збільшення витрат, так як кожен з них має свою ціну. При страхуванні ризику ціною буде виступати величина страхових внесків, при резервуванні засобів – витрати на створення резервних фондів, диверсифікація може призвести до зниження прибутків через вибір менш дохідних варіантів.

Окрім того, всі заходи з мінімізації  ризику, які використовуються в процесі  управління ризиком, суттєво відрізняються між собою не тільки в ціні, але й за співвідношенням окремих видів фінансування у загальній структурі витрат. Під фінансуванням ризику будемо розуміти пошук і мобілізацію грошових коштів для забезпечення процесу управління ризиком. Головними статтями витрат при фінансуванні ризику виступають: фінансування до настання несприятливої події, яке передбачає відволікання частини засобів підприємства на оцінку ризику та реалізацію обраних заходів обмеження ризику; фінансування після настання несприятливої події, що полягає в компенсації незастрахованих ризиків за рахунок фондів самострахування, власних або залучених коштів; поточне фінансування ризику, яке включає в себе адміністративні витрати на забезпечення роботи ризик-менеджерів.

Джерелами фінансування заходів щодо управління ризиком можуть виступати: власні засоби підприємства; засоби, які враховуються у складі собівартості виробів в межах, установлених законодавством; залучені джерела; страхові фонди; фонди самострахування.

Процес управління ризиком може здійснюватися шляхом обрання однієї з трьох стратегій, кожна з яких містить різні способи обмеження ризику.

При обранні стратегії  мінімізації ризику підприємство може фінансувати зниження ризику використовуючи як власні засоби, так і засоби, які враховуються у складі собівартості продукції. Витрати, які несе підприємство на зниження ризику, як правило, окуповуються, так як суттєво зменшується ймовірність настання несприятливих подій. У випадку виникнення небажаної ситуації збиток підприємства суттєво обмежується. Недоліком даної стратегії є необхідність компенсувати можливі збитки при настанні надзвичайних ситуацій за власний рахунок підприємства.

Обрання стратегії такого способу мінімізації ризику, як формування спеціальних фондів самострахування підприємства, в основному фінансується з прибутку. Проте, в деяких випадках, які передбачені чинним законодавством, витрати на створення таких фондів можуть бути віднесені на собівартість продукції. Недоліком даної стратегії є вилучення засобів з виробничого обігу, а також те, що велика питома вага вітчизняних підприємств є збитковою. Настання несприятливих ситуацій передбачає компенсацію збитків за рахунок фондів самострахування. Однак, можливі ситуації, коли збитки перевищать розмір накопичених фондів і, щоб компенсувати їх, підприємству самому доведеться знайти додаткові засоби. Тому даний метод обмеження ризику доцільно використовувати тільки у випадку ймовірності понесення незначного рівня збитку у разі настання несприятливої ситуації.

Стратегія передавання ризику, як правило, реалізується у вигляді страхування. Цей метод обмеження ризику є досить дорогим в порівнянні з методами, які використовуються при обранні двох попередніх стратегій, так як передбачає сплату визначених внесків у страхову компанію. При добровільному страхуванні ризику страхові внески сплачуються із власних коштів підприємства. У випадку настання несприятливої ситуації збитки в обумовлених межах відшкодовуватиме страхова компанія, можливі збитки понад обумовлені межі підприємство буде змушене покривати із власних чи залучених засобів.

Таким чином, залучення  тих чи інших фондів для фінансування ризику залежить від конкретної ситуації та обраної стратегії управління ризиком. При цьому дисконтована сума всіх трьох статей витрат при фінансуванні ризику порівнюється з очікуваною нормою прибутку на одиницю витрат.

3 ДІАГНОСТИКА РИЗИКУ НА ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»

3.1 Оцінка впливу  факторів ризику на ПАТ «Райффайзен  Банк Аваль»

За теорією  Філіпа Котлера до чинників впливу зовнішнього мікросередовища для виробничого підприємства слід віднести конкурентів, споживачів, постачальників та товари чи послуги-замінники (субститути).

Для фінансової установи банку, яку ми досліджуємо, найближчими контрагентами є  клієнти – це юридичні та фізичні особи, Національний банк України, органи податкового контролю, страхові компанії, інвестиційні фонди, інші фінансові посередники, з якими пов’язана професійна діяльність банку, постачальники комунальних послуг, зв’язку, оргтехніки тощо.

За даними фінансової звітності можна прослідкувати динаміку відносин з акціонерами, Національним банком України, кредитними установами, клієнтами, як з чинниками зовнішнього мікросередовища ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що мають прямий безпосередній вплив на діяльність цієї фінансової установи, і від яких залежить рівень ризику в банківській установі.

Отже, спираючись на дані додатків А, Б можемо стверджувати, що порівняно з 2009 роком заборгованість кредитних установ досліджуваному банку скоротилась на 120198 тис. грн., тобто на 23,8%. Порівняно з 2009 роком також зменшилась сума наданих клієнтам кредитів, очевидно, динаміка цих даних у 2009 році також показує тенденцію до спадання.