Управління ризиками ПАТ « Райффайзен Банк Аваль»

Тобто ризики банківської  діяльності можуть бути зумовлені як неправильно обраною стратегією чи незадовільним рівнем керівництва, так і неефективністю внутрішньобанківського контролю за здійсненням операцій, недостатнім рівнем підготовки банківських фахівців. Важливим джерелом банківських ризиків є ще й так звані "зони конкуренції", тобто можливі сфери зіткнення інтересів банку з іншими контрагентами на ринку. Щоб виявити основні види ризиків, які сьогодні істотно впливають на діяльність банківських установ України та сформувати систему заходів для нейтралізації їхньої дії, необхідно класифікувати банківські ризики за певними ознаками.

Засадою класифікації банківських ризиків вважають стандарти  Базельського комітету з банківського нагляду (Базель ІІ). Базельський комітет виділяє фінансовий, операційний і бізнес-ризик. Зауважимо, що така класифікація банківських ризиків є універсальною, хоча не завжди враховує специфічні види ризиків, які є характерні для банківських установ за певних ринкових умов. Враховуючи специфіку діяльності банків, банківські ризики також доцільно поділяти на зовнішні та внутрішні.

Рис. 2.1- Класифікація банківських ризиків

 

Запропонована класифікація банківських ризиків відображає як вимоги Національного банку України, так і визначає найпоширеніші  банківські ризики.

Варто зазначити, що внаслідок зміни умов функціонування банків сукупність ризиків, які супроводжують банківську діяльність щоразу поповнюється, зокрема стають актуальними "нетрадиційні" види ризиків, такі як інноваційний ризик, ризик країни, конкурентний ризик тощо. Інноваційний ризик пов'язаний із впровадженням нових банківських послуг або "ноу-хау" в банківській діяльності. Цей вид ризику особливо актуальний, оскільки банки зацікавлені в нових видах продуктів для збільшення кількості своїх потенційних клієнтів.

Серед сучасних ризиків банківської діяльності виокремився ризик країни, в якій функціонує банк. Цей ризик супроводжується політичним, економічним, соціальним та іншими видами макроекономічних ризиків на певній території функціонування банку. Оцінку такого виду ризику має проводити не окремий банк, який з ним стикається, а спеціалізована установа. Сьогодні значний вплив на діяльність банків має конкурентний ризик. Дослідження цього ризику треба проводити комплексно, враховуючи діяльність банків-конкурентів, банків, які належать до однієї групи за обсягом активів, філій закордонних банків, що виходять на український фінансовий ринок з новими якісними і недорогими банківськими продуктами.

Упродовж останніх років банки почали надавати факторингові, лізингові послуги, які пов'язані  з особливим ризиком. Такі операції вимагають від банку не тільки якісної оцінки кредитоспроможності клієнта, а й об'єктивного визначення кон'юнктури ринку, перспектив розвитку економічного потенціалу позичальника і зумовлюють необхідність формування цільових фондів банку.

Загострення конкуренції, фінансова лібералізація і диверсифікованість ринків ставлять перед банківськими установами нові проблеми і сприяють появі нових ризиків. Банківські установи є успішними, коли прийняті ризики контрольовані та знаходяться в межах їхніх фінансових можливостей.

 

2.2 Підходи та інструменти до управління ризиками підприємств

Підприємництва  без ризику не існує. Найбільший прибуток, як правило, приносять ринкові операції з підвищеним ризиком. Ризик обов'язково повинний бути розрахований до максимально припустимої межі. Як відомо, усі ринкові оцінки носять різноманітний характер. Важливо не боятися помилок у своїй ринковій діяльності, оскільки від них ніхто не застрахований, а головне - помилок не повторювати, постійно коректувати систему дій з позицій максимуму прибутку.

Усі види ризиків тісно  взаємоповязані, вплив на один з  них може спричинити коливання іншого чи навіть їх комплексу, тобто ризики, що виникають в одних підрозділах, можуть спричинити втрати в інших  структурних ланках.

Отже, управління економічними ризиками потребує системного підходу.

Проблема управління ризиком, подолання невизначеності постійно актуальна в будь-якому секторі  економіки. Кожний економічний субєкт на всіх рівнях стикається з неординарними  ситуаціями, незапланованими або непередбаченими обставинами, на котрі необхідно адекватно реагувати. Практично універсальним законом економіки є невизначеність кінцевого результату інвестиційних вкладень, а планування і прогнозування обсягів виробництва, цін продажу, величини очікуваних грошових потоків, розроблення бізнес-планів, проектів можливі лише з деяким наближенням.

Менеджер вимушений безперервно  здійснювати управління ризиками в  процесі прийняття рішень.

Управління ризиком – комплекс управлінських дій та заходів впливу на субєкти господарської діяльності, який забезпечує максимально широке охоплення можливих ризиків, обгрунтоване прийняття і доведення їх впливу до оптимально можливих меж для зниження ймовірності настання стохастичних(випадкових) негативних подій і нейтралізації їх наслідків.

У широкому розумінні управління ризиком (ризик-менеджмент) можна визначити  як мистецтво і науку про забезпечення умов успішного функціонування будь-якогої виробничо-господарської одиниці. У  вузькому розумінні – це процес розроблення та впровадження програми зменшення будь-яких випадково виникаючих збитків (втрат).

Використовуючи терміни  ризик-менеджменту, можна сказати, що бізнес є свідомим прийняттям ризику за адекватну винагороду у вигляді  прибутку. Кожна організація змушена  приймати на себе ризики для досягнення своїх цілей, і ризик-менеджмент покликаний оптимізувати набір ризиків.

Чисельність і  масштаби ризиків на світових фінансових ринках постійно зростають, збільшуючи значущість ризик-менеджменту для  бізнесу. Особливість вітчизняного фінансового ринку, що характеризується високим рівнем політичного, законодавчого, правового ризику, значними коливаннями цін, кризовими явищами, також переконує у необхідності управління ризиками.

Головними завданнями системи управління ризиками в організації є підвищення фінансової стійкості (тому що небезпека фінансових ризиків полягає в нестійкості грошових потоків у часі) і вдосконалення механізмів управління.

Ризик-менеджмент якраз і представляє систему управління ризиком і економічними (точніше фінансовими) відносинами, що виникають у процесі цього управління, і включає стратегію і тактику управлінських дій.

Під стратегією управління маються на увазі напрямки і способи використання засобів для досягнення поставленої мети. Кожному способу відповідає визначений набір правил і обмежень для ухвалення кращого рішення. Стратегія допомагає сконцентрувати зусилля на різних варіантах рішення, які не суперечать генеральній лінії стратегії і відкинути всі інші варіанти. Після досягнення поставленої мети дана стратегія припиняє своє існування, оскільки нові цілі висувають задачу розробки нової стратегії.

Тактика - практичні методи і прийоми менеджменту для досягнення встановленої мети в конкретних умовах. Задачею тактики управління є вибір найбільш оптимального рішення і самих конструктивних у даній господарській ситуації методів і прийомів управління.

Ризик-менеджмент має свою систему евристичних  правил і прийомів для ухвалення  рішення в умовах ризику:

- Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал.

- Завжди треба думати про наслідки ризику.

- Позитивне рішення приймається лише при відсутності сумніву.

- Не можна ризикувати великим заради малого.

- При наявності сумніву приймаються негативні рішення.

- Не можна думати, що завжди існує тільки одне рішення, можливо, що є й    інші варіанти.

Стратегія ризик-менеджменту - це мистецтво управління ризиком у невизначеній господарській ситуації, засноване на прогнозуванні ризику і прийомів його зниження. Ця стратегія включає правила, на основі яких приймаються ризикові рішення і способи вибору їхнього варіанту.

У стратегії  ризик-менеджменту застосовуються наступні правила:

- максимум виграшу, 

- оптимальна імовірність результату,

- оптимальне коливання результату,

- оптимальне сполучення виграшу і величини ризику.

Центральне  місце в оцінці підприємницького ризику займають аналіз і прогнозування  можливих втрат ресурсів при здійсненні підприємницької діяльності. Мається  на увазі не витрата ресурсів, об'єктивно  обумовлена характером і масштабом підприємницьких дій, а випадкові, непередбачені, але потенційно можливі втрати, що виникають внаслідок відхилення реального ходу підприємництва від задуманого сценарію.

Система управління ризиками на підприємстві – діяльність, повязана з виявленням економічних ризиків, зясуванням їх прийнятного рівня і застосуванням комплексу заходів для запобігання втратам і їх зменшення.

Ця система  реалізується через такі основні заходи :

1 ідентифікація  окремих видів ризиків (відбувається  в три етапи: зовнішніх ризиків у аспекті окремих напрямів діяльності підприємства; внутрішніх ризиків, притаманних окремим видам діяльності або господарським операціям; формування загального комплексу ризиків);

2 оцінка широти  і достовірності інформації, необхідної  для визначення рівня ризиків;

3 дослідження  дії обєктивних і субєктивних  факторів, що впливають на рівень  ризиків підприємства;

4 вибір і  використання методів оцінки  ймовірності настання ризикованої  події за окремими видами ризиків;

5 визначення  розміру можливих втрат при настанні ризикованої події за окремими видами ризиків;

6 встановлення  гранично допустимого рівня ризиків  за окремими видами діяльності (подіями, операціями);

7 визначення  напрямів нейтралізації негативних  наслідків окремих видів ризиків;

8 вибір і використання внутрішніх і зовнішніх механізмів нейтралізації негативних наслідків окремих видів ризиків;

9 оцінка результативності  нейтралізації і організація  моніторингу ризиків підприємства.

Ефективне управління ризиками грунтується на таких основних постулатах:

1 масштабність. Необхідно охопити всі можливі  сфери виникнення ризиків з  метою зниження ступеня невизначеності  до мініміму.

2 мінімізація.  Підприємство повинне мінімізувати  кількість (спектр) можливих ризиків  та ступінь їх впливу на  свою діяльність за допомогою лімітування, хеджування, страхування ризиків.

3 адекватна  реакція. Підприємство має швидко  реагувати на внутрішні та  зовнішні зміни, які призводять  до виникнення реального ризику, за допомогою постійного і  безперервного маркетингу та  за рахунок ефективної організації робіт з розробки стратегії розвитку підприємства.

4 зважене прийняття  ризику. Тільки в тому разі, коли  ризик є обгрунтованим, підприємство  може прийняти його, тобто необхідно  ще до початку діяльності підприємства  визначити чи будуть перевищувати результати діяльності витрати, обирати ризик тільки у допустимих розмірах (зазвичай величина витрат не повинна перевищувати суму доходів або власних коштів) та завчасно прогнозувати можливі наслідки у випадку реалізації ризику.

В основу системного підходу до управління ризиком покладено такі принципи:

- принцип класифікації (дає змогу обмежувати кількість  факторів ризику, що визначаються  цілями і вимогами точності  розрахунків);

- принцип інформаційної  єдності (вимагає, щоб вихідні  параметри, а також похідні та узагальнюючі показники адекватно характеризували ризик);

- принцип узгодженості  критеріїв (необхідно повязувати  оцінку ризику на різних рівнях  узагальнення – оцінка ризику  обєкта як системи не може  суперечити оцінці на рівні  окремих операцій, видів діяльності.).

Загалом схема  управління ризиками підприємств представлена на рис. 2.1.

Процес управління ризиками охоплює такі етапи :

1 визначення (формулювання) мети, відповідно до якої обирають ступінь прийнятності ризику (для підприємницької структури головною метою є забезпечення стійкого існування організації у невизначеному середовищі). Цілі, які ставить організація на конкретному етапі свого розвитку, так чи інакше суперечать можливим ризикам, які виникають при їх реалізації.

2 визначення меж ризику, які встановлюють юридичні особи, обмежуючи рішення самого підприємства, терміни подій, ступінь ризику.

3 встановлення факторів (причин або рушійних сил, які породжують ризиковані процеси) і джерел ризику (конкретних складових факторів, які зумовлюють можливість втрат: фінансові і економічні умови підприємницької діяльності, організація виконання і управління операцією, політичні умови, втрата конфіденційності інформації, стихійні лиха, екологічні умови).

4 розпізнавання ризику, яке полягає у виявленні конкретних факторів та джерел, що можуть спричинити виникнення ризикованих ситуацій. Використовують такі методи розпізнавання ризику : теорія доміно, теорія звільнення енергії, індуктивні і дедуктивні, перспективні і ретроспективні, позитивне або негативне ризикове розмежування, метод аналізу, метод прогнозування ризику.