Управління конфліктами в трудовому колективі

Можна виділити три аспекти визначення меж конфлікту: просторовий, часовий, внутрішньосистемний.

Просторові межі конфлікту зазвичай визначаються територією, на якій він відбувається. Чітке визначення просторових кордонів конфлікту важливо, головним чином, в міжнародних відносинах, що тісно пов'язано і з проблемою учасників конфлікту.

Часові межі - це тривалість конфлікту, його початок і кінець. Від того, чи вважати конфлікт почався, триваючим або вже закінчився, залежить, зокрема, юридична оцінка дій його учасників в той чи інший момент часу. Це особливо важливо для оцінки ролі знову приєдналися до конфлікту осіб.

Початок конфлікту визначається об'єктивними (зовнішніми) актами поведінки, спрямованими проти іншого учасника (конфліктуючої сторони), за умови, що останній усвідомлює ці акти як спрямовані проти нього і їм протидіють. Ця кілька ускладнена формула означає, що конфлікт буде визнаний не почався, якщо:

1) перший учасник свідомо й активно діє на шкоду іншому учаснику, при цьому під діями розуміються як фізичні дії, так і передача інформації (усне слово, преса, телебачення і т.д.);

2) другий учасник (супротивник) усвідомлює, що зазначені дії спрямовані проти його інтересів;

3) другий учасник робить активні дії у відповідь, спрямовані проти другого учасника.

Сказане означає, що, якщо діє тільки один учасник чи учасниками проводиться лише уявне обдумування прогнозування ходу майбутнього конфлікту, говорити про наявність конфлікту неправомірно.

Проте цьому не суперечать запропоноване деякими фахівцями виділення прихованої стадії розвитку конфлікту. Виділення цієї стадії істотно для аналізу великих конфліктів міжнародного значення (наприклад, планування війни).

Завершення конфлікту також неоднозначно. Конфлікт може бути вичерпаний примиренням сторін, але може припинитися виходом з конфлікту однією з сторін або її знищенням. Нарешті, можливо припинення розвитку та припинення конфлікту в результаті втручання третіх осіб. Цим способом у ряді випадків закінчуються кримінальні конфлікти. Таким чином, закінченням конфлікту потрібно вважати припинення дії всіх протиборчих сторін, незалежно від причини, по якій вони мали місце.

Внутрішньо аспект розвитку конфлікту та визначення його кордонів. Кожен конфлікт відбувається в певній системі, будь то сім'я, група товаришів по службі, держава, міжнародне співтовариство й т.д. Ці внутрішньосистемні зв'язки складні і різноманітні. Конфлікт між сторонами, що входять в одну систему, може бути глибоким, великим або частковим, обмеженим.

Визначення внутрішньосистемних меж конфлікту тісно пов'язане з чітким виділенням конфліктуючих сторін з усього кола його учасників. Це пов'язано з тим, що крім самих учасників можуть бути підбурювачі, пособники, організатори конфлікту, а також третейські судді, радники, прихильники чи супротивники тих чи інших осіб, конфліктуючих між собою. Межі конфлікту в системі залежать, таким чином, від того, наскільки широкий коло залучених до нього учасників. Значення внутрішньосистемних меж необхідно для впливу на процеси, що відбуваються, для запобігання руйнування системи в цілому.

1.3 Структура, типи і функції конфлікту

Структура конфлікту розуміється як сукупність стійких зв'язків конфлікту, що забезпечують його цілісність, тотожність самому собі, відмінність від інших явищ соціального життя.

Крім поняття конфлікт часто використовується поняття "конфліктна ситуація". Конфліктна ситуація являє собою фрагмент конфлікту, цілий епізод його розвитку, своєрідний фотографічний знімок конфлікту на певний момент часу. Кожна конфліктна ситуація має об'єктивний зміст і суб'єктивне значення. Суб'єктивне зміст конфліктної ситуації учасники конфлікту.

У будь-якому соціальному конфлікті основними дійовими особами є люди. Вони можуть виступати в конфлікті, як приватні особи, так і юридичні.

Основні учасники конфлікту, їх часто називають сторонами або протиборчими силами. Це безпосередньо ті суб'єкти конфлікту, які роблять активні дії один проти одного. Протиборчі сторони - це ключова ланка будь-якого конфлікту. Якщо в міжособистісному конфлікті один учасник замінюється іншим, то й конфлікт змінюється, починається новий конфлікт. Це відбувається з тієї причини, що інтереси і цілі сторін індивідуальні. Часто в конфлікті можна виділити сторону, яка перша починає конфлікт, називають її ініціатором. Однак у тривалих міжгрупових конфліктах важко виявити ініціатора. Часто виділяють таку характеристику опонента, як ранг.

Ранг опонента - це рівень можливостей сторони в реалізації мети в конфлікті, "сила", що виражається в складності та впливовості його структури та зв'язків, його фізичні, соціальні, матеріальні й інтелектуальні можливості, знання, навички та вміння конфліктної взаємодії.

Групи підтримки в будь-якому конфлікті за сторонами стоять сили, які можуть бути представлені групами та індивідами. Вони можуть впливати на розвиток конфлікту і його результат. Групи підтримки можуть бути друзями або суб'єктами, пов'язаними з опонентами яким яким зобов'язанням, колегами по роботі.

Інші учасники, такі як підбурювачі й організатори, що безпосередньо впливають на розвиток конфлікту і його результат. Підбурювач особа, фізична або юридична, що підштовхує іншого учасника до конфлікту, але сама не бере участь в ньому. Організатор - особа або група, яка планує конфлікт і його розвиток, що передбачають різні шляхи його розвитку і результату.

Предмет конфлікту - будь-яке протиріччя, в якому відбивається зіткнення інтересів і цілей сторін. У більшості конфліктів суть протиріччя не видно. Предмет конфлікту - це об'єктивно існуюча або уявна проблема, що є основою для конфлікту.

Об'єкт конфлікту виявити вдається не завжди, тому його часто розглядають як причину, привід до конфлікту. Об'єктом може бути матеріальний ресурс, соціальна влада чи інша цінність, до володіння якої прагнуть обидві сторони конфлікту. Дуже важливо виявити на пораненій стадії об'єкт конфлікту, щоб попередити або вирішити конфлікт.

Психологічні складові конфлікту є прагнення сторін, стратегії і тактики їх поведінки, а також їхнє сприйняття конфліктної ситуації. При поясненні психологічних складових конфлікту, йде мова про мотиви, цілі, інтереси, цінності, потреби осіб.

Мотиви в конфлікті - це спонукання до вступу в конфлікт, пов'язані із задоволенням потреб боку, сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, що викликає конфліктну активність суб'єкта. Мотиви сторін конкретизуються в їх цілях. Мета - це усвідомлений образ передбачати результати, на досягнення якого направлені всі його сили.

Образ конфлікту - суб'єктна картина ситуації, що складається в психіці кожного учасника (Додаток А).

У повсякденному житті склалося досить усвідомлене ставлення до конфліктів як до негативних явищ. Виникнення конфлікту розглядається, як симптом неблагополуччя і сили його сторін спрямовані на подолання. Основні функції конфлікту можуть бути об'єднані в блок конструктивних і деструктивних функцій, слід пам'ятати:

Важко дати узагальнену оцінку позитивної та негативної ролі конфлікту. Переважна більшість конфліктів має одночасно і конструктивну і деструктивну функції.

Конструктивність і деструктивність залежать від способу вирішення конфлікту

Ступінь конструктивності і деструктивність може змінюватися на різних стадіях його розвитку

Конфлікти в трудовому колективі бувають позитивними і негативними.

1.4 Конструктивний характер

Конфлікт дозволяє більш глибоко оцінити індивідуально-психологічні особливості людей, які беруть участь у ньому він тестує ціннісні орієнтації людини, відносну силу його мотивів, виявляє психологічну стійкість до стресових факторів ситуації. Приблизно в 15% випадків після завершення конфлікту між опонентами стають кращі відносини, ніж були до цього: