Система оплати праці

    Кваліфікаційний — поділ праці між групами працівників у залежності від складності виконуваних ними робіт. Працівники однієї і тієї ж професії можуть мати різні знання, вміння і досвід роботи, що відображається в кваліфікації –  якості роботи (праці) і лежить в основі розподілу працівників за групами кваліфікації – розрядами, категоріями, класами тощо. Так, заступники керівника можуть відповідати за роботу різних структурних підрозділів виробничого та управлінського напрямів. Великий обсяг роботи може бути поділений на однакові ділянки за певною ознакою [32,с.22].

    Важливою  складовою частиною комплексу робіт  з удосконалення організації праці на підприємстві є поліпшення організації та обслуговування робочих місць. Робоче місце слід розглядати як первинну ланку виробничого процесу, його організаційно-технічну основу.

    Робоче  місце — це певна частина виробничої площі дільниці. Цеху або служби, закріплена за окремим виконавцем або  групою виконавців й оснащена всім необхідним для виконання виробничого завдання.

    Раціональна організація робочого місця передбачає його правильне планування і оснащення  основним технологічним устаткуванням, технічною і організаційною оснасткою [34,с.54].

    Обслуговування  робочих місць - це забезпечення їх протягом зміни різними послугами, що дозволяє робітникові виконувати свої безпосередні функції не відволікаючись на виконання другорядних допоміжних потреб і підсобних робіт, тобто  робіт низької кваліфікації.

    Вимоги  до організації робочих місць  можна згрупувати таким чином:

    Інформаційні  вимоги — це комплекс заходів з інформаційного забезпечення робочого місця. До них відносять: визначення обсягів і структури інформації, яка надходить на робоче місце, обробляється на ньому, створюється і передається на інші робочі місця; проектування інформаційних потоків, до системи яких входить робоче місце та ін.

    Інформація, яка концентрується на певному робочому місці, повинна відповідати загальним  принципам наукової організації  інформації та бути достатньою для  виконання службових обов'язків  працівником.

    Економічні  вимоги передбачають таку організацію робочого місця, при якій витрати на його утримання мінімальні, проте достатні для його функціонування.[20,с.76].

    Ергономічні вимоги вивчаються та формулюються новою галуззю науки, яка з'явилася порівняно недавно у зв'язку з новими вимогами виробництва та управління — ергономікою.

    Ергономіка  виклала на межі технічних наук, психології, фізіології, гігієни. Ця наукова  дисципліна використовує також дані анатомії, біофізики, токсикології. Ергономіка — це галузь науки, яка вивчає функціональні  можливості людини в процесах з метою створення для неї оптимальних умов праці, які, роблячи її високопродуктивною та надійною, разом з тим забезпечують людині необхідні зручності та зберігають її сили, здоров'я та працездатність. Отже, все що оточує працюючу людину, створюючи її робоче середовище, повинно відповідати ергономіки та бути максимально пристосованими до людини, до її фізичної, фізіологічної естетичної природи.

    Гігієнічні  вимоги — це вимоги до освітлення робочих місць, повітрообміну, температурного режиму, вологості, шуму та інших факторів середовища, які впливають на здоров'я і працездатність людини.[3,с.22-27].

    Естетичні вимоги. Продуктивність праці людини значною мірою залежить від елементів зовнішнього оформлення середовища. В якому вона працює. Тому, такі елементи естетичного оформлення виробничого середовища, як зовнішній вигляд приміщення і знарядь праці, їх кольорова гамма, наявність в інтер'єрі та інше також потрібно врахувати при організації робочого місця.

    Технічні  вимоги. Для будь-якої праці, в тому числі службовця, насамперед необхідний певний простір. Це площа, на якій встановлюють необхідні меблі та устаткування, яку займає працівник, а також площа проходів до столу, устаткування, іншого робочого місця.

    Для комплексної оцінки якості робочих  місць, для пошуку і приведення в  дію резервів підвищення ефективності праці використовується механізм атестації  і раціоналізації робочих місць.

    Атестація дозволяє виявити відхилення від  нормативних вимог або від  конкретних потреб виробничого процесу  чи виконавця і вдосконалити організацію  робочого місця.

    Перебуваючи на роботі, людина витрачає комплекс життєвих сил і енергії не лише на досягнення певних результатів, але й на реакцію  організму, пов'язану з умовами  праці.

    Умови праці — це   сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають  на здоров'я та працездатність людини в процесі праці.

    У зв'язку із змінами в організації  виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при  продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну  істотних умов праці, систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну  розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.[11,с.56].

    Якщо  колишні істотні умови праці  не може бути збережено, а працівник  не згоден на продовження роботи в  нових умовах, то трудовий договір  припиняється за пунктом 6 статті 36 Кодексу  законів про працю.

    Чинниками, що визначають умови праці є: загальний  стан виробничих приміщень, температура, вологість, рухомість повітря, освітленість робочої зони, наявність виробничих шумів, вібрації, запорошеність і  забрудненість повітря, ступінь  безпеки праці.

    Кожен має право на належні, безпечні і  здорові умови праці, на заробітну  плату, не нижчу від визначеної законом.

    Вивчення  умов праці на конкретному підприємстві проводиться для того, щоб по-перше, виявити напрямки і шляхи їх покращання, і по-друге, щоб компенсувати працівникам  шкідливий вплив умов праці на їхнє здоров'я у грошовій або іншій  формі (вища заробітна плата, пільги у пенсійному забезпеченні, спеціальне харчування, скорочена тривалість робочого часу тощо).[38,с.148].

    Основними завданнями вивчення умов праці залишається  пошук можливостей створення  на робочих місцях нормальних умов для роботи за такими напрямками:

• створення нової техніки, що забезпечує збереження здоров'я і мінімізацію витрат праці;
• технологічний — впровадження нових технологій режимів, що дозволяють виводити людей із безпосередньо робочих зон;
• організаційний, психофізіологічний і соціальний напрямки полягають в оздоровленні виробничого середовища, у підвищенні інтересу до роботи та її результатів;
• естетичний технічний — зміна кольорів, звуків, світла, форм, які застосовують у виробництві, і впровадження у них художніх елементів, що позитивно впливає на самопочуття людини на роботі і сприяє підвищенню результативності праці.[24,с.248].

    З позиції безпеки праці розрізняють допустимий рівень факторів середовища, який встановлюється спеціальними нормами. 

    1.2. Теоретичні основи  оплати праці працівників  підприємства

    Заробітна плата — це плата за працю, а  її величина — це ціна праці, яка  визначається на ринку праці в  результаті взаємодії попиту на конкретні  види праці  її пропозицію.

    Заробітна плата — це одна з найскладніших  економічних категорій і одне з найважливіших соціально-економічних  явищ. Оскільки вона, з одного боку, є основним джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального  добробуту членів сімей, а з іншого боку, для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва і  ефективним засобом мотивації працівників  до досягнення цілей підприємства, то питання організації заробітної плати і формування її рівня разом  з питанням забезпечення зайнятості складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, бо включають  загальні інтереси всіх учасників трудового  процесу [14,с.85].

    Залежність  заробітної плати від виконаного обсягу роботи створює умови для  підвищення продуктивності праці, матеріально  зацікавлює працівників у результатах  як індивідуальної, так і загальної  праці.

    Розмір  заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових  якостей працівника, результатів  його праці та господарської діяльності підприємства.

    Розрізняють два види заробітної плати: номінальну і реальну.

    Номінальна  заробітна плата - це грошовий вираз тієї заробітної плати, яку працівник одержує за свою працю у відповідності з її кількістю і якістю.

    Реальна заробітна плата - це сукупність матеріальних і духовних благ, які можна реалізувати за номінальну заробітну плату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати і рівня цін на товари і послуги.

    Номінальна  і реальна заробітні плати  не обов'язково змінюються однаково. Наприклад, номінальна заробітна плата може збільшитися, а реальна зменшитися, якщо ціни на товари і послуги зростали швидше, ніж національний валовий  продукт.

    Структура заробітної плати – це співвідношення окремих складових заробітної плати  в загальному її обсязі. За своєю  структурою заробітна плата складається  з основної та додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат (Рис.1.1) 

    

    Рис. 1.1 - Структура фонду оплати праці в економіці України

    Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

      Інші заохочувальні і компенсаційні  виплати у формі винагород  за підсумками роботи за рік,  премії за спеціальними системами  і положеннями, компенсаційні  та інші грошові та матеріальні  виплати, які не передбачені  актами чинного законодавства  [15,с.67].

    Сутність  заробітної плати виявляється у  функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення (Рис. 1.2.) 

     

    

    

      

    

    

    

    

    

    

      
 

      

    

      
 
 

    Рис. 1.2. Структура заробітної плати 

    Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

    Сутність  заробітної плати виявляється у  функціях, які вона виконує в процесі  суспільного відтворення. Виходячи з комплексного розуміння сутності заробітної плати, з’ясуємо значення притаманних їй функцій. Винятково  важлива роль заробітної плати в  механізмі функціонування ринкової економіки зумовлена тим, що вона має виконувати багато функцій [7,с.3-7].

    Відтворювальна  функція полягає  у забезпечені  працівників та членів їхніх сімей  необхідними життєвими благами  для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. Ця функція пов’язана з особливостями державного регулювання заробітної плати, із встановленнм на державному рівні такого її мінімального розміру, який би забеспечував відтворення робочої сили.

1. Мотиваційна функція полягає у становленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Ця залежність повинна бути такою, щоб заохочувати до постійного покращення результатів праці.
2. Регулююча функція полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємства з урахуванням ринкової кон’юнктури. В ринкових умовах вища заробітна плата на ефективніших робочих місцях стимулює перехід сюди  працівників з неефективних робочих місць.
3. Соціальна функція відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва. Соціальне значення цієї функції заробітної плати полягає у забезпеченні соціальної справедливості.
4. Оптимізаційна функція. Її призначення – узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку, і виробництва споживчих товарів з іншого [12,с.229].