Шпаргалка по "Менеджменту"

Окрім спеціального звання, працівникові ДМСУ необхідно володіти гнучкими інтелектуальними здібностями, легко сприймати великі потоки інформації. Велике значення мають  певні фізичні дані, а в деяких випадках - стать і вік. Працівник  повинен уміти підкорятися і  дотримуватися субординації, тобто  прийняти первинність організації  по відношенню до себе зі всією її ієрархією. І, звісно, ніхто не може сперечатися  з Митним кодексом, який визначає, що посадовими особами митних органів  можуть бути лише громадяни України. Спеціальні умови вимагають, щоб  працівник не піддавався кримінальному  покаранню і не звільнявся з державних  і муніципальних установ за здійснення дисциплінарної провини. Працівник  має бути здатним нести службу в денний і нічний час і мати швидку реакцію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

47.Управлінські ролі менеджера

Роль - це очікуваний набір дій або поведінки, що обумовлені роботою. Класифікацію та опис управлінських ролей менеджера дав відомий фахівець з менеджменту Г. Мінцберг.

Характеристика управлінських  ролей менеджера

Роль	Опис	Характер діяльності за матеріалами  обстеження роботи керівників
Міжособисті ролі
Головний керівник	Символічний голова виконує звичайні обов’язки правового чи соціального  характеру	Дії, що визначаються положенням, клопотання
Лідер	Відповідальний за мотивацію й  активізацію підлеглих, за набір, підготовку працівників і пов’язані з  цим обов’язки	Фактично усі управлінські дії  за участю підлеглих
Сполучна ланка	Забезпечує роботу мережі зовнішніх  і внутрішніх контактів і джерел інформації, що надають інформацію і надають послуги	Листування, участь у зовнішніх нарадах, інша робота із зовнішніми організаціями  й особами
Інформаційні ролі
Приймач інформації	Одержує спеціалізовану інформацію (в  основному поточну) для використання в інтересах справи; виступає як центр зосередження внутрішньої  і зовнішньої інформації, що надходить  в організацію	Обробка всієї пошти і контакти, пов’язані переважно з одержанням інформації (періодичні видання, ознайомлювальні  поїздки, Інтернет, бесіди та ін.)
Розповсюджувач інформації	Передає інформацію, отриману із зовнішніх  джерел або від інших людей  членам організації; частина цієї інформації носить чисто фактичний характер, інша вимагає інтерпретації фактів	Розсилання пошти по організаціях з метою одержання інформації, вербальні контакти для передачі інформації підлеглим (огляди, бесіди)
Представник інформації	Передає інформацію для зовнішніх  контактів щодо планів, політики дій, результатів роботи організації, діє  як експерт з питань даної галузі	Участь у засіданнях, звертання  через пошту, усні виступи, передача інформації до зовнішніх організацій  й інші осіб
Ролі, пов’язані з прийняттям рішень
Підприємець	Вишукує можливості у межах самої  організації і за її межами, розробляє  і запускає проекти змін, контролює  розробку проектів	Участь у засіданнях з обговоренням стратегії, аналіз ситуацій, що включає  ініціювання або розробку проектів удосконалення діяльності
Той, що ліквідує перешкоди	Відповідає за корегувальні дії, коли організація має важливі та несподівані  перешкоди	Обговорення стратегічних і поточних питань, включаючи проблеми і кризи
Той, що розподіляє ресурси	Відповідальний за розподіл різноманітних  ресурсів організації, що фактично полягає  у прийнятті або схваленні  усіх значних рішень в організації	Складання графіків, дії, пов’язані  зі складанням і виконанням бюджетів, програмування роботи підлеглих
Ведучий переговори	Відповідальний за представництво організації  на усіх важливих переговорах	Ведення переговорів

 

 

 

48. Сутність та завдання наукової  організації праці

Щоб забезпечити виконання встановлених перед працівниками торговельного  підприємства конкретних задач, необхідно  відповідним чином організувати працю людей, зокрема:

• визначити функції кожного працівника;
• розробити форми кооперації праці;
• визначити робочі місця;
• вказати методи виконання роботи.

Характер організації праці  в колективі визначається мірою  прогресивності техніки і технології, що застосовуються, а також рівнем кваліфікації працівників. 
Наукова організація праці (НОП) передбачає систематичне впровадження досягнень науки і передового досвіду та дозволяє найкращим чином поєднувати техніку і людей в єдиному виробничому процесі, забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, безперервне підвищення продуктивності праці. 
Впровадження наукової організації праці спрямоване на рішення трьох груп задач:

1. Економічні задачі.

• підвищення продуктивності праці, економія живої праці, що витрачається при виконанні трудових операцій;

• найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів; 
  використання найбільш прогресивних методів і прийомів праці, скорочення або повна ліквідація витрат робочого часу;
• створення сприятливих умов праці;
• підвищення рівня нормування праці.

2. Соціальні задачі:

• всебічний розвиток людини в  процесі праці; виховання свідомого  відношення до праці;

• розвиток творчої ініціативи;

• підвищення освітнього рівня і  ділової кваліфікації кадрів;

• перетворення праці в першу  життєву потребу.

3. Психофізіологічні задачі:

• забезпечення умов для збереження в процесі праці здоров'я, стійкої працездатності людини;

• полегшення праці;
• підвищення змістовності і привабливості праці.

Економічні, психофізіологічні і  соціальні задачі НОП тісно пов'язані  між собою. Впровадження наукової організації  праці дає найкращий результат  тільки тоді, коли її застосування носить комплексний характер по всьому підприємству загалом.

 

 

49. СТАНОВЛЕННЯ НАУКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ  ПРАЦІ

Щоб забезпечити  виконання встановлених перед працівниками торговельного підприємства конкретних задач, необхідно відповідним чином  організувати працю людей, зокрема:

• визначити функції кожного працівника;
• розробити форми кооперації праці;
• визначити робочі місця;
• вказати методи виконання роботи.

Характер  організації праці в колективі  визначається мірою прогресивності техніки і технології, що застосовуються, а також рівнем кваліфікації працівників. Наукова організація праці передбачає систематичне впровадження досягнень  науки і передового досвіду та дозволяє найкращим чином поєднувати техніку і людей в єдиному  виробничому процесі, забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, безперервне  підвищення продуктивності праці.

Впровадження  наукової організації праці (НОП) спрямоване на рішення економічних, соціальних і психофізіологічних задач.

Велика  роль у розробці систем наукової організації  праці належить: Ф. Тейлору, Г. Форду, Ф. Джильбрету, Г. Емерсону, А. Файолю та ін. 
Так, науковий менеджмент Ф. Тейлора є тим видом менеджменту, що реалізує управління за допомогою нормативів, що встановлені шляхом систематичних спостережень, експериментів і логічних міркувань. 
Ф. Тейлор розвивав наукову організацію праці в чотирьох сферах: 
• нормування (будь-яку працю можна структурувати і вимірювати); дослідження співвідношення часу і задачі (результат необхідно досягати до визначеного часу); 
• систематичний добір і навчання працівників; • наявність грошових стимулів.

Ф. Тейлор у своїх працях відверто описує, як він, будучи майстром, вів боротьбу з робітниками за підвищення продуктивності праці, обвинувачуючи при цьому  останніх у навмисній систематичній  повільності. «Важко знайти робітника, який би не витратив значної кількості часу на винахід способів, як сповільнити роботу і все-таки зберегти вид, начебто він працює нормально», — писав Ф. Тейлор. З цієї причини він вважав, що потрібно створити систему, яка б примусила робітника працювати з максимальною інтенсивністю.

Г. Емерсон  визначив дванадцять принципів продуктивності: 
1. Точно встановлені ідеали або цілі. 2. Здоровий глузд. 3. Компетентна консультація. 
4. Дисципліна. 5. Справедливе відношення до персоналу. 6. Швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік. 7. Диспетчеризація. 8. Норми і розклади. 9. Нормалізація умов. 
10. Нормування операцій. 11. Писані стандартні умови. 12. Винагорода за продуктивність.

Наприкінці 1920 р. видатний суспільний діяч, вчений і поет О. К. Гастєв почав створювати Центральний інститут праці (ЦІП). На відміну від школи Ф. Тейлора та інших шкіл, що не приділяли належної уваги психофізіологічним проблемам праці, колектив ЦІП, вивчаючи трудові рухи з метою виключення всіх зайвих рухів і забезпечення їхньої найвищої ефективності, приділяв увагу самій людині та тому, що стосується її здоров'я і умов праці. Тому в дослідженнях ЦІП значне місце займали психофізіологічні аспекти (наприклад, проблеми стомлюваності працівників та ін.).

 

 

 

50. Основні принципи наукової  організації праці

В основі наукової організації управлінської праці полягають певні принципи:

Принцип комплексності передбачає, що наукова організація управлінської праці розвивається не за одним напрямком, а за їх сукупністю; стосується не одного працівника, а усього управлінського колективу. Проблема організації управлінської праці повинна вирішуватися всебічно з урахуванням усіх аспектів управлінської діяльності.

Принцип системності передбачає взаємне узгодження усіх напрямків розглядання об’єкту, а також усунення протиріч між ними. В результаті такого підходу створюється система організації праці, у рамках якої усі її складові частини взаємно узгоджені і діють в інтересах ефективного функціонування усієї системи.

Регламентація - це встановлення і дотримання певних правил, положень, інструкцій, нормативів та інших нормативних документів, заснованих на об’єктивних закономірностях розвитку системи управління. При цьому виділяється коло питань, що підлягають жорсткій регламентації, і питання, для яких потрібні лише рекомендації.

Спеціалізація полягає у закріпленні за кожним підрозділом певних функцій, робіт і операцій з покладанням на них повної відповідальності за кінцеві результати їх діяльності в процесі управління. При цьому слід мати на увазі, що існують границі спеціалізації, які не можна переступати, щоб не стримувати творче зростання працівників, не впливати негативно на змістовність їхньої праці.

Трудовий колектив повинен працювати  в умовах стабільності його складу, функцій і задач, що ним вирішуються. Це не виключає динаміки у розвитку колективу. Важливо, щоб зміна змісту і складу задач була обумовлена об’єктивно необхідними потребами і відбувалася на науковій основі.

Цілеспрямована творчість полягає у досягненні двох взаємозалежних цілей: забезпечення творчого підходу при проектуванні і впровадженні передових прийомів праці і максимальне використання творчого потенціалу управлінських працівників у їхній повсякденній діяльності.

 

 

51. Напрями наукової організації  праці

Наукова організація праці апарату  управління здійснюється за наступними основними напрямками:

Перший напрямок наукової організації  управлінської праці - оплата і стимулювання праці

Основний  зміст роботи в області матеріальної винагороди робітників організації  полягає в тому, щоб визначити  міру праці і розмір її оплати. Розробка оптимальних співвідношень в  оплаті праці різної складності є  найбільш важливим моментом у системі  диференціації заробітної платні.

Другий напрямок наукової організації  управлінської праці - розподіл і  кооперація праці.

Третій напрямок наукової організації  управлінської праці - технічне забезпечення і механізація праці.

Так, необхідність широкого використання засобів оргтехніки виникає у  зв’язку з переходом до ринкових відносин, зростанням виробництва і  зміною номенклатури товарів, а також  збільшенням обсягів інформації, що вимагає швидкої її обробки. Традиційні прийоми збору, обробки і передачі інформації стають малоефективними, а  це вимагає пошуку і упровадження високопродуктивних систем механізації  та автоматизації управлінської  праці.

Упровадження навіть найпростіших засобів техніки управління скорочує затрачуваний на обробку документів час приблизно на 20 %, а системне їхнє застосування збільшує продуктивність управлінської праці в 3 рази.

Крім того, широке використання різних технічних засобів дозволяє здійснити  перехід на якісно новий рівень управління, сприяє ефективному рішенню багатьох управлінських задач, забезпечує обробку  інформації в мінімально короткий термін.

Четвертий напрямок наукової організації  управлінської праці - нормування праці.

П’ятий напрямок наукової організації  управлінської праці - сприятливий  режим і умови праці.

Так, продуктивність управлінської  праці знаходиться у прямій залежності від стану робочих місць і  умов, в яких працює менеджер. Значення розглянутої проблеми підсилюється у зв’язку з появою нових організацій  ринкового типу, коли відбуваються суттєві якісні зміни в системі  управління економічними і соціальними  процесами.