Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Февраля 2013 в 22:48, шпаргалка
Залежно від відповідності якісним вимогам є 2 типи
1) активний(сильний) має найвищі якісні показники, самостійний у виявленні проблем трудового колективу, знаходження методів їх рішення, має високий рівень організаційної праці, що дозволяє більше займатися радикально значними та менше поточними проблемами;
2) пасивний(слабкий) має занижені якісні показники, займається поточними питаннями, які виникають в даний момент, а не самостійно їх виявляє, низький рівень організації праці. Його слабкі сторони
Виходячи з аналізу сучасних
умов функціонування організації і
реалій економічного життя менеджерам,
передусім вищої ланки
1. Ділові якості:
- високий рівень фахової компетентності, навички моделювання,
- підприємництво, що полягає в
активності, ініціативності, самостійності,
гнучкості, умінні ефективно
- винахідливість і спроможність до інновацій (творча особистість підготовлена до роботи в умовах непевності)
- високий рівень діловитості,
включаючи організованість і
зібраність у роботі, інтерес
до неї, підвищену
- розуміння природи сучасних управлінських процесів і підходів;
- уміння працювати із сучасними інформаційними технологіями і засобами комунікації; - постійне безупинне удосконалювання знань; - ораторські здібності й уміння виражати думки; - здатність налагоджувати стосунки між організацією і її клієнтами, управляти ресурсами, планувати і прогнозувати їх використання;
2. Особисті якості:
- уміння спілкуватися з людьми, включаючи володіння психологічним тактом і психологічною інтуїцією, спроможність прваблювати до себе людей, установлювати партнерські відносини, ефективно використовувати знання інших людей;
- високі моральні якості - чесність,
скромність, порядність, висока вимогливість
до себе й інших, розвинуте
почуття відповідальності, принциповість,
надійність у ділових
- прагнення впливати на розвиток подій у своїй організації (підрозділі), впевненість у собі; - емоційна врівноваженість (самоконтроль і спокій у складних і стресових ситуаціях); - спроможність доводити почату справу до кінця, наявність розумних особистих цінностей і чітких особистих цілей;
- спроможність до самооцінки власної діяльності
3. Організаторські здібності, що дозволяють створити, згуртувати і мобілізувати колектив.
4. Концептуальні здібності - уміння
відчувати зв'язок між
- широта поглядів, глобальний підхід;
- довгострокове передбачення і гнучкість.
5. Освіченість - наявність профільного вищої освіти і високий рівень загального розвитку.
6. Досвід практичної роботи і управління в профільній сфері
7. Соціальна активність - менеджери
повинні бути активними,
межами організації, мати високий соціальний і політичний статус, мати велику кількість важливих зв'язків і ділових контактів, мати розвинуту інтуїцію й уміння визначати загальний напрямок діяльності організації, бути їй відданими.
Слід зазначити, що вимоги до керівників не є постійними, а змінюються в міру розвитку організації і оточуючого середовища.
36. Підготовка й проведення нарад.
Підготовка і проведення нарад
Матеріали до нарад повинні бути гранично лаконічними і добре ілюстрованими (таблицями, графіками, діаграмами й ін.).
У ході доповіді (повідомлення) доповідач виносить на обговорення тільки основні проблеми (питання), що виникли в звітному періоді, проекти рішень щодо усунення їх негативних наслідків і недопущенню виникненню надалі, основні напрямки подальшого розвитку.
У процесі проведення наради учасникам можуть даватися додаткові матеріали на паперових або електронних носіях.
Регламент нарад.
Регламент наради пропонується особою, що веде нараду (головуючим) і приймається колегіально учасниками шляхом голосування. Якщо для обговорення питання порядку, проблеми або пропозиції учасника потрібно більше часу на обговорення, чим вище зазначено, то головуючий повинен вибрати один із таких варіантів:
- організувати форум, анкетне або тестове опитуванння;
- призначити спеціальну нараду;
- організувати робочу групу для додаткової проробці питання;
- провести мозковий штурм або круглий стіл.
37. Протоколювання
нарад. Порядок прийняття
Протокол нарад оформлюється в терміни, зазначені в положенні про відповідний колегіальний орган і передаються в управління справами для їх наступного розсилання і контролю виконання.
Протоколи наради ведуться та оформлюються у той же день після наради, розсилаються учасниками і їх виконання контролюється відповідальними секретарями.
Протоколювання нарад може містити в собі наступні етапи:
1. Планування наради. На цьому етапі проводяться наступні дії:
2. Підготовка й узгодження матеріалів, візування питань порядку денного які будуть розглядатися на нараді (необов'язковий етап).
3. Протоколювання й виконання ухвалених рішень. На цьому етапі проводяться наступні дії:
Наради можуть переноситися й відмінятися. Також можливі ситуації, коли наради не проводяться по яким-небудь причинам, і заздалегідь про це нікому не відомо - ця можливість також може бути зафіксована в картці наради.
Менеджерська практика дала змогу визначити такі 3 методи прийняття управл. рішень: - неформальні, - колективні, - кількісні.
Управл.рішення можуть прийматися методом «мозкової атаки» або «мозкового штурму». Сутність цього методу полягає у тому, що коли треба вирішити складну проблему,то збирається група людей, які пропонують своїх рішення. Умовою цього методу є створення обставин,що сприяють вільному висловленню спонтанних пропозицій. причому тут відхиляти або критикувати ідею забороняється,якою б вона не була фантастичною. Потім всі ідеї записуються і аналізуються спеціалістами. Метод Дельфі базується на прийнятті рішення шляхом багаторівневої процедури анкетування. Після кожного туру дані анкетування доопрацьовуються,одержані результати повідомляються експертам з визначенням розміщення оцінок. Метод «кінчісио» використовується японськими орг-ми. Сутність цього методу полягає у тому,що на розгляд особам за списком,складеним менеджером,передається проект рішення. Кожен з них повинен розглянути його і надати свої зауваження у письм.формі. після цього менедж. Проводить нараду із запрошенням тих спеціалістів,думка яких не зовсім зрозуміла. Експерти вибир.своє рішення відпов.до індивідуальних переваг,а якщо вони не співпадають,то перевагу віддають за допом.таких принципів:
- принцип більшості голосів - принцип диктатора (в основу береться думка однієї особи групи) - принц.Парето (коли треба прийняти рішення в умовах об’єднання експертів в одній групі і їм невигідно змінювати умови відразу всім членам групи) - принц.Курно (у експертів нема однієї думки,їм пропонується знайти компромісне рішення ,щоб не уразити інтереси кожного з них) - принц.Еджворіо (група експертів складся з кількох коаліцій,і кожній з них невигідно змінювати своє рішення. Рішення можна прийняти на основі знання переваг коаліцій і не наносячи втрат)
38. Основні реквізити ділового листа
Службовий лист – один із засобів обміну інформацією і оперативного управління процесами службової діяльності.
До складання листів ставляться ті ж вимоги, що і до інших службових документів.
Лист – це узагальнююча назва різних за змістом документів, які пересилаються поштою (факсом). Зміст листа загалом індивідуальний. Листи мають бути як правило, присвячені одному питанню. Реквізити (складові частини) всіх листів такі:
У нижньому лівому куті пишеться прізвище виконавця і номер його телефону, а також робиться відмітка про виконання документа і направлення його до справи.
Якщо лист готується не на бланку, тоді для кутового штампа залишають місце – 15 міжрядкових інтервалів.
У листах повинні бути вірно вказані складові частини реквізиту „адресат” (одержувач листа):
- фірма; - структурний підрозділ; - посада; - прізвище та ініціали; - поштова адреса одержувача.
При складанні ділових листів треба використовувати такі правила:
1. Писати коротко.
2. Використовувати прості слова.
3. Звертатись до конкретної особи, а не до невизначеної групи людей.
4. Для вираження своєї думки треба стимулювати увагу адресата і стимулювати його дії: увага, інтерес, прохання, дія.
5. Використовувати
у листах розмовне викладення.
Листи з фінансових питань підписує керівник і головний бухгалтер організації. Листи, які надають гарантії, засвідчуються печаткою організації.
39. Ролі менеджера
Роль - це очікуваний набір дій або поведінки, що обумовлені роботою. Класифікацію та опис управлінських ролей менеджера дав відомий фахівець з менеджменту Г. Мінцберг.
Характеристика управлінських ролей менеджера
Роль |
Опис |
Характер діяльності за матеріалами обстеження роботи керівників |
Міжособисті ролі | ||
Головний керівник |
Символічний голова виконує звичайні обов’язки правового чи соціального характеру |
Дії, що визначаються положенням, клопотання |
Лідер |
Відповідальний за мотивацію й активізацію підлеглих, за набір, підготовку працівників і пов’язані з цим обов’язки |
Фактично усі управлінські дії за участю підлеглих |
Сполучна ланка |
Забезпечує роботу мережі зовнішніх і внутрішніх контактів і джерел інформації, що надають інформацію і надають послуги |
Листування, участь у зовнішніх нарадах, інша робота із зовнішніми організаціями й особами |
Інформаційні ролі | ||
Приймач інформації |
Одержує спеціалізовану інформацію (в основному поточну) для використання в інтересах справи; виступає як центр зосередження внутрішньої і зовнішньої інформації, що надходить в організацію |
Обробка всієї пошти і контакти,
пов’язані переважно з |
Розповсюджувач інформації |
Передає інформацію, отриману із зовнішніх джерел або від інших людей членам організації; частина цієї інформації носить чисто фактичний характер, інша вимагає інтерпретації фактів |
Розсилання пошти по організаціях з метою одержання інформації, вербальні контакти для передачі інформації підлеглим (огляди, бесіди) |
Представник інформації |
Передає інформацію для зовнішніх контактів щодо планів, політики дій, результатів роботи організації, діє як експерт з питань даної галузі |
Участь у засіданнях, звертання через пошту, усні виступи, передача інформації до зовнішніх організацій й інші осіб |
Ролі, пов’язані з прийняттям рішень | ||
Підприємець |
Вишукує можливості у межах самої організації і за її межами, розробляє і запускає проекти змін, контролює розробку проектів |
Участь у засіданнях з обговоренням стратегії, аналіз ситуацій, що включає ініціювання або розробку проектів удосконалення діяльності |
Той, що ліквідує перешкоди |
Відповідає за корегувальні дії, коли організація має важливі та несподівані перешкоди |
Обговорення стратегічних і поточних питань, включаючи проблеми і кризи |
Той, що розподіляє ресурси |
Відповідальний за розподіл різноманітних ресурсів організації, що фактично полягає у прийнятті або схваленні усіх значних рішень в організації |
Складання графіків, дії, пов’язані зі складанням і виконанням бюджетів, програмування роботи підлеглих |
Ведучий переговори |
Відповідальний за представництво організації на усіх важливих переговорах |
Ведення переговорів |
40. Реквізити
та правила написання
Протокол — це документ, який фіксує хід обговорення питань та прийняття рішень на зборах, нарадах, засіданнях, конференціях та на засіданнях колегіальних органів. Протокол також є документом, який складений офіційною особою для засвідчення якогось факту.
Протоколи фіксують послідовний процес роботи та прийняття рішення. У повних та стенографічних протоколах повинен бути зміст всіх виступів за кожним питанням порядку денного. Протоколи ведуть:
Протоколи складають на основі рукописних, стенографічних, магнітофонних записів, проведених під час засідання. У протоколі висвітлюються всі думки, які висказані у процесі обговорення, точки зору та заяви, а також всі прийняті рішення. У комерційних організаціях складаються протоколи засідань правління акціонерних товариств, ради директорів (засновників), протоколи загальних зборів акціонерів тощо.
Види протоколів:
Протокол має такі реквізити: найменування організації (за потребою); назва виду документа (протокол); дата, місце проведення зібрання; індекс; гриф затвердження (якщо протокол підлягає затвердженню); заголовок; порядок денний; питання; текст; підписи керівників зборів, нарад, голови та секретаря.
Текст протоколу складається із вступної та основної частини. У вступній частині після слова "Присутні" вказуються прізвища всіх присутніх на засіданні членів колегіального органу або працівників, а також запрошених осіб (якщо їх більше 15, до протоколу додається список присутніх). У цьому випадку у вступній частині протоколу вказується тільки їх загальна кількість. Прізвища учасників засідання розміщують в алфавітному порядку. Після прізвища запрошеної особи вказують назву організації, яку він представляє, місце роботи і посаду. Після виборів голови та секретаря (якщо це потрібно) вказують їх прізвища, ініціали. Після цього нижче розміщують порядок денний засідання. Питання у порядку денному розміщують за їх важливістю, складністю і часом обговорення. Прості питання розглядаються останніми. Текст кожного розділу розміщується за схемою: СЛУХАЛИ: ВИСТУПИЛИ: УХВАЛИЛИ. Формулювання рішень повинно носити розпорядчий стиль без подвійного тлумачення. Датою протоколу є дата проведення засідання колегіального органу (зборів, наради), а якщо воно проходить кілька днів, то вказуються дати початку і закінчення через риску. Протоколи спільних засідань мають дробний номер з відповідними номерами протоколів різних органів, які брали участь. Протокол підписують голова і секретар зборів або засідання. До протоколу додаються необхідні матеріали: доповіді, довідки тощо. Рішення, які прийняті на засіданні, доводяться до працівників організації (виконавців) у вигляді копії самого протоколу або витягу постановчої частини із нього, або у вигляді інших розпорядчих документів: наказів, рішень, складених на основі протоколу. Протоколи зберігаються не менше 10 років, а потім передаються в архів.