Шпаргалка по "Менеджменту"

Абсолютна та відносна величини власного капіталу підприємства залежать від фінансових можливостей підприємства та обраної  ним політики щодо структури капіталу. Фінансування діяльності підприємства за рахунок власного капіталу є альтернативою до залучення позичкових коштів. Основні переваги і недоліки фінансування за рахунок власного капіталу пояснюються, виходячи з його функцій, цілей зменшення та збільшення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

24. Внутрішні запозичення  держави, їх суть та доцільність.

Внутрішній державний  кредит виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позикового фонду, казначейські позики, гарантовані позики.

Державні позики як основна форма внутрішнього державного кредиту характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються на фінансування суспільних потреб через випуск і реалізацію облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.

Перетворення частини внесків  населення в державні позики, призначені на потреби держави, здійснюється через купівлю особливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сертифікатів) або ринкових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань), а також оформленням безоблігаційних позик. У нашій країні зараз це досягається через придбання Ощадбанком державних цінних паперів.

Використання державою коштів позикового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо (не обмежуючи цих операцій купівлею державних цінних паперів) передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду. Ця форма державного кредиту функціонує в тоталітарному суспільстві. Вона сприяє розвитку інфляційних процесів, що особливо небезпечні в умовах жорсткого контролю за емісією грошових знаків із боку демократично обраних органів.

Казначейські позики як форма державного кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади й управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності і поворотності. У нашій країні ця форма державного кредиту поки що використовується не дуже активно.

В окремих  випадках уряд може гарантувати безумовне погашення позики, випущеної органами влади й управління нижчого підпорядкування або окремими господарськими організаціями, а також виплату процентів по ній. У цих випадках мова йде про умовний державний кредит - гарантовані позики. За гарантованими позиками уряд реально несе фінансову відповідальність тільки у разі неплатоспроможності платника.

Як  і внутрішні позики, вони надаються на умовах поворотності, терміновості і платності. Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими процентами включається в державний борг країни. Країнам, що терплять значні економічні і фінансові труднощі, зовнішні позики можуть даватися на пільгових умовах.

 

25. Вплив  фінансової стійкості на платоспроможність  та ліквідність підприємства. Її  взаємозв’язок  із результативністю діяльності.

Фінансова стійкість –  характеристика стабільності фінансового  стану підприємства, яка забезпечується високою часткою власного капіталу в загальній сумі використовуваних фінансових засобів.

Фінансова стійкість —  це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне розпорядження ними є гаран-тією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та за-безпечення процесу розширеного відтворення. Фінансова стій-кість — один із головних чинників, що впливає на досягнення підприємством фінансової рівноваги та фінансової стабільності.

За результатами розрахунків  фінансової стійкості можна зробити  висновки:

• про інтенсивність використання позикових засобів;

• про ступінь залежності від короткострокових зобов'язань;

• про рівень довгострокової стійкості компанії без позикових засобів.

Платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно й повністю виконувати свої фінансові зобов’язання перед внутрішніми та зовнішніми парт-нерами, а також державою .

Основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність  у достатньому обсязі коштів на поточному  рахунку;

б) відсутність  простроченої кредиторської заборгованості

На відмінно від поняття платоспроможності  поняття фінансова стійкість  більш широке, так як включає в себе оцінку різних сторін діяльності підприємства.

Фінансова стійкість  підпрєм. тісно пов’язана з його довгостроковою платоспроможністю, але  ототожнювати ці поняття не можна, так  як між їх сутністю є деякі відмінності.В  процесі виробничої, збутової і фінансової діяльності відбувається непреривний процес кругообороту капіталу,змінюється структура засобів і джерел їх формування, наявність і потреба в фінансових ресурсах и як наслідок фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого виступає платоспроможність.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і і  кризовим.Спроможність підприємства своєчасно  здійснювати платежі, фінансувати  свою діяльність на розширеній основі і підтримувати свою платоспроможність  в несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан і навпаки. Якщо платоспроможність  - це зовнішній прояв фінансового стану підприємства, то фінансова стійкість- внутрішня його сторона., що відображає збалансованість грошових і товарних потоків, доходів і витрат, засобів і джерел їх формування.Фінансова стійкість слугує залогом виживання і і основної стабільності підприємства, тобто це такий стан фінансів, який гарантує її постійну платоспроможність.Стійкий фінансовий стан досягається при достатності власного капіталу, хорошій якості активів, достатньому рівні рентабельності, ліквідності, стабільних доходах і широких можливостях залучення позикових засобів.Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно мати гнучку структуру капіталу, уміть організовувати його рух таким чином, що забезпечити постійне перевищення доходів над його витратами з цілью збереження платоспроможності і ліквідності.Фінансова стійкість залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності.Якщо виробничі і фінансові плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства, його платоспроможність

1.Фін.стійкість  – збалансованість грошових і  товарних потоків – діяльність  здійснюється таким чином, що  товарні потоки в повному об’ємі  забезпечують реалізацію з позитивним фін. результатом, а грошових притоків як правило більше, ніж відтоків   - платоспроможність.

2. фінансова  стійкість – збалансованість  доходів і витрат – підприємство  несе тільки ті витрати, які  будуть покриті доходами або  іншими економ вигодами – платоспроможність.

3. Фінансова  стійкість – збалансованість  активів і пасивів – підприєм. Забезпечене достатнім об’ємом  ліквідного майна для покриття  різнострокових зобов’язань –  платоспроможність.

 

 

 

 

 

 

 

 

26. Головна  мета охорони праці.

Наука про охорону праці тісно пов’язана з іншими науками, вона широке використовує найновіші досягнення науки і техніки, базуєтеся на теоретичних розробках з фізики, хімії, математики, електроніки, медицини, економіки

Головна.мета курсу — надати майбутнім фахівцям знання основ охорони праці реалізація яких на практиці сприятиме поліпшенню умов праці, піднесенню її продуктивності, запобіганню професійним захворюванням, виробничому травматизму тощо.

Основним завданням  охорони праці є гуманізація  праці. Під гуманізацією праці розуміють профілактику перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створення умов для всебічного розвитку особистості.

Завданнями  охорони праці є також:

• знаходження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища;
• запровадження норм гранично допустимих рівнів шкідливих виробничих факторів, визначення ступеня шкідливості й небезпечності праці;
• розробка та планування заходів з поліпшення умов праці;
• забезпечення безпеки виконання робіт працівником;
• впровадження технічних засобів і заходів з боротьби з травматизмом і профзахворюваннями;
• розробка методів оцінки соціальної та економічної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці.

 

27. Громадський  контроль у сфері охорони довкілля.

В систему органів, здійснюючих природоохоронний контроль, входять державний контроль, громадський контроль і прокурорський нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього середовища.

Громадський  контроль  у галузі охорони навколишнього середовища здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища згідно з Положенням, яке затверджується Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. 

 

Громадські інспектори охорони навколишнього природного середовища: 
а) беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок за додержанням підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, додержанням норм екологічної безпеки та використанням природних ресурсів; 
б) проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і подають їх органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища чи правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності; 
в) подають допомогу органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища в діяльності щодо запобігання екологічним правопорушенням.

Нагляд за додержанням  законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури.

Поряд з відомчим контролем  в області охорони навколишнього природного середовища на виробництві велике значення має громадський контроль, що законодавчо закріплено в Законі про охорону природи України, а також в законодавчих актах про охорону землі, надр, води, лісу, атмосферного повітря, тваринного світу тощо.

Спеціальними добровільними  товариствами, здійснюючи громадський контроль в області охорони навколишнього природного середовища, виступають товариства охорони природи. Такими масовими організаціями є Українське товариство охорони природи, членами якого є понад 10 млн. чоловік.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

28. Державна  політика в галузі охорони  праці.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України  Верховною Радою України і  спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.  
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:  
- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;  
- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;  
- комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;  
- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;  
- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;  
- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;  
- використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;  
- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;  
- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;  
- використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

 

29.Державний  борг та його структура.

Державний борг – сума заборгованості держави перед своїми кредиторами. Розрізняють внутрішній і зовнішній поточний капітальний борг.

Головні причини  виникнення державного боргу [ДБ]:

• хронічни йдефіцит державного бюджету;
• перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів;
• розширення економічної функції держави;
• залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти;
• вплив політичних бізнес-циклів (надмірне збільшення державних видатків нарпередодні виборів з метою завоювання популярності у виборців) тощо.

Державний борг складається з:

1) внутрішнього державного боргу – заборгованості держави по випущених і непогашених внутрішніх державних позиках;

2) зовнішнього державного боргу – заборгованості кредиторам за межами даної країни у вигляді фінансових зобов’язань країни по відношенню до іноземних кредиторів на певну дату.

Загальний обсяг  внутрішньої заборгованості держави  поділяються на дві частини:

- Монетиризований  борг, який складається з боргів  опосередкований кредитними стосунками  держави з банками;

- Немонетиризований  борг, що складається з 1) невиконаних  державою фінансових зобов’язань,  передбачених чинним законодавством; 2) із заборгованості по господарських стосунках з реальним сектором еконоімки.

До наслідків  державного боргу належать:

1) короткострокові:  існують як проблема «витіснення» , що виникає через підвищення  ринкових відсоткових ставок, яке  виникає у випадку фіннасування  бюджетного дефіциту за допомогою випуску державних ЦП;

2) збільшення  боргу  у довгостроковому періоді  призводять до заміщення приватного  каптілау державним боргом.

Обслуговування  державного боргу – сукупність заходів  держави з розміщення облігацій  та інших ЦП, погашення позик, виплати процентів по них, уточнення і зміни умов погашення випущених позик, визначення умов і порядку випуску нових державних ЦП.

Розміри державного внутрішнього боргу України, його структуру, джерела і строки погашення встановлює ВРУ одночасно з затвердженням Державного бюджету України.

Джерелами погашення  зовнішнього боргу є:

• бюджет;
• валютні надходження від експорту;
• золотовалютні резерви;
• кошти, отримані від приватизації державного майна;
• рефінансування.