Шпаргалка по "Менеджменту"

Єдиного загальновизнаного  підходу використання інформації для  кількісного визначення фінансової стійкості та її оцінки не-має. Виділяють два основних підходи до визначення фінансової стійкості, відповідно до яких диференційованою є інформаційна база аналізу [5, с. 32]. За першого підходу при оцінці фінансового стану і фінансової стійкості підприємства орієнтуються винятково на дані Балансу про джерела фінансування, тобто на капітал. У цьому разі оцінку фінансової стійкості підприємства здійснюють тільки на основі даних пасиву балансу.За другого підходу для оцінки фінансової стійкості підприєм-ства аналізують взаємозв’язок між активом і пасивом Балансу, тобто простежують напрями використання коштів.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємст-ва здійснюють через розрахунок та оцінку таких коефіцієнтів :

1. Коефіцієнт  фінансової автономії (незалежності) (коефіці-єнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.

Коефіцієнт фінансової автономії розраховують за форму-лою

Кавт= ВК/Усього джерел коштів=ВК/ВБ

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважають, що в підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки вони мають можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Отже, критичне значення коефіцієнта автономії має становити 0,5

2. коефіцієнт  фінансової залежності.

Зростання цього  показника у динаміці означає  збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці (100 %), то це свідчить про те, що власники підп-риємства повністю його фінансують, а якщо перевищує одиницю, то навпаки.

3.Коефіцієнт  фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Його обчислюють за формулою

Кф.р.=Залучені кошти/ВК

Він показує, скільки  одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Зростання  показника в динаміці свідчить про  посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки.

4. Коефіцієнт  маневреності власного капіталу  показує, яка частина власного  оборотного капіталу перебуває  в обороті, тобто у тій формі,  яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована.

Кман.=Власні оборотні кошти/ВК

Цей показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів.

5.коефіцієнта  структури покриття довгострокових  вкладень ґрунтується на припущенні, що довгострокові позики використано для фінансування придбання основ-них засобів та інших капітальних вкладень, тобто

Кп.д.в.= Довгострокові  пасиви/НА

Коефіцієнт структури  покриття довгострокових вкладень по-казує, яка частина основних засобів та інших необоротних акти-вів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення коефіці-єнта в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів.

6. Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансу-вання.

Кд.з.п.к.=Довгост.зобов./ВК+довг.зобов.

7. Коефіцієнт  фінансової стійкостіКф.с.= ВК+ДПК  / ВБ

8. Коефіцієнт  співвідношення залученого і  власного капіталу (фінансування) Кзк/вк = ПК / ВК

9. Коефіцієнт  стійкості фінансуванняКст.ф.= ДП / ВБ

10. Коефіцієнт  концентрації залученого капіталу Кзк.= ПК / ВБ

11. Коефіцієнт  структури фінансування необоротних  активів Кф.на = ДПК / НА

12. Коефіцієнт  довгострокового залучення позикових  коштів Кд.з.пк = ДПК / ДПК+ВК

13. Коефіцієнт  забезпечення власними оборотними  коштами Кзаб.вок = ВОК / ОА

14. Коефіцієнт  довгострокових зобов'язань Кд.з. = ДПК / ПК

15. Коефіцієнт  поточних зобов'язаньКпот.з. = КПК  / ПК

16. Коефіцієнт  страхування бізнесуКст.б. = РК / ВБ

17. Коефіцієнт  забезпечення запасів власним  оборотним капіталом Кз.зз.вок = ВОК / ЗЗ

 

 

 

 

 

57.Колективне страхування громадян від нещасних випадків та його сутність

С від нещ  вип – ризикове С, що передбачає виплату страх суми лише при настанні страх випадку (у повному розмірі  чи певної її частини). Виплати страх  суми чи повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору С не передбачається. С від нещ випадків – підгалузь осоистого С, проводиться для надання матер допомоги застрах-х при настанні певних несприятливих наслідків, нещ випадку, що вплеснуло на їх життя і здоров’я. На суч етапі С від нещ випадків розвивається надзвичайно повільно. Тому, щоб захистити громадян від матер збитків, пов’язаних з життям і здоров’ям держава вводить цілий ряд обов’язк видів С від нещ випадків (держ обов’язк С, обов’язк С). Види: індивідуальне і колективне С від нещ вип. Іх удосконалення – це розширення обсягів страх відповід-ті, континченту страх-льників і застрах-х, підвищення рівня страх забезпеч-ня, платоспр-ті страх-ків, спрощення порядку і техніки виплат. Закон що С від нещ вип може мати добровільну і обов’язк форму. Метою обов’язк форми С є захист інтересів не лише окремих страх-льників, а й усього сусп-ва в цілому та його складових зокрема.Колективне особисте стр-ня від нещасних випадків в Україні. Групи ризику страхування.  Перша група—службовці, інженерно-технічні працівники та інші категорії громадян, що безпосередньо не зайняті у процесі виробництва, умови праці яких не пов'язані з підвищеним ризиком щодо одержання травми. Друга група — решта категорій працюючих (робітники, службовці, працівники сільського господарства та інші), безпосередньо зайнятих у процесі виробництва. Третя група — особи, праця яких пов'язана з особливим ризиком, щодо настання нещасного випадку. При страхуванні від нещасних випадків працівників страхувальника — юридичної особи надається групова знижка обчисленого страхового платежу залежно від кількості застрахованих у розмірах 10, 15,20 %. Якщо страхувальник — юридична особа, оформлюється договір страхування відповідної форми у двох примірниках. До кожного договору додається список осіб, які приймаються на страхування, із зазначенням розміру страхової суми для кожної особи. Список засвідчується підписом керівника та печаткою. Один примірник договору зберігається у страхувальника, другий — у страховика. За згодою між страхувальником і страховиком кожному застрахованому видається страховий поліс. «Діти». Можуть укладатися й договори колективного страхування учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, ПТУ, середніх спец. навчальних закладів, а також дітей у дошкільних дитсадках та оздоровчих таборах (до 16 років). «Спорт». За цим Доповненням проводиться страхування спортсменів та інших учасників спортивних заходів. Період страхування визначається від дня прибуття учасників спортивного заходу до місця його проведення, але не раніше ніж за певну кількість днів до офіційного відкриття заходу, і закінчується о 24.00 дня його офіційного закриття (закінчення). «Туризм». Можуть бути застраховані туристичним організаціям, які надають туристичні послуги. Надається знижка залежно від кількості застрахованих у групі. «Здоров'я». За цим Доповненням страхувальниками можуть бути лише юридичні особи, незалежно від форм власності. При цьому застрахованими можуть бути як діти віком від б до 16 років, так і працюючі особи віком від 16 до 69 років. За одним договором страхування має бути не менш як 10 застрахованих.

 

58. Комерційне кредитування підприємств.

Комерційний кр. — це форма кр., яка х-ризує відносини позички між двома СПД, що виник. у результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції (робіт, послуг) чи одерж. товарів з відстрочкою платежів. Ці кр. принципово відрізняються від банківських, оскільки кр-ром виступають комерц. партнери п-ва.

Осн. різновиди  комерц. кр.:

• товарні кредити;

• одержані аванси.

Здебільшого товарні  кр. мають кор.строк. х-р і спрямов. на фін-ня ОА, як правило, запасів.

Ефективна ставка % для позичальника (Rе) за товарним кр. може розраховуватися за такою ф-лою:

де SК— величина знижки (%); h — період дії знижки (днів); z. — тривалість відстрочки платежу (днів).

Товарний кр/ доцільно використ. в тому разі, коли % ставка за його використ. буде меншою, ніж ставка за банк. кр., який п-во може отримати на аналогічний період.

Осн. переваги  товарного кр.:

• відносна швидкість і технічна зручність отримання;

• кр-ри здебільшого не вимаг. додатк. кр-го забезпеч., окрім застереження щодо заборони застави майна під ін. кредити;

• вимоги до кр.спром. позичальника є нижчими, ніж при банк. кредитуванні (кр-ри, як прав., не здійсн. оцінку кр.спром. позичальника);

• порівняно легший процес узгодження пролонгації кредиту.

Недоліки:

• % ставка, як прав., перевищує вартість банк. кр.;

• небезпека високої залежності від постачальників;

» застереження щодо заборони надавати в заставу майно під ін. кредити, що є типовим видом забезпечення товарних кредитів, звужує кредитні рамки позичальника;

• зниж. контроль за ефективністю використання позичк. кап-лу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

59.Комплексний  аналіз фінансового стану підприємства.

Комплексний фінансовий аналіз – є елементом системи забезпечення менеджмента, направлений на виявлення і аналіз проблем в діяльності підприємства, оцінку поточного і перспективного фінансового стану.

Комплексний фін.аналіз повинен грати роль інструмента  оцінки фінансового стану і прийняття рішень по вибору стратегії стійкого розвитку підприємства.Він повинен забезпечувати з одного боку інформацією про поточний фінансовий стан і визначати негативні тенденції фінансового стану підприємства, а з іншої – оцінювати резерви росту потенціалу його стійкого розвитку. Потреба комплексного фінансового аналізу викликана переважно потребами інформаційного, методологічного й організаційного забезпечення обґрунтування та прийняття управлінських фінансових рішень щодо фінансування різних видів діяльності суб’єкта господарювання у коротко- та довгостроковій перспективі.

Мета —у достатньо короткі строки провести розрахунки на основі обраної математичної моделі комплексного фінансового дослідження операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства — об’єкта дослідження, ідентифікувати фактичні результати та обґрунтувати прогнозний тренд розвитку фінансового стану суб’єкта господарювання у коротко- або довгостроковомпу періодах.Тобто позиціонування підприємства на цільовому ринку.Основним завданням КФА операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства є забезпечення кількісної оцінки фінансово-економічного потенціалу суб’єкта господарювання, що досліждується.

Таке дослідження  здійснюється з метою позиціонування суб’єкта господарювання на цільовому ринку

позиціонування  як результат КФА є джерелом інформаційного забезпечення фінансового менеджменту  і використовується, зок-рема. для  обґрунтування та прийняння управлінських  фінансових рішень щодо питань:

•обґрунтування залучення або здійснення реальних та фі-нансових інвестицій;•оцінка результативності фінансово-господарської діяль-ності суб’єкта господарювання та/або його структурних підрозділів;•порівняльний аналіз фінансово-господарської діяльності окремих підприємств (підприємств-конкурентів, підпри-ємств-аналогів);

•оцінка надійності комерційних партнерів (зокрема, у  фор-мі оцінки кредитоспроможності  позичальника);

•прийняття  управлінських рішень щодо купівлі-продажу  бізнесу (merger&acquisition);•обґрунтування господарських аперацій на ринку корпора-тивного контролю;•визначення напрямків та резервів оптимізації параметрів фінансових процесів, у тому числі, організація фінансового оздоровлення суб’єкта господарювання (наприклад, у процесі реалізації антикризового фінансового менеджменту);•обґрунтування необхідності та/або доцільності проведення реорганізації суб’єкта господарювання;•визначення доцільності створення нового бізнесу, оцінка інвестиційної привабливості його подальшого функціонування на цільовому ринку чи необхідності згортання даного бізнесу;

•оцінка та затвердження інвестиційних проектів, аналіз альтернативних можливостей, доступних замовнику  КФА;

Методика КФА  складається з таких блоків:

1)формування, групування  вихідної інформації для проведення  комплексної рейтингової оцінки фінансового стану по даним фінансової звітності підприємства.

2)вибір індикаторів КФА проводиться з точки зору визначення взаємозв’язку показників аналізу з результатами фінансово-економічної діяльності.

Вихідні показники  для комплексного фінансового аналізу

Об’єднані в 3 групи:1група-показники  платоспроможності 2.показники фінансової стійкост  3. показники ефективності фінансово-економічної діяльності.

3)оцінка динаміки  ключових показників для обоснування 

взаємозв’язку індикаторів ком.аналізу з результатами фінансово-економічної діяльності передбачає розрахунок індексів розвитку на основі фактичних даних і використання даних ретроспективного аналізу підприємства.

Тому аналіз фінансового стану рекомен.проводити  по 3 напрямкам: платоспроможність, фінансова стійкість,ефект фін.-екон.діял.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

60.Лізингове  кредитування підприємств

За ек. кризи  більшість п-в У. неспроможна власними коштами здійснювати технічне оновлення виробництва. Відтак виникає об'єктивна необхідність розвитку лізингового бізнесу, що уможливлює залучення приватних інвестицій для фін. підтримки п-в, особливо у сфері малого та середнього бізнесу. Будь-яка лізингова операція має фінансовий (кредитний) характер. В економічному розумінні лізинг — це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб 'єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора — лізингодавець, позичальника — лізингоодержувач. Власник майна (лізингодавець) надає користувачу (лізинго-одержувачу) фінансову послугу: він купує майно у власність і за рахунок періодичних внесків лізингоодержувача покриває його повну вартість та отримує певний прибуток у вигляді лізингової маржі. З ек. погляду лізинг має певну схожість з банк. кр., який надається на придбання ОФ. Кредитні та лізингові відносини між позичальником (лізингоодержувачем) та кредитором (лізингодавцем) будуються на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення (застави).

Підприємство — лізингоодержувач здобуває дуже суттєві переваги:

• лізинг дає змогу на 100% фінансувати придбання основних фондів на відміну від банківського кредиту, де фінансовими ресурсами забезпечується тільки 60—70% їхньої вартості;

• підприємству простіше отримати майно в лізинг, ніж позику на його придбання; лізингове майно виступає як застава, право власності на нього належить лізингодавцю;

• лізинг дає п-ву більше можливостей для маневрування під час виплати лізингових платежів, оскільки останні здійсн-ся п-вом, як правило, після отримання виручки від реалізації продукції, що її вироблено на обладнанні, узятому в лізинг;

• зменшується ризик морального старіння обладнання, тому що підприємство бере його не у власність, а в оренду: відтак розширюються можливості оперативного оновлення застарілої техніки без залучення власного кап-лу на його фін-ня;

• лізингове майно не зараховується на баланс п-ва, що підвищує ліквідність суб'єкта госп-ня та його можливість отримати банк кредит;