Шпаргалка по "Менеджменту"

• лізингові платежі включають до складу валових витрат, що зменшує оподатковуваний прибуток п-ва-лізингоотримувача;

• зменш-ся ризик виробництва нової продукції, оскільки за недостатнього попиту на неї п-во може повернути об'єкт лізингу безпосередньо лізингодавцю;

• досягається ефект фін стимул-ня, оск щорічні фін вигоди перевищують розмір відсотків за банківський кредит. Поряд з перевагами лізинг має певні недоліки:

• вартість лізингу для лізингоодержувача вища на суму лізингової маржі, ніж вартість звичайної позики;

• складання лізингової угоди потребує тривалого часу та складнішої організації, ніж складання угоди про звичайну банківську позику;

• лізингодавець бере на себе ризик можливого морального старіння основних фондів та неповного і несвоєчасного отримання лізингових платежів.

 

61.  Медичне страхування: необхідність та сутність

Орг-ція охорони  зд-я, яка забезп-є право кожного  гром-на на одерж-ня мед допомоги, м/б  забезпечена с-мою стр медицини.

Важливим елементом стр  медицини є мед стр-ня. Соц та економ ефект-сть мед стр-ня залежить від  того, наскільки глибоко і всебічно пророблено концепцію розвитку стр медицини у країні.

Об’єктом МС є життя  і здоров’я гром-н.

Мета проведення МС – забезп-ня громадянам у разі виникн-ня стр випадку одерж-ня мед  допомоги за рах накопичених фондів і фін-ня профілакт заходів.

Мед послуги  м/надаватись у 2 формах: обов’язковій і добровільній. Мед с-ня в обов формі набуває рис соц стр-ня, оскільки порядок його проведення визнач-ся держ зак-вом.

В основі проведення мед с-ня закладена програма мед  обслугов-ня, що визначає обсяги та умови надання мед та лікув допомоги н-ню.

Суб’єктами  МС є страхув-ки, застраховані, страховики (стр мед орг-ції), лікув-профілакт  установи, а в обов МС м/б ще й  фонд охорони здорорв’я.

Страх випадком є звернення застрах особи  під час дії відпов договору до мед установи за мед допомогою відпо до мед послуг у межах їх переліку за договором с-ня.

При добров с-ні уклад-ся 2 види договорів:

Між страхув-ком  і страх мед орг-цією на користь  гром-на (працівника)

Між СМО і  мед установами,  в які при  наявності стр випадку має право звернутись гром-н.

При обов мед  стр-ні уклад-ся угоди:

Про фін-ня між  стахув-ком, територ фондом ОМС і  СМО на користь гром-на для оплати мед допомоги в рамках мед програми с-ня

Між страх мед  компанією і мед установами про  оплату мед послуг у межах ОМС.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

62. Мета  і значення аналізу джерел  формування капіталу підприємства.

У сучасних умовах господарювання структура джерел формування капіталу є тим чинником, який має  безпосередній вплив на фінансовий стан підприємства — його платоспроможність  і ліквідність, величину доходу, рентабельність діяльності. Результати даного тематичного аналізу дають змогу підвищити ефективність управлінських рішень щодо забезпечення:

1. Максимізації  прибутку. Реалізація цієї мети  досягається за умови наявності  у підприємства необхідної суми фінансових ре-сурсів, сформованої при мінімальному рівні фінансових витрат, раціонального їх розміщення та ефективного використання.

2. Фінансової  рівноваги підприємства в процесі  його розвитку, що сприяє тривалому  безризиковому розвитку підприємства та поступальному розширенню обсягів його господарської діяльно-сті.

3. Максимізації  ринкової вартості підприємства.

Для втілення в  життя зазначених цілей управління аналіз джерел формування капіталу передбачає вирішення таких завдань:

•дослідження  наявності капіталу, його достатності для забез-печення необхідних темпів економічного розвитку підприємства. Для цього визначають загальний розмір капіталу, порівнюють його з величиною необхідного підприємству майна, оцінюють доціль¬ність залучення різних форм капіталу з відповідних джерел, вивчають обрані підприємством схеми фінансування оборотних та необоротних активів;

•аналіз дохідності капіталу при певному рівні фінансового  ризику. Оцінка дохідності (рентабельності) капіталу на стадії йо-го формування передбачає визначення середньорічної його вар-тості, здійснення аналізу співвідношення власного і позикового капіталу, дослідження форм залучення останнього з позиції гене-рування відповідного рівня прибутку. Тому при здійсненні оцінки дохідності ка-піталу, що формується, рекомендується визначати і враховувати допустиму для підприємства межу фінансового ризику;

•здійснення оцінки фінансового ризику, пов’язаного  з форму-ванням капіталу, при певному  рівні його дохідності. У процесі  виконання цього завдання насамперед аналізують рівень ризику, фактори, що на нього впливають, а також резерви його зниження. Мінімізація рівней ризиків може бути забезпечена шляхом дивер-сифікації форм капіталу, що залучається, оптимізації структури джерел його формування, запобігання окремим фінансовим ризи-кам, ефективних форм їх внутрішнього та зовнішнього страхування;

•проведення оцінки фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. Для цього  аналізують рівень фінансової стійкості  та платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку, оцінюють структуру капіталу з позиції її оптимальності, досліджують обсяги авансування джерел у високоліквідні види активів, порівнюють фактичну їх величину з необхідною;

•аналіз фінансової гнучкості підприємства, тобто здатності  підприємства швидко формувати необхідний обсяг додаткового капіталу при несподіваному виникненні високоефективних інвес-тиційних пропозицій або нових можливостях прискорення еко-номічного зростання. Слід зауважити, що необхідна фінансова гнучкість забезпечується в процесі формування капіталу за раху-нок оптимізації співвідношення власних і позикових його видів, довго- та короткострокових форм його залучення, зменшення рі-в¬ня фінансових ризиків.

Наведені завдання аналізу формування капіталу підприємства тісно взаємозв’язані, хоча деякі з них підпорядковані різноспря-мованим цілям управління (наприклад, забезпечення умов досяг-нення максимальної дохідності капіталу та мінімізації фінансово-го ризику, пов’язаного з його формуванням; накопичення достатнього обсягу капіталу та забезпечення постійної рівноваги підприємства в процесі його розвитку тощо).

Тому в процесі  формування капіталу підприємства окремі завдання аналізу мають бути узгоджені  між собою і вирішуватися з  позиції оптимальності для найбільш ефективної реалізації головної мети управління.

Головна мета аналізу  джерел формування капіталу полягає  не тільки в тому, щоб установити й оцінити структуру та динаміку джерел коштів і напрямів його розміщення, а й у тому, щоб оці-нити ступінь  впливу на фінансовий стан підприємства додатково залученого капіталу.

З метою обґрунтування  оптимальної структури  капіталу аналіз джерел капіталу передбачає:

1.аналіз структури  і динаміки капіталу

2.оцінювання  власного капіталу та аналіз  власних оборотних коштів.

3.аналіз позичкового капіталу і визначення ефекту фінансового важеля

4.визначення  моделі фінансування активів  підприємства.

5.визначення  середньозваженої вартості капіталу.

 

63.Метод  та методика фінансового аналізу

Метод – це сукупність прийомів і операцій, практичне і теоретичне освоєння дійсності.

Метод фінансового  аналізу – це системне, комплексне дослідження, взаємопов’язане вивчення, оброблення і використання інформації фінансового характеру з цілью  виявлення і мобілізації резервів ефективного використання фінансових ресурсів і встановлення оптимальної структури їх джерел для забезпечення стійкого розвитку підприємства.

Основним елементом  метода є його науковий апарат.Науковий апарат фінансового аналізу являє  собою сукупність загальнонаукових і конкретних наукових способів дослідження фін.екон. діяльності суб’єктів аналізу.

До економіко-логічних прийомів належать прийоми порівняння, деталізація, групування середніх та відносних величин, бала-нсовий прийом, горизонтальний (у часі) та вертикальний (структурний) аналіз, трендовий аналіз, абсолютних і відносних різниць факторний аналіз, розрахунки пайової участі.

До економіко-математичних прийомів, які найчастіше вико-ристовують у процесі фінансового аналізу, можна віднести інтегральний, графічний та кореляційно-регресійні прийоми.

Найважливішими  спеціальними прийомами фінансового  аналізу є порівняльний, або просторовий, аналіз. Суть прийому порівняння полягає в порівнянні фінансових показників звітного періоду з їх плановим значенням (норматив, норма, ліміт) із показниками попереднього періоду. Для того щоб на основі результатів порівняння можна було зробити правильні висновки, необхідно забезпечити відповідність показників та їх однорідність.

Деталізація як прийом широко використовують при аналізі чинників факторів і результатів господарської діяльності в часі та місці (просторі). За допомогою цього прийому виявляють позитивні та негативні дії окремих чинників, результати впливу яких, як правило, взаємно протилежні.

Групування як засіб розподілу сукупності на однорідні за ознаками елементи застосовують в аналізі для того, щоб розкри-ти зміст середніх підсумкових показників і впливу окремих оди-ниць на ці середні

Прийом середніх величин краще відображують суть процесу, що відбувся, закономірності його розвитку, ніж більшість окремо взятих позитивних та негативних відхилень. Прийом відносних величин (відсотки, коефіцієнти, індекси) да-ють змогу глибше зрозуміти суть і характер відхилення від базового показника. Відносні величини особливо необхідні для вивчення динаміки показників за ряд звітних періодів.

Балансовий  прийом застосовують у тому разі, якщо потрібно вивчити співвідношення двох груп взаємопов’язаних економіч-них показників, підсумки яких мають бути рівними. Найбільш поширеним є прийом балансових оцінок.

Горизонтальний (у часі) аналіз передбачає порівняння кож-ної позиції звітності з аналогічною позицією попереднього пе-ріоду. Він дає змогу виявити тенденції зміни окремих статей або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основу цього аналізу покладено обчислення базисних темпів зростання балансових статей чи звіту про фінансові результати підприємст-ва.Вертикальний (структурний) аналіз спрямований на визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кож¬ної позиції звітності на результат у цілому. Вертикальний аналіз подає фінансову звітність у вигляді відносних величин, які характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників.

Трендовий аналіз спрямований на порівняння кожної позиції звітності з низкою періодів, що передують, і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від ви-падкових впливів окремих періодів.

Прямий (власне аналіз), коли результативний показник дроб-лять на складові; зворотний (синтез), коли його окремі елементи об’єднує загальний результативний показник.

Суть прийому ланцюгових підстановок полягає в тому, що, послідовно змінюючи кожен звіт¬ний показник базисним, усі інші показники розглядаються як незмінні. Така зміна дає змогу визначити ступінь впливу чинника на сукупний фінансовий показник.

Прийом відносних  різниць полягає в тому, що попередньо ви-значають абсолютну або відносну різницю (відхилення від базис-ного показника) за чинниками, що вивчають, і сукупним фінан-совим показником. Потім це відхилення (різниця) по кожному чиннику перемножують на абсолютне значення інших взаємо-пов’язаних чинників. Прийом абсолютних різниць використовують для розрахунку чинників у тих випадках, коли результативний показник можна подати у вигляді множення кількох показників. Вплив окремих чинників розраховують множенням різниці між фактичним та плановим (базисним) показниками на абсолютне значення іншого (інших) показників. Прийом ланцюгових підстановок та прийом різниць є різно-видністю прийому, який отримав назву «елімінування». Еліміну-вання — логічний прийом, який застосовують при вивченні фун-кціонального зв’язку, при якому послідовно виділяється вплив одного чинника і виключається вплив усіх інших.

Прийом пайової  участі (пропорційного ділення приросту) використовують для деталізації чинників 1-, 2- і n-го порядків, вплив яких на результативний показник виражається не абсолют-ною сумою, а відносними показниками. Для розрахунку чинників визначають коефіцієнт пайової участі Kg як відношення приросту результативного показника до суми змін факторних.

 

64.Методи  збільшення статутного капіталу  акціонерного товариства

До основних методів збільшення статутного капіталу АТ належать такі:

1)збільшення  кількості акцій існуючої номінальної  вартості;

2)збільшення  номінальної вартості акцій.

3)обміну облігацій на акції,

У разі збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості статутний капітал підприємства збільшується за рахунок таких джерел:

1)додаткових  внесків учасників і засновників;

2)дивідендів (реінвестиції  прибутку);

3)резервів (якщо  вони сформовані на належному рівні).

Зрозуміло, реальний приплив фінансових ресурсів на підприємство відбувається лише у разі здійснення додаткових внесків інвесторів в обмін на корпоративні права суб'єкта господарювання. Ця операція пов'язана з додатковою емісією таких прав (в АТ — акцій). 

При збільшенні статутного капіталу шляхом підвищення номінальної вартості акцій акції попередніх випусків обмінюються на акції нової номінальної вартості відповідно до кількості акцій, якими володіє акціонер. Обмеження терміну обміну акцій не допускається. Подібне збільшення статутного капіталу АТ є підставою для анулювання реєстрації попередніх випусків акцій і потребує реєстрації випуску акцій нової номінальної вартості та інформації про випуск нових акцій.