Шпаргалка по "Менеджменту"

Власний оборотний капітал  – це сформований за рахунок довгострокових джерел фінансування капітал, який представляє собою частину оборотних активів, профінансованих на довгострокових засадах. Власний оборотний капітал підприємства з розвитком підп-риємницької діяльності та акціонування відіграє визначальну роль, оскільки забезпечує фінансову стійкість і оперативну самостійність суб’єкта господарювання. Оборотний капітал (оборотні кошти) підприємства, беручи участь у процесі виробництва та реалізації продукції, здійснює безперервний кругооборот, при цьому кошти переходять зі сфери обігу до сфери виробництва і повертаються, набуваючи послідов¬но форми фондів обігу і оборотних виробничих фондів.

Найчастіше власні оборотні кошти (ВОК) розраховують як рі-зницю  між оборотними активами та поточними  зобов’язаннями (за рядками балансу 260 і 620)

ВОК = ОА – ПЗ.

За Методичними рекомендаціями щодо аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій, затвердженими Державною податковою адміністрацією України власні оборотні активи розраховують як різницю між  власним капіталом і необоротними активами, проте з останніх вирахову-ють довгострокову дебіторську заборгованість

ВОК = (ВК – [НА – ДЗ).

Визначення власних оборотних  коштів за двома методичними підходами  мають правову основу.

Методичні підходи:

1) ВОК = (ОА + ВМП) – (ПЗ + ДМП).ДМП-доходи майб.періодів.

2) ВОК = (ОА + ВМП] – (Довгост.зоб. + ПЗ + + ДМП].

3) Івахненко В. М. Пропонує таку форму розрахунку

 ВОК = ВК + Заб.наст.виплат  і плат. – НА

4) методичний підхід розрахунку  запропонував Мендрул О. Г. 

 ВОК = ВК + Заб.нас.вип.і плат. + ПЗ – НА.

За цим методом пропонують прирівняти до власних пасивів забезпечення наступних витрат і платежів та доходи майбутніх періодів і від цієї суми відняти необоротні активи.

5) ВОК = ВК + Заб.нас.виплат і плат. + ДЗ – НА.

І, нарешті, шостий методичний підхід полягає в тому, що за цим  алгоритмом до суми розділів І і  ІІ пропонують додати дов-гострокові зобов’язання, а потім від цієї суми відняти  необоротні активи.

Нестача власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх, що може бути з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання (наприклад, несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин. Надлишок власних оборотних коштів створюється в підп-риємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів над їх нормативами, необхідними для задоволення постійних мінімаль-них потреб виробництва в ресурсах.

До показників, що характеризують стан оборотних коштів, ві-дносять  коефіцієнт реальної вартості оборотних  коштів у майні підприємства (Кр.в). Цей показник визначають як відно-шення  вартості оборотних коштів до вартості майна підприємст-ва

Кр.в.=Фн/М

де Фн — фактична наявність (вартість оборотних коштів, грн); М — вартість майна підприємства, грн.

Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яку частку в майні підприємства вони займають.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовують різні показники, най-важливішим з яких є швидкість обороту, яку обчислюють у днях. Вона характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять усі стадії кругообороту на підприємстві

О=С*Т/Р

де О —  строк обороту оборотних коштів, днів; С — середні за-лишки  нормованих оборотних коштів, грн; Т  — тривалість пері-оду, за який обчислюється оборот, днів; Р — обсяг реалізованої продукції, грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

21.Вимоги  законодавства України до страхових  посередників

Згідно чинного  законодавства України страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (агентів, брокерів). Страхові агенти - громадяни  або юридичні особи, які діють від імені та  за  дорученням  страховика  і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування,  одержання страхових платежів,  виконання робіт,  пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового  відшкодування).    Страхові  брокери -  громадяни або юридичні  особи,    які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти  підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність  на  страховому ринку від свого імені на  підставі  доручень  страхувальника  або страховика.

Посередницька діяльність страхових агентів  і  страхових брокерів на користь іноземних  страховиків на території України  не допускається, якщо інше не передбачено  міжнародними  договорами України. Порядок здійснення діяльності страховими посередниками в Україні визначається Постановою КМ Про порядок провадження діяльності страхових посередників від 1996 року (із змінами та доповненнями). Згідно даної постанови, у разі коли договір страхування укладається при посередництві страхового агента, суб'єкти цивільно-правових відносин повинні дотримуватися таких вимог:1)страховий агент, що отримує страхові платежі від страхувальників, зобов'язаний перерахувати ці кошти на рахунок страховика протягом двох робочих днів після отримання відповідних страхових платежів, а також оформити договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу; 2)страховий агент зобов'язаний щодекадно подавати страховику відомості про укладені договори страхування та розміри отриманих платежів; 3)у разі несвоєчасного перерахування страховим агентом страхових платежів або порушення ним терміну оформлення договорів страхування без поважних причин страховик зобов'язаний призупинити дію агентської угоди не менше ніж на три місяці.

Під час провадження страхової посередницької діяльності страховий брокер зобов'язаний: 1)забезпечити укладення договору страхування на найбільш вигідних для страхувальника умовах відповідно до брокерської угоди із страховиком, який має стійке фінансове становище; 3)володіти інформацією, необхідною для укладення договору страхування на умовах страхувальника, в тому числі про наявність у страховика ліцензії на здійснення відповідного виду страхування, розміри страхових тарифів та умови страхування, які пропонуються страховиком, рівень його платоспроможності, а також надавати цю інформацію страхувальнику на його прохання.

До діяльності страхових брокерів застосовуються, зокрема, такі обмеження: 1)страховий  брокер не може провадити інші види діяльності, в тому числі посередницької, крім посередницької діяльності на страховому ринку; 2)страховий брокер може укладати договори страхування з одним страховиком на суму страхових платежів, що не перевищує 35 відсотків загальної суми страхових платежів за всіма договорами страхування, укладеними цим брокером протягом року;

 

22. Відповідальність  за порушення законодавства про  охорону праці.

Відповідно до ст. 49 Закону України „Про охорону  праці" за порушення законодавчих та інших нормативних актів про  охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством. Відповідно до ст. 147 КЗпП встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні дисциплінарного стягнення необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних в порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право накладати адміністративні стягнення з причин, зазначених у ст. 49 Закону України „Про охорону праці" мають службові особи Держнаглядохоронпраці. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Матеріальна відповідальність включає відповідальність як працівника, так і власника (підприємства). У  ст. 130 КЗпП зазначається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіянупідприємству (установі) через порушення покладених на них обов'язків, в тому числі, і внаслідок порушення правил охорда, праці. Матеріальна відповідальність встановлюється лише за пряму діисну шкоду І за умови, коли така шкода заподіяна підприємству (, -f анові) винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Li^ відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Власник підприємства (установи) або уповноважена ним особа (орган) несе матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду працівникові незалежно від наявності вини, якщо не доведе, що шкода заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Збитки у зв'язку з порушеннями законодавства про охорону праці можуть включати відшкодування потерпілому втраченого заробітку, одноразову допомогу, додаткові витрати на лікування, протезування, якщо потерпший залишився живим, а також витрати на поховання в разі смерті потерпілого, одноразову допомогу на сім'ю та на утриманців.

Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавства  та інших нормативних актів про  охорону праці створило небезпеку  для життя або здоров'я громадян. Суб'єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин — власник підприємства чи уповноважена ним особа. Кримінальна відповідальність визначається у судовому порядку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

23.Власний капітал  підприємства,  його функції та  складові частини.

Власний капітал  показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів  підприємства.

Власний капітал підприємства — це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він — основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Основним елементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал — сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

Функції:

1. Функція заснування та введення в дію підприємства.
2. Функція відповідальності та гарантії.
3. Захисна функція.
4. Функція фінансування та забезпечення ліквідності.
5. База для нарахування дивідендів і розподілу майна.
6. Функція управління та контролю.
7. Рекламна (репрезентативна) функція.
8. Функція заснування та введення в дію підприємства. Власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового суб’єкта господарювання.
9. Функція відповідальності та гарантії. Як уже було зазначено, статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Власному капіталу в пасиві балансу відповідають чисті активи в активній стороні балансу. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність.
10. Захисна функція. У той час, як попередня функція характеризує значення власного капіталу та статутного капіталу для кредиторів, захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства.
11. Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внесками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти.
12. База для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одержаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується.
13. власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується (спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу). Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера (пайовика) в статутному капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.
14. Функція управління та контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в його управлінні. Найвищим органом АТ чи ТОВ є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний контроль над підприємством здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання. Таким чином, статутний капітал забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства.
15. Рекламна (репрезентативна) функція. Солідний статутний капітал (власний капітал) підприємства створює підґрунтя для довіри до нього не тільки з боку інвесторів, а й з боку постачальників факторів виробництва і споживачів готової продукції. Крім того, підприємству із солідним власним капіталом набагато легше залучити кваліфікований персонал.