Шпаргалка по "Менеджменту"

Якщо головним джерелом фінансування на підприємстві є позикові кошти, то виникає загроза  різкого зменшення джерел фі-нансування в наступному періоді, причому як позикових, так і власних. Зменшення позикових коштів може бути обумовлено високим ризиком вкладення, а власних — їх «проїданням». Отже, збільшення частки позикових коштів посилює фінансову нестійкість підприємства та підвищує ступінь його фінансових ризиків.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. Кф.н.=ВК/ВБ

Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.Коефіцієнт концентрації позикового капіталу - розраховується як відношення позикового капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому позикового капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.К кон.п.к.= ПК/ВБ(<0,5) Коефіцієнт фінансової залежності:Кф.з.=ВБ/ВК(<2)

Показує скільки  грошових одиниць загальної суми джерел фінансування приходиться на 1 грошову одиницю власного капіталу.Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

Кф.=ВК/ВБ

Коефіцієнт фінансування повинен бути меншим 1,0.

Коефіцієнт фінансового лівериджу розраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу.

Показник фінансового  лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань.

Коефіцієнт структури  позикового капіталу – розраховується як віднощення короткострокових зобов’язань до всього позикового капіталу.

Кст.пк=КЗ/ПК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.Аналіз  маневреності, його значення та  порядок здійснення.

Власний оборотний  капітал – це сформований за рахунок  довгострокових джерел фінансування капітал, який представляє собою частину оборотних активів, профінансованих на довгострокових засадах.

Робочий капітал (Рк) - різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими  зобов'язаннями. Тобто, робочий капітал  є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування.

Збільшення робочого капіталу може говорити про ріст фінансової стійкості компанії.

Ріст величини робочого капіталу може бути викликаний збільшенням обсягів неліквідних  запасів або ростом простроченої дебіторської заборгованості. Це може негативно позначитися на оборотності.

Зниження величини робочого капіталу, крім погіршення стійкості, може говорити про ріст потреби в  коштах.

Платоспроможність підприємства визначається передусім  величиною і маневреністю його робочого капіталу. Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бути негативною ознакою. Оптимальний розмір Рк залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку тощо.

Якщо сума довгострокових кредитів перевищує робочий капітал, то це свідчить, що підприємство використовує частину довгострокових позик і кредитів на фінансування поточних операцій, тобто здійснює нецільове їх використання.

При зменшенні  Рк необхідно з'ясувати, за рахунок  чого це відбулося і як це вплинуло на маневреність робочого капіталу. Маневреність робочого капіталу (Мк) характеризує частку запасів у його загальній сумі.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина  власного оборотного капіталу перебуває  в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використанні власних коштів підприємства необхідно, щоб коефіцієнт маневреності за своїм значенням був досить високим.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховують як відношення власного оборотного капіталу підприємства до влас-них джерел фінансування

Кман.=ВОК/ВК

Iнформацією  для розрахунку цього коефіцієнта  є пасив Балан-су та розрахункові  дані, що відображують величину  власних оборотних коштів. Величину  власного капіталу підприємства показують у розд. I пасиву Балансу, тоді як величину власних оборотних коштів потрібно розрахувати. Цей показник характе-ризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джере-лом покриття його поточних активів. Його можна розрахувати двома способами:

1) як різницю  між сумою власного капіталу  та сумою необо-ротних активів

2) 2) як різницю між сумою оборотних активів і сумою власного капіталу

За своїм значенням  показник — величина власних оборотних  коштів може значно коливатися залежно  від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Зміни коефіцієнта маневреності можуть бути як позитивними, так і негатив¬ними. Позитивним буде незначне збільшення коефіцієнта маневреності в динаміці. Різке збільшення цього коефіцієнта не може свідчити про нормальну діяльність підприємства, оскільки зростання значення цього показника відбувається за умови або зростання власного оборотного капіталу, або при зменшенні власних джерел фінансування. Збільшення цього показника автоматично викличе зменшення інших показників, наприклад коефіцієнта фінансової автономії, що призведе до посилення залежності підприємства від кредиторів.

Для визначення оптимального значення коефіцієнта  маневре-ності потрібно цей показник по конкретному підприємству порів-няти із середнім його значенням по галузі або в суб’єктів госпо-дарювання — конкурентів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.Аналіз  наявності, стану і руху основних  засобів.  

Основні засоби — це матеріальні активи, які:

•утримуються  підприємством для використання у виробниц-тві або постачанні товарів та надання послуг, для здавання в оре-н¬ду іншим особам або для адміністративних цілей;

•будуть використовуватися, як очікується, протягом більше від  одного періоду;

•функціонують у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, а також капітальні вкладення в об’єкти, що належать до основ¬них засобів.

До основних засобів відносять предмети праці, які багаторазово використовуються впродовж виробничого циклу, не змінюючи при цьому своєї натурально-речової форми. Основними є засоби зі строком служби більш як один рік та вартістю не менш як 500 грн. Життєвий цикл основних засобів складається із таких етапів: надходження, участь у виробничому процесі, ремонт, здавання в оренду, інвентаризація та вибуття.

В процесі аналізу  майна підприємства в першу чергу  оцінюють наявність, стан і рух основних засобів.

Стан основних засобів характеризується такими показниками:

— Коефіцієнт зносу  основних засобів. Він розраховується за формулою

КЗо.з = Зо.з /Пво.з,

де КЗо.з —  коефіцієнт зносу основних засобів; З — сума зносу основних засобів  підприємства на певну дату; Пво.з  — первісна вартість основних засобів  підприємства на певну дату.

—Коефіцієнт строку використання основних засобів. Для йо-го розрахунку використовується формула

Ко.з = ЗВо.з/ПВо.з,

де ЗВо.з —  залишкова вартість основних засобів  підприємства на певну дату.

—Коефіцієнт амортизації  ОЗ. Його роз-рахунок проводиться  за формулою:

КАо.з = Ао.з/ПВо.з,

де КАо.з —  коефіцієнт амортизації ОЗ; Ан.а — сума амортизації ОЗ підприємства на певну дату; ПВн.а — первісна вартість ОЗ підпри-ємства на певну дату.

- Коефіцієнт  придатності ОЗ розраховується  як відношення вартості ОЗ  за залишковою вартістю до  ОЗ за первісною вартістю:

Кпр.о.з.=О.З.зал./О.З.пер.

В процесі аналізу  визначається період обороту основних засобів, які використовує підприємство. Він розраховується за формулою:

ПОо.о.з = ОЗ / З,

де ПОо.о.з  — період обороту операційних  необоротних активів, які використовує підприємство; ОЗ/З — середньорічна сума всіх ОЗ підприємства за первісною вартістю; З — середньорічна сума зносу всіх ОЗ, які використовує підприємство.

Рух ОЗ характеризують коефіцієнт надходження або коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття та коефіцієнт інтенсивності оновлення.

- Коефіцієнт  надходження розраховується як  відношення вартості ОЗ, які надійшли  протягом аналізованого періоду  до вартості ОЗ на кінець  аналізованого періоду:

Кн.о.з.=О.З.н/О.З.к

— Коефіцієнт вибуття  о.з.

Він характеризує частку вибулих о.з. у загальній їх сумі та розраховується за формулою

КВо.з = ОЗв / ОЗпоч,

де КВо.з. —  коефіцієнт вибуття ; ОЗв — вартість вибулих о.з. у звітному періоді; О.З.поч — вартість о.з. на початок  звітного періоду.

—Коефіцієнт оновлення  о. з.

Він характеризує приріст нових о.з. у загальній їх сумі та розраховується за формулою

КОо.з. = (ОЗвв –  ОЗв) / ОЗк

де КОо.з. —  коефіцієнт оновлення о.з.; ОЗвв —  вартість знову зведених о.з. у звітному періоді; ОЗв — вартість вибулих  о.з.у звітному періоді; ОЗк —  вартість о.з. на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт інтенсивності  оновлення О.З. як відношення коефіцієнта  надходження О.З. до коефіцієнта  вибуття О.З.:

Кі.о.=Кн.о.з./Кв.о.з.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.Аналіз  покриття в оцінці платоспроможності.

Платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно й повністю виконувати свої фінансові зобов’язання перед внутрішніми та зовнішніми парт-нерами, а також державою .

Основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність  у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;

б) відсутність  простроченої кредиторської заборгованості

Оцінка платоспроможності  необхідна не тільки для підприєм-ства з метою аналізу й прогнозування  його подальшої фінансової діяльності, а й для його зовнішніх партнерів  і потенційних інвес-торів. Як правило, досліджують поточну і перспективну плато-спроможність.Серед відносних показників  в оцінці платоспроможності значну роль  має коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття), який визначається співвідношенням усіх поточних активів до поточних зобов’язань і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань

Кп.л.=ОА/KП=ПА/ПЗ,

де ОА — оборотні активи; КП — короткострокові пасиви.

Багаторазове  перевищення оборотних активів  над коротко-строковими зобов’язаннями дає змогу зробити висновок про  те, що підприємство володіє значним  обсягом вільних ресурсів, які формуються з власних джерел. З позиції кредиторів така ситуація є більш прийнятною, оскільки посилює їх упевненість у погашенні боргів. Однак з погляду ефективності діяльності підприємства значне накопичення запасів, відволікання коштів у дебіторську заборгованість спричиняє уповільнення оборотності його коштів, а отже, призводить до зменшення маси прибутку. Тому необхідно встановити оптимальний розмір такого перевищення.Нормативне значення показника = 2,0.

При оцінці ліквідності  та платоспроможності крім відносних використовують також абсолютні показники. 1.Одним із основних показників є власні оборотні кошти. Цей показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів (тобто активів, що мають оборотність менш як один рік). Він є розрахунковим показником і залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Величину власних оборотних коштів розраховують за формулою

ВОК = ОА – КП.

Економічна інтерпретація  показника полягає в тому, що він показує, яка сума оборотних коштів залишається в розпоряджен-ні підприємства після розрахунків за короткостроковими зо-бов’язаннями. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток.

2.коефіцієнт, що  характеризує ступінь забезпеченості поточної ді-яльності власними оборотними коштами. Його розраховують за формулою

Кз = ВОК/ОА

Цей коефіцієнт показує, яка частка оборотних активів  фінансується за рахунок коштів підприємства.

Значущість коефіцієнта  пояснюють тим, що у фінансовому плані поточна діяльність виражається в постійній трансформації короткострокових активів і пасивів. Чим вища частка власних коштів позичальника в покритті оборотних активів, тим безпечнішим для кредитора є укладання кредитних угод.

3.показник маневреністі власних оборотних коштів (функціонуючого капіталу), який характеризує частку власних оборотних коштів, яка знаходиться у формі грошових коштів, тобто коштів, що мають абсолютну ліквідність

Мф.к.= ГК/ВОК

За інших однокових  умов зростання показника в динаміці роз-глядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтовне зна-чення показника встановлюється підприємством самостійно і за-лежить від того, наскільки висока щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.

4. частка власних  оборотних коштів у покритті запасів. Цей коефіцієнт являє собою поодинокий випадок попереднього показника, коли в знаменнику замість загальної величини оборотних активів залишається лише їх частина — запаси і витрати

Кп.з.= ВОК/З

Логіка показника  полягає в тому, що дебіторська і кредитор-ська заборгованість приблизно урівноважують одна одну, а інші оборотні кошти покриваються двома джерелами — власними й позиковими коштами. Оскільки в цій частці оборотних коштів запаси домінують, саме з ними доцільно порівнювати величину власних оборотних коштів. Нижня межа, що рекомендується по цьому показнику, — 50 %.

5. коефіцієнт покриття запасів. Його розраховують як співвід-ношення величини «нормальних» джерел покриття запасів до суми запасів.

До «нормальних» відносять джерела, які можуть розглядатися як джерела покриття запасів. До них належать: