Шпаргалка по "Менеджменту"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12. Бюджетування  як функціяфінансового контролінгу,  принципи бюджетування

Для організації  ефективного фінансового контролінгу  на підприємстві рекомендується створення  сучасної системи бюджетування, яка  б була заснована на розробці і контролі виконання ієрархічної системи бюджетів.

У контексті  підприємств під бюджетом розуміється  короткостроковий план, в якому відображається алокація (розподіл) ресурсів. Згідно із сучасними трактуваннями, бюджет — це сума коштів, які є в розпорядженні для виконання визначених функцій та проведення певних заходів у рамках загальнофірмового планування.Він може складатися у формі заданих показників, яких слід дотримуватися у плановому періоді. Наприклад, для підприємства в цілому чи для окремого структурного підрозділу доводиться бюджет витрат (чи статті витрат), якого він повинен дотримуватися. Конкретні джерела покриття витрат при цьому не вказуються. Досить часто бюджет складається у формі каталогу заходів, які слід здійснити в плановому періоді; при цьому наводиться обсяг коштів, які виділені для реалізації цих заходів. Водночас є тип бюджетів, в яких поряд з напрямами використання ресурсів відображаються джерела покриття витрат.

У бюджеті можуть відображатися як вартісні, так і кількісні показники планового періоду.

Процес складання  бюджетів і контролю за їх виконанням одержав назву бюджетування. До основних характеристик бюджетування можна  віднести:

короткостроковість (до одного року);

високий рівень конкретизації;

внутрішню спрямованість;

тісну інтеграцію з контролем та аналізом відхилень.

У літературі, присвяченій  контролінгу, можна зустріти різні  підходи до формулювання функцій  бюджетування. Найвдалішою, на нашу думку, є класифікація функцій, запропонована  німецькими експертами в галузі контролінгу А. Цюндом та П. Хорвач:

функція регулювання  фінансових компетенцій (визначення потреби  у фінансових ресурсах, необхідних для досягнення поставлених цілей  окремими підрозділами підприємства);

функція прогнозування (в бюджетах знаходять свій фінансовий вираз майбутні операції підприємства);

функція координації (наявні та мобілізовані фінансові  ресурси повинні спрямовуватися на досягнення цілей, визначених у стратегії  розвитку підприємства);

функція мотивації (виконання бюджетних показників є критерієм ефективності діяльності окремих осіб, структурних підрозділів тощо).

Необхідною передумовою  і складовою бюджетування є планування, яке власне й конкретизується в бюджетах.

Характеру бюджету  план набуває лише після реалістичної оцінки та коригування прогнозних показників. Отже, прогнозування та планування первинні, а бюджетування — вторинне. Проміжною ланкою між прогнозними розрахунками і кінцевим бюджетом є процес узгодження наявних альтернатив таким чином, щоб верхня межа грошових видатків у плановому періоді не перевищувала нижньої межі грошових надходжень.

Після аналізу  наявних альтернатив проводиться  робота із збалансування планів, їх координації та фіксації узгоджених показників у бюджетах. Таким чином, у процесі бюджетування забезпечується логічний зв’язок між показниками, які надходять «знизу», та узгодження з розрахунками, що доводяться «згори». Так звану сервісну функцію при цьому виконують служби контролінгу.

Як уже зазначалося, невід’ємні складові бюджетування —  це бюджетний контроль і рапортування, що виступають основою для коригування планів і діяльності.

Бюджетний контроль — це порівняння фактичних показників фінансово-господарської діяльності з

плановими (бюджетними) на предмет перевірки їх узгодженості за величиною і термінами, а також аналіз

причин відхилень  з метою вироблення пропозицій щодо коригування бюджетів чи фінансово-господарської

діяльності підприємства. Бюджетний контроль є дійовим  інструментом стимулювання підвищення

фінансової відповідальності та продуктивності як окремих працівників, центрів прибутковості, структурних

підрозділів, так  і підприємства в цілому.

Для здійснення контролю за виконанням бюджетів, як правило, використовують дворівневу систему

контролю. Нижній рівень — це контроль за виконанням часткових (функціональних) бюджетів структурних

підрозділів підприємства, безпосередньо здійснюваний економічними службами цих підрозділів; при цьому

контролюються як окремі показники зведеного бюджету, так і його складових, тобто функціональних бюджетів. Верхній рівень — контроль за виконанням бюджетів усіх структурних підрозділів, центрів

відповідальності  та зведених бюджетів по підприємству в цілому, здійснюваний безпосередньо  службами

контролінгу .

У теорії і практиці економічної науки  можна зустріти різні підходи до формулювання принципів бюджетування та планування. На нашу думку, до основних з них слід віднести такі:

􀂃 принцип  повноти: всі операції підприємства, що призводять до надходжень чи виплат грошових коштів,

а також впливають  на його фінансові результати, повинні бути відображені в бюджеті;

􀂃 принцип  координації означає, що бюджети  окремих центрів прибутковості, затрат, структурних

підрозділів тощо повинні складатися з урахуванням  можливості їх зведення в єдиний консолідований

бюджет; окрім  цього, слід узгоджувати стратегічні цілі з показниками довгострокових планів і

короткострокових  бюджетів;

􀂃 принцип  централізації передбачає, що бюджетування є важливим інструментом фінансового  управління

підприємством, яке повинно здійснюватися з  єдиного центру, а отже, всі грошові надходження (в т. ч.

позичкові ресурси) повинні служити для покриття всіх вихідних грошових потоків;

􀂃 принцип  спеціалізації бюджетів вимагає, щоб  грошові надходження та виплати  відображалися

відповідно до їх видів і джерел виникнення, завдяки чому можна проконтролювати рух грошових коштів

у розрізі окремих  центрів прибутковості та відповідальності;

􀂃 принцип  періодичності бюджетування означає, що бюджети повинні ділитися на окремі періоди,

тривалість яких визначається специфікою організації фінансової діяльності підприємства (щоденні

бюджети, щодекадні, тижневі, на місяць, квартал тощо);

􀂃 принцип  прозорості передбачає, що бюджети  повинні складатися таким чином, щоб усі задіяні в їх

виконанні особи  чітко уявляли завдання, які перед  ними ставляться, та мали стимули до їх виконання;

􀂃 принцип  точності: всі операції та результуючі  з них грошові надходження  і виплати повинні базуватися

на реальних прогнозах;

􀂃 принцип  декомпозиції полягає в тому, що кожний бюджет нижчого рівня є  деталізацією бюджету більш

високого рівня, тобто бюджети цехів є «вкладеними» у зведений бюджет виробництва, часткові бюджети

в розрізі статей затрат конкретизують бюджет виробництва  тощо.

 

13.Вексель як інструмент короткострокового кредитування

Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті можуть регулювати свої господарські відносини та створювати платіжні засоби у вигляді векселів — зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. За своєю суттю В. є абстрактним борговим зобов'язанням. Його абстрактність полягає в тім, що він не обумовлений попереднім виконанням будь-яких договірних зобов'язань. Розвиток кредитних інститутів обумовлений можливістю негайного обертання боргових зобов'язань на гроші, що передбачає, у свою чергу, переказування даних зобов'язань третім особам у простій та надійній формі. В., що відповідає саме цим вимогам, є зручним інструментом для руху кредитів. Той, хто дає кредит в обмін на В., за необхідності може  обернути його на гроші, переказуючи В. як іншим особам, так  і банку з умовою надання знижки з номіналу. Один В. у процесі свого обігу здатний погасити цілу низку грошових зобов'язань. В. допомагає вирішити проблему нестачі обігових коштів і високої вартості кредитних ресурсів. В. різняться за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб'єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком оплати, можливістю передавання іншій особі, місцем платежу, формою пред'явлення та іншими ознаками.. Погашення комерційного кредиту, оформленого з допомогою В., може здійснюватися шляхом:

• сплати боржником за В.;

• передачі (індосаменту) В. іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

• врахування В. — придбання векселя банком до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом (переоформлення комерційного кредиту на банківський).

 

 

14. Видатки  бюджету на державне управління, їх склад і призначення

Однією з функцій  держави є управління. До системи  органів державної влади в  Україні входять:

законодавча, виконавча та судова влада.

Видатки на державне управління включають витрати:

— на функціонування законодавчої влади (апарату Верховної Ради України, апарату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, забезпечення діяльності народних депутатів, апарату Рахункової палати Верховної Ради України);

— на функціонування виконавчої влади (апарату Кабінету Міністрів України, апарату Ради міністрів Автономної Республіки Крим та її місцевих органів, апарату міністерств  та інших центральних органів  виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування);

— на утримання  Президента України та його апарату;

— на утримання  фінансових та фіскальних органів (Державної  податкової служби України, Державної  контрольно-ревізійної служби України, Державної митної служби України, Державного казначейства та інших);

— на загальне планування і статистичні служби;

— інші видатки  на загальнодержавне управління (виготовлення національної валюти, бланків цінних паперів, орденів, медалей, монет, паспортизація  населення, видатки на запровадження  нового податкового і бюджетного законодавства тощо).

На утримання  органів влади й управління спрямовуються  кошти бюджетів усіх рівнів. З державного бюджету України фінансуються видатки  на функціонування законодавчої, виконавчої і судової влади, утримання Президента України та його апарату, фінансових і фіскальних органів, загальне планування і статистичні служби. З республіканського бюджету АР Крим утримуються органи влади Автономної Республіки Крим. З обласних, районних і місцевих бюджетів здійснюються видатки на утримання відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Планування видатків на утримання органів державної влади здійснюється у формі складання індивідуальних і зведених кошторисів.

Формування єдиного  кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки про асигнування з бюджету, яку вищестояща організація надсилає усім підпорядкованим установам у двотижневий термін після затвердження бюджету, з якого провадиться фінансування. У процесі визначення лімітів витрат враховується об'єктивна потреба в коштах органів державної влади, виходячи із обсягів і характеру виконуваної роботи, штатної чисельності та намічених заходів щодо скорочення витрат.

Фінансування  органів управління здійснюється за кошторисом. В основі фінансування лежить штатний розпис. Чисельність  персоналу та ставки зарплати встановлюються відповідними керівними структурами. Особливе місце займають видатки на утримання та експлуатацію автотранспорту і поштові й телеграфні витрати. У доходній частині єдиного кошторису доходів та видатків органів державної влади зазначаються планові обсяги бюджетних асигнувань, що надаються на їх утримання, а також надходження з інших джерел, одержання яких передбачено відповідними нормативно-правовими актами. У видатковій частині кошторису зазначається загальна сума витрат з розподілом їх за категоріями видатків економічної класифікації:— оплата праці адміністративно-управлінського персоналу;

— нарахування  на заробітну плату;— придбання  предметів постачання та матеріалів для управлінсько-адміністративних цілей;— видатки на відрядження;

— оплата комунальних, транспортних та інших послуг;—  придбання обладнання та предметів  довгострокового користування;—  капітальне будівництво;

Кошти на оплату праці займають найбільшу питому вагу у складі видатків органів влади  і управління.

Фінансування і оплата рахунків органів влади і управління, які утримуються за рахунок державного бюджету, здійснюється органами Державного казначейства за наявності даних про територіальне розташування мережі установ на відповідній території та на підставі затверджених кошторисів доходів і видатків. Кошторис є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільовий напрямок і поквартальний розподіл коштів установи. За умови економічної кризи і хронічної нестачі бюджетних коштів фінансування управлінських органів здійснюється в розмірах, необхідних лише для забезпечення поточної діяльності.

 

15.Видатки  бюджету на економічну діяльність  держави: склад, призначення і  роль.

Обсяг видатків з бюджету на екон.ді-сть, їх склад та методи залежать від екон.с-ми д-ви. В адмін.-командній с-мі вони становлять 50-60% всіх видатків бюджету і виступають фін.забезпеченням днрж.п-ств. В ринковій екон-ці такі видатки спрямовуються на стабілізацію екон-ки., на створення умов для зростання екон.потенціалу д-ви; забезпечення ефективності використання бюджетних коштів. В умовах ринку бедж.фін-ня екон.ді-сті пояснюється такими причинами: 1) наявність галузей певних видів товарів та послуг, які не є комерційно-привабливими, але мають високу споживчу цінність і є суспільно необхідними; 2) функціонування та розвиток наукоємних та технологічно складних в-цтв, які потребують значних фін.ресурсів і відповідно підтримки д-ви;

За суч.умов видатки з бюджету на ек-ку спрямовуються у таких напрямках: в галузі інфраструктури;  в с/г; збиткові галузі; галузі, що мають стратегічне значення для д-ви; фін-ня фундаментальних наукових досліджень; галузі, що мають великий термін окупності; зовн.-екон.ді-сть.