Шпаргалка по "Менеджменту"

1.Аналіз  власного капіталу підприємства.

Власний капітал  показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів  підприємства. Власний капітал підприємства — це підсумок першого роз-ділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток.

Відомості про  розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він — основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Необхідність  у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування. Проте потрібно враховувати, що фінансування діяльності підприємств тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідне для нього, особливо в тих випадках, коли виробництво має сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на рахунках у банку, а в інші періоди їх буде бракувати. Крім того, у цьому зв’язку варто взяти до уваги рівень цін на фінансові ресурси. Якщо він невисокий, а підприємство може забезпечувати більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж сплачує за кредитні ресурси, то, залучаючи позикові кош¬ти, воно може підвищити рентабельність власного капіталу.

Фінансування  діючого підприємства за рахунок  власного капі-талу здійснюється, по-перше, через реінвестування прибутку і, по-друге, через збільшення капіталу підприємства (випуск нових цінних паперів).

Якщо в процесі  своєї виробничо-господарської діяльності під-приємство в основному орієнтується на власні джерела, це при-водить до зміцнення  його стабільності та підвищення фінансової незалежності. Для банків та інших інвесторів така ситуація є більш надійною, оскільки виключає фінансовий ризик неповер-нення боргів. Разом з тим підприємства, що обрали таку страте-гію фінансування, мають невисокий рівень дохідності, оскільки ефективність використання позикових коштів у більшості випад-ків більш висока, ніж власних.

Аналіз власного капіталу здійснюється в наступній  послідовності:

1.аналіз наявності,  структури та динаміки власного  капіталу

2. оцінювання  вартості власного капіталу

3. визначення  потреби в додатковому власному  капіталі.

4.оцінювання  ефективності самофінансування

Ефективність  самофінансування визначається за такими показниками:

1. коефіцієнт  самофінансування

Кс.= ТП/ЧП,

Де ТП – тезаврований прибуток

Непрямим методом тезаврований прибуток визначається як приріст нерозподіленого прибутку за даними рядка 350 розділу 1 пасиву балансу.

2.коефіцієнт  стійкості економічного зростання

Кст.ек.зр.=ТП/середній ВК=НП1-НП0/(ВК0+ВК1):2

Свідчить про  зміцнення фінансового стану  підприємства.

3. Коефіцієнт незалежності:

Кн=ВК/ВБ

де ВК — класний  капітал; ВБ — загальний капітал (валюта ба-лансу).

Цей коефіцієнт розраховують як інвестори, так і  кредитори підприємства, оскільки він  характеризує частку коштів, вкладе-них  власниками в загальну вартість майна підприємства. Теоре-тично вважається, що якщо коефіцієнт незалежності більший або дорівнює 50 %, то ризик кредиторів мінімальний: продавши половину майна, сформованого за рахунок власних коштів, підприємство зможе погасити свої боргові зобов’язання.

4. Коефіцієнт фінансової стійкості:

Кф.с.=ВК +ДПК/ВБ

де ДПК —  довгострокові позикові кошти.

Значення коефіцієнта  відображує частку довгострокових па-сивів  у складі сукупного капіталу, тобто  тих джерел фінансуван-ня, які підприємство може використовувати у своїй діяльності тривалий час.

 

2.. Аналіз джерел фінансування запасів та його роль в оцінці фінансової стійкості.

Фінансова стійкість  – характеристика стабільності фінансового  стану підприємства, яка забезпечується високою часткою власного капіталу в загальній сумі використовуваних фінансових засобів.

Фінансова стійкість  — це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне  розпорядження ними є гаран-тією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та за-безпечення процесу розширеного відтворення. Для оцінки фінансової стійкості використовують  абсолютні і відносні показники.До абсолютних показників фін.стійкості відносяться в показники, які характеризують наявність джерел фінансування, формування запасів і затрат.

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів (запасів) використовують кілька показників, які характеризують види джерел:

1.Наявність джерел  формування запасів:

1.1.Наявність  власних оборотних засобів:

ВОК= (ОА+ВМП)-КПК

1.2.Наявність  власних і довгострокових позичкових джерел формування запасів і затрат 

ДЖвл+довг.= ВОК  + ДПК

1.3.Загальна величина  основних джерел формування запасів  і затрат 

Здж.=  ДЖвл+довг .+ КПК

2.Забезпеченість  запасів джерелами формування:

2.1.Надлишок або  нестача власних оборотних засобів

∆ВОК= ВОК –  ЗЗ

2.2.Надлишок або  нестача загальної величини основних  джерел формування запасів  

∆Здж.= Здж. –  ЗЗ

2.3.Надлишок або  нестача власних і довгострокових  джерел формування запасів 

∆ДЖвл+довг =ДЖвл+довг – ЗЗ

Відповідно до цих показників можна діагностувати фінансову ситуацію на підприємстві з точки зору фін.стійкості.

1.Абсолютна фінансова  стійкість: З<ВОК + КПК

2.Нормальна фін.  стійкість:З=ВОК + КПК

3.Нестійкий фінансовий  стан: З=ВОК + КПК + Джпос.

4.Кризовий фінансовий  стан:підпр. Знаходиться на грані банкрутства: З>ВОК + КПК

3. Аналіз ділової активності підприємства.

Аналіз ділової  активності передбачає визначення результа-тивності діяльності суб’єкта господарювання шляхом застосу-вання комплексної  оцінки ефективності використання виробни-чих і фінансових ресурсів, що формують оптимальне співвідно-шення темпів зростання основних показників, а також зумовлю-ють проміжні та кінцеві результати діяльності. Метою аналізу ділової активності підприємства є розраху-нок відповідних аналітичних показників, виявлення тенденцій і причин їх змін для дослідження досягнутого рівня ефективності виробничо-господарської діяльності та визначення потенційних можливостей підприємства щодо підвищення останнього.

Аналіз ділової  активності підприємства здійснюється на якіс-ному та кількісному рівнях. Якісний рівень оцінки може бути отриманий у результаті порівняння діяльності даної компанії з однотипними за сферою застосування капіталу підприємствами. Такими якісними критеріями є:

•широта ринків збуту продукції;

•наявність  продукції, що експортується;

•наявність  унікальної продукції, техніко-економічні парамет-ри якої перевищують або  відповідають світовим аналогам;

•репутація  підприємства;

•стійкість  зв’язків з клієнтами, партнерами тощо.

Кількісну оцінку та аналіз ділової активності здійснюють за двома напрямами:

1)ступенем виконання  плану на основі показників, що  забез-печують задані темпи їх  зростання;

2)рівнем ефективності  використання ресурсів.

Найбільш інформативні аналітичні висновки формуються в результаті зіставлення темпів їх змін. У цьому зв’язку найопти-мальнішим є зіставлення таких показників:

100 % < Тс.к < Тр < Тп,

де Тс.к —  темп зміни сукупного капіталу, авансованого в діяль-ність підприємства; Тр —  темп зміни обсягів реалізації продукції; Тп — темп зміни прибутку.

Перша нерівність (100 % <Тс.к) означає, що економічний  по-тенціал підприємства зростає, тобто  розширюються масштаби його діяльності.

Друга нерівність (Тс.к < Тр) вказує на те, що в порівнянні із збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації підвищу-ється більш високими темпами, тобто ресурси комерційної орга-нізації використовуються більш ефективно, підвищується віддача з кожної грошової одиниці, вкладеної в компанію.

Із третьої  нерівності (Тр < Тп) видно, що прибуток зростає ви-переджальними темпами, що свідчить про відносне зниження ви-трат виробництва та обігу як результат дій, спрямованих на оптимізацію технологічного процесу і взаємовідносин з контрагентами.

Аналіз ділової  активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

·коефіцієнта  оборотності активів;·коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості; ·коефіцієнта оборотності кредиторської  заборгованості; ·тривалості обертів  дебіторської та кредиторської заборгованостей;

коефіцієнта оборотності  матеріальних запасів; коефіцієнта  оборотності основних засобів (фондовіддачі);

періоду обороту  чистого робочого капіталу;·коефіцієнта оборотності власного капіталу.

1.Коефіцієнт  оборотності запасів і затрат Ко.зз.=ЧВР/середні ЗЗ

Тривалість оборотності  запасів і затрат: То.зз.=Та.п./Ко.зз,де

Та.п. – тривалість аналізованого періоду.

2.Коефіцієнт  оборотності дебіторської заборгованості

Ко.дз.=ЧВР/середню  ДЗ

Тривалість оборотності  дебіторської заборгованості

То.д.з.=Та.п./Ко.дз.

3. Коефіцієнт оборотності грошових коштів

Ко.гр.к.=ЧВР/середні  ГК

Тривалість оборотності  грошових коштів

То.гр.к.=Та.п./Ког.к.

Тривалість операційного циклу визначається за формулою:

ТОЦ=То.зз + То.дз. + То.гк.

Тривалість фінансового  циклу:

ТФЦ= ТОЦ – Токз

4. Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення. Показник оборотності активів показує, скільки разів за період обертається капітал, вкладений в активи підприємства. Ріст даного показника говорить про підвищення ефективності їхнього використання.

5. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

К о.м.вз.=С/Вмв

6.Коефіцієнт  оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

7. Період обороту  чистого робочого капіталу – розраховується як відношення кількості днів у році до коеефіцієнту оборотності чистого робочого капіталу.

Період обороту  чистого робочого капіталу - харктеризує  час, протягом якого здійснють оборт  оборотні кошти підприємства (цикл від оплати сировини і матеріалів, знаходження їх у вигляді виробничих до отримання платежу за реалізовану продукцію).

Від'ємне значення показника говорить про відсутність  оборотних коштів, а його розмір характеризує мінімальну суму на поповнення оборотних коштів. Високе значення показує, що ресурси заморожені в оборотних коштах (розміри запасів надмірні, або підприємство відпускає значну частину продукції у кредит).

8.Коефіцієнт  оборотності чистого робочого  капіталу дорівнює відношенню  чистого доходу від реалізації до розміру чистого робочого капіталу середнього за період.

9.Коефіцієнт  оборотності власного капіталу  розраховується як відношення  чистої виручки від реалізації  продукції (робіт, послуг) до середньорічної  величини власного капіталу підприємства  і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

 

4. Аналіз  залученого капіталу підприємства

Позиковий капітал  — це частка вартості майна підприємства, сформованого за рахунок зобов’язань, які в майбутньому мають бути погашені. До складу позикового капіталу входять довго- та короткострокові зобов’язання.

Під довгостроковими  зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або  протягом строку, що перевищує операційний  цикл, якщо він більший 12 календарних місяців. Довгострокові зобов’язання і відповідно довгостроковий позичковий капітал підприємства можна класифікувати за такими видами:•позички банків та інші позички, термін погашення яких пе-ревищує 12 календарних місяців;•довгострокові зобов’язання за емітованими облігаціями;•відстрочені податкові зобов’язання;•довгострокові векселі видані;•довгострокові зобов’язання з фінансової оренди та оренди цілісних майнових комплексів;•інші довгострокові зобов’язання, зокрема відповідно до законодавства відстрочена заборгованість з податків

Під поточними (короткостроковими) зобов’язаннями не-обхідно розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні  бути погашені протягом 12 мі-сяців з  дати складання балансу. Поточний позичковий капітал може формуватися за рахунок таких видів зобов’язань:•короткострокові кредити банків;

•поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (частина довгострокової заборгованості, яку необхідно погасити протягом одного року з дати складання балансу);•векселі видані (сума заборгованості за виданими векселями в забезпечення поставок (робіт, послуг) від постачальників, під-рядників та інших кредиторів, термін погашення якої не переви-щує 12 календарних місяців);•кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (су-ма заборгованості постачальникам i підрядникам за отримані ма-теріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги, крім за-боргованості, що забезпечена векселями);•поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками зі страхування та ін.. Якщо в процесі своєї виробничо-господарської діяльності під-приємство в основному орієнтується на власні джерела, це при-водить до зміцнення його стабільності та підвищення фінансової незалежності. Для банків та інших інвесторів така ситуація є більш надійною, оскільки виключає фінансовий ризик неповер-нення боргів. Разом з тим підприємства, що обрали таку страте-гію фінансування, мають невисокий рівень дохідності, оскільки ефективність використання позикових коштів у більшості випад-ків більш висока, ніж власних.