Шпаргалка по "Менеджменту"

Багаторазове  перевищення оборотних активів над коротко-строковими зобов’язаннями дає змогу зробити висновок про те, що підприємство володіє значним обсягом вільних ресурсів, які формуються з власних джерел. З позиції кредиторів така ситуація є більш прийнятною, оскільки посилює їх упевненість у погашенні боргів. Однак з погляду ефективності діяльності підприємства значне накопичення запасів, відволікання коштів у дебіторську заборгованість спричиняє уповільнення оборотності його коштів, а отже, призводить до зменшення маси прибутку.

Теоретичне значення коефіцієнта поточної ліквідності  —  2. Проте це лише орієнтовне значення, яке вказує на порядок показника, а не його точ¬не нормативне значення.

3. коефіцієнт швидкої ліквідності, який розраховують по більш вузькому колу оборотних активів, коли з їх загальної величини вилучають найменш ліквідну частку — виробничі запаси за фор-мулою

Кш.л.=А1+А2/П1+П2,

де А1-найбільш ліквідні активи(А1=ГК+ПФІ)

А2-швидко реалізовані  активи(ДЗ),П1- найбільш термінові зобов’язання,П2- короткострокові зобов’язання

Логіка такого вилучення полягає не тільки в  значно меншій ліквідності запасів, а й у тому, що грошові кошти, які можна отримати на випадок  змушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути значно менші за витрати  на їх придбання. Орієнтовним значенням показника вважається рівень від 0,5 до 1, але для цього показника, як і для попереднього, підприємство самостійно встановлює норматив, ураховуючи різні фактори впливу.

Для оцінки ліквідності  на більш тривалий період використовується:

4. Загальний коефіцієнт ліквідності

(Кзл)= αА1+αА2+αА3/К1П1 + К2П2+К3П3,к і α – коефіцієнти значущості.

5. .Коефіцієнт відновлення платоспроможності

(Квп)= КПЛ1+6/Т(КПЛ1- КПЛ0) / КПЛ(норм.)

Кп.л.1-коеф.пот.лікв.на кін.анал.періоду

Кп.л.0-коеф.пот.лік.на поч.аналізованого періоду.

Кп.л.(норм)- норматюзначення  коеф.пот.ліквід.

Кп.л.>1-протягом 6 місяців відновить платоспромож.

Кп.л.<1-не зможе  відновити платоспроможність.

6. Коефіцієнт  втрати платоспроможності 

(Куп)= КПЛ1+3/Т(КПЛ1- КПЛ0) /КПЛ(норм.)

Куп.>1- протягом 3 міс. Не втратить платоспроможність.

Куп<1- існує  загроза втрати платоспроможності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

73.Основні  типи моделей, що використовуються  в процесі аналізу.

Фінансовий аналіз здійснюють за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати  та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовують у процесі аналізу фінансового стану підприємства:

•дескриптивні;

•предикативні;

•нормативні.

Дескриптивні  моделі (описового характеру) є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них належать побу-дова системи звітних балансів, подання фінансових звітів у різ-номанітних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, трендовий аналіз, аналіз відносних показників і коефіцієнтів, порівняльний, або просторовий, аналіз, факторний аналіз, система аналітичних коефіцієнтів. Дескриптивні моделі ґрунтуються на використанні інформації з фінансової звітності.

Предикативні  моделі — це моделі прогностичного характе-ру, які використовують для прогнозування доходів та прибутку підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найпошире-ніші з них такі:

1) розрахунок  точки критичного обсягу продажу  (аналіз без-збитковості);

2) побудова прогностичних  фінансових звітів;

3) моделі динамічного аналізу (детерміновані або факторні моделі) та регресивні моделі;

4) моделі ситуаційного  аналізу.

Нормативні моделі — це моделі, які уможливлюють порів-няння  фактичних результатів діяльності підприємства із норма-тивними. Ці моделі застосовують, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їх суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з’ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Фінансовий аналіз значною мірою ґрунтується на застосуванні детермінованих факторних моделей.

Отже, у процесі  аналізу фінансового стану підприємства мо-жуть використовуватись найрізноманітніші  прийоми, методи та моделі аналізу. Їх кількість та широта застосовування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку

 

74.Основні  умови стандартного полісу змішаного  страхування життя

Одним із найпопулярніших  видів особистого страхування є  змішане страхування життя. Змішане  страхування життя дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування на випадок дожиття і на випадок смерті. Отже, змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку - дожиття до певної дати або події, а з іншого - смерть. Проте фактично присутній лише один ризик: людина або доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя, не тільки забезпечує, й створює накопичення. Він має впевненість у І-ї тому, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків. 
Як правило, у змішаному страхуванні життя страхувальник, який сплачує внески, і застрахований є однією й тією самою особою. Умовами договору страхування може передбачатися відповідальність страховика і при настанні нещасного випадку із застрахованою особою. Але йдеться не про факт нещасного випадку, а про його наслідки, які призвели до постійної втрати загальної працездатності. За тимчасову втрату працездатності (наприклад, пов'язану з легким пораненням, опіками) страхова компанія страхової суми не виплачує.

Страхови́й  по́ліс (policy) — письмова угода між страхувальником і страховиком, яка засвідчує, що страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або в межах страхової суми відшкодувати збиток страхувальникові чи іншій особі, зазначеній у полісі. За умови сплати страхових платежів у визначені строки поліс має містити: назву документа, реквізити страховика, прізвище або назву страхувальника, його адресу, перелік об'єктів страхування, розмір страхової суми, перелік страхових випадків, розмір тарифу, а також страхових платежів, термін їх сплати, строк дії договору, права й обов'язки сторін, інші умови, підписи сторін.Факт укладання договору страхування засвідчується страховим полісом (свідоцтвом). У страховому полісі вказуються строк дії договору страхування, початок і закінчення дії договору, страхова сума, розмір страхового внеску, а також особа (особи), яка в разі смерті застрахованого має право одержати страхову суму. 
За умовами договору страхування страхувальникові надається право достроково припинити договір страхування. У цьому разі страхувальник одержує викупну суму, яка залежить від розміру сплачених страхових внесків і строку дії договору страхування з урахуванням інвестиційного доходу. Водночас страхувальникові надається можливість поновити договір страхування, якщо викупна сума не була йому виплачена і договір страхування ще не закінчився. 
При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхування страхова компанія виплачує йому обумовлену в договорі страхову суму. Виплати, які були пов'язані із наслідками нещасних випадків під час дії договору, не впливають на її розмір.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

75. Особливості  оподаткування страхових послуг

Згідно з Законом  України «Про оподаткування прибутку підприємств» [1] - оподаткування страхової  діяльності обумовлене статтею 7 «Оподаткування операцій особливого типу»:

1. Дохід від  страхової діяльності юридичних  осіб - резидентів не підлягає  оподаткуванню за ставкою, встановленою  у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується:

- за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону;

а) п. 1.37. Договір довгострокового страхування життя - договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що провадяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності I групи, при цьому страхова виплата провадиться незалежно від терміну сплати страхових внесків (платежів, премій).

б) п. 1.42. Недержавне пенсійне забезпечення - пенсійне забезпечення, яке здійснюється недержавними пенсійними фондами, страховими організаціями та банками відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

- за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

2. Страховик  здійснює окремий податковий  облік операцій, що оподатковуються  за різними ставками за правилами,  встановленими у порядку, визначеному законом для встановлення форми відповідної податкової декларації (розрахунку).

3. Якщо страховик  одержує доходи із джерел інших,  ніж страхові послуги, такі  доходи оподатковуються за ставкою  - 25%. При цьому до категорії  валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

Інвестиційний дохід, одержаний страховиком від  розміщення коштів резервів страхування  життя, оподатковується у страховика в частині, яка належить страховику. Частина інвестиційного доходу, одержаного від розміщення коштів резервів із страхування життя, що належить страховику, визначається як різниця між сумою доходу, одержаного (нарахованого) від розміщення коштів резервів із страхування життя, та сумою витрат страховика на ведення справи, які не можуть перевищувати 15 відсотків отриманого інвестиційного доходу.

Якщо страховик  здійснює відрахування у математичні  резерви із страхування життя, то сума інвестиційного доходу, що належить страховику, зменшується на суму відрахувань у такі математичні резерви, що не можуть перевищувати 85 відсотків суми інвестиційного доходу, який належить страховику.

Доходи, одержані страховиком-цедентом у звітному періоді  від перестраховиків за договорами перестрахування, зменшуються на суму здійснених страховиком-цедентом страхових виплат (страхового відшкодування) у частині (в межах часток), в якій перестраховик несе відповідальність згідно з укладеними із страховиком-цедентом договорами перестрахування, та оподатковуються у загальному порядку за ставкою 25%.

5. Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом  їх походження з України, від  провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки  нерезидента, що ведуться в  гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти внески та премії на страхування  або перестрахування ризиків  в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

6. Страховики (інші  резиденти), які здійснюють виплати  у межах договорів страхування  або перестрахування ризиків  (у тому числі страхування життя)  на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми такого страхування або перестрахування таким чином:

- при укладенні договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками - нерезидентами (за винятком укладення договорів із перестрахування через або за посередництвом страхових брокерів), рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг, - за ставкою 0 відсотків;

- в інших випадках - за ставкою 3 відсотки від суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат.

 

76. Особливості фінансової діяльності акціонерних товариств.

Акціонерне товариство — господарське товариство, статутний  капітал якого поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями всім належним майном. Згідно з вітчизняним законодавством розмір статутного капіталу ВАТ повинен бути не меншим за суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, чинної на момент створення товариства. Акціонерами товариства визнаються фізичні та юридичні особи, які є власниками його акцій. Засновники АТ здійснюють свої внески у статутний капітал згідно із засновницьким договором, решта акціонерів — на умовах договору купівлі-продажу акцій, укладеного із засновниками; при збільшенні статутного капіталу — на основі договору з товариством чи фінансовим посередником.

Організація фінансово-господарської діяльності у формі акціонерних товариств є найприйнятнішою з погляду залучення капіталу, зокрема власного. Це пояснюється такими чинниками:- поділ статутного капіталу на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, яка може бути досить малою, що дає можливість залучення як дрібних, так і великихінвесторів;-високий рівень мобільності корпоративних прав (акцій), особливо, якщо вони котируються на біржі, а отже, мінімальні затрати на передачу прав власності;- спрощений порядок реалізації права на правонаступництво;- можливість розміщення емісії серед величезного числа інвесторів, значна частина яких не претендує на контроль над підприємством;- досить детальне нормативне регулювання діяльності АТ, що створює умови для захисту інтересів акціонерів, у т. ч. від «розмивання» капіталу;- акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства лише в межах належних їм акцій;- оплата вартості акцій може здійснюватися як у грошовій, так і в майновій формі;порівняно низький рівень інформаційної асиметрії, оскільки АТ повинні публікувати свою звітність у засобах масової інформації, надавати детальну інформацію при емісії цінних паперів, що в цілому зменшує ризики, зумовлені принципал-агент-конфліктом.

Повнота участі акціонера в управлінні товариством та контролі за його діяльністю залежить від величини належного йому пакета акцій та їх виду — прості чи привілейовані.Контрольний пакет корпоративних прав — кількість корпоративних прав (акцій, часток), яка забезпечує їх власнику право здійснювати фактичний контроль над діяльністю підприємства. За високої концентрації статутного капіталу контрольний пакет становить не менше 50 % загальної його суми + 1 акція. За значної диверсифікації контрольний пакет може дорівнювати 20—30 % номінальної вартості всіх корпоративних прав.Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління АТ здійснює ревізійна комісія, яка призначається з числа акціонерів.

Обираючи акціонерну форму організації бізнесу, слід враховувати накладні витрати, які  в цілому збільшують вартість залучення власного капіталу. До таких витрат належать:витрати на оплату послуг незалежного оцінювача вартості майна АТ;витрати, пов’язані з друкуванням звітності;оплата послуг фінансових посередників і реєстраторів;витрати на аудиторські перевірки;витрати, пов’язані з емісією акцій;витрати на проведення зборів акціонерів;витрати, пов’язані з наданням Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) інформації про майновий стан і фінансово-господарську діяльність товариства тощо.

Фінансування акціонерного товариства може здійснюватися за рахунок надходження коштів від емісії акцій (простих і привілейованих), випуску облігацій, цінних паперів, що конвертуються в акції (конвертовані облігації), опціонів на придбання акцій. Окрім цього, джерелом поповнення капіталу може бути тезаврований прибуток, банківські та комерційні позички.