Шпаргалка по "Менеджменту"

Видатки на загальноосвітні  школи складаються з поточних і капітальних.

Поточні видатки	Капітальні  видатки
— оплату праці  працівників бюджетних установ; — нарахування  на заробітну плату; — придбання  предметів постачання і матеріалів; — видатки на відрядження; — оплата послуг з утримання бюджетних установ; — оплата комунальних  послуг та енергоносіїв;	— придбання  основного капіталу; — створення  державних запасів і резервів; — придбання  землі і нематеріальних активів; — капітальні трансферти.

При плануванні затрат на загальноосвітні школи  насамперед визначається контингент учнів, а потім кількість класів.Ці показники  відображені у кошторисі на дві  дати: 1 січня планового року і 1 вересня. Кількість учнів і класів на 1 січня беруть за фактичним станом на останню звітну дату. Кількість учнів на 1 вересня планового року визначають відповідно до плану прийому і випуску учнів, а кількість дітей, що підуть до школи у настінному навчальному році, — за даними спеціального обліку, який веде школа.

Оплата  праці працівників бюджетних  установ. Посадові оклади вчителям визначаються на підставі тарифікаційних списків, які складаються по кожній школі. Заробітна плата педагогічним працівникам визначається виходячи із: — затвердженого учбового плану;— встановленого учбового навантаження;

— затверджених ставок заробітної плати, відповідно до кваліфікації; — норм додаткової оплати.

Зміна розмірів ставок заробітної плати вчителям здійснюється при:— зміні розміру мінімальної заробітної плати;— здобутті освіти;— отриманні відповідної категорії за наслідками атестації.

Дитячі  дошкільні установи. Дошкільний виховний заклад є закладом освіти, який здійснює завдання щодо задоволення потреб у догляді, оздоровленні, вихованні та навчанні дітей дошкільного віку. До дошкільних виховних закладів належать: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки з короткочасним, денним, цілодобовим і цілорічним перебуванням дітей. Джерелами формування коштів державного дошкільного виховного закладу є:

— кошти державного бюджету, що надходять у розмірі, не нижчому від передбаченого нормативним фінансуванням дошкільних виховних закладів;

— кошти, одержані від громадян за надання платних  послуг у галузі освіти;

— доходи від  здавання в оренду приміщень, обладнання та іншого майна;

— дотації органів  державної виконавчої влади та місцевого  і регіонального самоврядування;

— кредити і  позички банків;

— добровільні  грошові внески і спонсорські  пожертвування підприємств, установ, організацій та окремих громадян, іноземних юридичних і фізичних осіб;

—інші надходження, не заборонені чинним законодавством.

Видатки на утримання дошкільних виховних закладів залежать від кількості груп, дітей і числа днів перебування однієї дитини в дитячій установі. Головним показником при плануванні є число дітей в дитячій установі. Витрати на заробітну плату плануються відповідно до затверджених типових штатів і ставок заробітної плати. Ставки заробітної плати педагогам і вихователям встановлюються із урахуванням освіти, стажу педагогічної роботи та кваліфікації. Виграти на харчування плануються за встановленими грошовими нормами затрат на одну дитину в день.

Видатки на вищі учбові заклади. Державний вищий заклад освіти є суб'єктом освітньої діяльності, яка здійснюється з метою задоволення освітніх потреб особи, суспільства і держави. Фінансування вищих закладів освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а також додаткових джерел фінансування.

Додатковими джерелами  фінансування є:

— кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, відповідно до укладених договорів;

— плата за надання  додаткових освітніх послуг;

— кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

— доходи від  реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і  господарств, від надання в оренду приміщень, спортзалів і обладнання;

— дотації місцевих органів виконавчої влади та органів  місцевого самоврядування;

— кредити та позички банків, дивіденди від  цінних паперів і доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово  вільних позабюджетних коштів;

— валютні надходження;

— добровільні  грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян та інші кошти.

Вищий учбовий  заклад самостійно використовує бюджетні та позабюджетні кошти відповідно до єдиного кошторису доходів і  видатків.

У фонд заробітної плати вищих учбових  закладів включається заробітна плата штатного професорсько-викладацького персоналу, осіб, які залучаються на педагогічну роботу на умовах погодинної оплати, а також заробітна плата адміністративно-технічного, учбово-допоміжного й іншого персоналу. Фонд заробітної плати професорсько-викладацького персоналу визначається виходячи із двох показників: числа посад і середньої ставки заробітної плати.

Ставки заробігної плати професорсько-викладацького  складу диференційовані залежно  від посади, яку він обіймає, вченого  звання (професор, доцент), вченого ступеня (доктор, кандидат наук). Оплата спеціалістів, які залучаються до навчальної роботи поза штатом, здійснюється за рахунок погодинного фонду.

Значну питому вагу у видатках вузів займають видатки  на стипендії. Стипендії — це грошове забезпечення, що регулярно надається особам, які навчаються на денних відділеннях за рахунок коштів державного бюджету, а також особам, які проходять підготовку в аспірантурі та докторантурі.

 

70.Основи  бюджетного фінансування охорони  здоров’я.

Згідно з бюджетною  класифікацією до закладів охорони здоров'я (код 080000) належать:

— лікарні широкого профілю;

— спеціалізовані медичні заклади;

— поліклініки  та амбулаторії;

— спеціалізовані поліклініки;

— загальні та спеціалізовані стоматологічні поліклініки;

— фельдшерсько-акушерські пункти;

— санітарно-епідеміологічна  служба.

Фінансування  охорони здоров'я здійснюється за рахунок державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого та регіонального  самоврядування, фондів медичного страхування, благодійних фондів і будь-яких інших джерел, які не заборонені законодавством.

При плануванні видатків на охорону здоров'я використовують головним чином два основні показники  — кількість ліжок і число  лікарів амбулаторно-поліклінічного обслуговування населення. Кількість ліжок і число лікарів планується з урахуванням фактичної забезпеченості населення мережею та амбулаторно-поліклінічним обслуговуванням, часу використання і обороту лікарняного ліжка згідно із штатними нормативами медичного персоналу.

Потреба населення в ліжках визначається виходячи із кількості хворих, які госпіталізовані, та обороту одного ліжка за рік. Оборот ліжка вимірюється кількістю хворих на одне ліжко за рік. На величину цього показника впливає середня тривалість перебування одного хворого в лікарні і час використання ліжка протягом року.

Планування мережі поліклінік та амбулаторій базується  на даних про кількість лікарських відвідувань за рік кожним мешканцем  міста, району. Кількість ліжок та кількість лікарських відвідувань  слугують підставою для визначення чисельності медичних працівників і затрат на їхню заробітну плату. Для планування чисельності медичних працівників і сум заробітної плати, які їм виплачують, застосовуються відповідні нормативи. Нормативи чисельності працівників визначаються наказами і вказівками Міністерства охорони здоров'я. Нормативи оплати їхньої праці встановлюються на підставі коштів Кабінету Міністрів.

Видатки на охорону  здоров'я згідно з економічною  класифікацією включають: поточні  видагки (оплата праїл працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату, медикаменти та перев'язувальні магеріали, продукт харчування й інші); капітальні видатки (капітальне будівництво, капітальний ремонт та інші).

 

71.Основи  кошторисного фінансування.

Кошторисне фінансування охоплює соціально-культурну сферу, науку, управління, армію. Суть кошторисного фінансування полягає у виділенні бюджетних асигнувань на основі спеціального розрахункового документа — кошторису. Визначення обсягів фінансування ґрунтується на: 
1) показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи (оперативно-сітьові показники); 
2) нормативах видатків у розрахунку на певний кількісний показник. 
Оперативно-сітьові показники поділяються на дві групи: 
а) виробничі показники, які характеризують профільну діяльність даної установи (наприклад, кількість учнів у школі), що, в свою чергу, розмежовуються на:

• вихідні — об’єктивно існуючі на даний період;
• похідні — визначаються за певними нормами (наприклад, кількість класів у школі залежить від кількості учнів і норми граничної наповнюваності класів);

б) загальні показники, які характеризують будівлю бюджетної  установи (наприклад, площа приміщень, кубатура будівлі, санітарно-технічний устрій). 
Норми витрат характеризують обсяг витрат на одну розрахункову одиницю. 
Залежно від бази розрахунку розрізняють узагальнені та постатейні нормативи. Узагальнені характеризують обсяг витрат з усіх статей на певний виробничий показник, наприклад норми видатків на охорону здоров’я на одного жителя. Постатейні нормативи відображають норми витрат у розрізі окремих статей. 
Нормативи поділяються:

• за методом обчислення —

розраховані на основі фізіологічних потреб (на харчування, освітлення, опалення тощо); 
розраховані на основі статистичних спостережень;

• за характером використання —обов’язкові(встановлюються органами державної влади та управління); факультативні(визначаються галузевими органами чи бюджетними установами).

Кошторис — це плановий документ, в якому встановлюються обсяг бюджетних асигнувань, їх постатейний і поквартальний розподіли. 
Види кошторисів: а) індивідуальний — для кожної бюджетної установи; б) загальний — по групі однорідних закладів (загальноосвітні школи, дитячі дошкільні заклади та ін.); в) на централізовані заходи, які проводяться відповідним органом управління; г) зведений — обсяги фінансування для окремого органу управління (наприклад, зведений кошторис відділу освіти включає: загальні кошториси по загальноосвітніх школах, школах-інтернатах, дошкільних закладах і на централізовані заходи). 
Складання кошторису проводиться відповідно до економічної класифікації видатків: Поточні видатки (оплата праці працівників бюджетних установ, оплата послуг та інші видатки, виплата процентів (доходу) за зобов’язаннями ) та Капітальні видатки   (Придбання основного капіталу, Створення державних запасів і резервів,Придбання землі і нематеріальних активів, Капітальні трансферти)

У процесі складання  кошторису всі витрати можуть бути поділені на дві групи. До першої належать видатки на оплату праці, планування яких здійснюється, виходячи зі специфіки окремих галузей соціальної сфери. Решта видатків плануються за стандартною методикою, яка виходить з обсягів закупівлі товарів і послуг і діючих цін і тарифів.

 

72. Основні  методи оцінки платоспроможності.

Платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно й повністю виконувати свої фінансові зобов’язання перед внутрішніми та зовнішніми парт-нерами, а також державою .

Основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність  у достатньому обсязі коштів на поточному  рахунку;

б) відсутність  простроченої кредиторської заборгованості

Оцінка платоспроможності  необхідна не тільки для підприєм-ства з метою аналізу й прогнозування його подальшої фінансової діяльності, а й для його зовнішніх партнерів і потенційних інвес-торів. Як правило, досліджують поточну і перспективну плато-спроможність.

Поточна платоспроможність  характеризує поточний стан розрахунків  на підприємстві та аналізується на основі даних про його фінансові потоки: приток грошових коштів має забезпечити покриття поточних зобов’язань господарюючого суб’єкта.

Перспективна  платоспроможність визначає можливість підприємства у майбутньому розраховуватися за своїми короткостроковими боргами і досліджується переважно за допомогою показників ліквідності. Саме від рівня ліквідності залежить як перспективна, так і поточна платоспроможність.

Методи оцінки платоспроможності базуються на системі показників:

1.Коефіцієнт  абсолютної ліквідності, який  визначається відношенням найбільш  ліквідних активів (грошових коштів) до поточних зобов’язань.

Ка.л.=ГК/КЗ

де ГК — грошові  кошти.

Цей коефіцієнт показує, яка частка короткострокової заборго-ваності в разі потреби  може бути погашена негайно за рахунок наявних грошових коштів. Теоретично достатнім вважається, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності вищий як 0,2—0,35. Це означає, що 20—30 % своїх короткострокових боргів підприємс-тво може погасити в поточний момент. Ось чому цей показник називають ще коефіцієнтом платоспроможності.

2. Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття), який визначається співвідношенням усіх поточних активів до поточних зобов’язань і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань

Кп.л.=ОА/KП=ПА/ПЗ,

де ОА — оборотні активи; КП — короткострокові пасиви.