Розробка системи заходів щодо їх вдосконалення

    Будова  і функціонування логістичної системи  як складової менеджменту зовнішньоекономічної діяльності ґрунтується на таких основних чинниках, як реалізація принципу системного підходу, що виявляється передусім в інтеграції та чіткій взаємодії усіх елементів системи. За цим принципом розробляють і здійснюють єдиний технологічний процес виробничо-транспортної системи, перехід від створення окремих видів устаткування до організації виробничо-складських та виробничо-транспортних систем. Для сучасної логістики в умовах високого рівня автоматизації характерна індивідуалізація вимог до технологічного та підйомно-транспортного устаткування і промислової продукції, тобто відмова від універсальності на користь більш повної відповідності устаткування конкретним умовам. При створенні логістичної системи та проектуванні її окремих елементів слід передбачати додержання вимог гуманізації технологічних процесів з урахуванням створення сучасних умов праці, запобігання несприятливому впливу на зовнішнє середовище. Однією з обов'язкових умов є урахування сукупності витрат по всьому логістичному ланцюгу з орієнтацією на ринок, надання послуг на рівні сучасних вимог, гнучкість, надійність та висока якість робіт.

      Логістичні системи функціонують в умовах чітко вираженої невизначеності, турбулентності зовнішнього середовища, для кон'юнктури ринку, для роботи транспорту характерні випадкові процеси. Тому неодмінною умовою якісної системи є здатність до адаптації. Висока надійність та стійкість — фундаментальні принципи її функціонування.

    До елементів логістичної системи відносять: кількість та розміщення виробничих одиниць, кількість та розміщення складів, транспортну модель,  зв'язок, інформаційну модель. На кожний елемент логістичної системи впливають різні фактори, які необхідно враховувати при її розробці.

    Властивості логістичних систем розглянемо в таблиці 1.1 [3].

     Таблиця 1.1

Властивості  логістичних систем

    Логістика як комплексне управління матеріальними  та інформаційними потоками в межах  системи має грунтуватись на таких принципах:

    1. Розгляд руху матеріальних ресурсів  від первинного джерела до  кінцевого споживача в якості  єдиного матеріального потоку, що  передбачає виконання таких процесів, як транспортування, завантаження, розвантаження, переміщення, складування і зберігання матеріалів;

    2. Впровадження організаційно-управлінських  механізмів координації дій спеціалістів  різних служб, що беруть участь  в управлінні матеріальним потоком.  Результат залежить від того, наскільки успішно вдається зв'язати  в систему здійснення комплексу заходів щодо раціоналізації тари, уніфікування вантажних одиниць, удосконалення складування, оптимізації розміру замовлень і рівня запасів, вибору найвигідніших маршрутів переміщення матеріалів тощо.

    Будь-яка  логістична система складається з сукупності елементів-ланок, між якими встановлені певні функціональні зв'язки і відносини. Ланкою логістичної системи називається економічно або функціонально відособлений об'єкт, що не підлягає подальшій зміні в рамках поставленої задачі аналізу або побудови логістичної системи, виконує свою мету, пов'язану з певними логістичними операціями або функціями.

    Особливостями ланок, з яких може складатися логістична система, є:

• різна форма власності і організаційно-правова форма;
• відмінності в характері і цілях функціонування;
• різна потужність і концентрація використовуваного технологічного устаткування і споживаних ресурсів;
• розосередженість технічних засобів і трудових ресурсів на великій території;
• висока мобільність засобів транспорту;
• залежність результатів діяльності від великої кількості зовнішніх чинників і суміжних ланок [1, 13, 15].

    Кінцева мета діяльності в галузі логістики  виражається «шістьома правилами  логістики»: 1) вантаж (потрібний товар); 2) якість (необхідної якості); 3) кількість (в необхідній кількості); 4) час (доставка в належний час); 5) місце (в потрібне місце); 6) витрати (з мінімальними витратами). Зрозуміло, що мета логістичної діяльності досягається тоді, коли ці шість правил виконуються, тобто, коли потрібний товар необхідної якості в належній кількості і в потрібний час доставлений у потрібне місце з мінімальними витратами.

    Незважаючи  на наукові досягнення, логістичне управління на вітчизняних підприємствах знаходиться на початковому стані свого розвитку, а ефективно функціонуючі логістичні системи ще не створені. Саме тому, завдання вдосконалення формування системи управління логістикою набуває важливого значення та потребує доопрацювання наукових та практичних аспектів діяльності підприємств, створення відповідних методичних та організаційних інструментів управління, адекватних потребам сьогодення.

    Цілями  сучасної логістики є:

1. надходження всіх матеріалів у відповідних кількостях, якості й асортименті до місця споживання;
2. зміни запасів матеріалів у відповідь на інформацію про можливості їх швидкого придбання;
3. зміна політики продажу вироблюваних товарів на політику виробництва товарів, що продаються;
4. зменшення оптимального розміру партії постачання та обробки до одиниці;
5. якісне виконання усіх замовлень у мінімальні строки.

      Досягнення сукупності поставлених цілей – це ідеал, до якого слід прагнути. І чим вищий виробничий та інфраструктурний потенціал, тим легше досягти цього ідеалу. Успішній реалізації даної концепції логістики окремими фірмами сприяє створення ними системи оперативної доставки вантажів. У Німеччині, наприклад, замовлення на матеріали та вироби відповідного асортименту виконують протягом 24 год. Замовлення, в яких враховуються індивідуальні потреби замовника, виконуються за 14 днів.

    Створити  ідеальну для всіх підприємств логістичну систему неможливо. Для кожного підприємства вона буде унікальною, оскільки її метою є досягнення конкретних стратегічних завдань підприємства. Проте можна виділити основні загальні етапи процесу планування і створення логістичної системи:

• постановка цілей системи, визначення реального її стану (шляхом зовнішнього і внутрішнього аудиту);
• створення і розгляд альтернативних проектів системи;
• впровадження одного з них та контроль за виконанням [7, 2].

    1.2. Логістична діяльність на підприємствах АПК в умовах зовнішньоекономічної діяльності

    Розвиток  сільського господарства України  обумовлює зміну пріоритетів в діяльності суб'єктів підприємницької діяльності. Необхідним для аграрних підприємств є обґрунтування та впровадження в практику управління новітніх підходів до оптимізації функціонування їх економічного механізму. Серед таких підходів чільне місце посідає логістика, яка  в Україні починає бурхливо розвиватися.

    В загальному вигляді завдання логістики  сільськогосподарського підприємства можна сформулювати так:

- планування  виробництва на основі прогнозу  потреб у вирощеній продукції;

- розробка  плану-графіка виробничих завдань;

- розробка  графіка запуску-випуску продукції;

- встановлення  нормативів незавершеного виробництва;

- оперативне  управління виробництвом та організація виконання виробничих завдань;

-  контроль за кількістю та якістю виготовленої продукції;

-  контроль за собівартістю випущеної продукції.

    Необхідно  зауважити, що основне завдання логістики полягає в тому, щоб всі стадії (забезпечення, виробництво і збут) розглядалися як єдиний та безперервний процес трансформації та руху продукту й пов'язаної з цим інформації (рис.1.1). Логістика  підтримує системну стійкість компанії на ринку, узгоджує внутрішньо-фірмові протиріччя між закупівлями, маркетингом, фінансами і продажем, оптимізує міжорганізаційні взаємозв'язки із логістичними посередниками [3, 5]. 

    В сучасних умовах починає інтенсивно розвиватися та формуватися аграрна  логістика – особлива сфера, завдяки якій відбувається взаємодія між об’єктами даної системи. Її відрізняє наскрізний зв’язок сукупності матеріальних, транспортних, фінансових, трудових, інформаційних потоків [6].

    Бєлих С. А., Стаханов Д. В. відзначають актуальність використання логістики як науки  і практики управління матеріальними та пов’язаними з ними потоками фінансових ресурсів та інформації саме у галузях АПК і наголошують на необхідності використання інструментарію логістики в процесі матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва і збуту сільськогосподарської продукції, тобто у сфері обігу АПК [17].

    Дослідженнями вчених-економістів встановлено, що в сфері аграрного виробництва визначальними напрямками застосування логістики є використання логістики як теоретичного базису (наукового напряму) управління потоковими процесами на підприємстві; як напрямку підприємницької діяльності, бізнес-процесу (логістика виступає одним видів господарської діяльності, чинником забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства); як функції управління (логістику визначають як форму управління проходження потокових процесів від моменту постачання ресурсів до кінцевого споживача); як чинника забезпечення сталого розвитку економіки (розкриває вплив логістичної діяльності підприємства на навколишнє середовище); як напряму підготовки, окремої дисципліни, що входить до циклу професійно-орієнтованих навчальних дисциплін економічних спеціальностей аграрних вузів.

    Відносини між сільськогосподарськими товаровиробниками  та іншими галузями агропромислового комплексу здійснюються на основі товарних та супровідних ним фінансових та інформаційних потоків. Тому вивчення динаміки і залежності один від одного потокових процесів в економіці аграрного сектору дозволить оптимально організувати та реалізувати на практиці основний ланцюг в системі «ресурси – виробництво – споживання».

    В сучасній економічній науці потік  сприймається як певна сукупність об’єктів, що на певному часовому інтервалі набуває форми процесу, який має безперервний характер. Таким чином можна зазначити, що матеріальний потік узагальнює процеси постійного переміщення і зміни матеріальних ресурсів в сфері виробництва та обігу. Ланцюг, по якому проходять матеріальні, інформаційні та фінансові потоки від постачальника ресурсів до споживача готової продукції, називають логістичним ланцюгом.

    Варто відзначити, що матеріальні потоки в аграрному виробництві мають  певні особливості.

    Оскільки  в сільському господарстві виробничий процес тісно переплітається з біологічним, то матеріальний потік може мати біологічну природу і характеризується значним споживанням вже виробленої продукції всередині виробничого циклу. Це стосується, насамперед, галузей тваринництва: скотарства, свинарства та птахівництва, де відбувається переведення тварин з однієї статево-вікової групи в іншу [10,12].

    Ще  однією особливістю аграрного виробництва  є використання живих організмів, що враховуються до складу основних фондів аграрного підприємства і обліковуються у фінансовій звітності. Це призводить до своєрідного поділу матеріального потоку на дві і більше частин, які відрізняються одна від одної як за біологічними особливостями, так і характером надходження до кінцевого споживача, причому частково або повною мірою ці матеріальні потоки можуть бути спожиті в процесі виробництва. Тобто може спостерігатися певне розширення за асортиментом матеріального потоку при проходженні по логістичному ланцюгу.

    Необхідно звернути увагу і на те, що галузі сільськогосподарського виробництва  – рослинництво і тваринництво, є взаємодоповнюючими: рослинництво є сировиною для кормової промисловості, що забезпечує кормами тварин, а тваринництво – постачальник органічних добрив для галузі рослинництва. Сезонність виробництва аграрної продукції, в свою чергу, зумовлює необхідність у створенні додаткових запасів сировини і матеріалів, а також готової продукції.