Отчет по практике в Київський завод шампанських вин «Столичний»

Вибір проб здійснюється згідно ГОСТ 14137, перевірка якості готової  продукції у відповідності з  вимогами ГОСТ 13918 і цієї продукції.

Виробництво шампанського та ігристих вин – це дуже складний і кропіткий процес, пов’язаний з необхідністю застосування складного, а іноді й унікального обладнання. Основне технологічне обладнання ліній фасування шампанського вітчизняна машинобудівна галузь не випускає. Це пояснюється тим, що загальна кількість заводів шампанських вин була і залишається невеликою. Було кілька спроб розробити та виготовити таке обладнання в нашій країні, однак позитивного результату досягти не вдалося, майже всі спроби були марними. Замовляти і купувати обладнання доводилось за кордоном.

Завод має контакти й з італійськими виробниками обладнання для зовнішнього  оформлення пляшок. В італійських  фірм було закуплено  автомат для  нанесення на шийку пляшок капсул із фольги, етикетувальний автомат, автомат  для нанесення акцизної марки, машину для споліскування внутрішньої поверхні пляшок.

Виноматеріали високої якості раніше поставляли з Молдови, Македонії, Франції, Угорщини. Пляшки для фасування шампанського поставляли з Словаччини, Молдови; пляшки, коркові пробки та мю зле для фасування  сувенірної продукції – з Франції; коркові пробки – з Іспанії та Португалії; фільтрувальний картон – з Німеччини та Білорусі.

Стажування у Франції дало значний  поштовх щодо змін в якості продукції  Київського заводу шампанських вин. З’явились нові види продукції, поліпшилось її зовнішнє оформлення, було організовано відділ з виготовлення сувенірної продукції в пляшках, ємністю 0,375; 1,5; 3 та 6 літрів.

 

1.2. Аналіз основних  фондів та оборотних активів  підприємства

 

Процес взаємодії праці людини та певних засобів виробництва є виготовленням продукції  (виконання робіт, надання послуг).

Виготовлення продукції (виконання  робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці  людини та певних засобів виробництва. Основні засоби  у формі засобів  виробництва функціонують як фактори процесу праці доти, поки зберігають свою споживчу форму, в якій вони вступають в процес виробництва, всю сукупність яких поділяють на основні та оборотні (рис. 1.2.1.).

Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці  не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2.1. Склад і взаємозв’язок засобів  виробництва та виробничих фондів.

 

Основні засоби є вартісною  формою існування засобів праці, які тривалий час, не змінюючи при  цьому  своєї натуральної форми, багаторазово приймають участь в процесі виробництва, поступово спрацьовуються і частинами переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції.

Якщо розглянути основні  засоби (згідно бухгалтерського обліку) –то це матеріальні активи, які  підприємство утримує з метою  їх використання в процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, передачі в оренду іншим особам або здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний термін експлуатації яких більше одного року.

До основних засобів  невиробничого призначення належать засоби, які не беруть участі в процесі виробництва, але забезпечують нормальні умови його здійснення, задовольняючи побутові та культурні потреби працівників. Це засоби, які забезпечують соціальні умови виробництва. До них відносять:

• житлово-комунальні помешкання;
• побутові, спортивні приміщення;
• будинки та устаткування медичних закладів;
• дитячі дошкільні заклади;
• багаторічні насадження та ін.

До основних виробничих засобів належать такі засоби, які  беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 98 % загальної вартості основних засобів підприємства. Їх структура зображена на рис. 1.2.2.

 

 

 

 

 

 

      

 

 

 

 

                       

 

    

Рис.1.2.2. Виробничі фонди підприємства

    До активної частини основних виробничих засобів (ОВЗ) відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (транспортні засоби, машини, обладнання, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини  ОВЗ належать усі інші види засобів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але які необхідні для виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини ОВЗ (будинки, споруди ,передавальні пристрої, тощо).

Згідно з  Законом України  „Про оподаткування прибутку підприємств” від 1.01.2004  під терміном „основні засоби” потрібно розуміти матеріальні активи, які використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення до експлуатації таких матеріальних активів, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

   Звичайно, для суспільства не байдуже, яким є співвідношення між різноманітними видами ОВЗ, куди більше вкладається коштів підприємства:у будинки, чи у виробниче устаткування. Чим вища на підприємствах частка активної складової, тим вищий рівень їх технічного оснащення, тим більше можливостей мають підприємства щодо збільшення випуску продукції при однаковому обсязі ОВЗ. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини оновлених фондів негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для досягнення найефективнішого використання ОВЗ підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами.Для дослідження стану та ефективності використання активів доцільно розрахувати індивідуальні показники ефективності використання основних засобів, до яких належать:

 

Таблиця 1.2.3.

Узагальнююча таблиця використання основних засобів та оборотних коштів на 2006-2007 роки.

 

Показники		Од. вим.	2006 р.	2007 р.	Відхилення
					Абсолютне, тис. грн..	Відносне, %
1		2	3	4	5	6
Вироблено продукції, всього		пл.	15943771	16384032	+427504	+2,6
в т. ч. на експорт		пл.	450718	761828	+311110	+69,03
Обсяг продукції в порівняльних оптових цінах		тис. грн.	79764,5	110246,6	+30482,1	+38,22
Обсяг продукції в діючих оптових  цінах		тис. грн.	90350,9	122519,5	+32168,6	+35,6
Основні засоби		тис. грн.	127844,6	33874,8	+6030,2	+4,72
Фондовіддача		грн./ грн.	0,62	0,82	+0,2	+32,8
Фондомісткість		грн./ грн.	1,6	1,21	-0,39	-0,24
Обсяг реалізованої продукції	тис. грн.		78652,4	111248,7	+32596,3		+41.44

 

 

 

Вартість оборотних коштів	тис. грн.	59013,0	75693,8	+16680,8	+28,27
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів	-	0,62	0,83	+0,21	+34
Тривалість одного обороту оборотних  засобів	днів	581	434	-147	-0,25
Чисельність ПВП	чол.	509	517	+24	+4,72
Фондоозброєність праці	тис. грн./ чол.	251,17	258,9	+7,78	+3,09
Продуктивність праці у вартісному вираженні	тис. грн.	156,7	213,24	+56,54	+0,36
Продуктивність праці в натуральних  одиницях	пл.	31323,7	31690,6	+366,88	+1,17

 

 

1

2

3

4

5

6

 

Оцінюючи тенденцію  ефективності використання основних засобів  заводу на основі таблиці 1.2.3, можна  зробити висновок, що експорт продукції збільшився на 311110 пляшок, що є позитивним наслідком (коливання попиту), а тривалість 1 обороту зменшилася на 147 днів, що дуже добре для ділової активності підприємства. Як наслідок, віддача основних засобів 32,8 збільшилась, що  позитивно відобразилось на заводі КЗШВ «Столичний»  з однієї гривні, вкладеної в основні засоби завод отримав на 32,8% більше продукції, вартість основних засобів, що припадає на одну особу збільшилась на 3,09%.

 

1.3. Аналіз  ефективності використання трудових ресурсів та заробітної плати

Узагальнюючим показником використання трудових  ресурсів на підприємстві є частка заробітної плати промислово-виробничого  персоналу у вартості готової  продукції заводу. Облік розрахунків  з оплати праці здійснюється на основі типових форм, затверджених наказом Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі” №144 від 22.05.96 р.

Ефективність роботи персоналу  полягає в досягненні підприємством максимальних результатів  при використанні наявної кількості працівників певних професій, кваліфікацій, витрати робочого часу у людино-годинах, людино-днях, кількість виготовленої продукції, розмір Фонду оплати праці за категоріями працюючих, видами нарахувань та ін.

Облік використання робочого часу, а  також контроль за станом трудової дисципліни на підприємстві здійснюється шляхом табельного обліку. Табельний  облік ведеться за пропускною системою. Облік використання робочого часу ведеться у табелі.

  Також на заводі  використовується відрядна форма  заробітної плати, яка визначається  складністю виконаних робіт на  підставі розцінок на одиницю  роботи, також існую кількісні  показники роботи, які безпосередньо  залежать від конкретного робітника, існує можливість точного обліку обсягів виконаних робіт, існує можливість технічного нормування праці.

На заводі оплата праці  робітників регламентується комплексом взаємозв’язаних нормативних документів:

- тарифно – кваліфікаційний  довідник;

- тарифна сітка;

-тарифна ставка;

Заробіток робітників, які  зайняті в основних технологічних  процесах, складається з відрядного заробітку та премії за досягнення певних результатів.

На непрямій відрядній  оплаті працюють допоміжні робітники (наладчики, ремонтники, слюсарі).

Оплата праці керівників, спеціалістів та службовців на  заводі здійснюється за встановленими посадовими окладами згідно штатного розкладу з  урахуванням застосовуваної системи  стимулювання високоефективної роботи.

На заводі зарплата за час надурочної роботи нараховується у процентах до тарифної ставки. За години відпрацьовані у вечірній час – 20%, у нічний час – 50%, у святкові дні – 200%.

Додаткова зарплата розраховується у розрахунково-платіжній відомості  у процентах до основної зарплати. На підприємстві додаткова зарплата за шкідливі умови праці – 8%, за сумісництво – 50%, за майстерність – до 50%, за класність водіям першого класу – 10%.