Організація управління персоналом підприємства

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ДИПЛОМНА  РОБОТА

    На  тему:

    Організація управління персоналом

    підприємства 
 
 

    Робота  на здобуття кваліфікаційного рівня  бакалавра

    за  напрямом “Економіка і підприємство”

    Спеціалізація “Економіка та управління персоналом” 
 
 
 
 
 
 
 

    ЗМІСТ. 

    ВСТУП………………………………………………………………….…3 с.

    Розділ 1. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

          1.1.Сутність управлінської  діяльності………………………..6 с.

          1.2. Методологічні основи управління персоналом………..18 с.

          1.3. Система управління  кадрами …………………………...33 с.

    Розділ 2. СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ОРГАНІЗАЦІЇ

          2.1. Основні підходи  до управління персоналом……..……..40 с.

          2.2. Кадрова політика  і планування…………………………..44 с.

          2.3. Управління персоналом  на різних стадіях 

                           розвитку організації……………………………………….55 с.

    Розділ 3. ТЕХНОЛОГІЇ И МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

                  ОРГАНІЗАЦІЇ

          3.1. Методи формування  кадрового складу…………..……...62 с.

          3.2. Методи підвищення  продуктивності персоналу…...…...71 с.

          3.3. Методи оптимізації  управління персоналом організації.84 с.

    ВИСНОВОК……………………………………………………………….91 с.

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….97 с. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП. 

    В умовах розбудови України дедалі більшого значення набувають проблеми управління. Назріла об’єктивна необхідність створити управлінський механізм, де б  існувала реальна можливість  обмеження стихійних чинників розвитку.  Тож осмислення управлінських проблем, що виникають у процесі будівництва такого механізму, - одне з найважливіших завдань науки управління.

    Сьогодні  в Україні створення системи і зміна методів управління пов’язані з безперервним науковим пошуком оптимального розв’язання складних економічних та соціально-політичних проблем, радикального оновлення всіх ланок управління, стилю роботи управлінського корпусу країни.

      Тому особливо гостро стоїть задача організації управління підприємствами – створення цілком нових систем управління або внесення прогресивних змін у побудову і порядок функціонування діючих. Організація управління здійснюється шляхом організаційного проектування, реорганізації або ліквідації одних діючих систем і створення інших, здатних самостійно і високоефективно досягати цілей в умовах ринкових відносин.

    Перехід від адміністративно-командних до організаційно-економічних методів  управління жадає від керівників усіх рівнів не просто виконання своїх функцій як виду діяльності по керівництву людьми, а досягнення поданих цілей, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей. У цьому зв'язку оволодіння основами організації управління підприємством набуває особливої актуальності.

    Виходячи  з цього мною визначені об'єкт  і предмет дипломної роботи.   Об'єктом дипломної роботи являється система управління підприємством, а предметом – організація управління персоналом підприємства.

    Реалізація  курсу на проведення радикальної економічної реформи пов'язана з підвищенням ролі людського фактора. Особливу важливість у дійсних умовах набувають питання роботи з кадрами, що і складають людський фактор розвитку суспільного виробництва. Це пред'являє якісно нові вимоги до теорії управління персоналом як науки, використанню результатів соціально-економічних і психолого-педагогічних досліджень у практиці кадрової роботи, обумовлює створення оптимального механізму управління персоналом у всіх сферах і напрямках людської діяльності.

    Метою дипломної роботи є вивчення процесу організації управління персоналом підприємства.

    Рівень  роботи з персоналом не відповідає сьогодні задачам кардинальної перебудови управління економікою, проведення в  життя активної соціальної і кадрової політики. В практику кадрових служб слабко впроваджуються наукові методи оцінки, розставляння і підготування кадрів із використанням результатів соціологічних і психологічних досліджень. Суттево впливає на роботу кадрових служб і недостатній рівень організаційно-правової і соціально-психологічної культури робітників по кадрах, значна частина яких не мають відповідної освіти, тривалий час не підвищують свою кваліфікацію. Знання й уміння в області роботи з персоналом, як правило, відсутні й у більшості підприємців і керівників, що знижує в цілому ефективність управління.

    Тому  мною поставлені такі задачі:

• вивчити методологічні основи управління персоналом підприємства;
• проаналізувати основні методи та технології управління персоналом на підприємствах;
• роздивитися концепції управління персоналом організації.

    На  сучасному етапі виникнула необхідність розробки ряду правових, економічних, соціальних і психологічних проблем  удосконалювання діяльності кадрових служб, організації управління персоналом, рішення яких пов'язано, насамперед, із діагностикою професійно-важливих якостей особистості учасників виробництва, підвищенням рівня їх професійно-кваліфікаційної культури, створенням системи безперервної освіти керівників. 

    Сучасні вимоги до роботи з персоналом обумовлює підвищення ролі кадрових служб у використанні творчого потенціалу особистості кожного робітника, перетворенню їх у науково-практичні центри роботи з активізації людського фактора.

    Теоретичною основою моєї дипломної роботи стали роботи сучасних вітчизняних і закордонних фахівців із питань кадрового менеджменту.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      
 
 
 
 
 
 

      Розділ 1.  ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ  ОРГАНІЗАЦІЇ. 

1. Сутність  управлінської діяльності.

    Процеси управління мають місце там, де здійснюється спільна діяльність людей для досягнення певних результатів.

      Управління здійснюється по загальних  законах у всіх складних динамічних  системах (соціальних, психологічних,  біологічних, технічних, економічних,  адміністративних і ін.) і засновано  на одержанні, опрацюванні і  передачі інформації. Головною ознакою управління в соціальних системах являється виробітка рішення на основі аналізу й оцінки інформації суб'єктом управління (керівником). Об'єктом соціально-психологічної теорії управління являють форми взаємодії людей у структурах, групах і колективах, що реалізують правоохоронні, економічні, політичні, виробничі задачі.

    Формування  людини як особистості і його діяльності завжди здійснюється в соціальних структурах, у зв'язку з чим, особливе значення одержують соціальні форми управління: економічні, політичні, педагогічні, правові (юридичні), правоохоронні, морально-ідеологічні (норми моральності, релігійні заповіди), культурологічні та ін.

    Наукова організація управління потребує застосування керівником системного аналізу ситуації, побудови (у виді розумових уявлень або матеріалізованих схем, планів) моделі керованого об'єкта та його можливих змін, моделювання процесів фахової діяльності (побудова професіограмм) і поведінки особистості (психограм людей), що утворять конкретну соціально-психологічну структуру. Управління в соціальних структурах містить у собі не тільки сугубо психологічні взаємозв'язки між людьми, але також важливі для реалізації цілей соціальних груп економічні, культурні, політичні, правові, правоохоронні, виробничі, екологічні та інші відношення, у сфері яких здійснюється конкретна діяльність людей.  

      Складні системи управління, до  яких відноситься і соціальна  система, завжди діляться на  дві основні підсистеми: керуючу  (керівництво) і керовану (виконавці), кожну з яких можна, у свою чергу, розглядати як самостійні системи з властивими їм підсистемами. Таким чином, складні системи мають багаторівневу ієрархічну структуру, у кожній ланкі (підсистемі) якої є свої локальні напрямки прямих і зворотних зв'язок, що утворять внутрішні контури саморегуляції.

    У кожній системі управління є суб'єкт  – керуюча ланка (керуюча підсистема) і об'єкт управління (керована підсистема).

    Тому  соціальна система управління - це завжди процес активної взаємодії двох індивідуальних суб'єктів, кожний з яких має властивості регуляції і саморегуляції. Будучи суб'єктами, керівник і підлеглий здійснюють цілеспрямовану свідому діяльність, але при наявності специфіки в їх діяльності, вона завжди здійснюється відповідно до загальних законів функціональних систем. Відповідно до цих законів, будь-яка функціональна система діяльності укладається з чотирьох основних етапів (блоків) переробки інформації (див. мал.1).   
 

 

 
 
 

 

 

 

 

      Мал.1 Етапи переробки інформації в  системі діяльності суб'єкта .

 

       Кожний із таких блоків являє  собою комплекс операцій:

2. збір і оцінка інформації. Оцінка поступаючої інформації здійснюється властивому суб'єкту мотивації, його фахової підготовленості і досвіду управлінської діяльності;
3. постановка цілі, прийняття і розробка програм дії. На цій стадії формується уявлення випереджаючої цілі – уява бажаного результату;
4. практична дія по досягненню цілі, рішенню конкретних задач;
5. контроль виконання й оцінка результатів. Порівняння отриманих результатів із поставленими цілями.

    Якщо  отриманий результат збігається з уявленням цілі, то ціль признається  досягнутої. При узгодженні уяви дії  з уявою бажаного результату задача признається не вирішеної, і вся  система операцій повторюється з  внесенням необхідних коректив.

    Зазначені стадії переробки інформації є  загальними закономірностями поведінки підсистеми управління (керівника і підлеглих; керівних і керованих організацій), а також будь-якої соціальної системи  управління в цілому.

    Суб'єкт  управління – це структурно-позначені об'єднання людей і керівники на персональному рівні, наділені управлінськими повноваженнями і здійснюючою управлінською діяльністю.

    Об'єкт  управління – це окремі люди або групи, на які спрямовані організовані, систематичні, планомірні впливи суб'єкта управління. Метою такого впливу є напрямок об'єкта по визначеному шляху розвитку, надання йому стану організованості, відповідності визначеним вимогам. Об'єкт управління можна розглядати в двох аспектах: елементно-структурном (як сукупність людей, великих галузевих організацій і т.п.), а також функціональному (як визначена поведінка індивідів і груп людей ).

    Постановка  цілі – позначення бажаного результату, що повинний бути отриманий після здійснення дій управління. Процес ціліпокладання є визначальною умовою ефективності управлінської діяльності керівників і керівних структур.

    Ціліпокладання  завжди виконує елемент прогнозування - передбачення станів, змін, досягнень, що очікуються в результаті функціонування конкретного колективу. Ніщо так негативно не впливає на всю діяльність системи, як помилкове ціліпокладання, тому керівники всіх рівнів системи управління повинні чітко, зрозуміло і доступно для підлеглих визначати цілі їх діяльності як у складних, значимих справах, так і в більш приватних.  Навіть саме досконале матеріальне забезпечення роботи може призвести до даремної витрати ресурсів і людських зусиль, якщо поставлені цілі будуть нереальні.