Оптимізація організації праці на підприємстві харчової промисловості

На сучасному  етапі на підприємстві активно функціонує:

1. 3 основних виробничих цех.

2. 16 фірмових магазинів.

3. 20 оптових торговельних складів.

4. Допоміжний виробничий цех з виготовлення тари.

5. Склад товарно-матеріальних цінностей.

6. Склад сировини.

7. Адмінуправління, службовці, спеціалісти.

Виробнича структура  підприємства характеризується предметною спеціалізацією. Предметна спеціалізація  – це зосередження в окремих цехах  основної частини або всього виробничого  процесу по виготовленню конкретних виробів готової продукції. Причому  виробнича структура являється  багатопредметною, оскільки підприємство виготовляє різноманітні види продукції. У складі фірми працюють кваліфіковані, досвідчені відповідальні працівники (див. рис. 3.1.).

 

Голова правління

 

 

 

 

 

Рис 3.1. Структура підприємства ТОВ «Овручм’ясо»

 

Для визначення та дослідження організації  праці на підприємстві ТОВ «Овручм’ясо» ми використали метод соціологічного анкетування. В процесі розробки анкети ми провели 3 етапи:

1. Розробили програму дослідження та склали такі скриті запитання по різній тематиці,  які б набільш підходили для визначення організації праці на підприємстві.
2. Провели саме дослідження методом соціологічного анкетування серед робочого колективу підприємства ТОВ «Овручм’ясо»;
3. Провели аналіз отриманих результатів даних та зробили певні висновки про організацію праці.

За допомогою проведення анкетування в робочому колективі  підприємства ми отримаємо інформацію, яка допоможе зрозуміти як організовується  праця на підприємстві, які переваги і недоліки в її організації.

Анкетування проводилось  добровільно та не допускало будь-якого примусу. Цей метод соціологічного дослідження проводився на самому підприємстві серед робочого колективу. 

Для оцінки організації праці  на підприємстві ми використали такі запитання:

1. Чи вистачає встановленого робочого часу для виготовлення замовлення?

2. Чи працює Ваше підприємство в декілька змін?

3. Чи достатньо виділеного часу для обідньої перерви?

4. Чи робите Ви технологічні перерви для власних потреб?

5. Чи часто виходять з ладу технологічне обладнання?

6. Чи налагоджена праця між заготівкою сировини та збутом виготовленої продукції?

7. Чи швидко відбувається усунення проблем технологічного

обладнання?

8. Чи часто буває збій в процесі виробництва?

9. Чи завжди вчасно виконуєте замовлення?

10. Чи відповідає якість продукції нормативним документам?

11. Чи відповідають санітарно – гігієнічним нормам робочі місця?

12. Чи часто змінюється кадровий склад?

13. Чи задоволені працівники заробітною платою?

14. Чи є конфліктні ситуації в трудовому колективі?

15. Чи впливає рівень освіти на організацію праці підприємства?

16. Чи подобається  Вам організація праці на Вашому підпрємстві?

Для оцінення цих параметрів ми запропонували 5-ти бальну шкалу по кожному з запитань. Шкала має свою характеристику: 5 балів – так; 4 бали – більше так, ніж ні, 3 бали – не впевнений, не знаю; 2 бали – більше ні, ніж так; 1 бал – ні.

Анкетування проводилось серед 15-ти працівників, які працювали в напівфабрикатному цеху (див. додаток А).

В кінці анкетування  ми підрахували всю суму балів  кожного робітника і вивели середній бал. В загальному ми з’ясували, що організація праці на підприємстві не дуже гарно налагоджена. Білішість працівників не дуже задоволені організацією праці, тому що більшість відповідей мала середній бал 3,5, а це свідчить про те, що працівники незадоволені організацією праці ТОВ «Овручм’ясо».

Отже, для  дослідження проблеми організації  праці на підприємстві харчової промисловості ТОВ «Овручм’ясо» ми використали метод соціологічного анкетування. Ми розробили анкету, підібрали потрібні запитання в різних напрямках та провели дослідження серед робочого колективу в складі 15-ти чоловік. Згідно отриманої інформації ми вияснили загальну атмосферу відносин працівників до організації праці на підприємстві, також що в складі робочої групи існує більшість людей, які не задоволені організацією праці. Проблемою здійснення організації праці є підбір і розстановка робітників, організація робочих місць і їх оснащення, нормування праці і утворення сприятливих умов праці і т.ін. Це об’єднує загальне поняття організація праці, що є необхідним складовим виробничого процесу.

 

 

 

 

 

2.  Рекомендації щодо оптимізації праці на підприємстві ТОВ «Овручм’ясо»

 

Одним із заходів  підвищення результативності діяльності працівників є підвищення рівня  організації праці на дільницях, підрозділах, підприємствах в цілому. Практика показує, що недосконала організація праці неодмінно призводить до зниження кінцевих результатів діяльності підприємства.

Зважаючи  на це, удосконалення організації  праці на вітчизняних підприємствах  є актуальною проблемою в сучасних умовах господарювання. Оскільки організація  праці на підприємстві є вкрай складним і затратним процесом, вона має велике значення для ефективності виробництва, а тому потребує системного забезпечення, чіткого регламентування і постійного контролю з боку вищого керівництва.

Для забезпечення систематичного вдосконалення організації  праці на підприємстві ТОВ «Овручм’ясо» необхідно здійснювати планомірну роботу і планувати на п’ятирічку і по рокам наступні напрямки: нормативно-дослідну роботу по розробці нормативів праці; зниження трудомісткості продукції і робіт по розробці і обслуговуванню виробництва; аналіз діючих норм затрат праці і їх перегляд; вивчення використання робочого часу (фотографія робочого часу, хронометраж і ін.); вивчення передового досвіду і поширення найбільш раціональних форм і прийомів роботи; підготовку і підвищення кваліфікації спеціалістів по організації і нормуванню праці.

На підприємствах  постійно ведеться робота по забезпеченню росту продуктивності праці як головного  джерела підвищення ефективності виробництва  і важливого показника всієї  системи трудових показників. Велике значення надається вивченню і розрахункам  трудомісткості виробництва продукції. Для планування на підприємстві встановлюють планову нормативну, фактичну трудомісткість. Співставлення фактичної і нормативної  трудомісткості дозволяє виявити резерви  її зниження. Показник нормативної  трудомісткості застосовується для  розрахунків заробітної плати, собівартості і оптової ціни.

Існує багато шляхів вдосконалення існуючої організації  виробництва. Одним із таких шляхів є більш раціональне розміщення виробничих приміщень. Тобто повинен  бути зручний зв’язок між цехами та підсобними приміщенням.

Другим напрямком  являється механізація як основних трудомістких робіт, так і якомога  в більшій степені механізація  всіх інших робіт. Механізація праці  також дозволить скоротити штат робітників до необхідного, що позначиться  на економічних показниках підприємства.

Важливе значення для організації умов також модернізація обладнання та заміна старого устаткування на нове, яке значно відрізняється  за продуктивністю від старого. Переваги нового устаткування являються у  зручності цього в користуванні, зручних розмірах, більшою продуктивністю.

Раціональним  являється використання технологічних  ліній, тобто де все необхідне  устаткування встановлено в порядку  виконання виробничих операцій.

Важливе значення для організації має нормування праці, тобто її вдосконалення. Це передбачає поширення галузі нормування, використання технічно обумовлених нормативів часу і чисельності, розробку норм часу на виробництво на базі впровадження прогресивної технології і організування виробництва.

Необхідно використовувати  сучасні системи вентиляції і  кондеціонування повітря, проводити  профілактичне очищення вентиляційних  систем; зменшувати чи геть видаляти шум  від устаткування за допомогою спеціальних  шумовбираючих пристроїв, проводити  у відповідність до санітарних норм освітлення, покращувати побутові умови  та інше.

Важливий  вплив на підвищення працездатності дає використання раціонального  режиму праці і відпочинку, що проявляється у розробці різних видів графіків виходу на роботу.

Подальшим розвитком суспільства і науково-технічним прогресом, все потребує вдосконалення. Не виняток і виробничі підприємства. Вдосконалюючи організацію виробництва, впроваджуючи нові технології, ми не тільки крокуємо в ногу з науково-технічним процесом і часом, але й розкриваємо широкі можливості для економічного розвитку підприємства та швидкого і якісного задоволення потреб споживача.

Елементи  організації праці та напрямки щодо їх вдосконалення:

1. Визначення мети і результату праці – найбільш раціональне розміщення виробничих приміщень з метою забезпечення зручного зв’язку між цехами та підсобними приміщеннями.
2. Нормування праці – удосконалення нормативної бази виробництва, застосування науково-обгрунтованих норм праці, використання системи мікроелементних нормативів.
3. Проектування та раціоналізація трудових процесів – проектування раціональних трудових процесів і методів праці.
4. Організація і обслуговування робочих місць – визначення необхідного оснащення робочого місця засобами і предметами праці відповідно до заданого технологічного процесу, розробка найбільш раціонального їхнього розміщення, створення ефективних систем обслуговування, що відповідають сучасному рівню розвитку техніки і організації виробництва. 
5. Поділ і кооперування праці – оптимізація форм кооперації та поділу праці в соціальному,техніко-організаційному відношенні з урахуванням характеру і конструктивно-технологічнихособливостей продукції, що випускається, рівня механізації й автоматизації, технологічної і трудової однорідності робіт.
6. Підбір та організація навчання персоналу – кваліфікований підбір, безперевний процес навчання і розвитку персоналу, оцінка персоналу, використання креативних методів та інноваційних технологій навчання.
7. Організація матеріального і морального заохочення – забезпечення гнучкої системи матеріального заохочення і доповнення її системою заходів з мотивації підвищення результатів діяльності.
8. Створення сприятливих умов праці – використання сучасних систем безпеки і охорони праці, зниженню монотонності праці, проведення у відповідність до санітарних норм факторів виробничого середовища, гуманізація умов праці на виробництві.
9. Контроль за якістю роботи – організація системи звітності структурних підрозділів і контролю за якістю праці кожного працівника та якістю роботи трудового колективу.

На досліджуваному підприємстві необхідно також розширювати  економічну самостійність підприємства та:

• підвищувати його відповідальність за результати перед суспільством та споживачами;
• підвищувати і розширювати економічну зацікавленість у випуску конкурентноздатної продукції, її реалізації усередині країни і на експорт;
• встановлювати пряму залежність рівня доходів колективу від ефективності роботи;
• розширювати соціальні гарантії й оплату праці за рахунок зароблених колективом коштів.

Науково обґрунтовані розрахунки трудомісткості продукції  дають можливість виявити, врахувати  і аналізувати динаміку продуктивності праці, виявити резерви її підвищення як по підприємству в цілому, так  і по окремим видам продукції, технологічним станом її виробництва. Показник трудомісткості продукції  прямо пов’язаний з якісним рівнем нормування праці. Як трудомісткість, так і виробіток залежать від  одних і тих же факторів – підвищення технічного рівня виробництва, росту  фондоозброєності і енергоозброєності  праці, її раціоналізації, скорочення простоїв і інших витрат робочого часу, підвищення кваліфікації кадрів.

 

Шляхи покращення організації праці на ТОВ «Овручм’ясо»:

• удосконалення розподілу і кооперації праці: поліпшення технологічного, функціонального і кваліфікаційного розподілу праці; впровадження багатоверстатного (багато агрегатного) обслуговування, суміщення професій та функцій; впровадження прогресивних форм і видів бригадної організації праці, тобто удосконалення кооперації праці;
• удосконалення організації та обслуговування робочих місць: правильне планування робочих місць відповідно до логічного процесу; організаційно-технічна оснащеність робочих місць та розширення типізації у їх плануванні; впровадження планово-попереджувальних систем обслуговування робочих місць, забезпечення ефективного використання робочого часу основних і допоміжних робітників;
• вивчення і впровадження передових прийомів і методів праці: раціоналізація трудових прийомів, дій та рухів; впровадження прогресивних методів організації праці в межах зміни; навчання працівників ефективним прийомам і методам роботи з метою економії робочого часу і зростання продуктивності праці;
• удосконалення підбору, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів: розробка планів підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до потреб виробництва; організація менеджерами персоналу системи професійної орієнтації та професійного підбору кадрів; впровадження дійових форм і методів підвищення кваліфікації кадрів; створення умов для забезпечення стабільності кадрів на підприємстві; дотримання типових програм та термінів навчання щодо професій і рівнів кваліфікації;
• удосконалення нормування праці: розробка і впровадження технічно обґрунтованих норм часу; їх перегляд за виробничою необхідністю; удосконалення організації нормувальної роботи та поліпшення стану нормування праці робітників;
• поліпшення умов праці: нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; дотримання вимог охорони праці та упорядкування побутової сфери виробництва; передбачення в колективних договорах процесу механізації важких і шкідливих робіт; усунення емоційно негативних чинників праці;
• раціоналізація режиму праці та відпочинку (внутрішньо змінного, тижневого, місячного і річного): впровадження раціональної змінності по підприємству та його підрозділах, окремих категоріях працюючих; розробка плану пропозицій щодо ефективного використання позаробочого часу;
• виховання сумлінного ставлення до праці: формування культури виробництва; заохочення працівників до раціоналізації та винахідництва; підвищення відповідальності за результати праці та виконання режиму робочого часу.