Оптимізація організації праці на підприємстві харчової промисловості

При формуванні систем оцінних показників необхідно враховувати не лише різну  міру економічної самостійності  виробничих одиниць, але і міру закінченості технологічного процесу. Склад показників повинен визначатися з врахуванням  цілей діяльності структурних підрозділів  і їх економічних інтересів, результатів  виробничої діяльності і пов’язаних з нею витрат. Важливою функцією цієї системи є характеристика процесу інтенсифікації виробництва.

При виборі показника для оцінки загальних  економічних результатів роботи первинного виробничого колективу  необхідно мати на увазі, що йому надана оперативна самостійність не у формуванні виробничої програми, а в її виконанні. Тому як основний показник, що характеризує загальні економічні результати, слід прийняти такий критерій, який відображає виконання договірних зобов’язань, виробничої програми за об’ємом, номенклатурі і якості.

Загальноекономічні  результати можуть бути оцінені приватними показниками: скороченням чисельності  тих, що працюють (абсолютним або відносним); економією матеріальних витрат, палива, енергії; зниженням простоїв устаткування. Важливим узагальнювальним показником є зниження собівартості продукції [28, 128].

Соціальні результати відображають міру досягнення соціальних цілей – поліпшення умов праці, зростання  заробітної плати, підвищення змістовності праці, зростання рівня згуртованості  колективу, рівня освіти і підвищення кваліфікації працівників.

При оцінці ефективності форм організації праці  важливу роль грають такі критерії, як міра реалізації наявного потенціалу трудових ресурсів будь-якої виробничої одиниці, кількісні і якісні характеристики використання робочої сили. Ці критерії пов’язані з досягненням економічних цілей організації праці. Його розкривають показники використання робочої сили, робочого часу, якості праці і його інтенсивності.

Соціальні цілі і їх досягнення характеризують показники  умов праці, задоволеності працею, стабільності трудового колективу. В умовах ринкової економіки визначальне місце  в оцінці ефективності організації  праці відводиться показникам, що характеризують ефективність використання робочої сили і робочого часу [25, 60-61].

У ряді випадків для здобуття позитивного ефекту від організації праці необхідно  здійснити певні витрати. Зростання  витрат на соціальний розвиток колективів може бути розглянутий як чинник задоволення  соціальних потреб. Для оцінки форм організації праці доцільно визначити  економічну ефективність, показники  якої розраховуються шляхом співвідношення результатів (ефекту) з витратами. Як правило, застосовують обмежене число  універсальних показників: зростання  продуктивності праці, зарплатоємкость  продукції, матеріаломісткість продукції, зростання фондовіддачі, зниження загальних  витрат на одиницю продукції. Вони прийнятні  для всіх форм організації праці  [23, 86-87].

В умовах ринкових стосунків доцільно застосовувати  комплекс приватних показників, що відображають міру раціональності використання всіх видів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Таким показником є співвідношення темпів зростання  продуктивності праці і фондовооруженності. Збіг цих темпів зростання і особливе перевищення темпів зростання продуктивності праці в порівнянні з темпами зростання фондовооруженності характеризує благополуччя підприємства. Іншими приватними показниками є: питома вага об’єму продукції, отриманої за рахунок зростання продуктивності праці; зростання обсягу виробництва на рубель витрат; зниження терміну окупності капіталовкладень і ін. [28, 129-130].

Робота по організації і вдосконаленню  нормування праці в ринкових умовах проводиться працедавцем. З посиленням ролі норм в зниженні ціни (тарифів) продукції (робіт, послуг), у зв’язку  з необхідністю орієнтації норм на можливості і потребі працівника робота повинна будуватися на наступних  принципах:

• загальність, тобто розширення сфери нормування праці на всі види робіт з метою забезпечення об’єктивної оцінки витрат праці всіх категорій тих, що працюють виробництва;
• равнонапряженность, тобто норми повинні відображати суспільно необхідні витрати праці і бути єдиними на однакові роботи, що виконуються в аналогічних організаційно-технічних умовах;
• наукова обгрунтованість, тобто обгрунтованість норм з врахуванням соціальних, психофізіологічних і інших чинників в цілях збереження працездатності і здоров’я людини на основі обгрунтованих режимів його праці і відпочинку;
• прогресивність, тобто необхідно враховувати передові досягнення науки і практики;
• динамічність, тобто буде потрібно цілеспрямовану дію на економію витрат праці [25, 58-59].

Реалізація  цих принципів в нормуванні праці  дасть можливість працедавцеві виробляти  об’єктивну оцінку сукупних витрат (витрат) при виробництві продукції.

Міра наукового  обґрунтовування ефективності організації  праці визначається за допомогою  психофізіологічних, соціальних і економічних  критеріїв.

1. Психо-фізіологічний критерій ефективності організації праці дозволяє установити допустимі психічні і фізичні навантаження робітника на протязі робочої зміни. За допомогою цього критерію виключаються ті варіанти розподілу праці, що не допускаються існуючими нормами і правилами. Крім того, розраховується величина доплат працівникам до тарифної ставки за несприятливі умови праці [28, 127].

2. Соціальний критерій ефективності організації праці влаштовує кордон, при якому різноманітні трудові функції забезпечують привабливість, підвищують інтерес до праці, створюють умови для розвитку творчого хисту і зростання кваліфікації працюючих. Цей кордон у більшій мірі залежить від хисту, загальноосвітнього і культурного рівня виконавця, організаційно-технічних умов на робочих місцях [28, 123-124].

3. Економічний критерій ефективності організації праці є узагальненим. З його допомогою влаштовується в повній мірі той чи інший варіант розподілу праці, забезпечується зниження собівартості продукції, зростання продуктивності праці, підвищення ефективності виробництва [28, 127].

Отже, організація  праці на підприємствах грає важливу  роль в рішенні економічних і  соціальних завдань як засіб ефективного  використання трудового потенціалу, підвищення діяльності господарського механізму, доведення його принципів  до первинних ланок виробництва, кожного робочого місця, забезпечення відповідності розмірів заробітної плати трудовому внеску працівників. Тому структура організації праці  і система її управління на підприємстві повинна бути високоефективною, що дозволить забезпечити мобілізацію  резервів зростання продуктивності праці, підвищення ефективності виробництва.

Висновки до другого розділу

Отже, у процесі  вивчення теоретичних засад вивчення оптимізації організації праці  на підприємстві харчової промисловості  ми висвітлили сутність та напрямки організації  праці на підприємстві. Організація праці на підприємстві – процес багатогранний і складний, спрямований на оптимальне поєднання інтересів учасників виробництва й створення необхідних умов для ефективного функціонування його засобів. Організація праці є об’єктивною необхідністю і невід’ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва. Визначили , що оптимізація праці досягається за рахунок використання таких чинників, як: хороша організація робочих місць; раціональне планерування і використання виробничих площ; систематична перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників; забезпечення стабільності зайнятості; розробка і реалізація соціально-економічних програм. Створення нормальних умов праці на всіх робочих місцях є основою високої трудової віддачі персоналу різних категорій. Працездатність людини і результати його праці визначаються безліччю взаємопов’язаних чинників, серед яких на одне з перших місць виступають умови праці, його тяжкість і інтенсивність, що характеризують в кінцевому рахунку витрати та результати праці.

РОЗДІЛ 3

ПРАКСЕОЛОГІЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ  ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

3.1. Аналіз  організації праці на підприємстві  ТОВ «Овручм’ясо»

Організація праці невід’ємне від необхідності вивчення тривалості трудового процесу, окремих його складових та структури в цілому на конкретних робочих місцях. Це дозволяє виявити нераціональні та зайві  витрати часу, прямі його втрати, розробити заходи щодо їх вилучення, для того щоб розроблені норми  праці забезпечували прогресивні, ефективні методи праці, зростання  її продуктивності. Робочий час обмежує  тривалість участі працівника у створенні  товару чи послуги.

Організація праці на підприємствах здійснюється в конкретних формах, різноманітність якихзалежить від таких основних чинників:

• науково-технічний прогрес;
• умови зовнішнього і внутрішнього середовища;
• психофізіологічні фактории;
• система організації виробництва;
• організація праці.

Організація праці змінюється і вдосконалюється залежно від  зміни цих чинників. Розвиток науково-технічного прогресу призводить до удосконалення засобів виробництва і, відповідно, методів управлінняперсоналом. Тому організація праці повинна постійно удосконалюватися, використовуючи набутий досвіді сучасні технології. Важливим фактором є система організації виробництва, яка включає в себе оптимізацію і координацію всіх матеріальних і трудових ресурсів в просторі і часі. Тобто система організації виробництва виступає засобом організації праці на підприємстві. Такі психофізіологічні фактори, збереження в процесі праці здоров’я людини, підвищення культури та естетики праці, позитивно впливають на покращення організації праці на підприємстві. Вагомими факторами впливу на організацію праці є умови зовнішнього і внутрішнього середовища. До внутрішніх умов відносять освітленість, виробничий шум, вібрацію, забруднення повітря та інші чинники, нормування яких призводить до покращення організації праці на підприємстві. До зовнішніх умов середовища належить нестабільність економіки,зміни у законодавчій базі, від яких залежать теоретичні основи організації праці.

Розглянемо  організацію праці на підприємстві ТОВ «Овручм’ясо». Комбінат був побудований в 1936 році в 4 км від м. Овруча та 1,2 км від населеного пункта с. Кирдани, огороджений бетонним, кирпичним і частково металевим парканом.

Першочергова  потужність комбінату за зміну становила 5 т м’яса, ковбасних виробів – 1,2 т. Інших видів продукції підприємство не виробляло. Усі виробничі та технологічні процеси вироблялися вручну. Не було на комбінаті того часу і холодильника. Уся продукція, що вироблялась йшла на місцеву реалізацію. Сировиною для м’ясокомбінату виступали: велика рогата худоба, коні, свині. Основними районами-постачальниками на той час були: Коростенський, Малинський, Овруцький, Лугинський, Народницький.

22 лютого 1995 року м’ясокомбінат став відособленим підрозділом – Овруцький м’ясокомбіінат Житомирського орендного обласного підприємства м»ясної промисловості.

М’ясокомбінат являвся підрозділом орендного підприємства, згідно з рішенням конференції організації орендарів Житомирського обласного підприємства м’ясної промисловості «Про створення Житомирського орендного підприємствва м’ясної промисловості та затвердженим нею Статутом орендного підприємства (протокол №1 від 12. 07. 1994 р.)».

М’ясокомбінат не був юридичною особою, мав незакінчений баланс, відкривав самостійно в установах банків поточний та розрахунковий рахунки. Мав свою печатку, штамп і фірмові бланки зі своєю назвою.

Головною  метою м’ясокомбінату на той час була закупівля худоби, свиней, коней у колгоспах, радгоспах у населення та інших підприємств і організацій всіх форм власності.

Для більш повного задоволення потреб населення міста в м’ясопродуктах та зручності їх придбання за місцем роботи і на ринку, м’ясокомбінат почав здійснювати роздрібну торгівлю м’ясопродуктами через сіть фірмових магазинів.

В 2007 р. підприємство Овруцький м’ясокомбінат приватизували. Товариство з обмеженою відповідальністю «Овручм’ясо» (надалі Товариство) засноване відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Житомирській області Житомирського обласного орендного підприємства м’ясної промисловості від 12 листопада 2007 року. Товариство утворено на невизначений термін.

ТОВ «Овручм’ясо» засноване в 2007 році та являється одним із підприємств  переробної промисловості. Основним видом діяльності є виробництво м’яса яловичини, свинини, ковбасних виробів, м’ясних напівфабрикатів, напівфабрикатів із м’яса птиці. Виробничий процес на ТОВ «Овручм’ясо» відповідає українським ветеринарним і санітарним нормам. Продукція підприємства сертифікована відповідними державними органами України.

Напрямками  діяльності ТОВ «Овручм’ясо» є:

• заготівля худоби, свиней та іншої живності у сільськогосподарських товаровиробників та населення;
• переробка сільськогосподарської сировини і виробництво продукції. В тому числі на давальницьких умовах;
• надання послуг, пов’язаних з профорієнтацією, підготовкою, перепідготовкою, підвищенням кваліфікації працівників. а також послуг по працевлаштуванню громадян. в тому числі і закордоном;
• використання та впровадження іригаційних систем;
• надання бухгалтерського обліку;
• організація переробки та реалізація сільськогосподарської продукції та сировини;
• торгівельно-закупівельна та оптово-посередницька діяльність на підставі угод, договорів комісії, доручення та членських угод, актів про закупівлю продукції;
• виробництво та реалізація продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання всіх найменувань;
• надання послуг по маркетингу та проведення маркетингових досліджень, надання консультаційних послуг;
• здійснення торговельної, роздрібної, комісійної, оптової, консигнаційної торгівлі товарами народного споживання та продукцією власного виробництва;
• заготівля, переробка, зберігання, збут сільськогосподарської продукції та сировини;
• організація мережі громадського харчування та побутового обслуговування населення.