Оптимізація організації праці на підприємстві харчової промисловості

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП….. 6

РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ХАРЧОВОЇ

ПРОМИСЛОВОСТІ 9

1.1. Категоріальний апарат  дослідження: поняття «організація»,

«оптимізація», «праця та «підприємство» 9

1.2. Історія дослідження  організації праці. 14

1.3. Підходи, принципи  і методи дослідження 21

РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ХАРЧОВОЇ

ПРОМИСЛОВОСТІ 27

2.1. Сутність та напрями  організації праці на підприємстві 27

2.2. Оптимізація праці:  загальна характеристика 33

2.3. Критерії ефективності  оптимізації організації праці  на підприємстві харчової промисловості 39

РОЗДІЛ 3 ПРАКСЕОЛОГІЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ 47

3.1. Аналіз організації  праці на підприємстві ТОВ «Овручм’ясо» 47

3.2. Рекомендації щодо оптимізації праці на підприємстві ТОВ

«Овручм’ясо» 54

ВИСНОВКИ 61

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 64

ДОДАТКИ 67

 

ВСТУП

 

 

В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності стає вирішальною передумовою  не лише розвитку, але і вживання підприємства. Тому суттєво зростає  значення всіх факторів, на результативність виробництва. Одним із найсуттєвіших  факторів ефективності є науково  обґрунтована організація праці.

В зв’язку  з цим організація праці на підприємствах уже більше 100 років  є предметом дослідження науки  і практики. Теорія організації праці  в своєму розвитку пройшли шлях від  тейлоризму до сучасних концепцій «збагачення  змісту праці», «гуманізації праці», «наукової організації праці» тощо. Разом з тим конкретне соціально-економічне завдання оптимізації організації праці є предметом щоденної практичної діяльності керівників і спеціалістів підприємств і організацій всіх форм власності та сфер діяльності.

Організація праці на підприємстві – це система  здійснення трудового процесу, що визначає порядок і умови поєднання  і здійснення складових його часткових  трудових процесів, взаємодії виконавців і їхніх груп із засобами праці  й один з одним для досягнення поставленої мети спільної діяльності і забезпечення наміченого соціально-економічного ефекту.

Проблемна ситуація дослідження в умовах великого механізованого й автоматизованого промислового виробництва дуже важливе дотримання прогресивного співвідношення між обсягом виробництва та необхідною кількістю і якістю живої праці. Його порушення призводить до завищення витрат та послаблення позицій підприємства у конкурентній боротьбі на ринку. Для успішного вирішення цих важливих питань необхідно в організацію виробництва впроваджувати нормування всіх наявних ресурсів. Лише на основі встановлених обґрунтованих норм витрат живої праці та матеріально-речових факторів можна визначати виробничі пропорції використання ресурсів на підприємстві.

Актуальність дослідження полягає в тому, що реформування вітчизняної економіки потребує докорінної перебудови всього господарського механізму, створення нових соціально-економічних відносин, ефективної системи управління виробництвом та організації праці. Успіх економічних реформ великою мірою залежить від підвищення результативності діяльності працівників.

Одним із заходів  підвищення результативності діяльності працівників є підвищення рівня  організації праці на дільницях, підрозділах, підприємствах в цілому. Практика показує, що не досконала організація праці неодмінно призводить до зниження кінцевих результатів діяльності підприємства. Зважаючи на це, удосконалення організації праці на вітчизняних підприємствах є актуальною проблемою в сучасних умовах господарювання. Оскільки організація праці на підприємстві є вкрай складним і затратним процесом, вона має велике значення для ефективності виробництва, а тому потребує системного забезпечення, чіткого регламентування і постійного контролю з боку вищого керівництва. неофіційного (прихованого) безробіття, яке нині дуже поширене в усіх галузях.

Стан вивчення проблеми. Питання, пов’язані з розвитком організації праці, знайшли відображення в роботах зарубіжних вчених: А. Маршала, Г. Форда, Ф. Гілберта, Ф. Тейлора та ін. Значний внесок в теорію і практику організації праці внесли радянські вчені. Серед публікацій початкового періоду розвитку організації праці слід відмітити роботи А. Богданова, Н. Вітке, А. Гастєва, Ф. Дунаєвського, О. Єрманського, П. Кєржєнцєва, Е.  Розмирович. В них висвітлено зміст проблем організації праці, основні напрямки практичного її впровадження та стан роботи в області організації праці у той час.

Розгляду  різних аспектів організації праці  в сучасних умовах присвячені праці  таких російськихвчених, як: Б. Генкін, В. Іноземцев, І. Разумов, А. Рофе, С. Семенов, Е. Смірнов, С. Смірнов, А. Степанов.

Предмет – дослідження організація праці.

Об’єкт – оптимізація організації праці на підприємстві харчової промисловості.

Мета дослідження полягає у досягненні максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.

Завдання дослідження:

– дати визначення понять дослідження «організація», «оптимізація», «праця», «підприємство»;

– дослідити  історію дослідження організації праці;

– виокремити методи та основні принципи дослідження організації праці на підприємстві харчової промисловості;

– дослідити  сутність і напрямки організації  праці на підприємстві;

– розглянути загальну характеристику оптимізації  праці;

– оцінити критерії ефективності організації праці на підприємстві харчової промисловості;

– діагностувати аналіз організації праці на підприємстві ТОВ «Овручм’ясо»;

– визначити  рекомендації щодо поліпшення сучасного стану організації праці на підприємстві харчової промисловості.

Основна гіпотеза дослідження, полягає в тому, що ефективна організація праці призводить до успішності підприємства.

Допоміжними гіпотезами дослідження є:

• організація праці змінюється і вдосконалюється залежно від зміни науково-технічного прогресу;
• ефективна організація праці не може бути досягнута без суворої дисципліни.

Дипломна  робота виконана на 69 сторінках, складається з вступу, 3-х розділів (поділених на підрозділи), висновків, списку використаних джерел на 4-х сторінках (40 джерел), 1 додаток.

 

РОЗДІЛ 1

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОПТИМІЗАЦІЇ  ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

 

1.  Категоріальний апарат дослідження: поняття «організація», «оптимізація», «праця та «підприємство»

 

В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності стає вирішальною передумовою  не лише розвитку, але і вживання підприємства. Тому суттєво зростає  значення всіх факторів, на результативність виробництва. Одним із найсуттєвіших факторів ефективності є науково обґрунтована організація праці.

Організація – ( від грец. organon – поєднання) соціальне утворення (група людей), що функціонує на відносно постійних засадах і свідомо координує свою діяльність для досягнення спільної мети [1, 13].

Професор Й. С. Завадський дає наступне визначення організації [1, 15]. Поняття «організація» (англ. organization) походить від давньогрецького слова «органон», яке позначає знаряддя або інструмент. Від нього ж пішло поняття «орган», а потім, як похідні, «організм» і «організація». Термін «організація» застосовується досить широко в усіх сферах повсякденного життя кожної людини. Для більшості індивідів, безперечно, слово «організація» асоціюється перш за все з певною групою людей, об’єднаних між собою для виконання певних завдань [3, 34].

Організація – це управлінська функція яка включає комплекс заходів зі створення умов свідомого, цілеспрямованого функціонування виробно-господарської системи: упорядкування структури, відносин і процесів у керуючій і керованій підсистемах організації, визначення робочих завдань, їхнє угрупування у підрозділах підприємства та розподіл ресурсів між ними [1, 14].

Організація – цільове об’єднання ресурсів для досягнення певної мети. Частіше всього термін вживається для означення соціальної групи, яка розподіляє виконання завдань між учасниками для досягнення певної колективної мети [1, 18].

Організації, створені людиною (людьми), характеризуються наявністю людини як активного ресурсу. Для організацій, створених людиною, характерна наявність функцій управління і планування. Необхідно відзначити, що організація, що входить у більш велику організацію, є для останньої ресурсом. Підприємство – організація для підприємницької діяльності.

В теорії управління термін організації  використовується в декількох значеннях. В широкому сприйнятті організація  розглядається як підприємство. Отже, організація – це функціонально-цільова сукупність людей, з притаманною їй соціальною структурою, каналами комунікацій, орієнтації, координації, управління і контролю, яка формується на основі розподілу праці, спеціалізацій функцій та ієрархиризованої системи взаємодії між індивідами, групами й структурними підрозділами для задоволення соціальних потреб індивідів та суспільства. Якщо говорити простіше, то організація – це свідомо координоване соціальне утворення з визначеними границями, що функціонує на відносно постійній основі для досягнення спільної для всіх її членів мети [5, 516].

У вузькому розумінні організація  – це процес визначення найсуттєвіших  зв’язків серед людей, задач і  видів діяльності з метою інтеграції та координації організаційних ресурсів для ефективного виконання поставлених  цілей [7, 458].

Детально  досліджував організацію праці  Г. Спенсер. Він описав визначення організації праці в трьох значеннях:

Перше значення – це внутрішня впорядкованість, узгодженість взаємодії відносно окремих  частин цілого. В цьому розумінні  організація праці на підприємстві – це система виробничих взаємозв’язків працівників із засобами виробництва  та між собою, що утворює певний порядок  здійснення трудового процесу. Суттєвою ознакою організації праці є  порядок трудового процесу на відміну від безпорядку як ознаки відсутності організації праці [7, 456].

Друге значення терміна «організація»  – це сукупність процесів чи дій, що призводять до утворення і вдосконалення  зв’язків між частинами цілого. Логічніше було б вживати в  цьому розумінні слово «організовування», але воно не поширене в українській  мові. Тобто це дія, функція управління. В цьому значенні організація  праці на підприємстві – це сукупність процесів і дій по встановленню чи вдосконаленню порядку здіснення  трудового процесу і пов’язаних з ним взаємозв’язків працівників  між собою та із засобами виробництва [4, 34].

Третє значення терміна «організація» – це об’єднання людей, що разом реалізують певну програму або мету і діють на основі встановлених правил та процедур. В цьому значенні в економічній літературі це слово найчастіше вживається як синонім слів «господарюючий суб’єкт», «підприємство» з відтінком нематеріальної сфери діяльності такого підприємства. Беручи до уваги, що в цій главі нам доведеться називати терміном «організація праці» два охарактеризованих вище поняття, господарюючі суб’єкти і виробничої, і невиробничої сфери діяльності ми будемо називати підприємствами, щоб уникнути плутанини. Однак студенти повинні знати, що матеріали цієї і наступної глав однаковою мірою стосуються підприємств і матеріального, і нематеріального виробництва [6, 232].

На  сьогодні існує чимало визначень  організації праці. Найбільш ґрунтовними, на нашу думку, є визначення В. М. Данюка:

1. Організація праці – це процес  економічно й соціально обґрунтованого  поєднання в оптимальних пропорціях  робочої сили, знарядь і предметів  праці та створення умов для  їх ефективного використання  і досягнення мети виробництва. 

2. Організація праці на рівні  підприємства – це приведення  трудової діяльності людей до  системи, що забезпечує досягнення  максимально можливого корисного  ефекту з урахуванням конкретних  умов цієї діяльності та рівня  відповідальності.

В сучасних умовах функціонування економіки необхідне уточнення поняття «організація праці», яке, на наш погляд, являє собою складний процес раціонального поєднання робочої сили з предметами та засобами праці, що забезпечує ефективне їх використання і досягнення якісних результатів при відповідних умовах виробництва [4, 35].

Отже, організація праці повинна розглядатися з двох боків: по-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов’язаних елементів і відповідає цілям виробництва; по-друге, як систематична діяльність людей по впровадженню нововведень у існуючу організацію праці для приведення її у відповідність до досягнутого рівня розвитку науки, техніки і технології.

Оптимізація (рос. оптимизация, англ. optimisation, нім. Optimierung f) – процес надання будь-чому найвигідніших характеристик, співвідношень (наприклад, оптимізація виробничих процесів і виробництва). Задача оптимізації сформульована, якщо задані:

– критерій оптимальності (економічний – тощо; технологічні вимоги – вихід продукту, вміст домішок в ньому та ін.);

– параметри, що варіюються (наприклад, температура, тиск, величини вхідних потоків у процесах переробки гірничої та ін. сировини), зміна яких дозволяє впливати на ефективність процесу;