Лекции по "Менеджменту"

 

Загальним правилом також  є передбачена зазначеним Законом (пп.9.4.5) заборона на проведення адміністративного арешту активів у період з 20 години до 9 годин наступного дня, за винятком випадків, коли такий арешт є невідкладним у зв'язку з обставинами кримінальної справи. Отже, якщо кримінальну справу не порушено, накладення арешту у нічний час є прямим порушенням Закону № 2181.

Якщо встановлений строк накладення адміністративного арешту активів закінчився і не продов-жений у судовому порядку, Законом №2181 (п.9.7) заборонено застосування повторного арешту активів за тими самими підставами. Однак, у тому випадку, коли платник знов допустить інше чи аналогічне порушення, його активи знову можуть бути арештовані.

Необхідно зазначити, що у разі закінчення строку адміністративного арешту активів, що перебували у податковій заставі, право податкової застави на такі активи віднювлюється.

Виконання рішення  про арешт активів може бути покладене на податкового керуючого (якщо підстава для застосування цієї міри — порушення правил здійснення операцій з активами, що перебувають у податковій заставі) або на іншого спеціально призначеного працівника податкового органу. Він має надіслати рішення про арешт активів платникові податків, установі банку, що обслуговує його, та суб'єктам підприємницької діяльності, у яких перебувають активи платника, або особам, у яких було вилучено арештовані активи (якщо їх власника не встановлено). Крім цього, до його функцій входить організація опису активів, вилучення оригіналів первинних документів та їх опис, а також інші дії, передбачені ст.5. Закону України від 21.04.99 р. № 606-ХІ\/ «Про виконавче провадження».

Обов'язковими умовами проведення опису активів є:

 • наявність рішення про адміністративний арешт активів;

• наявність документів,  що засвідчують повноваження осіб, які провадять опис;

присутність не менше двох понятих, якими не можуть бути працівники податкових чи правоохоронних органів, громадяни, які мають особисту заінтересованість у провадженні виконавчих дій,пов'язані між собою та з платником (посадовими особами платника) родинними зв'язками, підлег лістю чи підконтрольністю, а також недієздатні громадяни (ст.16 Закону України «Про виконавче провадження»);

• письмове роз'яснення представникам плат ника податків їх прав та обов'язків (якщо вони 
  присутні при проведенні опису);
• складання протоколу (додаток 4 до Порядку № 386), що містить опис і перелік арештованих активів із зазначенням їх звичайних цін.

Разом з тим  пп.9.4.2 Закону № 2181 передбачена тільки можливість, але не обов'язковість залучення оцінювача, хоча звичайні ціни активів повинні бути вказані в описі в обов'язковому порядку. Мабуть, у разі відсутності оцінювача звичайні ціни будуть визначати представники органу податкової служби, тим більше що проведення обов'язкової незалежної оцінки активів у цьому випадку (на відміну від передачі активів у заставу) Законом України від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не передбачене.

Ще один момент, який вартий уваги, пов'язаний з вилученням оригіналів первинних фінансово-господарських і  бухгалтерських документів. Відповідно до абзацу четвертого пп.9.4.1 Закону № 2181 виключна можливість вилучення таких документів податковими органами обмежена двома ситуаціями:  вилучення відповідно до кримінально-процесуального законодавства та  адміністративний арешт активів.

 

6. Продаж заставленого майна.

 

 

Порядок продажу  активів платника, що перебувають у податковій заставі, встановлено ст.10 Закону №2181. Продаж активів розглядають як надзвичайний захід і застосовують лише у тому випадку, коли податковий борг залишився непогашеним після застосування всіх установлених цим Законом заходів стягнення (податкові вимоги, податковий компроміс, застосування розстрочки і відстрочки податкового боргу, залік непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідних бюджетів перед платником, стягнення коштів з банківського рахунку).

На відміну  від податкової застави й адміністративного арешту активів, процедуру стягнення коштів і продажу активів регламентовано нині тільки Законом № 2181

Перед тим, як перейти  до розгляду особливостей продажу майна, що перебуває у податковій заставі, необхідно зазначити таке. Якщо раніше позасудове стягнення могло бути звернене лише на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, то тепер без рішення суду може бути продане будь-яке, у тому числі й нерухоме, майно платника.

Відповідно до пп.10.1.3 Закону № 2181 платник самостійно (для державних і комунальних підприємств — за узгодженням з органом, що управляє його майном) визначає склад та черговість продажу своїх активів. Проте така «свобода» боржника є вельми умовною. Адже згідно з абзацом другим цього самого підпункту податко вий керуючий може не лише не погодитися з вибором боржника, а й ухвалити самостійне рішення щодо того, які саме активи та у якій черговості підлягатимуть продажу. Цілком природно, що дум- ки податкового керуючого і керівництва підприєм- ства про ліквідність тих чи інших активів та зна-чущість їх для нормального функціонування, розвитку платника податків можуть відрізнятися докорінно. Тому такий механізм відчуження власності все-таки є примусовим, а не добровільним.

На відміну  від Указу Президента України  від 04.03.98 р. № 167/98 «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами», у ст.10 Закону застосовують термін «платники податків», до яких віднесено юридичних осіб і громадян-підприємців, а також фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності. Це означає, що і у випадку застосування податкової застави до громадянина, і при непогашенні ним суми податкового боргу податковий інспектор буде визначати, які з активів, запропонованих до реалізації боржником, підлягають продажу. Причому для підприємств таке рішення повинен приймати податковий інспектор виходячи не лише з потреби погашення податкового боргу, а й із принципів збереження цілісного майнового комплексу. А ось для фізичних осіб термін «цілісний майновий комплекс» з цілком зрозумілих міркувань не може бути застосовано.

Рішення щодо продажу активів може бути оскаржене у судовому порядку.

Інші відмінності «старого»  й «нового» механізмів процедури продажу активів подано у таблиці.

 

 

 

 

 

Особливості процедури	Згідно  зі ст.10 Закону № 2181
Дата, починаючи  з якої може бути здійснено стягнення коштів та продаж активів	Не раніше тридцятого календарного дня від дня надіслання платникові другої податкової вимоги
Вилучення готівки	Законом не передбачено
Фінансування  витрат, пов'язаних з продажем активів, що перебували у податковій заставі	Насамперед  за рахунок сум, одержаних від  продажу активів
Експертна оцінка вартості активів	Провадять з  ініціативи боржника або органу податкової служби
Максимальна тривалість експертної оцінки	Не встановлено
Гранична  вартість активів, що підлягають продажу	Звичайна (оціночна) вартість призначених для продажу активів не повинна перевищувати двократного розміру податкового боргу. Обмеження не поширюється на випадки продажу цілісних майнових комплексів та їх частин
Способи відчуження майна	Виключно  на конкурсних засадах через: біржові торги; аукціони (цільові біржові, окремі позабіржові, приватизаційні); закриті торги; продаж на комісійних засадах через організації роздрібної торгівлі, які визначають на конкурсній основі
Можливість  уцінки та переоцінки	Уцінка та переоцінка Законом не передбачені
Можливість  реалізації частини цілісного майнового комплексу	Якщо продаж частини цілісного майнового комплексу призводить до неможливості ведення основної господарської діяльності платника, продажу підлягає весь цілісний майновий комплекс
Оподаткування операцій з продажу активів	За операції з продажу активів на біржовому ринку не справляють держмито та місцеві податки і збори

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Порядок продажу активів подано на рисунку.

 

Слід звернути увагу  на ще один механізм, який раніше взагалі не застосовували у законодавстві. Згідно із п.10.6 ст.10 Закону № 2181 уразі недостатності виручки від продажу активів для компенсації витрат, пов'язаних з публічними торгами, та погашення суми податкового боргу¹ стягнення може бути звернено на активи третьої особи, яка протягом останнього року (до останнього дня граничного строку погашення податкового зобов'язання платника):

• придбала у платника активи за цінами, що нижчі за звичайні;
• отримала від нього активи на безоплатній основі;
• отримала від нього фінансову допомогу (крімблагодійних внесків або пожертв неприбутковим організаціям чи особам, класифікованим як одержувачі благодійної допомоги).

Інакше кажучи, вважають, що передані у такий спосіб третім особам активи штучно «відведені» від погашення податкового боргу. Тому відповідальність цих третіх осіб (якщо орган податкової служби скористається наданим йому правом) визначається як «прибуток», що його одержує третя особа у результаті такого пільгового придбання активів. Для визначення такого «прибутку» від вартості отриманих за справедливими цінами активів віднімають фактичну ціну, сплачену за них. Необхідно зазначити, що у момент одержання безоплатно отримані активи (за звичайними цінами), як і фінансова допомога на безповоротній основі, вже були включені до валового доходу, тобто потрапили до об'єкта оподаткування податком на прибуток. У разі звернення стягнення на майно такої третьої особи якихось підстав для включення вартості відчужуваних активів до валових витрат немає. Отже, третя особа однозначно визнається винною у пільговому отриманні активів та зазнає прямих втрат у розмірі сплаченого під час придбання податку на прибуток.