Лекции по "Менеджменту"

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, зобов'язаний письмово повідомити наступних кредиторів про таку податкову заставу та про характер і розмір забезпечених цією заставою зобов'язань, а також відшкодувати збитки кредиторів, що можуть виникнути у разі неподання зазначеного повідомлення.

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:

а) продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майновихчи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується упідприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування 
прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт тапослуг за кошти за їх звичайними цінами;

б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а такожкоштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату 
дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснюватиоперації з коштами без їх узгодження з податковим органом. Надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.

У разі здійснення операцій без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого платника податків чи фізична особа,яка прийняла зазначене рішення, несуть відповідальність, встановлену законодавством України за умисне ухилення від оподаткування. Для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податковогооргану призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Дляузгодження окремої цивільно-правової операції платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні  наслідки її проведення.Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції у разі, коли за його висновками цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг.зазначений припис має бути затверджений керівником відповідного податкового органу. У разі коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, 
операція вважається узгодженою.

Рішення податкового  керуючого може бути оскаржене у  порядку, встановленому законодавством для оскарження рішень контролюючих органів.

Центральний податковий орган визначає правила  призначення, звільнення, а також компетенцію податкового керуючого.

Активи платника податків звільняються з податкової застави з дня:

а) отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслугрвуючим банком,що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання, а у разівиникнення права податкової застави у зв'язку із неподанням або несвоєчасним поданням податкової 
декларації - з дня отримання такої податкової декларації контролюючим органом (за умови відсутності 
порушень платником податків вимог);

б) визнання податкового боргу безнадійним, у тому числі внаслідок ліквідації платника податків як 
юридичної особи або зняття фізичної особи з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності чи 
у зв'язку з недостатністю майна особи, оголошеної банкрутом;

     в) отримання податковим органом довідки про смерть фізичної особи —- платника податків або про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством, за винятком випадків, коли активи такої фізичної особи переходять за правом спадщини у власність інших осіб;

г) закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу;

д) отримання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу платника 
податків або інших видів його забезпечення, передбачених податковим законодавством;

є) прийняття  рішення про арешт активів  платника податків — на строк дії  такого арешту;

є) отримання  платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження;

ж) прийняття податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення суми податкового 
боргу або досягнення податкового компромісу у разі коли умови, визначені в рішенні про розстро 
чення, відстрочення або податковий компроміс, передбачають зупинення права податкової застави;

з) прийняття відповідного рішення судом (арбітражним судом) у межах процедур, визначених 
законодавством з питань банкрутства.

Підставою для  звільнення активів підприємства з-під  податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій. Переліку відповідних документів визначається за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Податковий  орган зобов'язаний відмовитися  від права податкової застави  активів платника податків у разі коли банк-резидент поручається за нього.

За договором  податкової поруки банк-поручитель зобов'язується перед податковим органом відповідати за належне виконання платником податків обов'язків із погашення його податкового зобов'язання або податкового боргу у строки та за процедурою, визначені цим Законом.

У разі невиконання платником податків обов'язків із погашення податкового зобов'язання або податкового боргу банк-поручитель приймає на себе відповідальність за таке погашення у такому ж обсязі, як і платник податків.

Банк-поручитель, який виконав зобов'язання з погашення податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків, має право зворотної вимоги до такого платника податків у розмірі виплаченої суми.

Договір податкової поруки набирає чинності після його повідомної реєстрації у податковому органі за місцезнаходженням (місцем податкової реєстрації) платника податків, що здійснюється на підставі надання податковому органу нотаріально посвідченого договору поруки. Податковий орган зобов'язаний видати платнику податків протягом одного робочого дня, наступного за днем отримання договору поруки, довідку про реєстрацію такого договору, на підставі якої активи платника податків вважаються звільненими з-під податкової застави. Договір поруки не може бути відкликаним поручителем до повного погашення податкового боргу. Поручитель не має права передоручати виконання зобов'язань за таким договором поруки третім особам.

Банк-поручитель набуває усіх прав і обов'язків  платника податків щодо строків погашення узгодженого податкового зобов'язання такого платника податків або його податкового боргу, а також щодо оскарження дій податкового органу у порядку, визначеному цим Законом. За запитом платника податків, що має податковий борг, податковий орган може видати 
письмове  повідомлення  про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під 
податкової застави, якщо такий податковий орган визначає, що звичайна вартість інших активів, які 
залишаються у податковій заставі, більше суми податкового боргу, забезпеченого такою податковою 
заставою, у два чи більше разів, з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних вимог до активів 
такого платника податків, які мають пріоритет над таким правом податкової застави.

 

5. Адміністративний арешт активів.

 

Відповідно до пп.9.1.1 ст.9 Закону № 2181 адміністративний арешт активів — це виключний спосіб забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків, із наведеного визначення випливає, що ця міра:

по-перше, має суто адміністративний характер (хоча для платника податків вона, безумовно, може стати причиною дуже неприємних фінансових наслідків);

по-друге, має виключний характер, тобто застосовується як виняток у тих випадках, коли, на думку податкового керуючого або посадової особи податкової міліції чи інших правоохоронних органів (щодо окремих активів), інші заходи впливу можуть виявитися неефективними;

по-третє, є способом забезпечення можливості погашення податкового боргу.

 

Адміністративний  арешт, по суті, є логічним продовженням податкової застави та являє собою більш жорсткий її варіант (однак аналіз норм ст.9Закону N2 2181 показує, що підстави для застосування арешту активів можуть бути і не пов'язані з податковим боргом платника податків, а це суперечить визначенню, наведеному у пп.9.1.1).

Так, наприклад, адміністративний арешт може бути застосований у разі відсутності торгового патенту у пункті продажу товарів. Дійсно, така ситуація є порушенням вимог Закону України від 23.03.96 р. № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» і згідно з цим Законом тягне за собою накладення штрафу. Разом з тим податковий борг у цьому випадку може з'явитися лише після того, як обчислене органом податкової служби і узгоджене з платником (через механізм податкових повідомлень) податкове зобов'язання, а також сума такого штрафу не будуть сплачені у встановлений законодавством строк. Якщо ж таке зобов'язання погашають вчасно, податковий борг взагалі не виникає. Аналогічні ситуації можливі й тоді, коли підставою для застосування адміністративного арешту активів є відмова платника від документальної перевірки, відсутність ліцензій тощо. Навіть при порушенні правил відчуження активів, що перебувають у податковій заставі, арешт може бути не пов'язаний з наявністю податкового боргу у разі, якщо підставою для виникнення права податкової застави є несвоєчасне подання декларації.

 

Тому адміністративний арешт активів, виходячи із передбачених пп.9.1.2 Закону №2181 підстав для його застосування, виходить за межі суто податкового законодавства. Він є, швидше, превентивною мірою, спрямованою не лише на забезпечення можливості погашення податкового боргу, а й на забезпечення дотримання основних правил здійснення підприємницької діяльності.

Слід звернути увагу на те, що адміністративний арешт активів не може бути застосований у разі відсутності у працівника контролюючого органу усіх підстав, передбачених ст. 10,11,21,22 Закону України від 04.12.90 р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону від 01.06.2000 р. № 1776-111, Указом Президента України від 23.07.98 р. № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» і постановою КМУ від 29.01.99 р. № 112 "Про Порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів підприємницької діяльності контролюючими органами».

Застосування  адміністративного арешту у зв'язку з відсутністю документів про реєстрацію платника податків в органах податкової служби можливе лише у тих випадках, коли відповідним законодавчим актом передбачено спеціальну реєстрацію особи як платника конкретного податку. У пункті 5.6 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом ДПАУ від 25.09.2001 р. № 386 (далі — Порядок), прямо названо лише два таких податки — ПДВ і податок на промисел. Однак окрему реєстрацію передбачено також для платників єдиного податку і громадян-підприємців, які сплачують прибутковий податок у фіксованому розмірі з придбанням патенту.

Залежно від ступеня  «жорсткості» обмежень, що їх накладають, із Закону № 2181 можна виділити чотири види адміністративного арешту:

• арешт окремих тимчасовозатриманих активів;
• умовний арешт активів;
• повний арешт активів без їх тимчасового вилучення;
• повний арешт активів з їх тимчасовим вилученням.

 

 

 

 

 

Особливості застосування	Види адміністративного арешту активів
	Арешт окремих тимчасово затриманих активів	Умовний арешт	Повний арешт
			із тимчасовим вилученням	без тимчасового вилучення
Сфера застосування	Товари, що їх виготовляють, зберігають, переміщують або реалізують з порушенням митного законодавства та законодавства з питань обкладення акцизним збором. Товари і валютні цінності, що їх продають з порушенням установленого законодавством порядку	Для юридичних осіб — будь-які активи. Для фізичних осіб — будь-які активи, крім тих, що не підлягають арешту за законодавством
Призупинення активних операцій1 з рахунків платника	Не передбачено	Призупиняються активні операції з рахунків платника, за винятком операцій з: • погашення податкових зобов'язань і податкового боргу; • сплати боргу за виконавчими документами, що набрали чинності до моменту виникнення права податкової застави, або задоволеними претензіями у порядку доарбітражного врегулювання суперечок
Строки застосування	Тимчасове затримання — на строк до 24 години робочого дня, наступного за днем складання протоколу; арешт —до 96 годин від години підписання відповідного рішення. У разі якщо власник не встановлений, активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку визнання їх безхазяйними або протягом граничного строку, визначеного законодавством для активів, що швидко псуються	До 96 годин від години підписання відповідного рішення. Надалі адміністративний арешт може бути продовжено виключно за рішенням суду, яке має бути винесено протягом 48 годин з моменту отримання звернення керівника (заступника) податкового органу. У разі якщо власник не встановлений, активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку визнання їх безхазяйними або протягом граничного строку, визначеного законодавством для активів, що швидко псуються
Обмеження прав власності на активи	Власнику (якщо його виявлено) заборонено вчиняти будь-які дії з арештованими активами, крім дій з їх охорони, зберігання й підтримання у належному функціональному та якісному стані у порядку, визначеному податковим керуючим або спеціально призначеним працівником податкового органу (відповідно до вимог постанови КМУ від 25.08.98 р. № 1340)	Обов'язкове попереднє отримання дозволу керівника відповідного податкового органу (за поданням податкового керуючого) на здійснення будь-якої господарської операції з такими активами	Виключна заборона платнику на реалізацію прав розпорядження або користування його активами, крім вчинення дій з їх охорони, зберігання й підтримання у належному функціональному та якісному стані у порядку, визначеному податковим керуючим або спеціально призначеним працівником податкового органу, на якого покладено функції виконавця рішення про арешт (відповідно до вимог постанови КМУ від 25.08.98 р. № 1340)
Тимчасова заборона третім особам на відчуження активів платника, що перебувають у них	Не застосовують	Рішення про застосування адміністративного арешту надсилають третім особам
Ризики загибелі або псування активів	Законодавчо не врегульовано, хто несе відповідальність. Однак оскільки такі активи вилучаються, ризики повинні бути покладені на орган податкової служби, що ухвалив рішення про арешт	Платник	Орган, що ухвалив рішення про вилучення активів		Платник