Лекции по "Менеджменту"

  Якщо підприємство, яке декларує податкові зобов'язання (доходи), але не веде податкового  обліку, розташоване за юридичною  адресою і продовжує здійснювати  господарську діяльність, рекомендується визначити елементи податкової бази найбільш вірогідними перевіреними видатковими елементами.

   Наприклад, підприємство, що виробляє консервну продукцію  (чи іншу продукцію, наприклад,  лікеро-горілчану продукцію), з метою  захисту від підробок власної продукції замовляє в нерезидента кришки з відбитком (штамп є тільки у виробника). Рух зазначених кришок контролюється як нерезидентом, так і самим виробником. Кількість поставлених кришок можна проконтролювати через митний орган, а інвентаризація їхньої фактичної наявності дозволить визначити їхнє використання і, відповідно, кількість консервних банок, що були ними закриті (готова продукція). Далі порівнюються обсяги готової продукції, задокументовані платником податків, з даними, виявленими при аналізі використання кришок.

   Виявлена з  можливо прихованих обсягів закупівля  видаткових елементів надасть  інформацію для встановлення  їхніх потенційних постачальників. Визначення кола постачальників  є одним з найважливіших елементів  на підтвердження висновків підрахунку податкових зобов'язань за непрямим методом. Підтверджені факти прихованих платником податків закупівель значно зміцнюють позицію податкового органу при застосуванні непрямих методів.

   Визначити фактичний  доход від продажу товарів  (виконання робіт, послуг) можна на підставі економічного аналізу такого елемента податкової бази, як витрати на оплату праці.

   Якщо результати  аналізу даних про кількість  працівників, що перебувають у  трудових відносинах найму згідно  із законодавством про працю,  і отриманих ними доходів не відповідають даним звітності платника податків про витрати на оплату праці, органи державної податкової служби визначають розміри зазначених витрат, виходячи з фактичної участі таких працівників у господарській діяльності платника податків, підтвердженої документально, або на підставі письмових пояснень працівників про фактично отримані доходи.

   На підставі  даних державної статистичної  звітності «звіт про працю» (форма  №1-ПВ) і даних форми №8-ДР визначається  середньомісячна заробітна плата одного працюючого і динаміка руху в часі. При цьому порівнюється розмір середньомісячної заробітної плати з установленим розміром мінімальної заробітної плати і середньогалузевим показником.

   Якщо  середньомісячна  заробітна плата одного робітника підприємства значно відрізняється від цих показників у менший бік і при цьому кількість робітників – показник незмінний або зростає (що свідчить про відсутність плинності кадрів), то можна зробити висновок про те, що підприємство заохочує своїх робітників шляхом неврахованої заробітної плати за рахунок реалізації неврахованої продукції і, як наслідок, ухиляється від сплати податкових зобов'язань, перш за все щодо податку на прибуток і податку на додану вартість.

 

 

 

 

Таблиця

Приклад схеми  перевірки і розрахунку

(схема наведеного  прикладу можлива для застосування  щодо фізичної особи - суб'єкта  підприємницької діяльності)

 

 

 

№№ п/п	Показник	Формула розрахунку	Визначення	Розрахунок
1.	Визначення питомої  ваги витрат на оплату праці в обсязі реалізованої продукції, задекларованої у податковій звітності	Зув= ФЗПд÷ВДд×100%	Зув - питома вага витрат на оплату праці в обсязі реалізованої продукції	2,24%
			ФЗПд – код рядка 16 «Витрати на оплату праці фізичних осіб (працівників), що перебувають з платником податків у трудових відносинах або працюють за договорами цивільно-правового характеру» додаток Ж Декларації про прибуток підприємства	12980,00 грн.
			ВДд – код рядка 1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» Декларації про прибутки підприємства	579800,00 грн.
2.	Визначення можливого  фактичного розміру витрат на сплату праці (ФЗПф) шляхом множення розміру  мінімальної заробітної плати або  середньогалузевої заробітної плати  на середньо спискову кількість працюючих	ФЗПф = ЗПм ×СПч	ФЗПф – фактичний розмір витрат на оплату праці	20295,00 грн.
			ЗПм – мінімальна заробітна плата	165,00 грн.
			СПч – середньоспискова чисельність	123 особи
3.	Визначення можливого  фактичного доходу від продажу товарів (робіт, послуг)	ВДф = ФЗПф ÷ Зув× × 100%	ВДф – фактичний доход від продажу товарів (робіт, послуг)	906026,78грн.
			ФЗПф  - фактичний розмір витрат на оплату праці	20295,00 грн.
			Зув – питома вага витрат на оплату праці в обсязі реалізованої продукції	2,24%
4.	Визначення розміру  неоподатковуваного платником доходу від продажу товарів (робіт, послуг) (Дн)	Дн = ВДф-ВДд	Дн – неоподатковуваний доход від продажу товарів (робіт, послуг)	326226,78 грн.
			ВДф – фактичний доход від продажу товарів (робіт, послуг)	906026,78грн.
			ВДд – код рядка 1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» Декларації про прибутки підприємства	579800,00 грн.
5.	Визначення розміру  заниженого податку на додану вартість (ПДВн)	ПДВн = =Дн×20%÷ ÷100%	ПДВн - занижений податок на додану вартість	65245,35грн.
			Дн – неоподатковуваний доход від продажу товарів (робіт, послуг)	326226,78 грн.
			Ставка обкладання	20%
6.	Визначення розміру  заниженого податку на прибуток (ППн)	ППн = (Дн- -ПДВн)×30%÷ ÷100%	ППн – занижений податок на прибуток	78294,41 грн.
			Дн – неоподатковуваний доход від продажу товарів (робіт, послуг)	326226,78 грн.
			ПДВн - занижений податок на додану вартість	65245,35грн.
			Ставка податку	30%

 

  Слід зазначити,  що метод економічного аналізу  застосовується також для визначення  податкових зобов'язань шляхом доведення приховування надходжень від реалізації (виручки). Зокрема, виявлення різниці між видатками як у готівковій, так і безготівковій формі та задокументованими надходженнями готівкових та безготівкових коштів, що могли бути використані для несення цих витрат, також може свідчити про приховування виторгу від реалізації.

   Наприклад, торгове  підприємство, що займається дрібнооптовою  торгівлею м'ясними і ковбасними  виробами, закуповує в нерезидента  даний товар, при розмитнені  вантажів, оплата мита, збору і ПДВ здійснюється готівкою через касу банку митниці. За відсутності коштів на рахунку і в касі торгове підприємство здійснює зовнішньоекономічні угоди впродовж п'яти місяців.

   Для визначення  обсягів реалізації продукції  і суми отриманого виторгу використовується особистий розрахунок суб'єкта, що перевіряється, про середньоденну реалізацію товарів, наприклад підсумком 5-10 діб, вибраних працівниками органів державної податкової служби самостійно. При цьому забезпечується постійна присутність протягом контрольної доби (робочого часу) представника органу державної податкової служби, а визначена в такий спосіб виручка порівнюється із середньодобовим виторгом за попередні періоди. Даний метод дає підстави для визначення валового доходу платника і надалі – бази оподаткування податком на прибуток (податком на додану вартість).

 

 

Метод розрахунку грошових надходжень

 

    Метод розрахунку  грошових надходжень базується  на визначенні показника доходів,  отриманих платником податків  від проведення господарської діяльності. Для розрахунку цього показника використовується інформація про надходження коштів на банківські рахунки платника податків, підтверджена банківськими документами, і інша інформація (документи), яка підтверджує отримання коштів платником податків.

   Метод грошових  надходжень ґрунтується на вивченні  державним податковим ревізором  – інспектором внесків платника  податків на його банківські  рахунки і з'ясуванні джерел  одержання коштів для цих внесків.  Доцільніше використовувати зазначений метод у випадках, коли платник податків вкладе в банки значну частину свого доходу, отриманого за готівкові кошти, і розраховується в безготівковій формі.

   Найбільш корисно  використовувати цей метод для  перевірки підприємств торгівлі, громадського харчування, сфери послуг і побуту, ігорного бізнесу й інших видів діяльності, де велика частина розрахунків проводиться за готівку. Окрема сфера застосування розрахунку зазначеним методом по платниках податків, що надають послуги з туризму.

   Метою аналізу банківських рахунків платника має бути одержання інформації про можливі незадекларовані доходи як на підставі суми і частоти внесків, так і на підставі джерел одержання цих коштів. Але слід зазначити, що повну інформацію про грошові надходження можна одержати тільки з урахуванням інформації про використання коштів, у т. ч. як на банківських рахунках, так і з інших джерел (див. таблицю нижче)

 

Таблиця

Основні джерела  інформації щодо руху коштів

 

Джерело інформації	Інформація	Мета отримання
Банківські установи	Рух коштів на рахунках (особливу увагу слід приділяти кредитним  і депозитним рахункам)	По кредитних слід відстежувати сплату нарахованих відсотків  і повернення основних сум кредиту  порівняно з задекларованими  обсягами валового доходу у розрізі  звітних періодів. При цьому слід звертати увагу на сплату відсотків за відсутності коштів на розрахункових  рахунках, що здійснюються готівковими коштами Для визначення планової потреби в готівці
	Касові заявки на встановлення лімітів залишку готівки в  касі і отримання готівки в касі і отримання готівки в установі банку на виплату заробітної плати, господарські та інші витрати	Для визначення  планової потреби в готівці
	Угоди з банківською  установою на інкасацію готівки	Для визначення фактичних  обсягів касової готівки
	Інформація про придбання  бланків векселів і отримання  платіжних (корпоративних) карток	Про планові вексельні  операції та розрахунки через корпоративну систему розрахунків
	Акти перевірок щодо дотримання касової дисципліни, які  здійснюють банківські установи	Стан касової дисципліни
	Дані депозитарію цінних паперів	Ощадних сертифікатів і  можливості переведення в готівку  коштів в національній  та іноземній  валюті.
Документи платників  податків	Журнали-ордери	Визначення облікових  даних
	Касові книги з додатками	Визначення обороту  готівкових коштів
	Фінансова звітність (по рядках, де відображені залишки коштів в касі і на рахунках)	Встановлення залишків коштів на рахунках і в касі підприємства
	Платіжні доручення (квитанції) про сплату податків	Визначення сум, сплачених до бюджету
	Банківські виписки  з додатками	Підтвердження сум сплати податків
	Рахунки-фактури про  закупівлю товарно-матеріальних цінностей	Визначення витрат на закупівлю запасів
	Книга обліку продажу  товарів (робіт, послуг)	Визначення обсягу продажу
	Контрольні стрічки  по реєстраторах розрахункових операцій (г-звіти), книги обліку розрахункових  операцій	Визначення готівкового  обороту коштів

 

 

  У випадку не  встановлення місцезнаходження  підприємства і наявності інформації  про надходження коштів на банківські рахунки вважається, що можна вирахувати базу оподаткування в такий спосіб:

    Підприємством  «В» (або фізичною особою - суб'єктом  підприємницької діяльності) не  подана податкова звітність у  встановлений законодавством термін. Рекомендованим листом за місцем юридичної адреси і фактичним місцезнаходженням підприємства надсилається повідомлення про те, що підприємством не подано податкову звітність і в зв'язку з цим відповідно до Указу Президента України від 23.07.98 р. №817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» буде проведено документальну перевірку щодо дотримання вимог податкового законодавства.

   При одержанні  відповіді про неперебування  за місцем юридичної адреси  і зазначеному в попередній  звітності місцезнаходженню підприємства з виходом на місце складається акт про відсутність цього підприємства за місцезнаходженням.

  На підставі юридичної справи підприємства здійснюються запити до банківської установи, щодо яких є дані про відкриті рахунки згідно з рухом коштів і їх залишком із зазначенням змісту операцій.

     Отримана  інформація від уповноважених  банків про рух коштів на  рахунках детально аналізується  і при розрахунку податкового  зобов'язання виключаються неподаткові  надходження, наприклад:

• суми відшкодування податку на додану вартість;
• отримання дивідендів;
• отримання і повернення помилково зарахованих сум і т.ін.

 

      З отриманої  суми надходжень розраховуються  податкові зобов'язання щодо податку  на додану вартість і податку  на прибуток.

      Умовний  приклад (схема наведеного прикладу  можлива для застосування щодо  фізичної особи -  суб'єкта підприємницької  діяльності) (див. таблицю нижче).

Розрахунок  податкових зобов'язань щодо податку  на додану вартість

 і податку  на прибуток

 

№№ п/п	Операція	Джерело інформації	Підстава	Сума
1.	На поточний рахунок  підприємства «А», зараховані кошти, від  фірми «В», згідно рах.№54 від 8.12.2002 р.	Виписка банку по рахунку  підприємства «А»	Рахунок на оплату	1200000 грн.
2.	Розрахунок податкового  зобов'язання по ПДВ	Розрахунок: 1200000÷6= 200000	Ст. 7 ЗУ №168/97-ВР від 03.04.97 р.	200000 грн.
3.	Розрахунок податкового  зобов'язання щодо податку на прибуток	Розрахунок: (1200000- 200000)×30%= =300000	Ст. 16 ЗУ №283/97-ВР від 22.05.97 р.	300000 грн.