Лекции по "Менеджменту"

 

 

    При цьому з метою правильного застосування штрафних санкцій, передбачених ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», податкові зобов'язання слід обраховувати окремо по кожному податковому періоду.

     В разі  ухиляння від подання податкових  декларацій, метод грошових надходжень  доцільніше використовувати для  розрахунку бази обкладання акцизним  збором, податком на доходи фізичних  осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, податком з реклами і т.п.

     Однак відповідно  до вимог п.4.3.2 п.4.3 ст. 4 Закону  України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ  «Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами  і державними цільовими фондами»  у випадку відсутності окремих документів обліку, непрямий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних з такими документами.

     Наприклад,  підприємством не подано у  встановлений термін декларацію  по податку на прибуток. Крім того, перевіркою встановлено, що на підприємстві податковий облік не ведеться (відсутні книги обліку продажу і придбання товарів (робіт, послуг) і окремі реєстри бухгалтерського обліку). На підставі вказівки керівника податкового органу приймається рішення про застосування непрямих методів.

    Наприклад,  відповідно до банківських виписок  за звітний період на рахунки  підприємства надійшло 300 тис.грн., у  т.ч. інкасовано наявний виторг  – 50 тис.грн. Крім того, згідно  зі звітами по РРО і контрольними стрічками, виторг підприємства за звітний період становив 30 тис.грн. Одночасно  зустрічною перевіркою встановлено, що засновником (посадовою особою) платника податків сплачено 10 тис.грн. орендної плати, тобто витрати, безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності платника податків. При цьому в бухгалтерському обліку заборгованості підприємства перед зазначеним засновником (посадовою особою) немає. Платежі до бюджету і державних цільових фондів за звітний період не здійснювалися.

    У наведеному випадку доцільно визначити податкове зобов'язання шляхом порівняння обсягу валового доходу за даними платника податків і суми коштів, отриманих на рахунок платника податків з додаванням суми наявних коштів, сплачених фізичними особами, без відображення заборгованості в бухгалтерському обліку.

    Розрахунок бази оподаткування в цьому випадку може здійснюватися в такий спосіб:

300 тис.грн.-50 тис.грн.+30 тис.грн.+10 тис.грн.=290 тис.грн.

  

 

   Надалі із суми 290 тис.грн. вираховуються обов'язкові до сплати платежі до бюджету та державних цільових фондів за відповідними ставками оподаткування, свтановленими спеціальним законодавством з питань оподаткування.

 

Метод аналізу  інформації про доходи і витрати 

платників податку

 

    Даний метод  базується на оцінці інших, аніж визначені в методі економічного аналізу і методі розрахунку грошових надходжень, елементів податкової бази, що можуть визначатися органами державної податкової служби на основі оцінки інформації, передбаченої п.6 і 7 Методики.

    До інших  елементів податкової бази і  джерел їхнього виявлення можна  віднести:

1. доход інших осіб, що здійснюють діяльність у таких само або подібних із платником податків умовах;
2. зіставлення витрат платника податків з його доходами;
3. якісний та кількісний склад клієнтури платника податків і сталість попиту;
4. інші об'єкти, процеси і явища, інформація і дані, що свідчать про податкове зобов'язання платника податків.

     Система  методики аналізу інформації  про доходи і витрати платників  податків передбачає використання тих форм роботи, що дозволяють робити висновки про приховування доходів тією чи іншою мірою, використовуючи аналіз причин і наслідків явищ і зв'зок між ними на основі всіх можливих джерел, в основному не пов'язаних саме з фінансово-господарською діяльністю СПД, але таких, що містять інформацію про цю діяльність.

      За непрямих методів визначення податкових зобов'язань варто застосовувати комплексні підходи, оскільки зловживання одним податком майже напевно означає відхилення від оподаткування іншими податками.

     На початку перевірки визначається коло організацій залежно від виду здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, що перевіряється, і перелік даних, які доцільно було б перевірити. Для прискорення надходження інформації при переписуванні необхідно чітко визначити, чи володіє дана організація необхідно чітко визначити, чи володіє дана організація необхідною інформацією згідно з положенням про її створення та іншими нормативними документами, що регулюють її  діяльність; визначити права й обов'язки, основні функції і повноваження органу, до якого буде направлено звернення.

     Джерелом  інформації для визначення бази  оподаткування непрямими методами  можуть бути дані, отримані у  встановленому законодавством порядку  від органів державної влади, у т.ч.:

• митних органів;
• органів внутрішнії справ;
• банківських установ;
• звітні документи платника податків;
• результати попередніх перевірок;
• результати перевірок-обстежень виробничих, складських, торгових та інших приміщень;
• дані від третіх осіб, що мали до діла з таким платником податків.

    Для визначення  елементів податкової бази при  застосуванні непрямих методів  згідно з п.6 Методики органи  державної податкової служби  можуть використовувати інформацію, отриману відповідно до законодавства (див. таблицю нижче).

Таблиця

Джерела інформації, відповідно до українського законодавства

 

№№ п/п	Органи, що надають  інформацію	Інформація	Підстава
1.	Банківські установи	За письмовою вимогою  ДПСУ з питань оподаткування або  валютного контролю щодо операцій по рахунках конкретної юридичної або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, за конкретний період часу.	Відповідно до п.4 ст.62 р.10 Закону України від 07.12.2000р. №2121 –ІІІ «Про банки і банківську діяльність» (із змінами і доповнення)
2.	Підприємства, установи й організації, включаючи Національний банк України і його установи , комерційні банки, інші фінансові установи і  суб'єкти підприємницької діяльності – фізичні особи	Довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність і отримані доходи, обсяги реалізованої продукції, витрати підприємств, установ та організацій усіх форм власності, дані про поточні і вкладні (депозитні) та інші розрахунки, інформацію про наявність та оборот коштів на цих рахунках, у т.ч. про ненадходження у встановлений термін валютного виторгу від суб'єктів підприємницької діяльності, а також інша інформація, пов'язана з нарахуванням і сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів), у порядку, визначеному законодавством. А також – про суми коштів, виплачених суб'єктам підприємницької діяльності – фізичним особам, і утримані з них податки	П.6 ст. 11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову  службу в Україні»
3.	Органи, уповноважені проводити  державну реєстрацію і видавати спеціальні дозволи (ліцензії, патенти і т.п.) на проведення певних видів підприємницької діяльності	Дані про видачу таких  дозволів суб'єктам підприємницької  діяльності	Закон України від 01.06.2000р. №1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів  господарської діяльності», п. 6 ст.11 Закону України від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову службу в Україні»
4.	Органи державної статистики та органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади  в сфері екології і природних  ресурсів	Дані про обсяги викидів та розміщення відходів	п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову  службу в Україні»
5.	Органи лісового господарства	Дані про фактичні обсяги заготівлі деревини, що відпускається  на пню, живиці, інщих лісових матеріалів, продуктів побічного використання і використання окремих земельних  ділянок лісового фонду	Ст.96 Лісового кодексу  України і п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову службу в Україні»
6.	Органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади  у сфері водного господарства	Дані про фактичні обсяг води, взятої водокористувачами, і обсяг води, пропущеної через  турбіни гідроелектростанцій	Ст.15 Водного кодексу  України і п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову  службу в Україні»
7.	Органи геологічного контролю	Дані про фактичні балансові і позабалансові обсяги запасів добутих корисних копалин	п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову  службу в Україні»
8.	Органи державного геологічного контролю	Дані про обсяги наданого в користування підземного простору (ділянки) надр	п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову службу в Україні»
9.	Органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади  у сфері  рибного господарства	Дані про фактичні обсяги  вилучених водних живих  ресурсів	п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову службу в Україні»
10.	Органи державного управлінняу  сфері радіочастотного ресурсу	Дані про використання радіочастотного ресурсу на підставі відповідної ліцензії	п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову службу в Україні»
11.	Органи з питань земельних  відносин	Дані про площі земель, що знаходяться у власності або  користуванні платника податків	п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову  службу в Україні»
12.	Виконавчі органи місцевих рад	Дані про суми плати  за оренду землі, комунального майна	п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову  службу в Україні»
13.	Регіональні відділення Фонду державного майна України	Дані про суми плати за оренду державного майна	п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову  службу в Україні»
14.	Органи державної статистики	Дані про проведення аналізу фінансово-господарської  діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності	п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову  службу в Україні»
15.	Райдержадміністрації  та регіональні відділення Фонду  державного майна України	Дані про приватизацію державного майна шляхом викупу підприємств і участі в створенні господарських товариств	п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову  службу в Україні»
16.	Бюро технічної інвентаризації	Дані про зареєстровані  об'єкти нерухомості	п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову службу в Україні»
17.	Органи Державтоінспекції	Інформацію про зареєстровані  транспортні засоби	п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову  службу в Україні»
18.	Органи Держфлотінспекції	Дані про зареєстровані  судна	п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову  службу в Україні»
19.	Інспекції Держтехнагляду	Дані про зареєстровані  трактори, комбайни та іншу сільськогосподарську техніку	п. 6 ст.11 Закону України від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову службу в Україні»
20.	Нотаріуси	Інформацію про операції з купівлі – продажу майна	п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову  службу в Україні»
21.	Органи місцевого самоврядування	Дані про земельні ділянки з розташованими на них  будинками, а також земельні ділянки, виділені під забудову	п. 6 ст.11 Закону України  від 04.12.90р. №509-XІІ «Про державну податкову  службу в Україні»

 

 

     Слід зазначити,  що в процесі проведення податкових перевірок, може використовуватися інформація, отримана від третіх осіб, які фактично не мали безпосередніх фінансових відносин з підприємством, що перевіряється, але опосередковано, діючи у різний спосіб визначали базу (підстави для нарахування) доходів.

    Цей метод  застосовується при перевірці,  наприклад, підприємств, що надають  транспортні, вантажно-розвантажувальні  та інші послуги. Базою нарахування  валових доходів у таких підприємств  є такі показники як: вага, кубометри,  кількість одиниць та ін.

    Замовниками  цих послуг можуть бути фірми-нерезиденти,  що одночасно є покупцями товарів  (до яких застосовуються конкретні  послуги) або представниками (агентами). У такому випадку третьою особою  може бути постачальник-резидент (експортер), з яким підприємство, що перевіряється, не має відносин.

    Для повноти  визначення валового доходу необхідно  проаналізувати відносини фірми-експортера  з нерезидентом, зокрема кількість  поставленого товару фірмою-резидентом, умови постачання і взаємні  зобов'язання сторін. Отримана інформація може застосовуватися як для донарахування податку на прибуток, так і податку на додану вартість.

     Нарахування  податків може здійснюватися шляхом порівняння діяльності платників податків, що займаються відповідною діяльністю. Для визначення обсягу оподатковуваних операцій необхідно встановити ознаки відповідного виду діяльності, тобто однакові умови господарювання, зокрема:

• вид діяльності;
• період заняття цією діяльністю;
• місце проведення діяльності;
• забезпеченість матеріалами, сировиною і замовленнями (обсяги реалізації);
• умови реалізації продукції (місце реалізації, кому реалізується або здається на реалізацію готова продукція);
• кількість робочих днів у місяці, а також чи є ця діяльність основним джерелом доходу.

Крім того, варто зіставити планову калькуляцію на виготовлення продукції (розроблену, виходячи з технологічних потужностей устаткування, витрат робочого часу, планових витрат матеріалів на виготовлення продукції) з фактичною собівартістю й обсягами виготовленої продукції.

 

 

 

4. Податкова застава.

 

З метою захисту  інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом  та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави виникає у разі:

неподання або  несвоєчасного подання платником  податків податкової декларації —  з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації;

несплати  у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, — з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;

несплати  у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, — з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

3 урахуванням положень  цієї статті право податкової  застави поширю-ється на будь-які видиактивів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Платник податків має право безоплатно зареєструвати  податкову заставу в державних  реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу в державному реєстрі застав нерухомого майна за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Право податкової застави має пріоритет перед:

будь-якими  правами інших застав, що виникли  після моменту виникнення такого права на податкову заставу, незалежно від того, чи були зареєстровані права інших застав у державних реєстрах застав рухомого майна або нерухомого майна, чи ні;

будь-якими  правами інших застав, які не були зареєстровані у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна до виникнення права на таку податкову заставу.

У разі коли право  податкової застави виникає в  той самий день, в який виникло  або було зареєстровано право іншої застави на майно платника податків у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, пріоритет має право податкової застави.

До законодавчого  запровадження системи реєстрації майна у державних реєстрах застав нерухомого майна факт нотаріального посвідчення договору застави прирівнюється до зазначеної реєстрації.