Еволюція поглядів на побудову системи управління промисловим підприємством

В процесі ефективності окремих заходів щодо вдосконалення  системи управління та її організаційної структури допускається використання не зв’язаних в єдину систему  окремих показників. Основна вимога до їх відбору – максимальна відповідність  кожного показника цільовій орієнтації заходів та повнота відображення ефекту, який при цьому досягається.

Ефективність може стати невизначеним та мінливим критерієм. Один керівник визначає ефективність розміром прибутку, інший вимірює її в таких визначенях та поняттях як конкурентоспроможність, престиж у діловому світі, розширення підприємства. Але слід зазначити, що принцип ефективності лежить в основі будь-якої організаційної структури та її змін. Вибір найбільш доречного критерію ефективності залежить від конкретних умов функціонування, призначення та стратегії підприємства, причин організаційних змін.

Спираючись на теорію систем, ефективність можна  визначити та виміряти у рамках, які є більш значущими для  керівників підприємства. Виходячи з  цієї теорії як основи для вибору критеріїв  ефективності організаційної структури, можна розглянути широкий спектр підходів до її дослідження і на цій основі представити загальну модель ефективності організаційної структури.

Системний підхід загострює увагу на двох таких положеннях:

1. Виживання підприємства залежить від його здатності адаптуватись до вимог зовнішнього середовища.
2. В центрі уваги керівників підприємства має перебувати загальний цикл “ введені фактори виробництва – процес – вихід продукції”.

Критерій оцінки результата функціонування має відображати вказані умови забезпечення ефективності.

Ефективність  слід визначати через оптимальний  баланс між різними видами діяльності щодо придбання та використання ресурсів. Діяльність підприємства, яка характеризує його функціонування визначає:

• придбання ресурсів;
• продуктивне використання факторів виробництва по відношенню до виходу продукції;
• виробництво товарів та послуг;
• виконання виробничих технічних та адміністративних задач;
• інвестування в підприємство;
• підпорядкування правилам поведінки;
• задоволення інтересів людей та їх груп.

Відповідно до теорії систем ефективність підприємства визначається тим, в якому ступені  воно досягає оптимуму взаємовідносин за всіма видами діяльності. Ефективність являє собою складову ряду видів  діяльності, які охоплюють цикл “введені фактори – процес – вихід продукції” та адаптацію до зовнішнього середовища. В свою чергу, кожний компонент (структурний підрозділ) підприємства – виробництво, збут, управління персоналом, постачання, дослідження та розвиток, - може бути представлений у вигляді системи зі своїми вхідними ресурсами, процесом, адаптаційною діяльністю, які повинні оптимізуватись для досягнення загальної організаційної ефективності.

Узагальнення  проведених у різних країнах теоретичних  та дослідницьких розробок дозволило  виявити значну кількість концепцій  та способів вимірювання організаційної ефективності. Такі різновиди відображають неоднакові підходи та точки зору з приводу того, що являє собою  ефективність.

Сучасний рівень аналізу організаційної ефективності передбачає врахування фактору часу, коли підприємство розглядається як елемент великої системи (зовнішнього  середовища). В даному випадку йдеться  про наявність двох критеріїв  – адаптивності та розвитку. Взаємозалежність між критеріями ефективності та фактором часу наведена на рис. 9.1.

Час

                                ¨                                     ¨                                     ¨

Критерії

Рис.9.1. Критерії ефективності та час

Для всіх класифікацій справедливим є те, що кількість  короткострокових, проміжних та довгострокових критеріїв може бути збільшено або  скорочено. Основними з них можна  зазначити наступні.

Виробництво. У даному контексті виробництво відображає здатність підприємства випускати відповідно до потреб ринку певну кількість продукції належного рівня якості. Показники виробництва включають прибуток, обсяг продажу, частку ринку та ін. Ці критеріальні показники належать безпосередньо до того випуску продукції підприємства, який споживається клієнтами.

Продуктивність. Даний показник визначається у загальному вигляді як відношення вартості випущеної продукції до вартості вхідних ресурсів. Відповідно до виробничої системи продуктивність може визначатись як зіставлення вартості продукції до витрат на її виготовлення (загальна собівартість).

Задоволення. Організаційна структура ефективна, якщо вона сприяє досягненню цілей підприємства при мінімальних небажаних наслідках або витратах.

Адаптивність. Даний показник можна представити як рівень, за якого підприємство реагує на зміни його зовнішнього та внутрішнього середовища. Цей критерій належить до здатності керівника сприяти зміни середовища функціонування підприємства. Низька ефективність підприємства, яка проявляється в досягненні недостатнього рівня продуктивності та задоволення, сигналізує про необхідність внести зміни в практику та стратегію управління. Зовнішнє середовище може вимагати випуску іншої продукції або надати інших ресурсів, тим самим викликати необхідність змін.

На відмінність  від короткострокових заходів ефективності не існує спеціальних і конкретних показників вимірювання адаптивності. Організація управління може сприяти  впровадженню політики, яка підтримує  готовність системи до змін.

Розвиток. Головна мета цього критерію – підвищення здатності підприємства виживати у довгостроковій перспективі.

Впровадження  фактору часу дозволяє стверджувати про ефективність у коротко-середньо-та довгостроковій перспективі. Наприклад, можна оцінювати певне підприємство як ефективне з точки зору таких  показників як рівень продуктивності та виробництва, але як неефективне  з точки зору показників адаптивності та розвитку. Виробник певних товарів  може бути високопродуктивним у короткостроковій перспективі, але у нього може бути дуже мало шансів на виживання. Таким  чином, коли йде мова щодо оптимального балансу функціонування підприємства, то мається на увазі також збалансованість  його діяльності у часі.

Іншим аспектом оптимального балансу є досягнення необхідного взаємозв’язку між  критеріями в рамках певного періоду. Не існує фіксованого взаємозв’язку  між рівнем виробництва, задоволенням та продуктивністю. Ні теоретичні дослідження, ні реальна практика не дають підстави стверджувати, що рівень виробництва  та задоволення тісно пов’язані. Ці два критерії можуть рухатись в  різні сторони в залежності від  обставин. Тому керівникові дуже важливо  розпізнавати необхідність визначення потенційного взаємозв’язку між  показниками, перш ніж проводити  політику впливу на них.