Еволюція поглядів на побудову системи управління промисловим підприємством

Тема 7. Організація  управління персоналом, обліку та фінансовою діяльністю підприємства.

1.Система управління персоналом на промисловому підприємстві, її функції, цілі та задачі.Сутнісна характеристика сучасних підходів до побудови системи управління персоналом на промислових підприємствах.

2. Система бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю підприємства. Поняття контроллінгу системи управління. Бюджетний контроль.

3. Цілі, функції та задачі управління  фінансовою діяльністю. Система  управління фінансами та фактори,  що визначають її конфігурацію.

 

7.2 Система бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю підприємства. Поняття контроллінгу системи управління. Бюджетний контроль.

В ринкових умовах, які характеризуються високим рівнем нестабільності зовнішнього  середовища, ефективне управління передбачає значний спектр обсягів планової та контрольної роботи. Зростання  інтенсивності конкуренції на світовох та вітчизняних ринках, стрімкий розвиток та зміна технологій, диверсифікація бізнесу, ускладнення бізнес-проектів та інші фактори обумовлюють нові вимоги до системи внутрішнього контролю підприємства. Отже, в сучасних умовах внутрішній контроль підприємства має охоплювати всі рівні управління.

Система внутрішнього контролю підприємства має бути орієнтована  на забезпечення таких основних параметрів ефективності функціонування в сучасних умовах:

• стійкий стан підприємства на ринку;
• своєчасна адаптація систем систем виробництва та управління підприємства до змін у зовнішньому середовищі.

У даному контексті система внутрішнього контролю виступає як основа функціонування системи обробки та інтеграції різноманітної внутрішньої та зовнішньої інформації, що є необхідною для прийняття рішень на всіх рівнях управління підприємством.

Основою системи  внутрішнього контролю є інформаційне забезпечення контрольної діяльності, що містить оперативну, планову, нормативно-довідкову  інформацію, класифікатори техніко-економічної  інформації, системи документації (уніфіковані  та спеціальні). Ключовою для системи  внутрішнього контролю є інформація стосново ступеня керованості об’єкта контролю, тобто інформаційна прозорість даного об’єкта з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Якість інформації в системі внутрішнього контролю визначається за такими критеріями як достовірнсть, достатність, своєчасність та аналітичність.

Умови механізму  внутрішнього контролю визначаються:

• цілями та стратегіями підприємства;
• масштабом діяльності підприємства;
• визначенням та документальним закріпленням процедур контролю;
• реакцією керівників відповідних рівнів на виявлені в результаті контролю відхилення, своєчасністю прийнтяття ними рішень стосовно відхилень;
• налагодженістю системи комунікацій та системи інформаційного забезпечення управління;
• наявністю систем бюджетного управління, бізнес-планування, підготовки фінансової звітності для зовнішніх та внутрішніх користувачів;
• зовнішніми факторами;
• дотриманням діючого законодавства;
• невизначеністю та ризиком діяльності підприємства.

Організація системи внутрішнього контролю перебуває під впливом наступних факторів:

1. Ставлення керівництва до внутрішнього контролю.
2. Зовнішні умови функціонування підприємства, його розміри, організаційна структура, масштаби та види діяльності.
3. Кількість та регіональна неоднорідність місцерозташування виокремлених підрозділів підприємства та його дочірніх підрозділів.
4. Стратегічні установки, цілі та задачі.
5. Ресурсне забезпечення.
6. Ступінь механізації та комп’ютерізації діяльності.
7. Рівень компетенції кадрового складу.

Організація ефектино функціонуючої системи внутрішнього контролю являє собою складний багатоступінчатий процес, який включає такі етапи:

1. Аналіз та зіставлення визначених для підприємства цілей, стратегії й тактики підприємства з видами діяльності, розмірами, оргструктурою, а також її можливостями.
2. Аналіз ефективності діючої структури управління та її корегування.
3. Розробка формальних типових процедур контроля конкретних фінансових та господарських операцій, що дозволить упорядкувати взаємовідносини працівників з приводу контроля за фінансово-господарською діяльністю підприємства, ефективно управляти ресурсами, оцінювати рівень достовірності інформації для прийняття управлінських рішень.

Найважливіше  місце в системі управління підприємством  відводиться контролю стратегічних рішень.

Концептуальна схема контролліг системи управління має бути орієнтована на встановлення контролю за досягненням як стратегічних цілей (стратегічний контроллінг), так і тактичних цілей (поточний, оперативний контролліг) діяльності підприємства (рис.7.1 )

У рамках даної системи основними областями  контролю за досягненням цілей виступають:

• стратегічні та оперативні якісні та кількісні цілі;
• зовнішні та внутрішні умови функціонування підприємства;
• “вузькі місця” на стратегічно важливих напрямках діяльності.

Відповідно  до вказаних областей в процесі організації  управління необхідно визначення (у  відповідності з стратегічними  цілями) системи контролюючих параметрів. При цьому слід достримуватись таких вимог:

1. Використання обмеженого обсягу показників.
2. Забезпечення багатофункціональної оцінки діяльності підприємства.
3. Динамізм та перспективність індикаторів.
4. Забезпечення можливості попередження подій (стратегічне передбачення)
5. Забезпечення порівняності параметрів.

В загальній  конфігурації система управління підконтрольними  параметрами складається з двох основних блоків.

1. Блок порівняльного аналізу фактичних значень параметрів з запланованими з метою виявлення відхилень, а також причин та наслідків відхилень.
2. Блок виявлення взаємозв’язку та взаємозалежності між отриманими відхиленнями за підконтрольними параметрами та кінцевими показниками результатів діяльності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.7.1. Формування контроллінг-системи управління

 

В процесі реалізації контроллінг- системи управління слід брати до уваги відмінності між стратегічним та оперативним контроллінгом, а саме:

а) на етапі  управління досягненням тактичних  цілей використовується більш деталізована система параметрів, яка орієнтується на на контроль за “вузькими місцями” діяльності підприємства;

б) в системі  оперативного контроллінгу управління витратами здійснюється на основі системи обліку та калькулювання “директ-костинг”.

Однією з  основних задач керівництва підприємства виступає організація контролю в  умовах взаємодії з відповідними службами управління підприємства. На рисунку 7.2.  наводиться у якості прикладу схема контролю системи  продажів підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 7.2. Схема  реалізації системи контролю продажів підприємства.

 

Бухгалтерський  облік призначений забезпечити користувачів інформацією про діяльність підприємств для прийняття ними ефективних управлінських рішень. Дані поточного бухгалтерського обліку, які систематизуються у фінансову звітність, є джерелом інформації про господарські процеси, наявність матеріальних, трудових, фінансових ресурсів та їх використання, власний капітал, зобов’язання та фінансові результати діяльності, без якої неможливе управління промисловим підприємством.

Правові засади регулювання, організації, ведення  бухгалтерського обліку та складання  фінансової звітності визначає Закон  України “Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV.

    Бухгалтерський  облік та фінансова звітність  грунтуються на таких основних принципах:

• обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
• повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
• автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
• послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

 

• безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;
• нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
• превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
• історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
• єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;
• періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

       Бухгалтерський облік на підприємстві  ведеться безперервно з дня  реєстрації підприємства до його  ліквідації. Питання організації  бухгалтерського обліку на підприємстві  належать до компетенції його  власника (власників) або уповноваженого  органу (посадової особи) відповідно  до законодавства та установчих  документів. Відповідальність за  організацію бухгалтерського обліку  та забезпечення фіксування фактів  здійснення всіх господарських  операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського  обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

• введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
• користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
• ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

-  самостійне ведення бухгалтерського  обліку та складання звітності  безпосередньо власником або  керівником підприємства. Ця форма  організації бухгалтерського обліку  не може застосовуватися на  підприємствах, звітність яких  повинна оприлюднюватися. 

Підприємство самостійно:

1. Визначає облікову політику підприємства;
2. Обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;
3. Розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;
4. Затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;
5. Може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

    Керівник підприємства  зобов'язаний створити необхідні  умови для правильного ведення  бухгалтерського обліку, забезпечити  неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними  до бухгалтерського обліку, правомірних  вимог бухгалтера щодо дотримання  порядку оформлення та подання  до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського  обліку підприємства забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського  обліку, складання і подання у  встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням  на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат  від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку  стану бухгалтерського обліку у  філіях, представництвах, відділеннях  та інших відокремлених підрозділах  підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи  оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу  і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється  відповідно до законодавства.