Курс лекций по "Логистике"

Якщо ж кількість  матеріалу, що надійшов, при зовнішньому  огляді не викликає сумніву, то вага його на станції прибуття звичайно не перевіряється. Такий матеріал вибірковим шляхом перевіряється  на складі готельного комплексу. При  виявленні в результаті перевірки  розбіжності між кількістю згідно документів і фактичною наявністю  складається акт для висунення  його постачальнику.

Разом із кількісною перевіркою на складах проводиться  якісна перевірка. Вона здійснюється органами технічного контролю із залученням у  необхідних випадках лабораторій. Якісною  перевіркою встановлюється відповідність  одержаних матеріалів стандартам або  технічним умовам. При невідповідності  матеріалу стандарту або технічним  умовам викликається представник постачальника  і складається акт про непридатність  матеріалу. Якщо ж партія непридатного матеріалу невелика або представник  постачальника не може прибути, то акт  про непридатність складається  комісією готельного комплексу із залученням представника незацікавленої організації. Акт прямує постачальнику з одночасним запитом, як поступити із забракованим матеріалом. Останній, до вказівки власника знаходиться у готельному комплексі  на відповідальному зберіганні в  особливо відведеному місці. Як правило, якісна перевірка матеріалів і напівфабрикатів  застосовується тільки до особливо важливих їх видів, оскільки величезна більшість  постачальників самі перевіряють якість свого вантажу перед його відправкою.

Прийняті на склад  матеріали розміщуються з дотриманням  певних вимог обліку і зберігання. При цьому кожен матеріал повинен  розміщуватися на складі з урахуванням  того, щоб забезпечити збереження кількості та якості матеріалів. Матеріали  однакового найменування розміщуються на одній ділянці, матеріали важкі  та громіздкі повинні розміщуватися  ближче до місця видачі.

На більшості  готельних комплексів при матеріальних складах існують спеціальні ділянки  підготовки матеріалів до виробництва.

Одним із видів  підготовки матеріалів до виробництва  є комплектування матеріалів і напівфабрикатів  перед відправкою їх виробничим відділам. Відправка матеріалу відділам здійснюється на підставі встановлених лімітів для  кожного відділу. Залежно від  типу виробництва і характеру  матеріалів застосовується різний порядок  відправки матеріалів.

Основні матеріали  в масовому виробництві відпускаються  згідно планкарт. Плацкарта - це документ, що складається відділом постачання або планово-виробничим відділом, в  якому указується встановлений відділу  місячний ліміт по кожному виду матеріалу, а також терміни і партії подачі. Відповідно до планкарт склад своїми транспортними засобами доставляє  кожному відділу у встановлені  терміни партії матеріалів і напівфабрикатів. Відправка матеріалів оформляється приймально-здавальними накладними.

У готельних комплексах сезонної роботи основні та допоміжні  матеріали відпускаються на разові вимоги відповідно до лімітних карт і  відомостей. Відправка оформляється накладними або розписками одержувача в лімітних картах або відомостях.

Для забезпечення нормальної роботи готельного комплексу  дуже важливо організувати оперативне регулювання товарно-матеріальних запасів. З цією метою встановлюється контроль за станом гарантійних товарно-матеріальних запасів на складах. Якщо частина  гарантійних товарно-матеріальних запасів починає видаватися у  відділи, то це служить сигналом того, що нормальний хід виробництва може бути порушений. Про це повідомляються органи матеріально-технічного постачання. Таку ж реакцію повинні викликати  факти перевищення розмірів товарно-матеріальних запасів, встановлених по категоріях матеріальних ресурсів. Таким чином, склади не тільки виконують функції зберігання і  підготовки матеріалів до видачі їх у  процес виробництва готельних послуг, але і допомагають оперативно регулювати їх споживання.

При плануванні матеріально-технічного постачання в готельних комплексах виникає завдання забезпечення виробництва  початковими напівфабрикатами і  матеріалами (необхідної номенклатури і якості) і раціональнішого їх використання. Завдання формулюється так: необхідно скласти такий  план використання початкових напівфабрикатів  і матеріалів, який, гарантуючи високу якість кінцевої готельної послуги, забезпечував би найбільшу ефективність виробництва.

Цільова функція  цього завдання може бути побудована згідно того або іншого критерію, у  тому числі і по найбільш загальному - максимуму рентабельності виробництва, максимуму прибутку, мінімуму витрат виробництва (собівартості), витрати  початкових напівфабрикатів і матеріалів і т.д. Вибір її критерію залежить від конкретних умов діяльності готельного комплексу.

При постановці завдання вибору оптимального асортименту початкових напівфабрикатів і матеріалів для  виробництва певних видів готельних  послуг можна орієнтуватись на наступні, зазвичай, відомі дані:

а) планований обсяг  готельних послуг у встановленому  асортименті;

б) види (номенклатури) і асортимент початкових напівфабрикатів  і матеріалів, які можуть бути використані  при виробленні певних видів готельних  послуг;

в) умови замінності одних видів напівфабрикатів  і матеріалів іншими (співвідношення замінності);

г) норми витрати  кожного виду початкових напівфабрикатів  і матеріалів на одиницю певного  виду готельних послуг;

д) граничні кількості  тих або інших видів початкових напівфабрикатів і матеріалів, на отримання яких може орієнтуватися  готельний комплекс.

Відповідно до характеру цільової функції і  заданих (відомих) умов будують систему  обмежувальних рівнянь і нерівностей.

При цільовій функції, побудованій згідно критерію мінімальних  витрат виробництва, обмежувальними рівняннями і нерівностями можуть бути наступні, які відображають:

а) пряме (плановане) обмеження кількості деяких видів  початкових напівфабрикатів і матеріалів;

б) пряме (плановане) обмеження кількості деяких готельних  послуг;

в) пряме (плановане) обмеження кількості готельних  послуг тільки певного виду;

г) умови взаємозамінності одних видів напівфабрикатів (матеріалів) іншими при створенні певних видів  готельних послуг;

д) можливе утворення  деякої кількості напівфабрикатів (матеріалів) певного виду, яка не може бути використана в даному виробництві (буде передана іншим підприємствам);

е) баланс витрати  різних видів напівфабрикатів (матеріалів) на кожен вид готельних послуг, що створюється;

ж) «позитивність» змінних.

 

3. Основні  зони складів і їх характеристики

Перерахуємо основні  операції, які виконуються на виділених  ділянках складу. Ділянка розвантаження:

- механізоване  розвантаження транспортних засобів;

- ручне розвантаження  транспортних засобів.

Приймальна експедиція (розміщується в окремому приміщенні складу):

- приймання прибулої  в неробочий час продукції  по кількості місць і її  короткочасне зберігання до передачі  в основний склад. Вантажі в  приймальну експедицію надходять  з ділянки розвантаження.

Ділянка приймання (розміщується в основному приміщенні складу):

- приймання товарно-матеріальних  ресурсів за кількістю та якістю. Вантажі на ділянку приймання  можуть надходити з ділянки  розвантаження і з приймальної  експедиції.

Ділянка зберігання (головна частина основного приміщення складу):

- розміщення вантажу  на зберігання;

- відбір вантажу  з місць зберігання.

Ділянка комплектування (розміщується в основному приміщенні складу):

- формування вантажних  одиниць, що містять підібраний  відповідно до замовлень асортимент  напівфабрикатів.

 

4. Технології  складських операцій у готельних  комплексах

Основу технології складського процесу складає  раціональна побудова, чітке і  послідовне виконання складських операції, постійне вдосконалення організації  праці та технологічних рішень, ефективне  використання підйомно-транспортного  і технологічного устаткування.

Правильно організований  технологічний процес роботи готельного комплексу повинен забезпечити:

- чітке і своєчасне  проведення кількісного та якісного  приймання напівфабрикатів;

- ефективне використання  засобів механізації навантажувально-розвантажувальних  і транспортно-складських робіт;

- раціональне  складування товарно-матеріальних  ресурсів, що забезпечує максимальне  використання складських обсягів  і площ, а також їх зберігання;

- виконання вимог  щодо раціональної організації  роботи залу дегустації чи  відділу випробувань, складських  операцій щодо відбірки товарно-матеріальних  ресурсів із місць зберігання, комплектуванню і підготовці  їх до обробки;

- чітку роботу  експедиції і організацію централізованої  доставки ТМР;

- послідовне і  ритмічне виконання складських  операцій, що сприяє планомірному  завантаженню працівників складу, і надання сприятливих умов  праці.

Істотним резервом підвищення ефективності функціонування матеріалопровідних систем є перехід від традиційно розрізненого рішення задач складування і транспортування до проектування єдиних транспортно-складських процесів.

Зв´язаність складського  процесу із зовнішнім середовищем  досягається рішенням різних задач, значна частина яких пов´язана з  обробкою матеріальних потоків на постах розвантаження і приймання товарно-матеріальних ресурсів.

Визначення кількості  навантажувально-розвантажувальних  постів на складі

Надійність і  економічність роботи складу залежить від того, наскільки правильно  визначено кількість постів для  виконання навантажувально-розвантажувальних  робіт. Збільшення цієї кількості спричиняє  за собою зростання будівельних  і експлуатаційних витрат, скорочення - збільшує чергу транспорту, що очікує на обслуговування, тобто збільшує потребу в площі для паркування і маневрування. Крім того, очікування розвантаження - це витрати, пов´язані  з простоєм транспортних засобів.

При визначенні кількості  постів обслуговування транспорту необхідно  знаходити компроміс між: розміром витрат на будівництво і експлуатацію постів обслуговування транспорту; і  розміром сумарних витрат на будівництво  майданчиків для очікування і  маневрування транспорту і витрат на можливий простій транспортних засобів  в очікуванні обслуговування.

Очевидно, що при  збільшенні числа постів черга скорочується. Пропускна спроможність навантажувально-розвантажувальної  зони залежить не тільки від числа  постів, але і від вантажопідйомності транспорту, що під´їжджає.

Поєднання ділянок  надходження і відпуску дозволяє:

- скоротити розмір  площі, необхідної для виконання  відповідних операції;

- скоротити розкрадання;

- полегшити контроль  операцій озвантаження і вантаження - операцій з високою інтенсивністю матеріальних, транспортних і людських потоків;

- підвищити ступінь  використання устаткування за  рахунок зосередження в одному  місці всього обсягу навантажувально-розвантажувальних  робіт, гнучкіше використовувати  персонал складу.

Основним недоліком  поєднання ділянок приймання  і відпуску вантажів є поява так  званих стрічних вантажних потоків  зі всіма складнощами, які випливають звідси, у тому числі і з можливою плутаниною між товарно-матеріальними  ресурсами, що одержуються і напівфабрикатами, що відправляються.

Організація в  одному місці приймання і відправки  буде істотно утруднена, якщо тип  і розміри транспорту, що прибуває і відправляється зі складу, різні.

Полегшити організацію  суміщеної ділянки може роз´єднання  за часом операцій надходження і  відправки.

Визначення розмірних  параметрів вантажних і розвантажувальних  рамп

Вивантаження  товарно-матеріальних ресурсів може здійснюватися  з рівня дороги або із спеціальної  рампи, піднятої на рівень кузова транспортного  засобу. Більшість вантажних автомобілів  мають двері та борти в задній частині кузова. Розвантажувати такі автомобілі краще з рамп, оскільки це дозволяє вводити в кузов навантажувально-розвантажувальну техніку. Автомобілі, оснащені бічними  по відношенню до подовжньої осі дверима, можна розвантажувати з рівня  дороги.

Мінімальна ширина рампи, використовуваної для вантаження і розвантаження транспорту, повинна  бути не менша радіусу повороту працюючого на ній навантажувача плюс ще приблизно 1 м. Слід мати на увазі, що швидкість  обслуговування транспорту, тобто швидкість  виїзду навантажувача з кузова транспортного  засобу і подальшого розвороту, зросте, якщо оператору надати деякий запас  простору. Більшість нових складів  мають ширину розвантажувальних  рамп 6 м.

Відстань між  осями дверних отворів і постів вантаження автомобілів повинне  бути не менше 3,6 м. В цьому випадку  автомобілі можуть в´їжджати заднім ходом на місця вантаження без  особливих труднощів.