Курс лекций по "Логистике"

Величина власних  ОК є різницею між загальною сумою  ОК і короткостроковими зобов´язаннями (кредити і позики, кредиторська заборгованість, одержані аванси тощо) і є однією з характеристик  фінансової стійкості готельного комплексу.

Структура ОК показує  пропорції розподілу ресурсів між  окремими елементами. її аналіз дозволяє визначити, які саме статті є найбільш специфічними для даного готельного комплексу.

Оборотність ОК характеризується коефіцієнтом оборотності. Показником комплексної оцінки ефективності використання ОК служить їх рентабельність. Вона розраховується як відношення рентабельності продажів до середньої величини обігових коштів за період. Зниження рентабельності свідчить про неправильність використання ОК і необхідності їх перерозподілу.

Часто під раціональним управлінням ОК розуміють тільки їх зменшення. Проте це не так - їх нестача  може мати такі ж негативні наслідки, як і надлишок. З дуже великою  величиною ОК пов´язані проблеми додаткових витрат на зберігання надлишків  товарно-матеріальних ресурсів, псування і фізичне старіння товарно-матеріальних запасів через тривалий термін зберігання, зменшення реальної вартості активів  через інфляцію, ризик неплатоспроможності  дебіторів. Брак ОК може викликати збої в постачанні, а як наслідок - збільшення виробничого циклу і зростання  витрат, зниження обсягів продажів, додаткові витрати на фінансування. Тому управління ОК передбачає не тільки зниження їх величини, але і оптимізацію виходячи з потреби готельного комплексу.

Цільовою установкою управління оборотними коштами є  визначення обсягу і структури обігових коштів, джерел їх покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої і ефективної діяльності готельного комплексу.

Сформульована цільова  установка має стратегічний характер; не менш важливою є підтримання обігових коштів у розмірі, що оптимізує управління поточною діяльністю. З цих позицій  найважливішою фінансово-господарською  характеристикою готельного комплексу  є його ліквідність, тобто здатність  вчасно гасити короткострокову кредиторську заборгованість. Для будь-якого готельного комплексу достатній рівень ліквідності  є однією з найважливіших характеристик  стабільності господарської діяльності. Втрата ліквідності загрожує не тільки додатковими витратами, але і  періодичними зупинками виробничого  процесу.

При низькому рівні  обігових коштів виробнича діяльність не підтримується належним чином, звідси - можлива втрата ліквідності, періодичні збої в роботі та низький прибуток. При деякому оптимальному рівні  обігових коштів прибуток стає максимальним. Подальше підвищення величини обігових коштів призведе до того, що готельний  комплекс матиме в розпорядженні  тимчасово вільні, недіючі поточні  активи, а також зайві витрати  фінансування, що спричинить зниження прибутку.

Таким чином, стратегія  і тактика управління оборотними коштами повинні забезпечити  пошук компромісу між ризиком  втрати ліквідності та ефективністю роботи. Це зводиться до вирішення  двох важливих задач.

Забезпечення  платоспроможності. Така умова відсутня, якщо готельний комплекс не в змозі  оплачувати рахунки, виконувати зобов´язання і, можливо, оголосить про банкрутство. Готельний комплекс, що не має достатнього  рівня обігових коштів, може зіткнутися з ризиком неплатоспроможності.

Забезпечення  прийнятного обсягу, структури і  рентабельності активів. Відомо, що різні  рівні різних поточних активів по-різному  впливають на прибуток. Наприклад, високий  рівень виробничо-матеріальних запасів  вимагає відповідно значних поточних витрат, тоді як широкий асортимент послуг надалі може сприяти підвищенню обсягів реалізації і збільшенню доходів. Кожне рішення, пов´язане  з визначенням рівня грошових коштів, дебіторської заборгованості та товарно-матеріальних ресурсів, повинно  бути розглянуто як з позиції рентабельності даного виду активів, так і з позиції  оптимальної структури обігових коштів.

Ризик втрати ліквідності  або зниження ефективності, обумовлений  обсягом і структурою обігових коштів, потенційно несе в собі наступні явища:

Недостатність грошових коштів. Готельний комплекс повинен  мати грошові кошти для ведення  поточної діяльності, на випадок непередбачених витрат і на випадок вірогідних ефективних капіталовкладень. Брак грошових коштів у потрібний момент пов´язаний з  ризиком переривання виробничого  процесу, можливим невиконанням зобов´язань  або з втратою можливого додаткового  прибутку.

Недостатність власних  кредитних можливостей. Цей ризик  пов´язаний з тим, що при продажі  готельних послуг в кредит покупці  можуть сплатити їх протягом декількох  днів або навіть місяців, внаслідок  чого в готельному комплексі утворюється  дебіторська заборгованість. З позиції  управління фінансовою діяльністю дебіторська  заборгованість має двояку природу. З одного боку, «нормальне» зростання  дебіторської заборгованості свідчить про збільшення потенційних доходів і підвищення ліквідності. З іншого боку, готельний комплекс може «винести» не всякий розмір дебіторської заборгованості, оскільки невиправдана дебіторська заборгованість є іммобілізацією власного оборотного капіталу, а перевищення ним деякої межі може привести також до втрати ліквідності та навіть зупинки виробництва.

Недостатність виробничих товарно-матеріальних ресурсів. Готельний  комплекс повинен мати в своєму розпорядженні  достатню кількість напівфабрикатів  і матеріалів для проведення ефективного  процесу надання готельних послуг; запасів повинно завжди вистачати  т.д. Неоптимальний обсяг товарно-матеріальних запасів пов´язаний з ризиком  додаткових витрат або зупинки надання  послуг.

Зайвий обсяг  обігових коштів. Оскільки величина обігових коштів прямо пов´язана з витратами  фінансування, то підтримання зайвих активів скорочує доходи. Можливі  різні причини утворення зайвих активів: неходові та залежані товарно-матеріальні  ресурси, занадто велика запасливість тощо.

.2. Виявлення резервів економії матеріалів

У цілях найбільш економного витрачання матеріальних ресурсів планування їх використання, виявлення  потреби готельного комплексу в  них і поліпшення організації  матеріально-технічного постачання проводиться  аналіз використання основних і допоміжних матеріалів у поточному і в  майбутніх періодах.

Звичайно цей  аналіз починають зі встановлення узагальнювальних показників, до яких належать наступні:

а) вага напівфабрикатів  на одиницю готельних послуг або  їх корисних властивостей. Цей показник характеризує прогресивність структури  послуг;

б) коефіцієнт використання товарно-матеріальних ресурсів (наприклад, відношення ваги приготованого блюда  до ваги продуктів, що йдуть на його виготовлення). У деяких різновидах послуг цей показник замінюється  виходом послуг з одиниці використаних напівфабрикатів. Даний показник характеризує раціональність процесу виробництва  з погляду ефективності використання матеріалів і величини відходів;

в) витрата палива на одну одиницю послуг. Цей показник встановлюється або з розрахунку на одиницю комплексної готельної  послуги, або по укрупненій номенклатурі готельних послуг. У багатьох випадках показники витрати напівфабрикатів  і палива встановлюються по окремих  стадіях процесу надання послуг;

г) відношення фактичної  витрати матеріалів до планового, яке  характеризує дотримання встановлених норм.

д) відсоток зниження норм витрати матеріалів, встановлених на аналізований період, в порівнянні з нормами, що діяли в минулому періоді. Цей показник характеризує прогресивність самих планових завдань  по витраті матеріалів і динамічність норм їх використання. Він встановлюється як середньозважена величина з питомих  норм витрати матеріальних ресурсів у базисному та аналізованому  періодах з урахуванням цін на матеріали, що приймаються однаковими для обох періодів і кількості  фактично створених в аналізованому  періоді готельних послуг. Метод  розрахунку цього показника аналогічний  попередньому;

е) питома вага відходів, що виникають у процесі надання  готельних послуг, з виділенням поворотних і безповоротних відходів. Кількість  поворотних відходів у свою чергу  ділиться залежно від напряму  їх використання.

Всі перераховані вище показники визначаються в цілому по готельному комплексу і по окремих  стадіях надання послуг. Вони розглядаються  в зіставленні з аналогічними показниками за попередні періоди, із завданнями плану, з проектованими  нормами, а також порівняно з  досягненнями аналогічних передових  готельних комплексів і кращих робочих  бригад того ж готельного комплексу.

Приступаючи до аналізу  використання матеріалів, перш за все, визначають відносну їх економію або  перевитрату. З цією метою підраховують, скільки матеріалів слід було витратити  готельному комплексу в умовах досягнутого  фактично обсягу надання і асортименту  послуг при дотриманні планових норм, і порівнюють цю кількість з фактичною  витратою.

Планова витрата  перераховується відповідно до фактичного надання послуг тільки за основними  матеріалами і тими видами допоміжних матеріалів, споживання яких безпосередньо  пов´язане з наданням послуг. Витрата  інших матеріалів не залежить безпосередньо  від обсягу надання готельних  послуг, а тому і не підлягає перерахунку.

Оскільки подібні  обчислення по всіх видах послуг і  по всій номенклатурі матеріалів дуже трудомісткі, то для спрощення вони нерідко виконуються в сумарному  виразі за вартістю витрачених матеріалів або по груповій номенклатурі матеріалів, виходячи з обсягу надання послуг в грошовому виразі. У ряді випадків при необхідності проаналізувати використання найбільш дефіцитних або дорогих  матеріалів вказаний перерахунок проводиться  по окремих їх видах.

Проте зведені  показники створюють тільки початкову  базу для аналізу, оскільки вони дозволяють визначити лише загальні результати роботи і оцінити ступінь виконання  норм. Зіставлення ж даних про  чисту вагу і коефіцієнти використання матеріалів показує, де слід шукати джерела  економії. Точніші дані про використання матеріалів одержують шляхом встановлення показників надання готельних послуг по переходах (вихід готової їжі  з кухні, вага відходів при готуванні).

У готельних комплексах, де застосовується нормативний облік, є можливість значно поглибити аналіз використання матеріалів шляхом розгляду додаткових вимог на видачу матеріалів понад встановлені норми. Наявність  таких документів саме по собі свідчить про перевитрату матеріалів, а  причини зайвої витрати, вказані  у вимогах, підказують шляхи усунення перевитрати.

У разі значних  розбіжностей фактичної питомої  витрати товарно-матеріальних ресурсів на різних ділянках надання готельних  послуг або в різні періоди  часу проводиться поглиблене вивчення причин цих відхилень. При цьому  вивчають роботу передовиків виробництва (проводять бенчмаркинг), зіставляють показники роботи різних передових робочих, виявляють особливості використання матеріалів на передових, середніх і відстаючих ділянках.

Однією з причин порушення норм витрати матеріалів є перебої в системі матеріального  постачання, порушення комплектності  та термінів постачання матеріалів. Для  уточнення дійсного положення у  виконанні плану матеріально-технічного постачання перевіряють комплектність  і своєчасність постачань. Комплектність  постачання визначається так: підраховується загальна вартість матеріалів, які  повинні бути одержані за планом, і  вартість фактичних надходжень у  межах планового асортименту. При  цьому понадпланові або позапланові  надходження в обсяг фактичних  постачань не зараховуються. Для  перевірки дотримання планових термінів постачань із даних про надходження  матеріалів виписують випадки запізнень із зазначенням того, на скільки днів затримане дане постачання матеріалів.

Дотримання термінів постачань тісно пов´язане із станом складських товарно-матеріальних запасів. Для оцінки зміни товарно-матеріальних запасів спеціально фіксують всі  випадки, коли фактичний товарно-матеріальний запас був нижчий за нормальний рівень, і визначають причини кожного  з цих випадків. Часто аналіз руху товарно-матеріальних запасів може замінити перевірку дотримання планових термінів постачань, оскільки ці показники  тісно зв´язані між собою.

Аналіз використання палива виявляє втрати тепла в  опалювальній мережі, дозволяє встановити, наскільки фактичний коефіцієнт корисної дії теплових агрегатів  відповідає їх паспортним даним і  т.п.

До роботи по аналізу  використання матеріалів притягуються начальники відділів, службовці та обслуговуючий персонал, які вносять  багато цінних раціоналізаторських  пропозицій щодо економії матеріалів.

Виявлені в  процесі аналізу резерви економії матеріалів визначають зміст розробки плану організаційних і технічних  заходів, направлених на використання цих резервів.

Чинники економії матеріалів

Всі чинники, що визначають, економію матеріалів, можна звести до наступних основних груп: матеріальні, технологічні, проектно-конструктивні  та організаційно-економічні.

Перша група чинників - матеріальних визначає вибір оптимальних  видів матеріалів, які дозволили  б скоротити їх витрату, зменшити споживання особливо дефіцитних матеріалів і понизити розмір матеріальних витрат в собівартості готельних послуг. До матеріальних чинників належить також  підготовка матеріалів.

Використання  технологічних чинників економії матеріалів означає вибір таких варіантів  технологічних процесів, які скорочують відходи, що одержуються в процесі  надання послуг.