Земельне право

4. Верховна Рада  Автономної Республіки Крим, обласні,  районні ради  вилучають  земельні  ділянки  спільної власності  відповідних територіальних громад,  які перебувають у постійному  користуванні, для всіх потреб.

5. Районні   державні  адміністрації на їх  території вилучають земельні  ділянки державної власності,  які перебувають у постійному  користуванні, в межах сіл, селищ,  міст районного значення для  всіх потреб та за межами  населених пунктів для: 

 а) сільськогосподарського  використання;

  б)  ведення   водного  господарства, крім випадків, визначених частиною  дев'ятою  цієї статті;

 в) будівництва  об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням  жителів територіальної  громади   району   (шкіл,   лікарень,   підприємств торгівлі,   інфраструктури  оптових  ринків  сільськогосподарської  продукції  тощо)  з урахуванням  вимог частини восьмої цієї  статті, крім  випадків,  визначених  частиною дев'ятою цієї статті.

6. Обласні   державні  адміністрації на їх  території вилучають земельні  ділянки державної власності,  які перебувають у постійному  користуванні,  в  межах   міст  обласного  значення  та  за  межами населених пунктів   для  всіх  потреб,  крім  випадків,  визначених частинами  п'ятою, дев'ятою цієї статті.

7. Київська,  Севастопольська  міські  державні  адміністрації вилучають земельні  ділянки державної власності,  які перебувають у постійному  користуванні,  в  межах   їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною  дев'ятою цієї статті.

8.  Рада  міністрів   Автономної  Республіки Крим на  території Автономної  Республіки  Крим  вилучає  земельні  ділянки  державної власності, які перебувають  у постійному користуванні, у  межах сіл, селищ,  міст  та  за  їх  межами  для  всіх  потреб, крім випадків, визначених   частинами  п'ятою,  дев'ятою  цієї  статті,  а  також погоджує    вилучення    таких    земель    районними   державними адміністраціями   на   їх   території  для   будівництва  об'єктів, пов'язаних  з обслуговуванням жителів територіальної  громади району (шкіл,  лікарень,  підприємств  торгівлі,  інфраструктури  оптових ринків сільськогосподарської  продукції тощо).

9.   Кабінет   Міністрів  України  вилучає   земельні  ділянки державної   власності, які перебувають у  постійному користуванні, - ріллю,  багаторічні насадження для несільськогосподарських  потреб, ліси площею понад 1 гектар  для нелісогосподарських потреб, а також земельні  ділянки   природоохоронного,  оздоровчого,  рекреаційного призначення,  крім  випадків, визначених частинами  п'ятою - восьмою цієї  статті, та  у випадках, визначених статтею  150 цього Кодексу. 

     10. У  разі  незгоди  землекористувача  з вилученням земельної ділянки  питання вирішується в судовому  порядку.

Згідно ст.151 Земельного кодексу України визначений порядок погодження питань,пов’язаних з викупом земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності:

     1. Юридичні особи, зацікавлені у викупі земельних ділянок, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, для суспільних потреб  та  з мотивів суспільної  необхідності,  зобов'язані до початку проведення  проектних робіт погодити з власниками землі, крім  викупу земельних ділянок з підстав, що допускають можливість їх  примусового відчуження  з мотивів суспільної необхідності, і органами  державної влади,  Верховною Радою Автономної Республіки Крим,  Радою міністрів Автономної  Республіки  Крим або органами місцевого   самоврядування,  згідно  з їх  повноваженнями,  місце розташування  об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її викупу з   урахуванням   комплексного   розвитку   території,   який   би забезпечував  нормальне  функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях  усіх  об'єктів та умови проживання населення і охорону довкілля.

     2. Погодження   матеріалів  місць  розташування  об'єктів на особливо цінних землях,  а також земельних ділянок для  розміщення та обслуговування будівель і споруд дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав,  представництв  міжнародних організацій провадиться Верховною Радою України.

   3. Погодження питань, пов'язаних з викупом земельних ділянок, крім  тих, що передбачені частиною другою цієї статті, провадиться відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки  Крим,  місцевими державними адміністраціями, міськими, селищними,  сільськими  радами  згідно  з  їх  повноваженнями щодо викупу цих ділянок.

   4.    У   разі   викупу   земельних   ділянок   під   об'єкти містобудування,   розміщення   яких визначено містобудівною або землевпорядною  документацією (генеральні плани населених пунктів, проекти  детального  планування,  інша  містобудівна документація, техніко-економічні  обґрунтування  використання  та охорони земель адміністративно-територіальних  утворень, проекти землеустрою щодо впорядкування  територій населених пунктів тощо), погодження місця розташування об'єкта не проводиться.

   5.  Юридичні  особи,  зацікавлені у викупі земельних ділянок, звертаються   з клопотанням про погодження  місця  розташування об'єкта  до  відповідної  сільської,  селищної, міської, районної, обласної ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної   адміністрації.   Клопотання   щодо   погодження  місця розташування  об'єкта  за  рахунок  земель, викуп яких провадиться Кабінетом   Міністрів   України   та  Верховною Радою Автономної Республіки Крим, подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки  Крим,  обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

   6. До клопотання додаються:

а)   обґрунтування   необхідності  викупу  та/або  відведення земельної ділянки;

 б) зазначене   на  відповідному  графічному  матеріалі  бажане місце розташування  об'єкта  з  орієнтовними  розмірами  земельної ділянки;

в) нотаріально   засвідчена   письмова   згода  землевласника (землекористувача)  на  викуп  земельної  ділянки  (її частини) із зазначенням  розмірів передбаченої для викупу земельної ділянки та умов її викупу;

г) копія установчих документів.

   7. Типова форма клопотання про погодження місця розташування об'єкта затверджується Кабінетом Міністрів України.

   8.   Відповідний   орган   державної   влади,  Верховна  Рада Автономної  Республіки  Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим   або   орган   місцевого  самоврядування  згідно  із  своїми повноваженнями  у  тижневий  строк  з  дня  реєстрації  клопотання направляє  його  разом  з додатками до Комісії, яка протягом трьох тижнів  з дня його одержання надає зазначеному органу висновок про погодження   місця  розташування  об'єкта  або відмову в такому погодженні.

     У  разі вилучення органами виконавчої влади земельних  ділянок державної власності у межах населеного пункту матеріали погодження місця розташування об'єкта подаються для розгляду до  відповідного органу  місцевого самоврядування,  який у місячний строк розглядає їх і надає свої висновки.

  9.  Якщо викуп земельних ділянок провадиться за погодженням з Верховною   Радою України,  відповідні  органи  державної  влади, Верховна   Рада   Автономної   Республіки   Крим,  Рада  міністрів Автономної  Республіки  Крим  або  органи місцевого самоврядування готують   свої  висновки  і  подають  матеріали  погодження  місця розташування об'єкта до Кабінету Міністрів України, який розглядає ці  матеріали  і  подає їх до Верховної Ради України для прийняття відповідного рішення.

   10. Якщо викуп земельних ділянок здійснюється Верховною Радою Автономної    Республіки    Крим,   матеріали   погодження   місця розташування   об'єкта  подаються  до  Ради  міністрів  Автономної Республіки  Крим,  яка  розглядає  ці матеріали і в місячний строк подає  свої  пропозиції  до  Верховної  Ради Автономної Республіки Крим.

  11. Після отримання висновку  Комісії про погодження  місця розташування  об'єкта  та  рішення Верховної Ради України (у разі необхідності)  відповідний орган державної влади, Верховна Рада Автономної  Республіки  Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим   або   орган   місцевого  самоврядування  згідно  із  своїми повноваженнями  у двотижневий строк розглядає матеріали погодження місця  розташування об'єкта та надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою  щодо  відведення  земельної  ділянки  або  мотивоване рішення про відмову.

   12. Спори,   пов'язані   з   погодженням місць розташування об'єктів, вирішуються в судовому порядку.

Згідно мого завдання всі дії ,які пов’язані  з викупом або вилученням земельної  ділянки описані в наступному пункті.(10.Придбання земельних ділянок  на підставі цивільно-правових угод). 
 
 
 
 

10. Придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод

Цивільно-правові  угоди є основною підставою виникнення зобов'язально-правових відносин (зобов'язань); він установлює певні суб'єктивні  права і суб'єктивні обов'язки для сторін, що його уклали.

Основні види цивільно-правових угод (договорів) :

1.Договір  купівлі-продажу

Договір купівлі-продажу  — це угода, за якою продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну  грошову суму.

Двосторонній  характер купівлі-продажу обумовлює  взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Зокрема, укладаючи  такий договір, продавець бере на себе обов'язок передати покупцеві  певну річ і водночас набуває  права вимагати її оплати, а покупець, своєю чергою, зобов'язаний здійснити  оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від покупця  її передачі.

Згідно з цивільним  законодавством сторонами в договорі купівлі-продажу виступають продавець  і покупець.

Істотними умовами  цього договору є умови про  предмет і ціну. Доки сторони не дійдуть згоди щодо цих умов, договір  не може вважатися укладеним, незважаючи на погодження інших умов (строку, місця, способу виконання тощо). Інші умови  також можуть набути значення істотних, якщо стосовно до них за заявою однієї зі сторін належить досягнути згоди.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути окремі речі або їх сукупність, а також  певні зобов'язальні права, пов'язані  з можливістю реалізації г зафіксованих у них повноважень на можливе  отри-, мання майнових вигод (наприклад, зазначених у, цінних паперах). Рівночасно, предметом цього договору не можуть бути боргові зобов'язання, авторські  права.

2.Договір міни

Згідно з цивільним  законодавством, за договором міни між сторонами провадиться обмін  одного майна на інше. При цьому  кожний з тих, хто бере участь у  міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Договір міни спрямований  на невідворотне відчуження кожною зі сторін належного їй майна, внаслідок  чого у сторони, яка за договором  міни набуває майно, відповідно виникає  право власності на нього. Цей  договір є консенсуальним, сплатним і двостороннім.

3.Договір майнового найму

За договором  майнового найму наймодавець  зобов'язується надати наймачеві майно  у тимчасове користування за плату. Зазначений договір є консенсуальним, сплатним і двостороннім.

Особливістю договору майнового найму є те, що на його підставі майно переходить до наймача  в користування, а не у власність, повне господарське відання чи оперативне управління.

Сторонами в  договорі є наймодавець — особа, яка передає майно в користування, і наймач, тобто особа, яка набуває  право користування річчю. Сторонами  в цій угоді можуть бути фізичні  та юридичні особи. Предметом найму  можуть бути індивідуально визначені  майно або річ.

Договір майнового  найму між громадянами на строк  більш як один рік повинен бути укладений у письмовій формі, а між юридичними особами — завжди в письмовій формі. Договір найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі, крім випадків, передбачених окремими правилами. Договір найму жилого приміщення зазвичай укладається в письмовій формі.

4.Договір позики

За договором  позики одна сторона (позикодавець) передає  іншій стороні (позичальникові) у  власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж  суму грошей або рівну кількість  речей того ж роду і якості.

Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей. Договір позики на суму понад 50 грн. повинен бути укладений у письмовій формі. Позичальник має право заперечувати договір позики за його безгрошовістю, доводячи, що гроші або речі в дійсності зовсім не одержані ним від позикодавця або одержані в меншій кількості, ніж зазначено в договорі.  

5.Договір дарування

За договором  дарування одна сторона передає  безоплатно іншій стороні майно у власність. Цей договір спрямовано на безповоротне припинення права власності у дарувальника і виникнення права власності в обдарованої особи.

Договір дарування  — безоплатний та односторонній. Він уважається укладеним з моменту  передачі майна обдарованому. Сторонами  в договорі дарування можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, а в певних випадках — і держава.