Земельне право

Згідно з Митним кодексом України в редакції від 11 липня 2002 р.1 земельні ділянки в  прибережних захисних смугах можуть належати до митної території, яка має  виключну юрисдикцію щодо митної справи. Органи Держкомзему України, інші органи виконавчої влади і місцевого  самоврядування, власники земельних  ділянок незалежно від форм власності  на землю у своїй діяльності взаємодіють  з митними органами України з  питань використання земельних ділянок  у прибережних захисних смугах. При  використанні таких земельних ділянок  для митної справи митні органи повинні  дотримуватися правил і обмежень, що стосуються прибережних захисних смуг, але державні та інші органи, що відповідно до законодавства України  причетні до їх виконання, не вправі приймати щодо цих земельних ділянок рішення, прийняття яких входить до компетенції  митних органів, чи іншим чином втручатися у діяльність цих органів. Окремі функції митні органи здійснюють спільно або за погодженням з  іншими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Так, згідно зі ст. 48 Митного кодексу України, з метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю за товарами та транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон України, проведення певних заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди та порушень митних правил у пунктах пропуску на митному кордоні України, у межах прикордонної смуги на державному кордоні України, у морських і річкових портах, аеропортах, на залізничних станціях, на територіях підприємств, спеціальних митних зон, а також в інших місцях, визначених митними органами, створюються зони митного контролю.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України  порядок їх створення визначається Кабінетом Міністрів України. Зони митного контролю в межах пунктів  пропуску через державний кордон України створюються спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади в галузі митної справи за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади у справах охорони  державного кордону України та центральним  органом виконавчої влади в галузі транспорту.

    Питання  щодо визначення територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земель  для містобудівних потреб, у тому  числі для житлової і громадської  забудови, будівництва виробничих  та інших об'єктів, формування  містобудівних ансамблів і ландшафтних  комплексів, зон відпочинку та  оздоровлення населення, вирішуються  відповідно до Закону України  «Про основи містобудування».  Ці правові вимоги стосуються  і використання для містобудівних  потреб земельних ділянок прибережних  захисних смуг.

    Виконавчі  органи та органи місцевого  самоврядування, громадяни і юридичні  особи України, а також юридичні  та фізичні особи іноземних  держав, які є суб'єктами містобудування, при розгляді питань, що стосуються  обмежень використання земельних  ділянок прибережних захисних  смуг, повинні керуватися земельним  законодавством. Це обумовлено ст. 20 Закону «Про основи містобудування»,  у якій передбачено, що регулювання  земельних відносин у містобудуванні  здійснюється відповідно до земельного  законодавства.

Складаємо   експлікацію обмежень при використанні земель та розподіл їх за категоріями,власниками та угіддями. 
 
 
 
 
 

Табл.3 Експлікація обмежень при використанні земель та розподіл їх за категоріями,власниками та угіддями 

 Згідно мого завдання до курсової роботи встановлені обмеження (обтяження) ,що 2% земельної ділянки розташовано в прибережній захисній смузі Чорного моря. Площа земельної ділянки ,на якій встановлюються обмеження складає 0,0286 га. В статті 90 Водного кодексу України «Обмеження господарської діяльності в  прибережних  захисних  смугах уздовж морів,  морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах»  сказано,що на території прибережних захисних смуг входять до зон санітарної охорони і можуть використовуватись для  будівництва  військових   та   інших оборонних  об'єктів,  об'єктів,  що  виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру,  сонця і хвиль,  об'єктів  постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з  обов'язковим  централізованим  водопостачанням  і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд. Та опираючись на ст..90 ВКУ я не можу використовувати площу прибережної захисної смуги,тому що в статті не передбачено використання цих земель для будівництва і обслуговування гаражів. 
 
 
 

5. Завдання,зміст і порядок охорони земель при вилученні (викупі) і наданні земельної ділянки

  Охорона  земель   -    система    правових,    організаційних, економічних,   технологічних  та  інших   заходів,  спрямованих  на раціональне   використання  земель,  запобігання   необґрунтованому вилученню    земель    сільськогосподарського    призначення   для несільськогосподарських    потреб,    захист    від     шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості  ґрунтів, підвищення  продуктивності  земель  лісового  фонду,  забезпечення  особливого    режиму    використання   земель   природоохоронного,  оздоровчого, рекреаційного та  історико-культурного призначення.

  Регулювання в  галузі охорони земель здійснюють Верховна Рада України,  Верховна  Рада  Автономної  Республіки   Крим,   Кабінет Міністрів  України,  Рада  міністрів  Автономної  Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, установлених законом.

Органи державної  влади або органи місцевого самоврядування, уповноважені приймати рішення про  відчуження земельних ділянок державної  чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими  на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної або комунальної  власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису), визначають перелік таких земельних ділянок  для продажу на земельних торгах окремими лотами. Забороняється вносити  до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без  урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення містобудівного обґрунтування  розміщення об'єкта.

    Укладання  договорів  купівлі-продажу   земельних  ділянок,  на яких   розташовані   об'єкти,   які    підлягають    приватизації, здійснюється  відповідно  до порядку,  визначеного  частиною першою статті 128 Земельного  кодексу України.

    Договір   купівлі-продажу   земельної   ділянки   підлягає нотаріальному  посвідченню.  Документ  про   оплату  або про сплату першого   платежу (у разі продажу земельної  ділянки з розстроченням платежу)  є підставою для видачі державного  акта на право власності на  земельну ділянку та її державної  реєстрації.

   Підприємства, установи і організації, заінтересовані у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування попередньо погодити із власниками землі і землекористувачами та місцевими Радами народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те органами державного управління по охороні і використанню земель місце розташування об'єкта, розмір ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх інших об'єктів, умови проживання населення і охорону навколишнього середовища.

   Вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів провадиться у встановленому порядку підприємствами, установами і організаціями, заінтересованими у їх відведенні.

Підприємство, установа і організація погоджують найбільш доцільне місце розташування об'єкта, розміри намічуваної для вилучення земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) із власником землі або землекористувачем, районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом охорони культурної спадщини органом архітектури і подають відповідні матеріали до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає їх і погоджує місце розташування того об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку.

Якщо попереднє  погодження місця розташування об'єкта провадиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів готує свій висновок і подає матеріали на погодження до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Районна (міська) Рада народних депутатів розглядає у місячний строк ці матеріали і погоджує місце розташування того об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку, або подає свій висновок до обласної Ради народних депутатів.

Обласна Рада народних депутатів розглядає подані матеріали і погоджує місце розташування об'єкта, під який вилучення земельної ділянки провадиться цією Радою.

Проводячи розрахунки по визначенню об’єму шару ґрунту ,що підлягає зніманню і площі земельної ділянки,на якій його можна в подальшому використовувати мною був вибраний коєфіціент  0,8,який потрібен для визначення об’єму шару ґрунту. Коєфіціент може бути від 0.5 до 1 м.Беремо площу земельної ділянки необхідної для відведення та множимо на коефіцієнт об’єму шару ґрунту: 0.43*0,8=0.344 га

Згідно мого завдання землі які потрібні мені для відведення,знаходяться у 3 власників:

1.Райдержпдміністрація- 1,00 га

2.Міська рада  – 0,41 га

3.Громадянин  – 0,02 га

Для того щоб  їх отримати  ці землі мною було прийнято рішення викупати землі у райдержадміністрації і міської ради  на земельних торгах,всі дії я буду виконувати згідно глави 21 «Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах» Земельного кодексу України. А землі площею 0,02 га на яких знаходяться пасовище  і вони перебувають у власності громадянина буду викупати через договір купівлі-продажу земельної ділянки. Всі дії я буду виконувати при викупі у громадянина земельної ділянки через договір купівлі продажу я буду опиратись на статтю  128 Земельного кодексу України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

6. Визначення збитків власників землі та землекористувачів

Власникам  землі  та  землекористувачам  відшкодовуються  збитки,  заподіяні  вилученням  (викупом)  та тимчасовим зайняттям  земельних  ділянок,  встановленням  обмежень щодо їх використання, погіршенням   якості   ґрунтового   покриву   та   інших  корисних властивостей  земельних  ділянок  або приведенням їх у непридатний  для   використання  стан  та  неодержанням  доходів  у  зв'язку  з тимчасовим невикористанням земельних  ділянок. Відшкодування збитків  власникам землі та землекористувачам  здійснюють органи виконавчої влади ,органи місцевого самоврядування. 

Розміри  збитків  визначаються   комісіями,    створеними Київською  та  Севастопольською  міськими,  районними   державними адміністраціями, виконавчими комітетами  міських  (міст  обласного значення) рад.