Шпаргалка по "Трудовому праву"

   В умовах  розвитку ринкових відносин та  поглиблення економічної самостійності  підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення затрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці.

  Метою нормування праці в сучасних умовах господарювання є удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення її умов та скорочення затрат на випуск продукції,

   Завданнями нормування праці є:

- встановлення  нормативу часу на одиницю  продукції;

- розробка найбільш  раціональної структури виробничого  процесу; - проведення аналізу виконання норм праці для розкриття резервів виробництва та продуктивності праці;

- впровадження  ефективної організації праці  робітника на робочому місці

 

82. Опишіть  об’єкти нормування праці.

      Основними об’єктами нормування  праці є робочий час, обсяг  роботи, зона обслуговування, витрати енергії працівників.

     Найширше  вживаним об’єктом нормування  праці є робочий час, він нормується на різних рівнях різними видами норм. на державно-правовому рівні робочий час нормується для забезпечення певної к-сті праці, необхідної сус-тву для його нормальної життєдіяльності і також для дотримання прав людини на збереження здоровя, відпочинок і всебічний розвиток.

   При нормуванні обсягу роботи він встановлюється у вигляді нормованого завдання у натуральних показниках на зміну, місяць…

   У промисловості поширеним об’єктом нормування праці є зона обслуговування. вона визначається к-стю засобів виробництва. ефективну роботу яких може забезпечити один працівник або бригада.

   Витрати фізичної і нервової енергії працівників найменш дослідженні з-поміж усіх інших об’єктів нормування. Вони можуть характеризуватися темпом роботи, мірою зайнятості працівників протягом робочого часу, показниками втомленості…є

 

83. Охаракт.  Структуру витрат робочого часу.

   Структура робочого часу виконавця – це співвідношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і ненормованого робочого часу. Час роботи — це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи і часу непродуктивної роботи .

   Час продуктивної роботи включає час підготовчо-завершальної роботи, час оперативної роботи й час на

обслуговування  робочого місця.

Під час підготовчо-завершальної роботи виконуються певні завдання на початку та наприкінці зміни,

Оперативна  робота — це безпосереднє виконання змінного завдання. Час, витрачений на неї, складається з часу виконання основних прийомів і допоміжних .

   Час обслуговування робочого місця складається з часу

організаційного обслуговування та часу технічного обслуговування.

    Час перерв в роботі виконавця – тривалість часу, протягом якого працівник не працює. Складається з двох груп затрат часу: регламентованих і нерегламентованих перерв.

Час регламентованих перерв (Тр.п.) – це час, коли працівник не працює з об’єктивно необхідних причин.

Час нерегламентованих перерв (Тп.н.) – охоплює перерви, які виникають внаслідок недоліків в організації виробництва і праці.

 

84. Структуруйте  нормований і ненормован. роб.  час

    Затрати робочого часу поділяються на нормовані і ненормовані Нормовані затрати робочого часу включаються в норму часу, а саме затрати основного і допоміжного часу, часу на обслуговування робочого місця, на відпочинок та особисті потреби, часу регламентованих перерв та підготовчо- завершального часу. Сумарна величина цих затрат часу на одиницю

продукції є штучно-калькуляційним часом (Тшт-к):

Тшт-к = То + Тд + Торм + Твоп + Тпт + Тпз ; (7.1.)

де То — основний час; Тд — допоміжний час; Торм—  час обслуговування робочого місця; Твоп — час на відпочинок та особисті потреби; Тпт — час регламентованих перерв з організаційно-технічних

причин; Тпз —  підготовчо-завершальний час [3].

   Ненормовані затрати робочого часу є безпосередніми втратами та в норму часу не включаються. Проведення аналізу структури затрат робочого часу на основі цієї класифікації дозволяє з’ясувати величину втрат та нераціональне використання часу на робочому місці.

 

85. Охарактеризуйте  методи дослідження робочого  часу: фотографію робочого часу, хронометраж та їх різновиди.

    Найпоширенішими на підприємствах методами дослідження трудових процесів є: фотографія робочого часу (ФРЧ), хронометраж,фотохронометраж.

. Фотографування робочого часу – це процес вивчення та вимірювання всіх без виключення затрат робочого часу впродовж робочої зміни чи її частини.

Залежно від  об'єкта спостереження розрізняють  такі види фотографування:

• фотографія використання часу працівників (індивідуальна, групова, бригадна, самофотографія);

• фотографія часу роботи і перерв у роботі устаткування;

• фотографія виробничого процесу.

  За допомогою хронометражу визначається тривалість елементів виробничої операцій, що циклічно повторюються

При фотографуванні та хронометражі дослідження затрат робочого часу складаються з таких  основних етапів:

•підготовка до спостереження;  •проведення спостереження;

•обробка даних; •аналіз результатів і підготовка пропозицій щодо удосконалення організації праці.

  Виділяють  три способи проведення хронометражу: безперервний, відбірковий і цикловий. За безперервного способу всі елементи певної операції досліджуються відповідно до послідовності їх виконання. Відбірковий спосіб хронометражу застосовується для вивчення окремих елементів операції незалежно від послідовності їх виконання, цикловий спосіб — для дослідження тих елементів операції, що мають незначну тривалість (3-5 сек.).

 

86. Охарактеризуйте систему нормативів і норм праці.

Норматив  праці – функція, яка встановлює нормативність між багатьма нормами та впливаючими на них факторами.

Норма праці – це конкретне значення функції при фіксованих значеннях факторів.

Класифікація  норм праці:

1 – за сферою  поширення: міжгалузеві, галузеві, районні, місцеві;

2 – за періодом  дії: разові, тимчасові, сезонні,  тривалі;

3 – за мірою  деталізації: деталізовані, укрупнені;

4 – за методом  обґрунтування: науково обґрунтовані, дослідно-статистичні;

5 – за призначенням: норми часу, норми виробітку, обслуговував-ння,  норми чисельності, норми підлеглості,  норми керованості, норма завдання.

 

87. Опишіть  методи розрахунку норм праці  у різних типах виробництва.

На підприємствах застосовують різні види норм праці. Найпоширеніші з них наступні:   

1. Норма часу – це максимально допустимі витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції робітником при найбільш повному  використанні устаткування за певних організаційно-технічних умов.   У норму часу входить тільки нормований час.   

 В умовах  масового виробництва підготовчо-завершальний  час не враховують під час  розрахунку норми часу, оскільки  питома вага цієї категорії  затрат часу в загальному балансі  робочого часу незначна. Тому склад норми часу в масовому виробництві збігається зі структурою норми штучного часу. 
   В умовах серійного й одиничного виробництва до складу норми часу включають підготовчо-завершальний час у тій кількості, в якій він припадає на кожну одиницю заготовок або деталей певної партії.  
   2) Норма виробітку, яка визначає кількість продукції, яку потрібно виготовити, або обсяг роботи, який має бути виконаний за одиницю робочого часу. Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах ) і виражають необхідний результат діяльності працівників.     

3) Норма обслуговування визначає кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі, які обслуговуються одним робітником або бригадою. Норма обслуговування визначається регламентом роботи обладнання та розраховується на підставі норми часу обслуговування

У практиці нормування праці  користуються досвідно-статис тичними  і аналітичними методами.

Досвідно-статистичні (або сумарні) методи передбачають встановлення норм в цілому на всю роботу без поелементного аналізу операцій і проектування раціональної організації праці. При досвідному методі норми визначають на основі особистого досвіду нормувальника, а при с татистичному — на основі статистичних даних про фактичні затрати часу на виконання аналогічної роботи в минулому. Досвідно-статистичні методи не можна вважати науковими, оскільки норми розробляються без необхідного аналізу фактичних умов праці. Такі норми не забезпечують ефективне використання виробничих ресурсів і повинні замінятися нормами, встановленими аналітичними методами.

За допомогою аналітичних  методів проводиться наукове  обґрунтування норм праці на підставі аналізу конкретного трудового процесу. Для цього операція, що нормується, розділяється на складові елементи; потім визначаються технічні, організаційні, економічні та інші фактори, що впливають на триваліс ть виконання кожного елемента; далі проектується раціональний склад операції і послідовність виконання її елементів з урахуванням оптимального поєднання факторів, що впливають на їхню тривалість. Після цього розраховують затрати часу на кожен елемент, і їх суму, що визначає норму часу на операцію в цілому.

Одночасно повинні розроблятися організаційно-технічні заходи, що забезпечують впровадження запроектованого трудового процесу і встановленої норми.

За методикою одержання  вихідних даних аналітичні методи поділяються  на аналітично-розрахункові і аналітично-дослідні. Якщо затрати часу на кожен елемент операції і на операцію в цілому визначаються на основі нормативних матеріалів (науково обґрунтованих міжгалузевих, галузевих чи місцевих нормативів), такий метод називається аналітично-розрахунковим.

Якщо затрати часу на кожен елемент операції і на операцію в цілому встановлюються на основі безпосередніх вимірювань цих затрат на досліджуваних робочих місцях шляхом проведення фотографії робочого часу або хронометражу, такий метод називається аналітично-дос лідним.

Нерідко зустрічаються  випадки одночасного використання обох різновидів аналітичного методу, коли одні елементи норми часу встановлюються за нормативами, а інші — на основі конкретних вимірювань. На практиці найпоширеніший аналітично-розрахунковий метод, оскільки його застосування менш трудомістке, дає можливість розрахувати норми ще до початку трудового процесу і сприяє рівнонапруженос ті норм.

Досягнення рівнонапруженості  норм — важлива і складна проблема. Для її вирішення необхідно забезпечити високу якість і єдніс ть нормативних матеріалів, методів і методик нормування праці; достатню кваліфікацію технологів та спеціаліс тів з нормування праці; матеріальну і моральну зацікавленіс ть працівників у високій якості норм праці.

 

 

88. Опишіть  методи встановлення норм праці.

    Методика встановлення норм часу залежить насамперед від типу виробництва (масове, серійне, дрібносерійне, індивідуальне), рівня механізації праці робітників, а також від форми організації праці.     

 Розрізняють такі методи нормування: сумарний дослідно-статистичний, розрахунково-аналітичний, укрупнений, мікроелементний. Суть сумарного дослідно-статистичного методу полягає в установленні норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями.

   За розрахунково-аналітичного методу операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції.       Суть укрупненого методу полягає у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт. За цим методом найдоцільніше розраховувати норми на підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним типом виробництва. 
Велике значення має мікроелементний метод нормування праці. За допомогою цього методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементи, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції.

 

89. Поясніть, як ведеться облік виконання  норм окремими робітниками і бригадами.

Облік виконання норм праці кожним робітником дає можливість контролювати ступінь виконання  норм праці, є підставою для застосування системи гнучких тарифів.  
Облік ведеться з метою:

- коригування чисельності  робітників в цехах, на дільницях;  
- для отримання даних про фактичні витрати праці на

виготовлення продукції  та визначення трудомісткості робіт.

Джерела інформації:

1) графіки змінного  робочого часу 

2) табель обліку відпрацьованого  часу 

3) листи простоїв 

4) індивідуальні або бригадні завдання

5) звіти про виконання  змінних завдань 

6) маршрутні листи  – карти, які містять дані  про норми затрат праці на  одного робітника.