Шпаргалка по "Трудовому праву"

Для точності обчислення рівня виконання  норм робітниками важливе значення має точність обчислення відпрацьованого часу. Тут можливі два різних підходи: порівняння нормованого часу виконаної роботи зі змінним (плановим) часом або з фактично відпрацьованим часом, коли беруться до уваги внутрішньозмінні простої, перерви в роботі, а також реальний обсяг надурочної роботи.

 

90. Розкрийте  основні шляхи вдосконалення  нормування праці.

Принципова сутність нормування праці залишається незмінною  для будь-якого етапу і періоду  розвитку економіки. Сьогодні практично  на кожному підприємстві у тій  чи іншій формі існують проблеми недостатнього нормативно-методичного забезпечення й використання застарілих норм.Проте галузева розрізненість, відсутність строго вивірених наукових методик, необхідної дослідницької бази, брак професіонального досвіду у спеціалістів з нормування ставлять під сумнів якість норм, що таким чином одержують. Отже, проблема нормування праці на підприємствах повстала достатньо гостро. Виникла задача не просто відродити і удосконалити існуючі інструменти нормування, але й якісно змінити його організацію, яка б врахувала нові економічні умови.

Відомо, що Україну вже  визнано міжнародним співтовариством  як країну з ринковою економікою. Таким  чином, доцільним  є використання досвіду у галузі нормування країн з розвиненою ринковою економікою.

Останніми роками в Україні активізувалися роботи в галузі нормування праці. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.03 №356 затверджено «Програму створення і постійного оновлення національної нормативної бази по праці і професійній класифікації на 2004-2007 роки». Згідно цієї програми у 2006-2007 роках було розроблено ряд міжгалузевих норм праці, затверджені зміни до класифікатора професій, випущені деякі довідники кваліфікаційних характеристик професій працівників. Це тільки перші кроки на шляху пошуку відповідних форм і методів впливу на стан нормування праці на всіх рівнях управління економікою країни. Досвід країн з розвиненою ринковою економікою вже широко використовується в країнах пострадянського простору. Зроблені певні кроки по оновленню нормативної бази з праці, проводяться роботи з реформування цієї галузі економіки у відповідності до сучасних умов господарювання. Удосконалення нормування праці в республіці здійснюється за наступними основними напрямками: оновлення нормативної бази з праці; тарифне нормування; міжнародне співробітництво в галузі нормування.Але розробка нових нормативних збірників потребує, крім великих грошових витрат, також  тривалого часу, навіть при наявності кадрів високої кваліфікації, що робить розробку нормативів кожної країни СНД занадто дорогою. Отже, державами-учасниками СНД було розроблено план заходів зі створення і удосконалення нормативної бази з праці на 2008-2012 роки.  Робота по виконанню даного плану організовується на основі взаємодії науково-дослідницьких організацій держав-учасників СНД із залученням провідних галузевих підприємств. Частка роботи, що повинна бути виконана Україною, складає 14 нормативних збірників із загальних 99-ти. Роботи розпочнуться у 2009 році.

Таким чином, практичній досвід та значні теоретичні наробітки сусідніх країн обов'язково мають бути прийняті до уваги і сприяти вирішенню основних завдань в сфері нормування праці в Україні. Це дозволить виконати такі основні задачі з нормування праці, які стоять перед державою: визначити  оптимальне поєднання функцій державних органів і підприємств в управлінні нормуванням праці; забезпечити розвиток і відновлення нормативної бази з праці; підвищити якість та розширити сфери застосування діючих норм праці; поліпшити підготовку кваліфікованих фахівців в галузі нормування.

 

  91. Охарактеризуйте основні методи дослідження трудових процесів

Найпоширенішими на підприємствах методами дослідження трудових процесів є: фотографія робочого часу (ФРЧ), хронометраж,фотохронометраж. . Фотографування робочого часу – це процес вивчення та вимірювання всіх без виключення затрат робочого часу впродовж робочої зміни чи її частини. Залежно від  об'єкта спостереження розрізняють  такі види фотографування: • фотографія використання часу працівників (індивідуальна, групова, бригадна, самофотографія); • фотографія часу роботи і перерв у роботі устаткування; • фотографія виробничого  процесу.   За допомогою хронометражу визначається тривалість елементів виробничої операцій, що циклічно повторюються При фотографуванні та хронометражі дослідження затрат робочого часу складаються з таких основних етапів: •підготовка до спостереження;  •проведення спостереження; •обробка даних; •аналіз результатів і підготовка пропозицій щодо удосконалення організації праці.   Виділяють  три способи проведення хронометражу: безперервний, відбірковий і цикловий. За безперервного способу всі елементи певної операції досліджуються відповідно до послідовності їх виконання. Відбірковий спосіб хронометражу застосовується для вивчення окремих елементів операції незалежно від послідовності їх виконання, цикловий спосіб — для дослідження тих елементів операції, що мають незначну тривалість (3-5 сек.).

 

92. Охарактеризуйте  норми робочого часу, що регламентуються  Кодексом законів України про працю.

Як передбачено частиною першою статті 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті. При встановленні меншої норми тривалості робочого часу слід мати на увазі, що оплата праці в цьому випадку має провадитись за повною тарифною ставкою, повним окладом.

Відповідно до частини першої статті 51 КЗпП скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників  віком від 16 до 18 років — 36 годин  на тиждень, для осіб віком  від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального  року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

2) для працівників,  зайнятих на роботах зі шкідливими  умовами праці, — не більш  як 36 годин на тиждень.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших). Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

 

93.Охарактезуйте  продуктивність праці, значення  підвищення продуктивності

Продуктивність—це ефективність використання ресурсів — праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації — під час виробництва різних товарів і надання послуг. Вона відбиває взаємозв’язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними ресурсами. Під час їх оцінювання необхідно враховувати зростання вартості енергії, сировини, витрат, пов’язаних з безробіттям тощо.

Зростання продуктивності праці є:

1.Головним джерелом  зростання національного доходу

2.Передумовою  підвищення номінальної та реальної  заробітної плати працівників

3.Умовою зниження  витрат на виробництво

4.Чинником підвищення  якості продукції

5.Передумовою  підвищення рівня життя та  зниження інфляції

6.Необхідною передумовою зниження затрат робочого часу

7.Чинником підвищення  конкурентоспроможності продукції. 8.Сприятиме підвищенню зайнятості населення.

 

94. Опишіь показники та методи вимірювання продуктивності праці:.виробіток і трудомісткість

Виробіток —  це кількість виробленої продукції  за одиницю часу або кількість  продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць.

Розрізняють показники  виробітку залежно від одиниці  виміру робочого часу:

     - виробіток  на одну відпрацьовану людино-годину  — годинний;

- виробіток  на один відпрацьований людино-день — денний;

- виробіток на одного середньооблікового працівника — річний (квартальний, місячний).

Трудомісткість  — це показник, який характеризує затрати  часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку).

Розрізняють такі види трудомісткості: Технологічна, Виробнича, Трудомісткість обслуговування виробництва, Трудомісткість управління виробництвом, Повна трудомісткість, Нормативна, Фактична ,Планова.

Методи  вимірювання продуктивності праці (виробітку) залежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи. Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тонах, метрах тощо). Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах. У сучасних умовах найпоширенішим методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий), який грунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товар- 
на продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки, чиста,  
нормативно-чиста й умовно-чиста продукція, валовий дохід).

 

95. Поясніть, як ведеться розрахунок виробництва в натуральних, вартісних та трудових одиницях виміру

Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці  розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тонах, метрах тощо). Цей метод має широке застосування всередині підприємства: на робочих місцях, у бригадах, на окремих дільницях тих галузей, які виробляють однорідну продукцію (електроенергетика, видобувні галузі промисловості). Натуральний метод має обмежене застосування, оскільки підприємства і галузі випускають здебільшого різнорідну продукцію. Окрім цього, за даного методу не можна врахувати змін обсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях має велику частку в загальному обсязі продукції (будівництво, суднобудівництво та ін.).

Трудовий метод  найчастіше використовується на робочих  місцях, у бригадах, на виробничих дільницях  і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт  визначається в нормо-годинах. За науково  обґрунтованих і на певний період незмінних норм цей метод достатньо точно характеризує зміни продуктивності праці. Трудовий метод має обмежене застосування, оскільки він базується на використанні незмінних норм, що суперечить необхідності перегляду норм у міру здійснення організаційно-технічних заходів. Окрім того, досі на підприємствах розраховується здебільшого технологічна трудомісткість, яка виражає затрати часу лише основних робітників. І самі норми трудових затрат для них часто непорівнянні у зв’язку з різним ступенем їх обґрунтованості. Відсутні науково обґрунтовані нормативи праці на окремі види робіт або трудові функції.

У сучасних умовах найпоширенішим методом вимірювання  продуктивності праці є вартісний (грошовий), який грунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки, чиста, нормативно-чиста й умовно-чиста продукція, валовий дохід).

 

96. Охарактеризуйте види трудомісткості.

  Трудомісткість — це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку).

Трудомісткість  відбиває суму затрат праці промислово-виробничого  персоналу (живої праці) на виробництво  одиниці продукції і вимірюється  в людино-годинах (нормо-годинах).

  Розрізняють  такі види трудомісткості залежно від складових затрат праці на одиницю продукції:

Технологічна  трудомісткість, яка включає всі затрати праці основних робітників — як відрядників, так і почасовиків. Трудомісткість обслуговування виробництва включає всі затрати праці допоміжних робітників. Виробнича трудомісткість — це всі затрати праці основних і допоміжних робітників. Трудомісткість управління виробництвом включає затрати праці керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців. Повна трудомісткість - це трудові затрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу.

За характером і призначенням розрізняють нормативну, фактичну й планову трудомісткості.

   Нормативна трудомісткість визначає затрати праці на виготовлення одиниці продукції або виконання певного обсягу робіт, розраховані згідно з чинними нормами.    

  Фактична трудомісткість виражає фактичні затрати праці на виготовлення одиниці продукції або певного обсягу роботи.

   Планова трудомісткість — це затрати праці на одиницю продукції або виконання певної роботи з урахуванням можливої зміни нормативної трудомісткості

 

97. Охарактеризуйте  фактори зростання продуктивності  праці.

    Фактори зростання продуктивності праці - це вся сукупність рушійних сил і чинників, що ведуть до збільшення продуктивності праці. За рівнем керованості фактори підвищення продуктивності праці можна поділити на дві групи:

1)ті, якими може  керувати суб'єкт господарської  діяльності (управління, організація, трудові відносини, кваліфікація і мотивація персоналу, тощо);

2)ті, що перебувають поза сферою керування суб'єкта господарювання (рівень розвитку ринкових відносин, конкуренція, науково-технічний прогрес, загальний рівень економічного розвитку, якість і кількість трудових ресурсів країни, культура, моральність, соціальні цінності, тощо).