Шпаргалка по "Трудовому праву"

Існує декілька видів угод, що укладаються на таких  рівнях:

• державному;

• міжгалузевому (генеральна тарифна угода);

• галузевому (галузева тарифна угода);

• виробничому (тарифна угода як складова частина  коллективного договору). Генеральною угодою регулюються основні принципи та норми реалізації соціально-економічної політики та трудових відносин, міжгалузеві співвідношення в оплаті праці. Галузевою угодою не можуть встановлюватися умови оплати праці гірші, ніж у генеральній угоді. Угодою на регіональному рівні регулюються норми соціального захисту найманих працівників, які мають більш високі гарантії, компенсації, пільги з урахуванням соціально-економічних умов формування вартості робочої сили в регіоні, у порівнянні з генеральною угодою.

 

117. Відобразіть  основні види доплат і надбавок  до зарплати.

. Доплати пов'язані з роботою, яку виконує працівник, і вони мають компенсаційний характер і призначення.Надбавки – це виплати, пов'язані, як правило, з особою конкретного працівника, в першу чергу – з його кваліфікацією, професійною майстерністю, ставленням до своїх обов'язків тощо. Вони мають стимулюючий характер.

Законодавством України  з питань оплати праці визначено  перелік доплат і надбавок, встановлено розміри та порядок їх застосування (який

наведено в додатку 1). До основних видів доплат і надбавок належать:

доплати:

• за умови праці – 12% (за роботу в особливо важких та особливо шкідливих умовах праці — до 24 % тарифної ставки (посадового окладу);

• за інтенсивність праці;

• за роботу у нічний час – 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час;

• за роботу в понаднормований час (від 50 до 100 % тарифної ставки).

• за керівництво бригадою (10-15%);

• за суміщення професій (посад) і виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника (встановлюється на умовах, передбачених у колективному договорі).

надбавки:

• за високі досягнення у праці та виконання особливо важливих і відповідальних робіт керівникам, спеціалістам і службовцям;

• за професійну майстерність або класність робітникам;

• за вчений ступінь. Застосування доплат і надбавок до тарифних ставок (окладів) працівників, а також їхні розміри обмежуються фінансовими можливостями підприємства, їх економічною і соціальною доцільністю.

 

118. Проаналізуйте  недоліки в організації зарплати в Україні, можливі шляхи їх вдосконалення.

В Україні в сучасних умовах переходу від планово-централізованої  системи до ринкових відносин разом  із загальноекономічними змінами відбуваються певні зміни і у сфері оплати праці. Проте ці зміни відбуваються повільно, і система оплати праці має такі недоліки:

• розбіжності в розмірах заробітної плати працівників за рівнем кваліфікації у державному і  недержавному секторах. Заробітна плата  в державному секторі на 20% нижча, ніж у приватному. В розвинутих країнах — навпаки. Наприклад, у США витрати на робочу силу в державному секторі на одну відпрацьовану людино-годину в 1,5 рази вищі, ніж у приватному;

• низька частка заробітної плати у валовому внутрішньому продукті;

• деформоване співвідношення мінімального і максимального рівнів заробітної плати, яке до кінця 1998 р. становило 1/12, тоді як у розвинених країнах Європи воно дорівнює 1/3 або 1/4;

• втрата тарифною зарплатою  своєї стимулюючої ролі, недостатня тарифна частина в загальній  заробітній платі;

• недостатня залежність розмірів заробітної плати від кількості  і якості праці;

• невиконання мінімальною  заробітною платою своїх функцій;

• деформація співвідношення рівнів заробітної плати працівників  фізичної і розумової праці.

Ринок як економічна система передбачає вільний обіг усіх матеріальних цінностей, а також специфічного товару — робочої сили.

За цих умов реформа  заробітної плати має зняти будь-які  обмеження трудових доходів громадян, гарантувати кожній людині право  заробляти у міру своїх можливостей і бажань.

Отже, правильна організація  заробітної плати є необхідною умовою ефективного стимулювання праці.

Подальше реформування заробітної плати має здійснюватися  шляхом підвищення ціни робочої сили, встановлення єдиних регуляторів і  рівноцінних умов відтворення робочої сили незалежно від форм власності; збільшення тарифної частини у заробітній платі; підвищення частки мінімальної заробітної плати у середній заробітній платі, удосконалення механізму державно-договірного регулювання заробітної плати.

Удосконалення організації  заробітної плати має здійснюватися  разом із проведенням загальної  соціально-економічної (структурної, податкової, цінової) політики.

 

119. Розкрийте  зміст Закону України «Про  оплату праці».  

 До основних суб'єктів організації оплати праці належать органи державної влади та місцевого самоврядування. Сферою державного регулювання оплати праці відповідно до закону є:

- установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм та гарантій;

- установлення умов та розміру оплати праці керівників підприємств, які засновані на державній, комунальній власності, а також працівників підприємств, установ, організацій, що фінансуються із бюджету;

- регулювання  фондів оплати праці працівників  підприємств-монополістів, згідно з переліком, який визначає Кабінет Міністрів; - оподаткування доходів працівників.   

 В Законі  “Про оплату праці”(ст.3) визначено  поняття мінімальної заробітної  плати: “Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.”    Законом також перебачено, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. 
   Встановлення та регулювання її розміру, а також перелік державних норм та гарантій в оплаті працівників наведено в статтях 9, 10, 12.  

 

120. Розкрийте  сутність і структуру тарифної  системи оплати праці, її призначення.  

 Під час визначення індивідуальної заробітної плати працівників підприємств усіх форм власності й господарювання центральне місце належить тарифній системі. Рівень заробітної плати конкретних виконавців має формуватися під впливом таких чинників:

- складність  роботи (кваліфікація, відповідальність);

- умови праці  (шкідливість, важкість, інтенсивність,  привабливість);

- кількість праці  (відпрацьований час у межах  норми, надурочний час);

- результати  праці (виконання нормованих завдань, норм виробітку, якісних показників).  

  Тарифна система оплати праці є сукупністю нормативів, за допомогою яких здійснюються диференціація і регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працівників залежно від зазначених вище чинників.  

 Основними  елементами тарифної системи  є тарифно-кваліфікаційні довідники  робіт і фахів робітників, кваліфікаційні  довідники посад керівників, спеціалістів  і службовців, тарифні сітки та  ставки і схеми посадових окладів  або єдина тарифна сітка. У сучасних економічних умовах кожне підприємство може самостійно розробляти тарифну систему, дотримуючись державних гарантій і вимог генеральної, галузевої, регіональної тарифних угод відповідно до чинного законодавства.

 

121. Охарактеризуйте  зміст і призначення тарифно-кваліфікаційного і кваліфікаційного довідників, опишіть основні розділи кваліфікаційних довідників.

Тарифно-кваліфікаційні довідники – це нормативні документи, в яких усі види фахів і робіт розподіляються на групи залежно від їх складності. Нині в усьому народному господарстві країни діє Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і фахів (ЄТКД).  

 ЄТКД призначений  для тарифікації робіт, присвоєння  кваліфікаційних розрядів робітникам, для складання навчальних програм  з підготовки та підвищення кваліфікації робітників. Кваліфікаційні характеристики, наведені у Довіднику, містять опис основних робіт з робітничих фахів. Вони складаються по кожному з тарифних розрядів і мають, як правило, три розділи: "Характеристика робіт", "Повинен знати", "Приклади робіт".  

 У розділі  "Характеристика робіт" описуються  роботи, які повинен вміти виконувати  робітник, Розділ "Повинен знати"  містить основні вимоги до  фахової підготовки робітника  і додаткові вимоги до загальних  і спеціальних його знань. Найтиповіші роботи з фахів і розрядів наводяться у розділі "Приклади робіт".  

 Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців є нормативним документом, у якому даються загальногалузеві кваліфікаційні характеристики. За його допомогою можна визначити коло виконуваних обов'язків кожним керівником, спеціалістом і службовцем, правильно встановити поділ праці між керівниками та спеціалістами, забезпечити єдність у їх посадових обов'язках і вимогах, які до них ставляться. У довіднику відображено кваліфікаційні характеристики 132 посад, кожна з яких складається із трьох розділів: "Посадові обов'язки", "Повинен знати", "Кваліфікаційні вимоги". 
   У розділі "Посадові обов'язки" перелічено функції, які має виконувати працівник повністю або частково на конкретній посаді. Розділ "Повинен знати" містить вимоги, які ставляться до працівника щодо спеціальних знань, а також законодавчих актів, положень, інструкцій та інших керівних і нормативних документів. У розділі "Кваліфікаційні вимоги" визначено вимоги, які ставляться до працівника щодо його спеціальної підготовки і стажу практичної роботи.

 

122. Розкрийте  сутність тарифної сітки, визначте  основні групи тарифних сіток,  що використовуються на підприємствах  України.

Тарифна сітка  – це важливий елемент тарифної системи, що є сукупністю кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких установлюється безпосередня залежність оплати праці робітникам від їх кваліфікації..  

 Якщо тарифний  розряд має характеризувати рівень  кваліфікації робітника, то тарифний коефіцієнт кожного розряду показує, у скільки разів тарифна ставка цього розряду перевищує тарифну ставку першого розряду.

Таким чином, тарифну  ставку будь-якого розряду отримують  множенням тарифної ставки 1-го розряду  на тарифний коефіцієнт даного розряду.  

 Відповідно  до зазначеної системи вирізняють 4 основні види уніфікованих тарифних  сіток, які диференціюються за  галузями економіки:

- восьмирозрядна тарифна сітка з діапазоном 1:2,4 –– для оплати  праці робітників основного виробництва підприємств чорної металургії;

- восьмирозрядна  тарифна сітка з діапазоном 1:2,01 –– для оплати праці робітників, зайнятих на відповідальних роботах  на підприємствах машинобудування,  електротехнічної, електронної, радіотехнічної промисловості;

- семирозрядна тарифна сітка з діапазоном 1:2,01 –– для плати праці робітників, зайнятих обслуговуванням і ремонтом основного устаткування теплових та електричних систем атомних, теплових і гідроелектростанцій;

- шестирозрядна  сітка з діапазоном 1:1,8 –– для  оплати праці робітників, зайнятих на всіх інших видах виробництв і робіт.

 

123. Охарактеризуйте  сутність єдиної  тарифної сітки.

Єдині тарифні  сітки(ЄТС)-це сукупність нормативних матеріалів, що містять тарифні коефіцієнти для всіх категорій персоналу підприємства. Перевага ЄТС полягає в тому, що вони побудовані на єдиній методичній основі, а тому забезпечують єдиний підхід до оцінки відмінностей у праці всіх працівників підприємства.В основу ЄТС покладено чотири принципи:

Перший –– охоплення  єдиною тарифною шкалою усіх категорій  персоналу

Другий –– групування професій робітників і посад службовців за ознакою спільності робіт (функцій), що виконуються.

Третій –– зарахування  робітників і службовців до розрядів єдиної уніфікованої сітки (тарифікація  робітників і службовців) за ознакою  складності робіт або функцій, що виконуються.  У варіанті ЄТС передбачається 17 розрядів.

В основу ЄСТ  покладений принцип зростання тарифних коефіцієнтів з розряду до розряду  з врахуванням рівномірної та регресивної зміни цих коефіцієнтів. Такий принцип зумовлює створення  переваг в оплаті праці працівників нижчих рівнів кваліфікації. Строк запровадження ІІ та ІІІ етапів впровадження ЄТС встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тарифікація працівників  відбувається шляхом їх атестації на основі кваліфікаційних вимог, які  мають свою специфіку для установ бюджетної сфери.  

Четвертий принцип  ЄТС –– це, по-перше, встановлення тарифної ставки першого розряду в розмірі, що відповідає “заводському” рівню  мінімальної заробітної плати, а  по-друге, відносно однакове зростання  порозрядних тарифних коефіцієнтів.