Шпаргалка по "Трудовому праву"

Оскільки праця  є процесом взаємодії робочої  сили із засобами виробництва, фактори  зростання продуктивності праці  за змістом можна поділити на три групи:

1) соціально-економічні, що визначають якість використовуваної  робочої сили;

2)матеріально-технічні, що характеризують якість засобів виробництва;

3)організаційно-економічні, що відбивають якість поєднання  робочої сили із засобами виробництва.

 

98. Охарак. резерви підвищення продукт. праці.

     Резерви підвищення продуктивності праці — це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших чинників. Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

    За часом використання розрізняють поточні й перспективні резерви. Поточні резерви можуть бути використані залежно від реальних можливостей протягом місяця, кварталу чи року. Використання перспективних резервів передбачається у майбутньому через рік або кілька років згідно з довгостроковими планами підприємства.

   За сферами виникнення розрізняють загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі резерви.

    До загальнодержавних належать такі резерви, використання яких впливає на зростання продуктивності праці в економіці загалом. Регіональні резерви пов'язані з можливостями поліпшеного використання продуктивних сил конкретного регіону. Міжгалузеві резерви — це можливості поліпшення міжгалузевих зв'язків. Галузеві резерви — це резерви, пов'язані з можливостями підвищення продуктивності праці, які характерні для певної галузі економіки. Внутрішньовиробничі резерви виявляються і реалізуються безпосередньо на підприємстві.

 

99. Охаракт. програми управління ПП на під-ві.

   В умовах ринкової економіки все більшого значення набувають розроблення й упровадження програм управління продуктивністю праці. Сутністю управління продуктивністю праці є створення умов для її зростання. При цьому важливо зумовлювати зміни і в структурі кадрів, кваліфікації працівників, технології та устаткуванні, ринках збуту, які б сприяли як зростанню продуктивності, так і підвищенню ефективності діяльності організацій. У рамках програми підвищення продуктивності (ППП) організація та її керівництво самі визначають цілі і проблеми, а також розробляють плани і програми по вдосконаленню організації.

    Найбільш  загальною метою ППП є забезпечення  зв’язку між створенням ефективної  системи вимірювання продуктивності  і завданням людини щодо підвищення  результатів діяльності організації  шляхом внесення змін у всі  чи деякі елементи організації – людину, структуру, культуру і технологію.

    Деякими більш специфічними цілями програми можуть бути:

• підвищення кваліфікації і практичного досвіду в сфері  управління, планування і вирішення проблем;  • покращення відносин між членами колективу;  • створення ефективної інформаційної системи з питань продуктивності;

• зростання  основних показників діяльності організації;

• пожвавлення  діяльності організації та сприятливий  соціально-психологічний клімат.

 

100. Поясніть  вплив НТП на підвищення продуктивності праці.

    Головне  джерело всебічного і послідовного  підвищення продуктивності праці  - науково-технічний прогрес. За  оцінками вітчизняних і зарубіжних  учених, приріст продуктивності  праці на дві третини забезпечується  за рахунок науково-технічного прогресу. Під науково-технічним прогресом мають на увазі здобуття нових знань, що дають змогу по-новому комбінувати наявні ресурси з метою збільшення кінцевого випуску продукції.

   Науково-технічний  прогрес впливає на всі елементи  виробництва - засоби виробництва, працю, його організацію та управління. Технічний прогрес здійснюється за такими напрямами: впровадження комплексної механізації та автоматизації, удосконалення технології виробництва; хімізація виробництва; зростання рівня електроозброєності.   Підвищення рівня механізації виробництва здійснюється шляхом механізації ручних робіт, комплексної механізації робіт на дільницях та в цехах. Автоматизація виробництва забезпечується впровадженням автоматизованого устаткування, автоматичних систем виробництва.     Отже, головними напрямками науково-технічного прогресу у виробництві є: впровадження комплексної механізації та автоматизації, удосконалення технології виробництва, хімізація виробництва, зростання рівня електроозброєності, зниження матеріаломісткості продукції, комп'ютеризація виробництва.

 

101. Розкрийте принц. формування доходів у ринковій екон.

 Доходи населення – це сума грошових коштів і матеріальних благ, які домашні господарства одержали за певний проміжок часу у натуральному вигляді для підтримання фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану людини. Формування доходів у ринковій економіці відбувається на основі таких принципів:

1.  Усі доходи  формуються відповідно до вкладу  праці, природних ресурсів, капіталу  і підприємницьких здібностей у виробництво товарів та послуг.

2. Дохід від  факторів виробництва пропорційний  кількості і якості вкладених  ресурсів. На цьому заснований  принцип соціальної справедливості  в розподілі. Він означає, що  кожний учасник має право примножувати своє багатство, збільшуючи при цьому свій вклад у підвищення ефективності виробництва.

3. Нерівномірність  у розповіді ресурсів веде  до значної нерівності в доходах.  Високий ступінь нерівномірності  може створювати низку   соціально-економічних   проблем:   підривати   стимули, загострювати     соціальну     несправедливість,     погіршувати можливості для розвитку суспільства.

4. Для    нормального    функціонування    економіки    необхідна державна  політика перерозподілу доходів  через бюджет.

5. У зв'язку із функціонування  недосконалої конкуренції у сучасній   ринковій   економіці  розмір   доходу   може   не відображати вкладу факторів виробництва у випуск готової продукції.  

 

102. Охарактер.  структ. доходу співробітника під-ва.

Формування  грошових доходів працівника підприємства  здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів (соціальних трансфертів).

Оплата праці — це винагорода за виконану роботу, а також оплата відпусток, святкових днів та іншого невідпрацьованого часу відповідно до трудового законодавства і колективних договорів. Окрім того, до цієї статті доходів відносять стимулюючі доплати і надбавки, премії й одноразові заохочувальні виплати, компенсаційні виплати, пов’язані з режимом роботи й умовами праці тощо. Розмір заробітної плати, регулярність її виплат найбільшою мірою визначає рівень життя населення, особливо його частини з низькими доходами. Своєчасність виплат заробітної плати — один із найважливіших факторів соціально-політичної ситуації в Україні.

До соціальних трансфертів належать пенсії, соціальна  допомога, стипендії, страхові компенсації, відшкодування витрат інвалідам, відшкодування збитків репресованим громадянам

 

103. Охаракт.  особисте споживання у ринковій  економ.

Особисте  споживання — це споживання благ і послуг, які перебувають у приватній власності сімей чи індивідів. Воно саморегулюється під впливом збільшення і розвитку виробництва, зростання доходів, зміни цін на товари і послуги.

    На  структуру споживання впливають  економічний розвиток країни; праця, вік і стать людини, кліматичні умови; соціальні умови, національні особливості, вихованість, зв’язки тощо. Оптимальна структура споживання — це висококалорійний раціон харчування, це добре спланований гардероб, це розумно організовані робота і побут, і весь життєвий процес.

 Структура  споживання має такі основні  ознаки:

 співвідношення  між окремими видами витрат  населення на придбання благ  і послуг;  співвідношення ресурсів  поточного споживання і нагромадження  споживчого майна; співвідношення ресурсів поточного споживання і невиробничих капітальних вкладень; співвідношення у нагромадженні майна сімейного і індивідуального користування і сумісного споживання; співвідношення шляхів та каналів надходження у споживання тих чи інших благ.

    У перехідний період до ринкової економіки особисте споживання може мати такі форми, як індивідуально-сімейна, колективна та колективно-сімейна. У свою чергу, особисте споживання може бути платним і безплатним.

 

104. Охаракт.  вартість робочої сили та її  структуру.

  Вартість робочої сили – це сукупність витрат підприємця, пов'язаних з використанням робочої сили, забезпечення необхідних для підтримання її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім'ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.

   На вартість робочої сили також впливають результати праці власника робочої сили. Вартість робочої сили формується на ринку шляхом порівняння результативності, корисності праці із затратами на відтворення робочої сили і встановлюється на рівні, який узгоджує граничну продуктивність праці, тобто цінність послуг праці для покупця-підприємця, з витратами, які потрібні ля відтворення робочої сили.На величину вартості робочої сили впливають певні чинники. Одні збільшують її, інші - зменшують.

    До складу вартості робочої сили входить: заробітна плата, натуральні виплати які надаються працівникам підприємцями; витрати роботодавців на соціальне страхування. Встановлені законом внески на соціальне забезпечення. Добровільні чи договірні внески в системі соціального забезпечення і приватне страхування. Безпосередні виплати трудівникам у зв'язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок тощо. Вартість медичного й санітарного обслуговування. Вихідна допомога; витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів; витрати на соціально-побутове обслуговування; податки, які розглядаються як витрати на робочу силу

 

105. Охаракт.  диференціацію доходів населення.

Диференціація доходів визначається рівнем розвитку продуктивних сил і суспільних відносин і залежить від економічних, демографічних і соціальних факторів.

Показники за якими можна  оцінити диференціацію нгаселення:

1)Одним із показників  диференціації населення за рівнем  доходів у соціально-економічній статистиці є індекс концентрації доходів, або коефіцієнт Джині, який відображає характер розподілу всієї суми доходів населення між окремими його групами. Величина його може коливатися від 0 до 1. За рівномірного розподілу доходів коефіцієнт наближається до 0. Чим вище значення показника, тобто чим ближче до 1, тим нерівномірніше розподілені доходи в суспільстві. коефіцієнт Джині, розраховується за допомогою кривої Лоренца.Індекс Джині визначається як відношення площі сегментуствореного кривою Лоренца до площі трикутника,який утворюється нижче ліні рівномірного розподілу.

2)Децельний  коефіцієнт-визначається як відношення 10% найбільш забезпечених до 10% найменш  забезпечених.

Диференціація доходів  перебуває під впливом таких факторів:

• соціально-політичних;
• соціально-демографічних (стать, вік, наявність таланту і здібностей тощо);
• соціально-професійних (професія, спеціальність, освіта, кваліфікація, досвід тощо);
• соціально-статусних (зайнята або незайнята особа суспільно корисною діяльністю, дитина, молодь, що вчиться, найманий працівник, власник майна, підприємець, фермер, пенсіонер, інвалід тощо);
• соціально-економічних (вид занять або діяльності, вид виробництва, умови праці тощо);
• соціально-географічних (природно-кліматичні особливості місця проживання, щільність і характер розселення, національні особливості).

Окрім того, на формування доходів, їх величину впливають нівелюючі і диференціюючі фактори.

Нівелюючі — складання заробітків сім’ї, пенсії пенсіонерів, які живуть в сім’ї і вносять свою пенсію до бюджету сім’ї, допомоги, що одержують члени сім’ї.

Диференціюючі — наявність непрацездатних членів сім’ї, їх кількість у сім’ї; співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім’ї.

 

106. Опишіть  показники рівня життя населення.

Рівень  життя — це соціально-економічна категорія, яка  відображає ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб.

Згідно з  рекомендаціями МОП рівень життя  відображають такі показники: обсяг фонду споживання на душу населення, реальні доходи, тривалість життя, освіта; обсяг споживання важливих продуктів у натуральному виразі, забезпеченість житлом, комунальними і соціальними послугами, транспортом і зв’язком; охорона здоров’я, соціальне забезпечення. Виходячи з міжнародних норм необхідно також враховувати: зайнятість і умови праці, чинні соціальні гарантії, демографічні, екологічні умови, домашнє майно тощо. Окрім цього, необхідно брати до уваги поширення негативних соціально-економічних явищ, таких як інфляція, безробіття, бідність, злочинність, дискримінація в різних її проявах.

У світовій практиці для характеристики рівня життя  використовується такий інтегральний показник, як індекс людського розвитку, котрий включає три індикатори: національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП), тривалість життя, рівень освіти населення.